вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" вересня 2025 р. Справа № 925/1599/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор"
на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2025
у справі № 925/1599/24 (суддя Скиба Г.М.)
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор"
про стягнення коштів,
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - позивач; Регіональне відділення) звернулось до Господарського суду Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" (надалі - відповідач; ТОВ "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор"; апелянт; скаржник) з вимогами про стягнення 1 099 597,82 грн заборгованості за договором оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Золотоніський лікеро-горілчаний завод" від 25.09.2002 № 842 за період з вересня до листопада 2024 року, з якої: 991 445,52 грн основного боргу, 108 152,30 грн пені, та відшкодування судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Золотоніський лікеро-горілчаний завод" від 25.09.2002 № 842 в частині сплати передбачених цим правочином орендних платежів, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.04.2025 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях з послідуючим перерахуванням в Державний бюджет України 991 445,52 грн боргу, 108 152,30 грн пені. Стягнуто з ТОВ"Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях 16 493,97 грн судового збору.
За висновками місцевого господарського суду, неохоплена судовим рішенням від 16.12.2024 у справі № 925/1180/24, що розглядалась Господарським судом Черкаської області, сума заборгованості з орендної плати становить 991 445,52 грн за період вересень-листопад 2024 року, і така сума є доведеною з боку позивача. Як зазначив суд першої інстанції, позивачем використано належний спосіб захисту свого порушеного права, передбачений приписами ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, тому позов підлягає до повного задоволення. Відтак з відповідача належить стягнути на користь позивача 991 445,52 грн заборгованості за договором оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Золотоніський лікеро-горілчаний завод" від 25.09.2002 № 842 за період з вересня до листопада 2024 року та 108 152,30 грн пені за порушення грошового зобов'язання.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2025 в частині задоволених позовних вимог про стягнення з ТОВ "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях з наступним перерахуванням до Державного бюджету України неустойки у вигляді пені за договором оренди цілісного майнового комплексу ДП "Золотоніський лікеро-горілчаний завод" від 25.09.2002 № 842 в сумі 108 152,30 грн та прийняти в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також внаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Апелянт зазначає, що з метою здійснення основного виду господарської діяльності відповідачем у встановленому чинним законодавством порядку отримана ліцензія на виробництво алкогольних напоїв № 990108202100060, дата реєстрації 29.06.2021, терміном дії з 03.07.2021 до 03.07.2026. Проте, Державною податковою службою України було прийнято розпорядження від 06 лютого 2024 року № 51-р/л «Про анулювання ліцензії» щодо анулювання ліцензії на виробництво алкогольних напоїв № 990108202100060, дата реєстрації 29 червня 2021 року, терміном дії з 03 липня 2021 року до 03 липня 2026 року, виданої ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор», ідентифікаційний код 31082518. Розпорядження оприлюднене на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України в мережі «Інтернет» 07.02.2024.
В наведеному скаржник вказує, що прийняття відповідного розпорядження за відсутності його вини та з незалежних від його волі обставин призвело до фактичного позбавлення права відповідача на здійснення основного виду господарської діяльності, яким є виробництво алкогольних напоїв, зазначених в анульованій ліцензії, внаслідок повного зупинення їх виробництва, наслідком чого стали втрата прибутку від здійснення основного виду господарської діяльності, неможливість виконання обов'язків щодо сплати податків і зборів до бюджетів всіх рівнів внаслідок відсутності виручки від реалізації виготовлених алкогольних напоїв, неможливість виконання своїх договірних зобов'язань перед третіми особами за укладеними договорами поставок. Внаслідок настання вищевказаних обставин непереборної сили (форс-мажору) та впливу їх наслідків на фінансово-господарську діяльність підприємства відповідача відбулось значне погіршення його фінансового стану та зростання рівня кредиторської заборгованості підприємства перед бюджетом, банками та контрагентами, що спричинило неспроможність своєчасного виконання фінансових зобов'язань з причин, що не залежать від відповідача, зокрема, до виникнення прострочення за грошовими зобов'язаннями перед позивачем.
Втім, на думку відповідача, місцевим господарським судом не враховано, що вищезазначені обставини непереборної сили (форс-мажору) є підставою для тимчасового невиконання стороною, яка піддається впливу таких обставин, свого зобов'язання, а також є підставою для звільнення такої сторони від відповідальності в зв'язку з такими обставинами, що обумовлює передчасність заявлення позивачем до стягнення неустойки у вигляді пені за начебто неналежне виконання грошового зобов'язання за договором оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Золотоніський лікеро-горілчаний завод» від 25.09.2002 № 842 в сумі 108 152,30 грн, а відтак, позовні вимоги в цій частині є безпідставними, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.
Зважаючи на викладені в апеляційній скарзі обставини скаржником долучено до апеляційної скарги нові докази, а саме копії: ліцензії на виробництво алкогольних напоїв № 990108202100060 від 29.06.2021; розпорядження ДПС України від 06.02.2024 № 51-р/л.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2025, апеляційна скарга відповідача у справі № 925/1599/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Сулім В.А., Кропивна Л.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2025 у справі № 925/1599/24. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2025 у справі № 925/1599/24 призначено на 07.07.2025.
17.06.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Згідно аргументів позивача, копія відповідного сертифікату, який би засвідчував виникнення форс-мажорних обставин у правовідносинах сторін за договором оренди, відсутня у матеріалах справи, що спростовує доводи скаржника.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Кропивної Л.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до розпорядження № 09.1-08/1616/25 та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2025, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Сулім В.В., Шапран В.В.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Суліма В.В., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до розпорядження № 09.1-08/1623/25 та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2025, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Буравльов С.І., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 справу № 925/1599/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2025 прийнято до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: Алданова С.О. (головуючий), Буравльов С.І., Шапран В.В. Призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2025 у справі № 925/1599/24 на 22.09.2025.
Представник апелянта в судове засідання 22.09.2025 не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою від 17.07.2025 про доставку електронного документа до його електронного кабінету.
Представник позивача в судовому засіданні 22.09.2025 проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, враховуючи те, що явка представника відповідача судом обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованого клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.
Щодо поданих відповідачем нових доказів, колегія суддів зазначає, що статтею 80 ГПК України чітко врегульовано порядок і строки подання доказів учасниками справи.
Згідно з частинами 1-3 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини 4, 5 статті 80 ГПК України).
У розумінні наведених положень докази, що підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована.
У свою чергу, статтею 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Частиною 8 статті 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Водночас, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.
Відтак, суд апеляційної інстанції не вправі надавати оцінку вказаним доказам під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, оскільки наведені у них обставини не були відомі суду першої інстанції під час розгляду справи по суті, а отже не можуть впливати на оцінку законності чи обґрунтованості рішення.
На переконання колегії суддів, така обставина, як необхідність подання нових доказів у суді апеляційної інстанції на спростування позиції іншої сторони, викладеної у позовній заяві чи у відзиві, не може бути визнана поважною причиною неподання доказів у встановлений процесуальний строк.
Відповідач не обґрунтував належним чином причин неподання ліцензії на виробництво алкогольних напоїв № 990108202100060 від 29.06.2021 та розпорядження ДПС України від 06.02.2024 № 51-р/л до суду першої інстанції, враховуючи, що в силу ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Крім того, з часу відкриття судом першої інстанції провадження у цій справі та до моменту прийняття оскаржуваного рішення відповідач не був обмежений в праві ознайомлюватися з матеріалами справи та, за необхідності, подавати додаткові докази.
Тому, долучені відповідачем нові докази, а саме копії: ліцензії на виробництво алкогольних напоїв № 990108202100060 від 29.06.2021; розпорядження ДПС України від 06.02.2024 № 51-р/л, не приймається апеляційним господарським судом до уваги на стадії апеляційного перегляду цієї справи.
Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених апелянтом доводів та вимог, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 25.09.2002 між Фондом державного майна України (орендодавець) в особі заступника Голови Фонду державного майна України Глушка С.М. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" (орендар), в особі Генерального директора Дроздова І.В. було укладено договір № 842 оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" (скорочено - Договір), за умовами п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" (далі підприємство), яке припиняє свою діяльність і реорганізується шляхом приєднання до майна орендаря.
Відповідно до п. 10.1. Договору його укладено строком на 5 років, що діє з 25 вересня 2002 року до 25 вересня 2007 року (включно).
Відповідно до п.п. 3.1., 3.2., 3.3. Договору орендна плата визначена відповідно до Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 із змінами та доповненнями і становить без ПДВ за перший місяць оренди (вересень 2002 року) 20 632 (двадцять тисяч шістсот тридцять дві) грн.
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Орендна плата перераховується до державного бюджету щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем оренди.
Згідно акта приймання-передачі в оренду майна Державного підприємства "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" від 25.09.2002 орендодавець передав, а орендар прийняв відповідно до умов договору оренди цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор": основні фонди первісною балансовою вартістю 5469,9 (п'ять мільйонів чотириста шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот) грн., залишкова балансова вартість яких становить 3094729 (три мільйона дев'яносто чотири тисячі двадцять дев'ять) грн.; незавершене будівництво вартістю 258700 (двісті п'ятдесят вісім тисяч сімсот) грн; кошти для погашення кредиторської заборгованості державного підприємства у сумі 8400 (вісім тисяч чотириста) грн; виробничі запаси, готова продукція і товари сумарною вартістю 148100 (сто сорок вісім тисяч сто) грн.
В подальшому низкою договорів до первісного договору оренди внесено зміни.
Відповідно до договору № 258 про внесення змін до договору оренди від 25.09.2002 № 842 цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" від 01.09.2017 орендодавцем з дати набрання чинності даним договором про внесення змін до договору оренди є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області.
Відповідно до наказу Фонду державного майна України № 786 від 05.08.19 правонаступником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.
Додатковою угодою № 613 до договору оренди цілісного майнового комплексу, що належить до державної власності, від 25.09.2002 № 842 від 23.10.2007 продовжено дію договору оренди до 25.09.2012.
Додатковою угодою № 424 до договору оренди цілісного майнового комплексу, що належить до державної власності, від 25.09.2002 № 842 від 25.09.2012 продовжено дію договору оренди до 25.09.2017 включно.
19.12.2019 сторонами було укладено договір про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" від 25.09.2002 № 842, яким вказаний договір оренди викладено у новій редакції згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор", місцезнаходження якого: вул. Січова, 22, м. Золотоноша, Черкаська область (підприємство). Склад і вартість підприємства визначено відповідно до акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства, складених станом на 31 серпня 2017 року. Вартість підприємства за актом оцінки становить 10 644 178,54 грн (десять мільйонів шістсот сорок чотири тисячі сто сімдесят вісім грн. 54 коп.) (без ПДВ) (п. 1.1. Договору).
Пунктами 3.1., 3.2, 3.3. Договору оренди орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами) (далі методика розрахунку) становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку січень 2018 року 235002,07 грн.
Розмір орендної плати за лютий 2018 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за лютий 2018 року.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції розміщується на офіційному вебсайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.
Орендну плату у повному обсязі орендар перераховує до Державного бюджету щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
Відповідно до п. 10.1. Договору він укладений строком на 5 років, що діє з 25 вересня 2017 року по 24 вересня 2022 року включно.
Згідно з пунктом 61 «Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про оренду державного та комунального майна" під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо продовження договору оренди, зокрема щодо запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.
Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2023 року № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.
Отже, Договір оренди від 25.09.2002 є автоматично продовженим на підставі вказаних нормативно-правових актів.
Згідно підпункту 4 п. 1 вищевказаної постанови на період дії воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 року або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 року або раніше орендарям єдиних майнових комплексів (їх структурних підрозділів), крім визначених підпунктами 1-3 цього пункту, орендна плата нараховується у розмірі 75 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації).
Розмір орендної плати з лютого 2022 року перераховано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 року № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", про що повідомлено відповідача листом Регіонального відділення від 08 червня 2022 року № 50-12.01-1034.
Внаслідок порушення відповідачем умов Договору, з квітня 2024 року по листопад 2024 року утворилася заборгованість з орендної плати до Державного бюджету в сумі 2 666 001,67 грн.
Позивач на адресу відповідача направив припис про усунення виявлених порушень № 50-12.01-1105 від 01.05.2023, на який відповідач не відреагував.
01.08.2024 та 22.08.2024 відповідачу повторно направлялися листи за вих. № 50-10.1-2024 та вих. № 50-10.1-2161 з вимогою виконати договірні зобов'язання, а також запропоновано припинити договір оренди за угодою сторін, на які відповідач не надав відповіді.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.12.2024 у справі № 925/1180/24 (адреса посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/123779583) позов задоволено повністю та присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор", вул. Січова, 22, м. Золотоноша, Черкаської області, ідентифікаційний код 31082518 на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, проспект Голосіївський, 50, м. Київ, ідентифікаційний код 43173325 з наступним зарахуванням до Державного бюджету України, заборгованість з орендної плати в сумі 1566403,85 грн та 73346,59 грн пені, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор", вул. Січова, 22, м. Золотоноша, Черкаської області, ідентифікаційний код 31082518 на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, проспект Голосіївський, 50, м. Київ, ідентифікаційний код 43173325 судовий збір сумі 24596,26 грн.
Під час розгляду справи № 925/1180/24 судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем умов договору оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Золотоніський лікеро-горілчаний завод" від 25.09.2002 № 842 в частині повної та своєчасної оплати оренди у розмірі 1 566 403,85 грн за період з квітня по серпень 2024 року включно.
Відповідно, неохоплена судовим рішенням у справі № 925/1180/24 сума заборгованості з орендної плати становить 991 445,52 грн - за період вересень-листопад 2024 року.
Враховуючи, що заборгованість з орендної плати відповідачем не погашена, позивачем нарахована пеня в розмірі 108 152,30 грн на суму боргу.
Вказані обставини стали підставою для звернення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях в Господарський суд Черкаської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" за захистом порушеного права та примусового стягнення 1 099 597,82 грн заборгованості та санкцій за договором за період вересень-листопад 2024 року.
В свою чергу, відповідач відзиву на позов до суду першої інстанції не подав, вимоги позивача не заперечив, доказів належного та повного виконання умов Договору не надіслав.
З огляду на вказані фактичні обставини цієї справи, колегія суддів вказує, що стаття 509 ЦК України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами Договір є договором оренди, який підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму (ч. 1 ст. 765 ЦК України).
За змістом ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Порядок сплати орендної плати за договором сторони визначили відповідними умовами Договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Апеляційний господарський суд зазначає, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).
Преюдиційність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу.
Тобто суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами, а правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу, але також і сприяє додержанню процесуальної економії в новому процесі.
Як вже зазначалось, рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.12.2024 у справі № 925/1180/24 позов задоволено повністю та присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор", вул. Січова, 22, м. Золотоноша, Черкаської області, ідентифікаційний код 31082518 на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, проспект Голосіївський, 50, м. Київ, ідентифікаційний код 43173325 з наступним зарахуванням до Державного бюджету України, заборгованість з орендної плати в сумі 1566403,85 грн та 73346,59 грн пені та присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор", вул. Січова, 22, м. Золотоноша, Черкаської області, ідентифікаційний код 31082518 на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, проспект Голосіївський, 50, м. Київ, ідентифікаційний код 43173325 судовий збір сумі 24596,26 грн.
Згідно мотивувальної частини вказаного судового рішення господарським судом, серед іншого, зазначено, що відповідачем не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору оренди цілісного майнового комплексу, розрахунку з позивачем за орендоване приміщення. Таким чином з відповідача підлягав стягненню 1 566 403 грн 85 коп. борг з орендної плати за період з квітня 2024 року по серпень 2024 року. Також з відповідача стягунто пеню, нараховану за період з 16 травня 2024 року по 20 вересня 2024 року в сумі 73 346 грн 59 коп.
За наведеного, суд апеляційної інстанції вказує, що в межах справи, що розглядається, в силу ст. 75 ГПК України, не підлягають доказуванню обставини, встановлені рішенням у справі № 925/1180/24, зокрема пов'язані з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Золотоніський лікеро-горілчаний завод" від 25.09.2002 № 842 та заборгованості у відповідача з орендної плати за період з квітня 2024 року по серпень 2024 року в сумі 1 566 403 грн 85 коп., оскільки такі є преюдиційними при розгляді справи № 925/1599/24 у розумінні ч. 4 ст. 75 ГПК України та повторному доказуванню не підлягають, і з аналогічними висновками місцевого господарського суду щодо застосування приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України погоджується й судова колегія.
За висновками суду першої інстанції, оскільки заявлена позивачем сума заборгованості підтверджена наявними у матеріалах справи доказами в повному обсязі, за відсутності у справі доказів сплати відповідної заборгованості, наявними є підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Золотоніський лікеро-горілчаний завод" від 25.09.2002 № 842 за період з вересня по листопад 2024 року в розмірі 991 445,52 грн.
З урахуванням наведених вище фактичних обставин цієї справи, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про доведеність позивачем позовних вимог в частині стягнення з відповідача орендної плати за Договором за період з вересня до листопада 2024 року в сумі 991 445,52 грн.
Колегія суддів звертає увагу, що оскаржуване рішення в частині стягнення 991 445,52 грн заборгованості відповідачем не оскаржується.
В той же час, оскаржуваним рішенням стягнуто з відповідача 108 152,30 грн пені, що і є предметом апеляційного розгляду.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Згідно п. 3.5. Договору сторонами досягнуто згоди, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
Так, перевіривши здійснений позивачем розрахунок (а.с. 40 т. 1) пені, колегія суддів вважає його арифметично вірним, яка нарахована за період з 21.09.2024 по 18.12.2024, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ця частина позовних вимог є обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню, оскільки ґрунтується на відповідних приписах норм матеріального права.
За вказаного, з огляду на передбачення сторонами в Договорі умов про можливість стягнення за порушення грошових зобов'язань пені, судовою колегією критично оцінюються доводи апелянта щодо безпідставності позовних вимог позивача у цій частині.
Щодо аргументів скаржника про наявність у нього форс-мажорних обставин, що є підставою для тимчасового невиконання стороною, яка піддається впливу таких обставин, свого зобов'язання, а також є підставою для звільнення такої сторони від відповідальності в зв'язку з такими обставинами, зокрема внаслідок прийняття Державною податковою службою України розпорядження від 06 лютого 2024 року № 51-р/л «Про анулювання ліцензії» щодо анулювання ліцензії на виробництво алкогольних напоїв № 990108202100060, наслідком чого, як стверджує відповідач, стали: втрата прибутку від здійснення основного виду господарської діяльності; неможливість виконання обов'язків щодо сплати податків і зборів до бюджетів всіх рівнів внаслідок відсутності виручки від реалізації виготовлених алкогольних напоїв; неможливість виконання своїх договірних зобов'язань перед третіми особами за укладеними договорами, суд апеляційної інстанції вказує таке.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
За ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
У статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за таких умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.
Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5) (нова редакція), Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов'язань/обов'язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.
Тобто виключно сертифікатом відповідної торгово-промислової палати можуть бути підтверджені форс-мажорні обставини, які підтверджували б факт неможливості виконання конкретного зобов'язання.
За ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Так, згідно висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 25.01.2022 у справі № 905/3886/21 форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для конкретного випадку виконання господарського зобов'язання, що відповідачем суду не доведено.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, а також у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18 суд касаційної інстанції зазначив, що у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 14.06.2023 у справі № 910/8232/22, відсутність прибутку та невиконання контрагентами позивача своїх грошових зобов'язань перед ним, так і інфляційні процеси становлять один із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20, де останній зазначив, що відсутність коштів на виконання зобов'язань не є підставою для звільнення від відповідальності в розумінні частини другої статті 617 Цивільного кодексу України та частини другої статті 218 Господарського кодексу України та не може вважатись форс-мажорними обставинами.
Приймаючи до уваги зазначене, судова колегія акцентує, що в матеріалах справи відсутній сертифікат, який би засвідчував виникнення форс-мажорних обставин у правовідносинах сторін за Договором, та який отриманий відповідачем у встановленому законом порядку задля їх підтвердження.
В свою чергу, саме анулювання ліцензії на виробництво алкогольних напоїв не кваліфікується як обставина непереборної сили в розумінні ст. 617 ЦК України та положень Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні"
З огляду на вказане, колегія суддів відхиляє відповідні доводи апелянта, як необґрунтовані.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Колегія суддів зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За висновками колегії суддів, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також внаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2025 у справі № 925/1599/24 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечать чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.
В свою чергу, апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
При цьому, викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження позивача знайшли своє підтвердження в частині спростування викладених відповідачем в апеляційній скарзі доводів в цілому.
Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (відповідача у справі).
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2025 у справі № 925/1599/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2025 у справі № 925/1599/24 - залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор".
4. Справу № 925/1599/24 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 14.10.2025.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран