79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"07" жовтня 2025 р. Справа №907/835/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Скрипчук О.С.
Орищин Г.В.
секретар судового засідання - Гунька О.П.
представники учасників процесу не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу ФОП Мінчо Єлизавети Петрівни від 09.09.2025 (вх. № ЗАГС 01-05/2726/25 від 10.09.2025)
на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 20.08.2025 (оскаржувальну ухвалу суду було отримано 29.08.2025, суддя Сисин С.В.)
у справі № 907/835/25
за заявою ТОВ “Газорозподільні мережі України» в особі Закарпатської філії ТОВ “Газорозподільні мережі України»
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з боржника - Фізичної особи-підприємця Мінчо Єлизавети Петрівни 2470,21 грн. заборгованості за послуги з розподілу природного газу, відповідно до договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) згідно заяви - приєднання №42Вн-486-П-24 та сплаченого заявником судового збору в розмірі 242, 24 грн.
Короткий виклад обставин справи та ухвали суду першої інстанції.
Господарським судом Закарпатської області за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» 30.07.2025 видано судовий наказ, згідно з яким:
- стягнуто з Фізичної особи-підприємця Мінчо Єлизавети Петрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, код ЄДРПОУ - 44907200) в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» (88015, Закарпатська область, Ужгородський район, місто Ужгород, вулиця Погорєлова Володимира, будинок 2, код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу - 45365917) 2470,21 грн (дві тисячі чотириста сімдесят гривень 21 копійок) заборгованості за послуги з розподілу природного газу за травень - червень 2025 року відповідно до договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) згідно заяви - приєднання №42Вн-486-П-24;
- стягнуто з Фізичної особи-підприємця Мінчо Єлизавети Петрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, код ЄДРПОУ - 44907200) в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» (88015, Закарпатська область, Ужгородський район, місто Ужгород, вулиця Погорєлова Володимира, будинок 2, код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу - 45365917) 242,24 грн (двісті сорок дві гривні 24 копійки) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
18.08.2025 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Закарпатської області надійшла заява від 15.08.2025 представника боржника - Фізичної особи-підприємця Мінчо Єлизавети Петрівни - адвоката Естінко Т.Е. про скасування судового наказу Господарського суду Закарпатської області від 30.07.2025 у справі 907/835/25.
Ухвалою від 20.08.2025 у справі №907/835/25 Господарський суд Закарпатської області повернув без розгляду вказану заяву про скасування судового наказу.
Ухвала суду мотивована відсутністю відомостей про сплату боржником судового збору за подання заяви про скасування судового наказу, що є підставою для повернення такої заяви без розгляду відповідно до ч. 6 ст.157 ГПК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
ФОП Мінчо Єлизавета Петрівна подала апеляційну скаргу від 09.09.2025, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпастької області від 20.08.2025 та направити справу в суд першої інстанції для продовження розгляду.
Вимоги апелянта обгрунтовані порушенням судом першої інстанції норм процесуального права.
Зокрема, апелянт зазначає, що оскільки нормами ГПК не передбачено залишення заяви про скасування судового наказу без руху, в даному випадку суд мав застосувати за аналогією положення ч.ч.1,2 ст. 174 ГПК України щодо залишення без руху позовної заяви.
Окрім того, апелянт зазначає, що нею було сплачено судовий збір, однак з
невідомих причин при приєднанні до заяви про скасування судового наказу квитанція підсистемою не була долучена.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» відзиву на апеляційну скаргу не подало.
Відповідно до ч.3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Процесуальні дії суду у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2025 справу №907/835/25 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Скрипчук О.С. та Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Мінчо Єлизавети Петрівни на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 20.08.2025 у справі №907/835/25 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 07.10.2025.
07.10.2025 до суду через систему «Електронний суд» від представника апелянта поступило клопотання про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФОП Мінчо Є.П. на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 20.08.2025 у справі №907/835/25 у зв'язку зі скасуванням
судового наказу у даній справі судом першої інстанції та повернення апелянту судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Учасники справи участі уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.
Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії» та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін.
Розглянувши клопотання апелянта про закриття апеляційного провадження та повернення судового збору колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Звертаючись із клопотанням про закриття апеляційного провадження, апелянт покликається на:
- п.1.ч.1 ст. 264 ГПК України, яким визначено, що суд апеляційної інстанції
закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги;
- ч. 4 ст. 231 ГПК України, якою передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що закриття апеляційного провадження, підстави та порядок якого регламентовано статтею 264 ГПК України, не є тотожним із закриттям провадження у справі, яке визначено статтею 231 названого Кодексу.
При цьому:
- ст. 231 ГПК України, яка визначає підстави та порядок закриття судом провадження у справі, яка розглядається в порядку позовного провадження, не може бути застосована судом апеляційної інстанції при перегляді ухвали суду першої інстанції про повернення заяви про скасування судового наказу ;
- визначені ст. 264 ГПК України підстави для закриття апеляційного провадження у даній справі відсутні, оскільки апелянтом не заявлено клопотання про відмову від апеляційної скарги, а зазначена скаржником обставина (скасування судом першої інстанції судового наказу) не є підставою для закриття апеляційного провадження, відкритого за апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви про скасування судового наказу.
Відтак, колегія судді дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання апелянта про закриття апеляційного провадження у даній справі та повернення сплаченого за подання апеляційної скарги судового збору.
В судовому засіданні 07.10.2025 судом ухвалено постанову.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
В статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначена рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч.2 ст.2 ГПК України).
За змістом ч.1 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною першою статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Однак це право не є абсолютним. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема, й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України
Так, відповідно до ч. 1 ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).
Частинами 1, 2 ст. 147 ГПК України встановлено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.
Згідно зі ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Приписами ст. 154 ГПК України передбачено, що суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу. Судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований в порядку, передбаченому цим розділом.
За змістом ст. 157 ГПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі. До заяви про скасування судового наказу додаються: документ, що підтверджує сплату судового збору; документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті. У разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.
Оскільки боржником не додержано процесуальні вимоги ст. 157 ГПК України та не додано до заяви про скасування судового наказу у даній справі доказів сплати судового збору у встановлених Законом України «Про судовий збір» порядку і розмірі, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про повернення такої заяви.
Покликання скаржника на те, що ФОП Мінчо Є.П. було сплачено судовий збір судом апеляційної інстанції відхиляється як необгрунтоване, оскільки докази такої сплати не були додані до заяви про скасування судового наказу, як того вимагає ст.157 ГПК України (що не спростовано апелянтом), а відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Доводи скаржника про необхідність застосування у даному випадку за аналогією положень ч.ч.1,2 ст. 174 ГПК України та залишення заяви без руху колегією суддів відхиляються як безпідставні з огляду на те, що ст. 157 ГПК України чітко передбачений процесуальний наслідок подання заяви про скасування судового наказу без доказів сплати судового збору - повернення такої заяви.
Отже доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції з огляду на викладене вище.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладені вище обставини, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду Закарпатської області від 20.08.2025 у даній справі прийнята з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.
Доводи апелянта не спростовують правильних висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ФОП Мінчо Єлизавети Петрівни від 09.09.2025 (вх. № ЗАГС 01-05/2726/25 від 10.09.2025) залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 20.08.2025 у справі №907/835/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст. 287-288 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Повний текст постанови складено 16.10.2025.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Скрипчук О.С.
суддя Орищин Г.В.