Справа № 761/20789/25
Провадження № 2/761/7324/2025
02 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Харечко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція «Партнер» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги за договором на централізований нагляд за системою тривожної сигналізації; стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, -
В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває вказана цивільна справа.
Сторони в судове засідання не з'явились,про час та місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку.
Під час вивчення матеріалів справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для передачі вказаної справи на розгляд до Дарницького районного суду м. Києва, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Порядок визначення територіальної підсудності цивільних справ закріплений в статтях 26-30 ЦПК України, відповідно до яких підсудність визначається за предметними і територіальними ознаками.
Як вбачається із змісту позовних вимог, позивач просив суд:
-стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 9509,52 грн. за Договором №01673 на централізований нагляд за системою тривожної сигналізації від 04 липня 2013р., що складається із:
а) 3780, 00 грн. - заборгованість по основному боргу за отримані послуги;
б) 4106, 45 грн. - сума пені за несвоєчасну оплату отриманих послуг;
в) 1296, 62 грн. - інфляційне збільшення;
г) 326, 45 грн. - три відсотки річних.
Предметом договору №01673 на централізований нагляд за системою тривожної сигналізації від 04 липня 2013р. відповідно до п.п. 1.1. визначено, що «Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язок оперативного реагування на спрацювання сигналізації (сповіщення про перехід сигналізації з режиму «Спостереження» в режим «Тривога», що не санкціоновано Замовником або пов'язано з невірним користуванням сигналізацією Замовником) встановленої в наступному Об'єкті: приватний будинок (далі - Об'єкт), який перебуває у володінні Замовника та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а Замовник зобов'язується виконувати передбачені цим Договором умови майнової безпеки і щомісячно сплачувати Виконавцю встановлену плату, на умовах і в порядку, передбачених цим Договором».
Відповідно до правил ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Згідно із роз'ясненнями, що містяться у п.п. 41 та 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01 березня 2013р. №3, визначено, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями ст. 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст.ст. 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст.ст. 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Виходячи із зазначеного, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно тощо.
Як наголошено у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019р. у справі №638/1988/17, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
У постанові від 09 вересня 2020р. в справі №910/6644/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
В свою чергу, у постанові від 16 лютого 2021р. у справі №911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередній об'єкт спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
З матеріалів справи вбачається, що спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по сплаті послуг за централізований нагляд за системою тривожної сигналізації, встановленої у будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Наведене свідчить, що вимоги про стягнення заборгованості за вищезгадані послуги повинні розглядатись за правилами виключної підсудності за місцезнаходженням нерухомого майна.
Суд наголошує на тому, що вказані послуги надавались безпосередньо за місцем знаходження нерухомого майна, а відтак і позов про стягнення заборгованості за надання вказаних послуг підлягає розгляду за правилами виключної підсудності, визначеними ч. 1 ст. 30 ЦПК України.
Місцезнаходження вказаного нерухомого майна документально підтверджено матеріалами позову.
Відповідно до адміністративно-територіального устрою АДРЕСА_1 знаходиться у Дарницькому районі м. Києва, який відноситься до юрисдикції Дарницького районного суду м. Києва.
З огляду на викладене вище, вказаний позов не підсудний Шевченківському районному суду міста Києва, оскільки поданий з приводу надання послуги централізованого нагляду за системою тривожної сигналізації, яка надається за місцем знаходження нерухомого майна, а тому, на підставі ст. 30 ЦПК України підлягає передачі до територіальної юрисдикції до Дарницького районного суду м. Києва.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ч. 1, ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Керуючись ст.ст. 30, 31, 187, 259, 261, 268, 353-355 ЦПК України, суд, -
Цивільну справу №761/20789/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція «Партнер» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги за договором на централізований нагляд за системою тривожної сигналізації; стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних - передати на розгляд за підсудністю до Дарницького районного суду міста Києва.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги, протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено законом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Суддя: