СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 6/759/456/25
ун. № 759/5005/19
16 жовтня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Твердохліб Ю.О., за участю секретаря Олійник Н.Р., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про прийняття звіту про виконання судового рішення у справі №759/5005/19 за заявою ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини з ОСОБА_1 , -
встановив:
У провадженні Святошинського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа за заявою ОСОБА_2 встановлення судового контролю та надання звіту в порядку ст. 453-2 ЦПК України на судове рішення у справі №759/5005/19 за заявою ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини з ОСОБА_1 .
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23.07.2025 року заяву ОСОБА_2 про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення задоволено частково. Зобов'язано боржника ОСОБА_1 подати у місячний строк з моменту отримання ним копії цієї ухвали звіт про виконання судового рішення, а саме судового наказу Святошинського районного суду м. Києва у справі №759/5005/19 від 22.03.2019 року.
21.08.2025 року через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшов звіт про виконання судового рішення, в якому зазначено, що на даний час відрахування в рахунок сплати аліментів здійснюються. Вказував, що ОСОБА_2 вводить суд в оману про те, що ним не здійснюється виплата аліментів, оскільки відповідні платежі перераховувались до Святошинського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2025 року вищезазначену заяву передано в провадження головуючого судді Святошинського районного суду м. Києва Твердохліб Ю.О.
Відповідно до ст. 453-3 ЦПК України суд розглядає звіт про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні за правилами статті 450 цього Кодексу.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим ЦПК України не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, відповідно до ч.1 ст. 453-3 ЦПК України, суд розглядає звіт про виконання судового рішення в порядку письмового провадження.
30.09.2025 року через систему «Електронний суд» від ОСОБА_2 надійшло клопотання про відмову у прийнятті звіту боржника, накладення штрафу та встановлення нового строку для подання звіту, посилається на те, що у виконавчому провадженні НОМЕР_1 станом на 03.07.2025 року заборгованість боржника зі сплати аліментів становить 301 372,72 грн, що підтверджує тривале невиконання рішення. Державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 11.08.2025, відповідно до якої станом на 01.08.2025 року заборгованість по аліментам складає 288 258,78 грн, розрахунок проводився відповідно до отриманої заробітної плати ОСОБА_1 . Поданий боржником звіт не може спростувати наявну заборгованість. Утримання та перерахування аліментів з заробітної плати боржника відбуваються в порядку примусового виконання і не свідчать про виконання боржником ОСОБА_1 самостійних заходів, спрямованих на своєчасне виконання судового рішення.
02.10.2025 року через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшли заперечення на клопотання про відмову у прийнятті звіту. А також про зловживання процесуальними правами ОСОБА_2 . Зазначає, що 03.07.2025 постановою старшого державного виконавця Святошинського ВДВС у м. Києві Пономаренко А.С. звернуто стягнення на його заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи у вигляді 50%. Стягувач за липень-серпень 2025 року отримала 114 009,37 грн. Відповідно до довідок ОГП від 15.09.2025 року з його нарахованої заробітної плати за серпень 2025 року утримано 50% в сумі 87 781,50 грн. Просить визнати клопотання ОСОБА_2 про відмову у прийнятті звіту боржника як зловживання процесуальними правами та застосувати до останньої заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.
Дослідивши звіт про виконання судового рішення, клопотання стягувача, надані ними докази, суд дійшов таких висновків.
Згідно ч.1, 2, 7 ст. 453-4 ЦПК України, за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 453-2 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо боржником не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються боржником для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 2,3 ст. 453-3 ЦПК України, звіт боржника про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання боржником судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про те, чи існують обставини, які ускладнюють виконання судового рішення боржником, які заходи вжито та вживаються боржником для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
До звіту додаються:
1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися;
2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Судом встановлено, що звіт ОСОБА_1 , поданий у строк визначений ухвалою від 23.07. 2025 року, відповідає вимогам частини другої та/або третьої статті 453-3 цього Кодексу.
Боржником наведені обґрунтовані обставини та заходи, які вживаються боржником для виконання судового рішення, які на переконання суду, є достатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Так, встановлено, що судовим рішенням - судовим наказом, виданим Святошинським районним судом м. Києва 22.03.2019 року у справі № 759/5005/19 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення заяви про видачу судового наказу, тобто з 13.03.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
Таким чином виконання вищевказаного рішення триватиме до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Враховуючи викладене, боржником наведені обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, та заходи, які вживаються боржником для виконання судового рішення, які на переконання суду, є достатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення, суд вважає можливим прийняти звіт про виконання судового наказу, виданого Святошинським районним судом м. Києва 22.03.2019 року у справі № 759/5005/19, станом на час постановлення цієї ухвали.
Порядок стягнення аліментів та заборгованості за ними проводиться в порядку ст.ст. 194-195 СК України та ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження»,
Відповідно до частин 1,2 ст.453-4 ЦПК України, за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 453-2 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо боржником не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються боржником для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Отже, на думку суду, боржником наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення. Суд не вбачає підстав для висновку про те, що заходи, які вживаються боржником є недостатніми для своєчасного і повного виконання судового рішення.
Оцінюючи у сукупності усі інші аргументи сторін, наведені ними в обґрунтування своїх вимог або заперечень, суд до уваги їх не бере, оскільки вони є явно необґрунтованими.
Суд не вбачає підстав для встановлення нового строку для подання звіту, що передбачено положеннями ч.7 ст.453-4 ЦПК України.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 на час постановлення цієї ухвали виконав свій процесуальний обов'язок щодо подання звіту на виконання ухвали суду від 23.07.2025 року, тому звіт слід прийняти до відома.
Щодо клопотання про накладення штрафу
Відповідно до п.11 ч.3 ст. 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Частиною 4 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 4 цієї ж статті визначено, що суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Відповідно до ст.143 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.148 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема, у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи висловлення явної неповаги до суду чи учасників справи.
З аналізу норм статей 44, 143 ЦПК України слідує, що зловживання правами можуть бути визнані дії учасника процесу, які хоча й передбачені серед його повноважень та прав, однак здійснюються ним не з метою досягнення передбаченого законом процесуального результату, а з метою затягування чи взагалі перешкоджання розгляду справи чи іншого процесуального тиску на суд.
Саме цей критерій є основним для кваліфікації дій особи як зловживання правами.
Правовідносини суду із кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення у розумні строки законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, які беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
Процесуальний закон вимагає та забезпечує належну поведінку сторони у суді, що також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
Процесуальні права надано законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду під час розгляду справ, їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не із цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, затягування розгляду, створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто використовує його всупереч основним засадам цивільного судочинства, а отже зловживає ним.
Учасники справи мають права визначені ч. ч. 1, 2 ст. 43 ЦПК України: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами. Учасники справизобов'язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Зазначене узгоджується із загальними засадами цивільного процесуального законодавства України, практикою ЄСПЛ.
Так, відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства" та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі», Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні від 7.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_2 скористалась своїм правом, передбаченим ч. ч. 1, 3 ст. 43 ЦПК України, а саме подала клопотання про відмову у поданні звіту боржника, в якому виклала свої заперечення, що свідчить про виконання нею її процесуальних обов'язків та відсутність підстав для вжиття заходів процесуального примусу.
У зв'язку з чим суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про накладення штрафу на ОСОБА_2 за зловживання процесуальними правами.
Керуючись ст. ст. 43, 44, 453-1-453-33, 260, ст. 453-2, ст. 453-3, п. 43 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, суд,-
Прийняти звіт боржника ОСОБА_1 , поданий на виконання ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 23.07.2025 року у справі №759/5005/19.
Клопотання ОСОБА_1 про накладення штрафу на ОСОБА_2 за зловживання процесуальними правами залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Святошинського районний суду міста Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ю.О. Твердохліб