Справа № 755/18005/25
Провадження №: 3/755/6100/25
"15" жовтня 2025 р. м. Київ
Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Омельян І.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ІПН: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 , 25.08.2025 року о 02:07, у м. Києві, по вул. Сверстюка, 54, керував автомобілем «Kia Venga», н/з НОМЕР_2 , з ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей погано реагують на світло, блідість шкірного покриву, підвищена жвавість. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на боді-камеру 472254. Своїми діями водій порушив п. 2.5 ПДР України. У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не визнав, та пояснив, що він є добровольцем ДФТГ «Лівий берег» та несе службу на території Гідропарку в м. Києві. 25.08.2025 року близько 2 години ночі, під час комендантської години, після служби, яка закінчилася о 24 годині, він їхав додому на своєму автомобілі та його зупинили працівники поліції, які не повідомили йому причини зупинки. Він надав на ознайомлення останнім свої документи. Під час розмови працівники поліції запропонували йому пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у лікаря нарколога, однак ознаки наркотичного сп'яніння працівники поліції йому не повідомили. Визнав, що відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, оскільки сильно нервував і його організм погано на це реагує. Також повідомив, що раніше у Солом'янському районі була подібна ситуація, він перенервував та теж відмовився від проходження огляду, складено було протокол і направлено до суду, рішення в тій справі ще не прийнято. Зазначив, що зараз не вживає заборонені речовини, а раніше, приблизно за 4 тижні до події, він курив канабіс. На запитання суду зазначив, що проходить службу у м. Києві і має змогу прибувати в судові засідання, а також про те, що працівники поліції мають право зупиняти автомобілі під час воєнного стану у комендантську годину.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Хомич А.М. заявив та подав до суду ряд клопотань.
Клопотання адвоката про фіксацію судового розгляду технічними засобами судом було задоволено.
У судовому засіданні судом протокольними ухвалами було відмовлено у задоволенні клопотань адвоката Хомича А.М. про зупинення провадження по справі (мотивоване тим, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі та позбавлений можливості приймати участь у розгляді справи) та про виклик свідків (мотивоване тим, що в матеріалах провадження відсутні відомості щодо причини зупинки автомобіля, під час складання протоколу фактично відбулося адміністративне затримання та проведено обшук автомобіля, у протоколі зазначено ознакою наркотичного сп'яніння: зіниці очей погано реагують на світло), оскільки дані клопотання є необґрунтованими.
У клопотанні про закриття провадження по справі адвокат посилається на те, що працівниками поліції не було дотримано вимог чинного законодавства під час оформлення та складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , зокрема працівниками поліції грубо порушено права ОСОБА_1 починаючи з того моменту, коли вони незаконно його зупинили, не пояснюючи причину зупинки, коли провели незаконний обшук його речей та автомобіля, до моменту протиправного тиску, спрямованого на отримання від нього відмови від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі та не роз'яснення процедури, підстав та причини проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння та формального вручення копії протоколу, у зв'язку з чим просив закрити провадження в справі.
У клопотанні про призначення покарання з урахуванням принципу індивідуалізації адвокат просив у разі визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, застосувати за аналогією закону ст. 69 КК України, врахувавши, що він служить в лавах ЗСУ, і не призначати йому покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом на строк 1 рік.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступного. Відповідно до ст. 245 КУпАП, одним з завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. За невиконання вимог цього пункту Правил передбачено адміністративну відповідальність за ст. 130 КУпАП. Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Зокрема, згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
З матеріалів справи вбачається, що винуватість ОСОБА_1 підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, що містяться у справі про адміністративне правопорушення, зокрема:
- даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 433373 від 25.08.2025 року, в якому зазначено про керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, а також про факт відмови останнього від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому порядку. Протокол сумніву у суду не викликає, оскільки складений відповідно до вимог статей 254, 256 КУпАП. Протокол водій підписав.
У протоколі зазначено про роз'яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України, положень ст. 268 КУпАП;
- карткою обліку адміністративного правопорушення від 25.08.2025 року; - направленням від 22.05.2025 року на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції;
- відеозаписом з нагрудної камери патрульного поліцейського 472254, з якого вбачається, що 25.08.2025 року, близько 2 години ночі, у комендантську годину, працівниками поліції був зупинений автомобіль «Kia Venga» під керуванням водія ОСОБА_1 , в автомобілі перебував пасажир - його дівчина, яка повідомила, що вони їдуть додому після купання у Гідропарку. Під час спілкування працівниками поліції у ОСОБА_1 були виявленні ознаки наркотичного сп'яніння та було запропоновано останньому пройти огляд на стан сп'яніння у лікаря-нарколога (час події о 02:22), на що ОСОБА_1 повідомив, що він нервує та відмовився від огляду. Працівниками поліції було повторно запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння у лікаря-нарколога, однак ОСОБА_1 відмовився (час події о 02:30). Після чого, працівниками поліції було роз'яснено ОСОБА_1 його права, наслідки відмови від проходження огляду та складено протокол про адміністративне правопорушення.
Доводи сторони захисту про те, що працівниками поліції щодо ОСОБА_1 не дотримано вимог чинного законодавства під час складання протоколу про адміністративне правопорушення є не обґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, відеозаписом події.
Так, суд при розгляді справи ураховує те, що ЄСПЛ у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із яких, будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень. Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання (щодо питання застосування зазначених положень див. у т.ч. рішення ЄСПЛ «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та інших).
Відповідно, з урахуванням наведених критеріїв, порушення, які висуваються особі, у цій справі, розцінюються, як кримінальні, а тому підлягають розгляду з урахуванням процедури, визначеної національним законодавством для кримінальних правопорушень, а постановою від 15.02.2018 року в справі № 357/14462/14-к Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду указав, що не ґрунтується на вимогах процесуального закону ситуація, при якій підставою для визнання доказів недопустимими виступає якість змісту документів та те, що у постанові від 08.10.2019 року у справі № 639/8329/14-к Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду визначив, що підставою для визнання доказів недопустимими є не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних. … суд, вирішуючи питання щодо допустимості доказу має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим, але ці обставини у даній справі судом не установлені.
У постанові від 06.07.2021 року у справі № 720/49/19 ВС зауважив, що за наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду.
Повертаючись до обставин цієї справи, суд зауважує, що вважає такий підхід правильним, оскільки він ґрунтується на розумінні, що для прийняття рішення у справі суд має отримати якомога більшу інформацію щодо фактичних обставин, важливих для вирішення справи, забезпечивши сторонам можливість у змагальній процедурі перевірити та заперечити цю інформацію. Виключення доказів, які можуть мати стосунок до важливих фактів справи, є крайнім заходом, який має застосовуватися у разі, якщо іншими засобами неможливо усунути фактори, які перешкоджають забезпеченню справедливого судового розгляду.
Безумовно, істотне порушення фундаментальних справ і свобод особи не може бути терпимим у правосудді, і суди мають протистояти таким порушенням для того, щоб органи правопорядку не перетворили такі методи у звичайну практику.
Водночас порушення тих чи інших численних формальностей, які регулюють порядок чи окремих процесуальних дій і які жодним чином не зачіпають права і свободи особи, мають оцінюватися виходячи з балансу конкуруючих інтересів: потреби суспільства у розкритті правопорушення і покаранні винуватця та важливості тих формальностей для забезпечення справедливості розгляду справи в цілому.
Так, проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103 (далі - Порядок).
Разом з тим, у цій справі, що розглядається, не установлено факту істотного порушення указаних положень щодо алгоритму огляду особи та фундаментальних прав і свобод порушника.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп'яніння «зіниці очей погано реагують на світло, блідість шкірного покриву, підвищена жвавість», виявлені поліцейським 25.08.2025 о 02:07 у водія ОСОБА_1 є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому порядку, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Відмовляючись від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому суд зважає на те, що мотиви відмови від проходження огляду на стан сп'яніння не мають значення для висновків про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки відповідно до п.2.5 ПДР України проведення огляду на стан сп'яніння на вимогу поліцейського є обов'язком водія.
Крім того, доводи адвоката у клопотанні про закриття провадження про те, що поліцейський, встановивши, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, зобов'язаний був залучити до огляду особи уповноважену особу Військової служби правопорядку, яка б і провела огляд на стан сп'яніння, суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.
Згідно ст. 266-1 КУпАП огляд на стан сп'яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин.
Також, відповідно до ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 25.08.2025 р. о 02:07, у м. Києві, по вул. Сверстюка, 54, керував автомобілем «Kia Venga», н/з НОМЕР_2 , тобто поза межами території будь-якої військової частини. Також ОСОБА_1 не надано відповідних підтверджуючих документів про те, що на час зупинки автомобіля під його керуванням він виконував обов'язки військової служби. У судовому засіданні ОСОБА_1 повідомив, що у день події повертався зі служби після її закінчення додому.
Інші доводи адвоката, зазначені у клопотанні про закриття провадження, не заслуговують на увагу та є необгрунтованими.
При оцінці усіх досліджених доказів суд дійшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за стандартам доказування «поза розумним сумнівом», та вважає за необхідне ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції інкримінованої статті. При визначенні міри адміністративного стягнення суд відповідно до ст.33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення - правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху; особу правопорушника; ступінь його вини; майновий стан; обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність правопорушника - відсутні.
Щодо клопотання адвоката про призначення ОСОБА_1 покарання з урахуванням принципу індивідуалізації, то суд зазначає, що підстав для застосування аналогії закону, а саме ст. 69 КК України, немає.
Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, тобто, є безальтернативним видом стягнення, тому в даному випадку суд позбавлений права вибору у застосуванні стягнення, передбаченого санкцією цієї статті, оскільки санкцією не передбачено альтернативного застосування стягнення.
Окрім того, суду не надано будь-яких відомостей про те, що позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом позбавить його можливості виконувати безпосередні службові обов'язки добровольця ДФТГ «Лівий берег» та несення служби на території Гідропарку в м. Києві. Крім того, суд ще раз зауважує, що транспортний засіб, яким керував водій ОСОБА_1 , був зупинений працівниками поліції у комендантську годину та не у час виконання ним службових обов'язків.
Отже, доводи адвоката суд вважає безпідставними.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні дані, які б підтверджували звільнення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності від сплати судового збору, а відтак слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 40-1, 130, 251, 283-285 КУпАП, Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Законом України «Про судовий збір»,
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. на користь держави.
Роз'яснити особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, що штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня винесення постанови до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.
Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Суддя І.М.Омельян