Справа № 292/1002/25
Провадження № 2/292/619/25
14 жовтня 2025 року селище Пулини
Пулинський районний суд Житомирської області у складі: головуючої судді Рябенької Т.С., секретаря судового засідання Володіної В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у селищі Пулини цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В :
У вересні 2025 року позивач ТОВ "Споживчий центр" звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_1 , мотивуючи його тим, що 22 березня 2023 року між ним та відповідачем укладено кредитний договір (оферту) № 22.03.2023-100000026, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 11 000 грн строком на 70 днів, зі сплатою процентів за ставкою "Економ" в розмірі 1,2 % за 1 день користування кредитом та за ставкою "Стандарт" у розмірі 1,5 % за 1 день користування кредитом, а також встановлено комісію за надання кредиту в розмірі 15 % від суми кредиту, яка дорівнює 1650 грн. Неустойка - 110 грн за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов"язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов"язання. Розмір процентів відповідно до ст. 625 ЦК України становить 438 % річних. 22.03.2023 ОСОБА_1 електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором підписав пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), заявку на отримання кредиту, підтвердив укладення кредитного договору та отримав на свій рахунок грошові кошти у розмірі 11 000 грн, а отже ним акцептовано умови договору. Таким чином, позичальник здійснив дії, спрямовані на укладення кредитного договору. ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору № 22.03.2023-100000026 пройшов ідентифікацію шляхом використання cистеми BankID Національного банку. ТОВ "Споживчий центр" свої зобов"язання за вказаним кредитним договором виконало в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов"язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв"язку з чим станом на 12.09.2025 утворилася заборгованість у розмірі 23 737 грн 97 коп, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 11 000 грн, по процентам в розмірі 11 087, 97 грн та комісії, пов"язаної з наданням кредиту, в розмірі 1650 грн. Враховуючи викладене, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 22.03.2023-100000026 від 22.03.2023 в розмірі 23737 грн 97 коп та судовий збір в розмірі 2422 грн 40 коп. Ухвалою судді Пулинського районного суду Житомирської області від 16.09.2025 справу прийнято до свого провадження, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін. Представник позивача в судове засідання не з"явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, позовна заява містить його клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника за наявними в матеріалах справи доказами. Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання, призначені на 06.10.2025 та 14.10.2025, не з"явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином 19.09.2025. Будь-яких заяв та клопотань, а також відзиву на позовну заяву від нього на адресу суду не надходило. З викладених обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення на підставі ст. 280 ЦПК України. Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів кожного окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, суд дійшов такого висновку. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. З матеріалів справи встановлено, що 22 березня 2023 року між ТОВ "Споживчий центр» (далі - кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - позичальник) укладено кредитний договір в електронній формі № 22.03.2023-100000026 шляхом підписання заявки та пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) одноразовим ідентифікатором Т945 (а.с. 12-17). Відповідно до умов договору кредитодавцем надано позичальнику кредит у розмірі 11 000 грн строком на 70 днів з дати його надання, зі сплатою процентів за ставкою "Економ" - фіксована у розмірі 1,2 % за 1 день користування кредитом та за ставкою "Стандарт" в розмірі 1,5 % за 1 день користування кредитом, а також встановлено комісію, пов"язану з наданням кредиту - 15 % від суми кредиту, що дорівнює 1650 грн, та неустойку в розмірі 110 грн за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов"язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов"язання. Розмір процентів відповідно до ст. 625 ЦК України становить 438% річних. Реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним договором: 4731-21ХХ-ХХХХ-4539. Основні умови кредитного договору № 22.03.2023-100000026 від 22.03.2023 викладені в Паспорті споживчого кредиту (а.с. 8-9) та таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором № 22.03.2023-100000026 від 22.03.2023 про споживчий кредит, укладеним між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 (а.с. 11 зворот), які підписані відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора Т945. Вказаним одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 22.03.2023 також підписав додаток до анкети позичальника з повідомленням про кримінальну відповідальність (а.с. 10-11) та підтвердження укладання кредитного договору (а.с. 17 зворот). 01.11.2020 між АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (далі - банк) та ТОВ "Споживчий центр" (далі - клієнт) було укладено договір № 4507 про надання послуг в системі LiqPay, згідно якого банк надає дистанційне обслуговування, фінансові послуги з прийому та відправлення платежів за допомогою системи LiqPay, а також забезпечує технологічне обслуговування з прийому платежів та перерахування грошових коштів за розпорядженням клієнта на банківські картки платників (а.с. 21-26). Згідно копії квитанції № 2257119934 від 22.03.2023 АТ КБ "ПриватБанк" на рахунок відповідача 22.03.2023 о 00:24 год було перераховано грошові кошти в сумі 11 000 грн. У графі "призначення платіжної операції" вказано про видачу за договором № 22.03.2023-100000026 (а.с. 19). З копії довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №22.03.2023-100000026 від 22.03.2023 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором складає 23 737 грн 97 коп , в тому числі: 11 000 грн - основний борг, 11087 грн 97 коп - проценти та 1650 грн - комісія за надання кредиту. Проценти по кредиту нараховані за період з 22.03.2023 по 30.05.2023 (а.с. 18). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Визначення поняття зобов"язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов"язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). З положень частини першої та другої ст. 1056-1 ЦК України вбачається, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За ст. 610 ЦК України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов"язковим для виконання сторонами. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди. З матеріалів справи встановлено, що кредитний договір між сторонами укладений в електронній формі. У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Згідно частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію"). У ч. 1 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" (далі - Закону) зазначено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону). Згідно ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію"). Таким чином, підписання відповідачем договору шляхом зазначення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства. ТОВ "Споживчий центр" свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме - відповідачу надано кредит в розмірі 11 000 грн шляхом перерахування грошових коштів на його картковий рахунок. У той же час з матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, а саме - не повернув кредит, внаслідок чого згідно з наданою довідкою-розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 23 737 грн 97 коп, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 11000 грн, заборгованості за відсотками в розмірі - 11 087 грн 97 коп та комісії за надання кредиту в розмірі 1650 грн. Разом з тим, суд не може погодитися з розміром нарахованих процентів за користування кредитними коштами за кредитним договором від 22.03.2023 № 22.03.2023-100000026 в розмірі 11 087 грн 97 коп, виходячи з наступного. Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Відповідно до ст. 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. За змістом частини першої ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з частиною першою ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору. Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов"язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами. При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 та від 31 жовтня 2018 року в справі №202/4494/16-ц, яка в силу частини четвертої ст. 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права. За умовами кредитного договору від 22.03.2023 № 22.03.2023-100000026 сторони встановили строк кредитування 70 днів, тобто до 30.05.2023. Порядок та підстави нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, зокрема кредитними коштами банку, передбачені ст. ст. 1048 та 1056-1 ЦК України. Частиною першою ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 76,77 ЦПК України). Згідно з вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України. З матеріалів справи вбачається, що розмір процентів відповідно до ст. 625 ЦК України становить 438 % річних. Звертаючись до суду з позовом, позивачем не надано будь-яких доказів, які б підтверджували позовні вимоги в частині нарахованих процентів, зокрема, виписок по особовому рахунку, розрахунків заборгованості тощо, відтак підстав для задоволення позовних вимог в цій частині суд не вбачає. Щодо стягнення заборгованості по комісії за надання кредиту у розмірі 1650 грн суд зазначає наступне. Як виснував Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року (справа № 204/224/21), якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2024 у справі № 753/25744/21). Оскільки, в кредитному договорі не обумовлено за перелік яких саме послуг позичальник повинен сплачувати комісію в сумі 1605 грн, тому такі умови кредитного договору слід вважати нікчемними та такими, що суперечать Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів». Отже, враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 22.03.2023 № 22.03.2023-100000026 по тілу кредиту у розмірі 11 000 грн. Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов"язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2422 грн 40 коп, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі (11 000/23 737, 97) * 2422, 40 = 1122 грн 52 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 527, 530, 610, 611, 1054, 1055, 1056-1, 1078 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд У Х В А Л И В :
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором № 22.03.2023-100000026 від 22.03.2023 у розмірі 11 000 (одинадцять тисяч) гривень 00 копійок. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 1122 (одна тисяча сто двадцять дві) гривні 52 копійки.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Заочне рішення може бути переглянуте Пулинським районним судом Житомирської області за письмовою заявою відповідача ОСОБА_1 . Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Пулинський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т.С. Рябенька