Справа № 287/1990/25
провадження 3/287/2879/25
15 жовтня 2025 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Нижник Григорій Петрович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт серії НОМЕР_1 виданий 22.06.2006 року Олевським РВ УМВС України в Житомирській області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧЦП № 048194 від 21.07.2025 вбачається, що 21.07.2025 о 21 год. 30 хв. на околиці н.п. Олевськ на відстані 35000 м. до лінії державного кордону прикордонним нарядом від НОМЕР_2 прикордонної застави (з м.д. н.п. Копище) виявлено ОСОБА_1 , який рухався в бік державного кордону з метою подальшого незаконного перетину державного кордону з України до рб. Тобто вчинив спробу незаконного перетину державного кордону з України до рб, чим порушив вимоги ст. 9 ЗУ «Про державний кордон України» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
У судове засідання з'явився ОСОБА_1 та надав пояснення в яких не визнав вину у вчинені інкримінованого адміністративного правопорушення. Пояснив, що він проживає в м. Олевськ. Їхавши додому з роботи на блокпосту при в'їзді у м. Олевськ його зупинили працівники прикордонної служби. У робочі дні він щодня проїжджає через даний блокпост, так як проживає у м. Олевськ. Жодного наміру перетнути державний кордон він не мав. При ньому будь яких рішень, в тому числі й протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення не складався. Пояснив, що між ним і працівником прикордонної служби виник словесний конфлікт, через що, на його думку, і був складений даний протокол.
Дослідивши письмові докази по справі та пояснення у суді, суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновків експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи записів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідальність за ч.1 ст.204-1 КУпАП настає за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад), вчинене групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Суб'єкт адміністративного проступку - загальний (фізичні осудні особи, які досягли 16-річного віку).
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Статтею 9 Закону України «Про державний кордон України», на порушення якої послався в протоколі інспектор прикордонної служби, передбачено, що перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.
Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об'єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.
Порушенням державного кордону України є також перетинання його будь-якими технічними або іншими засобами без відповідного на те дозволу чи з порушенням встановленого порядку.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про тимчасове закриття деяких пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю» від 26.02.2022 №188-р у зв'язку із військовою агресією з боку Російської Федерації та введенням воєнного стану на території України тимчасово закрито з 00 год. 00 хв. 28 лютого 2022 року пункти пропуску через державний кордон та пункти контролю на всій ділянці кордону з РФ, РБ, а також на центральній ділянці українсько-молдовського кордону (Придністров'я).
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 22 Закону України "Про державний кордон України", п.2 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року № 1147, з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Так, контрольовані прикордонні райони встановлюються, як правило, в межах території району, міста, селища, сільради, прилеглої до державного кордону України або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби України. До контрольованого прикордонного району включаються також територіальне море України, внутрішні води України і частина вод прикордонних річок, озер та інших водойм України і розташовані в цих водах острови.
У п. 11 вказаного Положення передбачено, що з метою виявлення порушень законодавства з прикордонних питань, виконання завдань, пов'язаних з боротьбою з організованою злочинністю та незаконною міграцією у межах прикордонної смуги і контрольованого прикордонного району, уповноважені особи Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону мають право відповідно до Законів України "Про Державну прикордонну службу України" та Закону України «Про дорожній рух" у разі потреби зупиняти та оглядати транспортні засоби.
При цьому, згідно з п. 8 Положення громадяни України, іноземці та особи без громадянства в'їжджають у контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в його межах на підставі документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).
З аналізу матеріалів справи вбачається, що, окрім протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧЦП №048194 від 21.07.2025, до неї долучено рапорт начальника зв'язку ІНФОРМАЦІЯ_2 лейтенанта ОСОБА_2 від 21.07.2025, схему виявлення правопорушника на ділянці зазначеної застави від 02.05.2025, письмове пояснення ОСОБА_3 та копію паспорта ОСОБА_1 .
Водночас до протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , складеного начальником прикордонної служби, у порушення вимог ст. 251 КУпАП не долучено жодного доказу, який би підтверджував, що зазначена особа вчинила будь-які дії, спрямовані на незаконний перетин державного кордону України.
Згідно з рапортом лейтенанта Левківського, 21.07.2025 під час несення служби на північній околиці м. Олевськ (на відстані близько 35 км від лінії державного кордону) ним зупинено транспортний засіб, який рухався у напрямку міста, в якому перебував громадянин України ОСОБА_1 . При цьому у рапорті зроблено висновок про нібито спробу зазначеної особи незаконно перетнути державний кордон. Однак перевірка документів ОСОБА_1 здійснювалася на території м. Олевськ, тобто у значному віддаленні від лінії державного кордону.
Суд зазначає, що сам по собі факт перебування особи у населеному пункті, розташованому за 35 км від державного кордону, не може свідчити про наявність у неї умислу на незаконне перетинання кордону, так само як і не підтверджує факту спроби такого перетину. Рапорт інспектора без наявності інших доказів не є достатнім доказом факту вчинення адміністративного правопорушення.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що є мешканцем м. Олевськ Житомирської області, наміру перетинати державний кордон не мав і прямував до місця проживання. Будь-яких доказів, які б спростовували ці пояснення, суду не надано. Копія паспорта ОСОБА_1 підтверджує його місце народження та реєстрації - м. Олевськ.
Таким чином, посадовою особою прикордонної служби зроблено лише припущення про наявність у ОСОБА_1 наміру незаконно перетнути державний кордон України, однак належних і допустимих доказів такого наміру не здобуто та до протоколу не долучено. За таких обставин висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, не може ґрунтуватися лише на протоколі та рапорті без наявності інших об'єктивних доказів.
Суд зазначає, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки вчинення таких дій означало б перебрання на себе функцій сторони обвинувачення, що суперечить принципу змагальності та порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо незалежності й неупередженості суду.
Оцінивши наявні у справі матеріали, які були зібрані інспектором прикордонної служби, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, не доведена належними, допустимими та достатніми доказами, а відтак не підтверджена з дотриманням стандарту доказування «поза розумним сумнівом».
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате - підлягає закриттю у разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
З огляду на встановлені обставини та правову оцінку зібраних матеріалів, суд приходить до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, статтями 204-1, 280, 283, п. 3 ст. 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП закрити за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Г. П. Нижник