Справа № 282/751/25
Провадження № 2/282/327/25
09 жовтня 2025 року селище Любар
Любарський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді Вальчука В.В.
при секретарі судового засідання Демчук В.І.
за участю позивачки ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Любар, за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного державного нотаріального архіву про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, -
Позивачка вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся - ОСОБА_2 , яка проживала за адресою АДРЕСА_1 .
На момент смерті бабуся мала трьох дітей - доньку ОСОБА_3 , доньку ОСОБА_4 та сина ОСОБА_5 , які є громадянами російської федерації.
19 серпня 2019 року, приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Житомирської області Соляром В.М. була відкрита спадкова справа на підставі поданої нею (на той момент ОСОБА_6 ) заяви про прийняття спадщини після смерті бабусі - ОСОБА_2 .
Спадкове майно складається з будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та земельних ділянок, кадастрові номери:1823181800:07:003:0004, 18231181800:02:001:0012,1823181800:07:003:0005.
19 серпня 2019 року, вона та її батько ОСОБА_7 , прибули до приватного нотаріуса Соляра В.М., щоб відкрити спадкову справу після смерті бабусі та роз'яснили нотаріусу ситуацію, а саме, те що: її батько ОСОБА_8 та тітка ОСОБА_9 після поховання бабусі в березні 2019 року мали усну домовленість, що вони відмовляться від спадкового майна на її користь через те, що вони є громадянами російської федерації, тому по приїзду до нотаріуса, батько повідомив, що бажає написати заяву в якій він відмовляється від своєї частки спадкового майна на користь доньки, таку ж заяву, за усною домовленістю, мала написати і тітка - ОСОБА_9 . Що батько в подальшому і зробив.
Строки звернення до нотаріуса з заявами нею та батьком пропущені не були та були надані усі необхідні документи згідно чинного законодавства України, а саме: заява про прийняття спадщини, сплачене державне мито, свідоцтво про смерть бабусі, інші документи для встановлення родинних зв'язків, оригінали документів на спадкове майно.
У вересні 2019 р., вона прибула до нотаріуса з метою отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті бабусі, але останній повідомив, що вона не зможе отримати спадщину, оскільки тітка ОСОБА_9 подала заяву про прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_2 і тим самим усунула її від права на спадкування, як спадкоємець першої черги спадкування. Нотаріус показав заяву, яка була видана в м.Санкт-Петербург, 10 вересня 2019 р. При цьому він не зміг пояснити яким саме чином до нього потрапила ця заява. На штампі реєстрації на заяві є виправлення в даті її надходження, тому не зрозуміло заява надійшла 12 чи 13 вересня 2019 р., до того ж зверху заяви продубльована дата надходження її до приватної контори нотаріуса, 13.09.2019 р.
У березні 2020 року на річницю смерті бабусі, тітка - ОСОБА_9 жодного слова про те, що вона зверталася чи збирається звертатися до нотаріуса з приводу оформлення спадщини не казала, жодних документів не просила.
З початком збройної агресії російської федерації проти України (24.02.2022), нотаріус повідомив мені в телефонній розмові, що ОСОБА_9 не має права на отримання спадкового майна, оскільки вона є громадянкою держави-агресора. При цьому вона не має жодних документів за якими вона могла б бути резидентом України, так як за увесь час з моменту відкриття спадщини, вона не отримувала, а ні ідентифікаційного коду в Україні, а ні посвідки на тимчасове/постійне проживання в Україні.
Прибувши вкотре до нотаріуса для оформлення спадщини, останній їй повідомив, що вона, як громадянка України має право отримати свідоцтва про право на спадщину, але на той момент були закриті державні реєстри, тому нотаріус порадив чекати коли реєстри будуть відкриті і тоді він зможе видати свідоцтва про право на спадщину.
В подальшому нотаріус повідомив по телефону, що державні реєстри працюють, але він перебуває на лікарняному в стаціонарі. Приблизно через півтора місяці після цього, нотаріус в телефонній розмові повідомив, що він вже перебуває на робочому місці і можна приїхати і оформити спадщину.
Прибувши до нотаріуса з усіма оригінали документів для оформлення спадщини, нотаріус повідомив, що він не в змозі видати мені свідоцтва про право на спадщину через те, що він чекає створення, прийняття та вступу в силу нормативно-правового документу, який буде регулювати відносини між громадянами України та громадянами держави-агресора.
У січні 2023р., вона, засобами поштового зв'язку, подала нотаріусу заяву стосовно отримання свідоцтва про право на спадщину, на яку останнім було надано відповідь, шляхом винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11.01.2023р.
Позивачка вважає вищевказану постанову незаконною та просить її скасувати, оскільки як вона зазначає, що наявна в матеріалах спадкової справи заява ОСОБА_9 від 10.09.2019р. про прийняття спадщини, до нотаріуса у встановленому законодавством України порядку не надходила, а отже вона вважає, що у передбачений ч.1 ст.1270 ЦК України шестимісячний строк після смерті своєї матері - ОСОБА_2 , її дочка - ОСОБА_9 не подала належним чином оформлену заяву про прийняття спадщини, а отже, фактично вона не прийняла спадщину у визначений законом строк. Наявна в матеріалах спадкової справи заява ОСОБА_9 про прийняття спадщини не підтверджує факту прийняття нею спадщини, оскільки невідомо коли і яким чином ця заява опинилася у спадковій справі. Саме по собі проставлення нотаріусом дати, штампів та реєстраційного номеру на цій заяві не підтверджує факту надіслання цієї заяви поштою і отримання її нотаріусом саме 13.09.2019р., а встановити або перевірити легітимність та походження цього документу виявляється неможливим.
У судовому засіданні позивачка заявлені позовні вимоги підтримала в повному об'ємі та просила суд їх задовольнити. Також зазначила, що з відзивом по справі ознайомлена.
Представник Житомирського областного державного нотаріального архіву у судове засідання на розгляд справи не з'явився. У відзиві на позов зазначив, що нотаріальний архів не є належним відповідачем у даній справі, оскільки, не має повноважень скасовувати, змінювати чи переглядати рішення приватного нотаріуса, який припинив свою діяльність. Просив справу слухати у його відсутності.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що він являється батьком позивачки ОСОБА_1 . Так, після смерті його матері ОСОБА_2 , він разом із сестрою вирішили спадщину, що залишилася після смерті його матері, оформити на ОСОБА_10 . Сестра сказала, що подумає і більше нічого не казала. В 2019 році він разом із донькою їздили до нотаріуса з метою оформлення спадщини. Після того, донька йому розповідала, що нотаріус їй сказав, що від ОСОБА_9 є заява про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 . Тоді він зателефонував до сестри, яка сказала, що забула йому про це повідомити.
Вислухавши пояснення позивачки, свідка, розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
За приписами ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, свобод чи інтересів фізичних осіб , прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц вказала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову вирішуючи питання про права та обов'язки сторін (позивача та відповідача).
Відповідно до частин першої - четвертої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі №761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі 203/2/19 та від 29.08.2024 року у справі №127/11246/21).
Якщо заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов'язків іншої особи, яка не залучена до участі у справі в якості відповідача, не можуть бути розглянуті судом, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.
Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі №127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі №570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі №552/6381/17 (пункт 39), від 01 квітня 2020 року у справі №520/13067/17 (пункт 75).
У справі, що розглядається установлено, що баба позивачки ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За матеріалами спадкової справи №261/2019, спадкоємцем першої черги за заповітом та за законом після смерті померлої ОСОБА_2 є її донька ОСОБА_9 , яка звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а позивачка є спадкоємицею п'ятої черги. Спадкова справа покійним приватним нотаріусом Соляром В.М. не закрита, оскільки не видано спадкоємцю свідоцтво про право на спадщину, а позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Отже, судом встановлено, що існує спір щодо спадкового майна померлої ОСОБА_2 .
Заявлені позивачкою вимоги про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій, безпосередньо стосуються прав та обов'язків ОСОБА_9 , яка є спадкоємцем за заповітом та за законом і фактично прийняла спадщину, на яку претендує позивачка.
При цьому, позивачка подала позов до Житомирського обласного державного нотаріального архіву, який не може бути визнаний належним відповідачем у справі з підстав наведених у відзиві на позов, оскільки відповідно до п.4 ч.1 ст.30 ЗУ «Про нотаріат», була припинена діяльність приватного нотаріуса ОСОБА_11 у зв'язку з його смертю, і відповідно до п.15.2 Правил ведення нотаріального діловодства, затвердженого наказом міністерства юстиції України від 22.12.2010 №3253/5, вищезазначена спадкова справа була передана на зберігання до Житомирського обласного державного нотаріального архіву. Крім того, з урахуванням п. 4.11 зазначених правил ведення нотаріального діловодства як відповідача (співвідповідача) можна залучити будь-якого нотаріуса (як приватного так і державного) в межах Житомирського району, до якого може звернутись спадкоємець, для отримання свідоцтва про право на спадщину. Однак, клопотань про залучення ОСОБА_9 чи будь-якого нотаріуса (як приватного так і державного) в межах Житомирського району у якості відповідача (співвідповідача) за цим позовом ОСОБА_1 не заявила.
Прийняття судового рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі, є підставою для його скасування судом апеляційної інстанції (п.4 ч.3 ст.376 ЦПК України).
Отже, з урахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись ст.ст.15-16 ЦК України, ст.ст.2, 4, 12, 13, 48, 51, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Житомирського обласного державного нотаріального архіву про скасування постанови приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Соляра Віталія Миколайовича №6/02-31 від 11.01.2023 року про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Повний текст рішення складено 16 жовтня 2025 року.
Суддя: В. В. Вальчук