Рішення від 16.10.2025 по справі 638/15300/25

Справа № 638/15300/25

Провадження № 2/638/6611/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.,

за участю секретаря Дудка Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Шевченківського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

08.08.2025 позивач -ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» звернулось до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 05.01.2021 між ТОВ «Лінеура Україна», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1426115 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який укладено в електронній формі. На виконання умов договору кредитором надано відповідачу 5000 грн строком на 30 днів, зі сплатою процентів у розмірі 1,9% в день. Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, не повернув грошові кошти, відсотки. У зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 7850 грн, яка складається з 5000 грн тіло кредиту, 2850 грн відсотки, а також судові витрати, які складаються з витрат на правову допомогу у розмірі 10500 грн та судовий збір 2422,40 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2025 вказану справу передано в провадження судді Семіряд І.В.

Відповідно до ст. 187 ЦПК України судом направлено запити.

12.08.2025 ухвалою відкрито провадження у справі, призначено судове засідання, вирішено здійснювати розгляд (формування та зберігання) судової справи у змішаній (паперовій та електронній) формах.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, був повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не сповістив.

15.09.2025 від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява про надання доступу до матеріалів справи за допомогою системи "Електронний суд" та надати строк для подання відзиву. Судом було надано доступ представнику відповідача до системи "Електронний суд", проте ані відповідача, ані його представник право на подання відзиву не скористалися.

Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, приходить до наступного.

Приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 05.01.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №1426115 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відповідно до п. 1.2 договору - на умовах, встановлених договором, Товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти у гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту - 5000 грн.

Згідно з п.1.3 строк кредиту 30 днів, дата повернення кредиту вказується у графіку платежів, що є додатком №1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених у розділі 4 цього договору.

Сторонами погоджено процентну ставку, а саме занижена процента ставка 1,14%, яка застосовується у межах строку надання кредиту, якщо в цей строк клієнт здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою повернення кредиту. Стандартна процента ставка - 1,90% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку надання кредиту, якщо клієнт не виконав умови зазначені у пп 1.4.1 договору (1.4 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору - кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку клієнта, зазначену клієнтом в особистому кабінеті, що має наступні реквізити № НОМЕР_1 .

Також сторонами кредитного договору погоджено графік платежів, а саме визначено, що датою повернення кредиту є 04.02.2021, сума до сплати: кредит - 5000 грн, відсотки - 1710 грн.

Договір та графік платежів підписано електронним підписом.

Згідно з довідкою про ідентифікацію, підписаною директором ТОВ «Лінеура Україна», ОСОБА_1 , з яким укладено договір №1426115 від 05.01.2021 ідентифікований ТОВ «Лінеура Україна» акцепт договору позичальником здійснювалося в інформаційно- телекомунікаційній системі.

Листом директора ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 02.07.2025 №2643_250702150809 підтверджено, що ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надає послуги з переказу коштів у національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесено в державний реєстр фінансових установ та отримало ліцензію Національного Банку України №21/788-рк від 01.05.2023.Між підприємствами укладено договір на переказ коштів ФК-19/03-21 від 12.03.2019. Відповідно до договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 05.01.2021 л 14-24 год. на суму 5000 грн, маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі іРау.uа -76833558, призначення платежу: зарахування 5000 грн на картку НОМЕР_2 .

Тобто, позивачем доведено факт перерахування коштів у сумі 5000 грн ОСОБА_1 на його банківський рахунок, який ним зазначено при укладенні договору про надання споживчого кредиту.

07.09.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» було укладено Договір факторингу №1-07092021, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників в тому числі право вимоги за кредитним договором №1426115 від 05.01.2021, укладеним з ОСОБА_3 .

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №1-07092021 від 07.09.2021 ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 7850 грн, з яких: залишок по тілу кредиту - 5000 грн, залишок по відсотках - 2850 грн.

07.09.2021 між ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» та ТОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» було укладено Договір №2-07/09/2021 відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло статусу Нового Кредитора і отримало право грошової вимоги до Боржників вказаними у Реєстрі Боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 .

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №2-07/09/2021 від 07.09.2021 ТОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 7850 грн, з яких: залишок по тілу кредиту - 5000 грн, залишок по відсотках - 2850 грн.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за договором відступлення права вимоги за кредитним договором, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Айкон дебт коллекшн».

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 був повідомлений про зміну кредитора за кредитним договором, проте неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі. Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.

За змістом ч.1ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 ЗУ « Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України уразі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

ч. 1 ст.1048 та ч. 1ст.1054 ЦК України передбачають, що кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1ст.1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, позивачем доведено факт перерахування грошових коштів у сумі 5000 грн на рахунок відповідача, який вчасно не повернув грошові кошти, порушивши умови договору.

За змістом статті 1056-1ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується дослідженими доказами між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 погоджено проценту ставку та інші умови кредитування, про що свідчать договір, підписаний відповідачем. Отже, наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості у повному обсязі.

Окрім того, суд зазначає, що відсотки нараховані позивачем у сумі 2850 грн, нараховані в межах строку дії договору , тобто за 30 днів, та за відсотковою ставкою, яка була погоджена сторонами, тобто 1,9% в день.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положень ст. 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведено позовні вимоги, у зв'язку з чим позов слід задовольнити.

При звернені до суду з заявою про надання можливості ознайомитися з матеріалами справи, представником позивача надано довідку, яка підтверджує, що відповідач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 24.05.2023.

Відповідно до вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави. Таким чином, військовослужбовці, визначені пунктом 15 статті 14 Закону, які мають кредитні зобов'язання перед банками, мають право на встановлені законодавством пільги, а саме: звільнення від сплати відсотків за користування кредитом ; звільнення від сплати штрафів/пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту.

Разом з тим, судом не може бути застосовано вказана норма Закону, оскільки, договір кредиту було укладено у 2021 році, відсотки нараховані також у 2021 році, тобто коли ОСОБА_1 не перебував на військовій службі.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу.

У позовній заяві позивачем заявлено вимоги про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 10500 грн. 15.10.2025 від представника позивача надійшла заява про стягнення вказаних витрат на правову допомогу, до якої долучено відповідні докази.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (провадження № К/9901/27657/20).

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі№ 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Матеріалами справи підтверджується, що інтереси ТОВ «ФК «Айкон дебт коллекшн» представляв адвокат Пархомчук С.В. на підставі довіреності від 09.07.2025.

Матеріалами справи дійсно підтверджується факт отримання ТОВ «ФК «Айкон дебт коллекшн» послуг адвоката з надання правової допомоги. Зокрема, адвокатом подано до суду позовну заяву.

Відповідно до акту про отримання правової допомоги від 08.10.2025, складеного ТОВ «ФК «Айкон дебт коллекшн» та ОСОБА_4 - адвокат надав, а клієнт прийняв правову допомогу, а саме: зустріч та консультація щодо перспектив судового врегулювання кредитних заборгованості на загальну суму 2000 грн, витрачено 1 годин, складання та подання до суду позовної заяви на загальну суму 5000 грн, витрачено 2,5 години, інші клопотання, заяви до суду, складання процесуальних документів, моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень щодо процесуального статусу судової справи на загальну суму 3000 грн, витрачено 1,5 години, канцелярські витрати становлять 500 грн, загальна сума 10500 грн.

Згідно з платіжною інструкцією №1019 від 08.10.2025 ТОВ «ФК «Айкон дебт коллекшн» перераховано адвокату 10500 грн.

Разом з тим, при визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, суд виходить з того, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників. У провадженні адвоката перебуває значна кількість аналогічних справ, тобто вони є типовими. Ціна позову складає 7850 грн. Адвокатом складено один процесуальний документ - позовну заяву, що не є великими за обсягом та складними за змістом. З урахуванням категорії справи їх складання не потребує від професійного адвоката значної кількості часу і зусиль. У судових засіданнях адвокат участі не брав, справу розглянуто без участі сторін. Окрім того, в акті виконаних робіт вказано таку послугу «інші клопотання, заяви до суду, складання процесуальних документів», проте до суду було подано лише один процесуальний документ - позовну заяву, будь-яких заяв, клопотань не надходило, а за складання позовної заяви адвокатом та клієнтом погоджено окремо сплату.

Отже, враховуючи, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 3000 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 12, 19, 81, 133, 141, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 258, 553, 554, 526, 549, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн» заборгованість за кредитом 5000 грн, відсотки - 2850 грн, витрати на правову допомогу - 3000 грн, сплачений судовий збір - 2422,40, а всього 13272 (тринадцять тисяч двісті сімдесят дві) грн 40 коп.

У стягненні зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн» витрат на правову допомогу у розмірі у розмірі 7500 (сім тисяч п'ятсот) грн - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до або через Харківський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

Позивач - ТОВ «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн», ЄДРПОУ 44002941, м. Київ, вул. Саперне Поле, 12, інше нежитлове приміщення 1008,01042.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Суддя: І.В. Семіряд

Попередній документ
131027674
Наступний документ
131027676
Інформація про рішення:
№ рішення: 131027675
№ справи: 638/15300/25
Дата рішення: 16.10.2025
Дата публікації: 17.10.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Шевченківський районний суд міста Харкова
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; інших видів кредиту
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (16.10.2025)
Результат розгляду: заяву задоволено частково
Дата надходження: 08.08.2025
Предмет позову: про стягнення заборгованості за кредитним договором
Розклад засідань:
16.10.2025 11:50 Дзержинський районний суд м.Харкова