Справа № 638/6552/25
Провадження № 2-о/638/181/25
Іменем України
16 жовтня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м.Харкова в складі:
головуючого судді Тимченка А.М.
при секретарі Кондратюк І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за за заявою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , за участю заінтересованої особи: Ізюмська міська об'єднана територіальна громада Харківської області, про встановлення факту родинних відносин,-
У квітні 2025 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 через систему «Електронний суд», за участю заінтересованої особи: Ізюмська міська об'єднана територіальна громада Харківської області, звернулася до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин.
В обґрунтування заяви заявником зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 28 вересня 2000 року виданого міським відділом актів громадянського стану м, Ізюма Харківської області, актовий запис № 761. Після смерті ОСОБА_3 спадщину фактично прийняла заявник ОСОБА_1 , що є її донькою та яка мешкала разом з покійною. В подальшому, постановою приватного нотаріуса Ізюмського районного нотаріального округу Мацокіної Н.О. № 67/02-31 від 24 березня 2025 року було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. Вищевказана відмова була обґрунтована тим, що відсутнє Свідоцтво про народження ОСОБА_1 , в той же час в актовому записі про її народження матір'ю записана ОСОБА_4 .
Відповідно до актового запису про народження ОСОБА_5 № 1343 матір'ю записана ОСОБА_4 . В той же час відповідно до актового запису про шлюб № 329 від 09 вересня 1935 року зазначено ОСОБА_3 . Проте в подальшому, вже в свідоцтві про право власності на житло від 03 серпня 1993 року зазначено ОСОБА_3 . В свідоцтві про смерть серія НОМЕР_1 від 28 вересня 2000 року також зазначено ОСОБА_3 . Отже, вказані обставини щодо неможливості подальшого оформлення спадщини після смерті матері, стали приводом для звернення до суду з даною заявою.
Враховуючи вищевикладене заявник просить суд встановити факт родинних відносин між нею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , як доньки та матері.
В судове засідання заявник ОСОБА_1 та її представник не з'явилися, від представника заявника надійшла заява про проведення розгляду справи за його відсутності та за відсутності заявника, зазначив, що заяву підтримують в повному обсязі, просили задовольнити.
Представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.21.04.2025 через канцелярію суду представником надано заяву про проведення розгляду справи за відсутності представника третьої особи. Зазначив, що проти задоволення зави про встановлення факту родинних відносин не заперечує.
Дослідивши матеріали справи та подані письмові докази, суд прийшов до наступного висновку.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
Судом встановлено, що згідно із копією актового запису про шлюб № 329 від 09 вересня 1935 року зазначено про укладення шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , із зазначенням прізвища подружжя після укладення шлюбу « ОСОБА_8 ».
Відповідно до копії актового запису про народження № 1343, зробленого 5 грудня 1936 року Відділом Актів Громадянського Стану Народного комісаріату внутрішніх справ УССР , у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_5 у м.Суми Сумської області народилася дитина ОСОБА_5 , матір'ю записана ОСОБА_4 , батьком ОСОБА_6 .
Також відповідно до актового запису про народження № 1343, зробленого 5 грудня 1936 року Відділом Актів Громадянського Стану Народного комісаріату внутрішніх справ УССР про народження 01.12.1936 ОСОБА_5 , зазначено про видачу посвідки про народження № НОМЕР_2 .
Відповідно до копії залишків посвідки про народження № НОМЕР_2 , виданого Відділом Актів Громадянського Стану Народного комісаріату внутрішніх справ УССР, прізвища батьків ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначено як « ОСОБА_8 ».
ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 , 1936 р.н., уклала шлюб з ОСОБА_9 , 1938 р.н., про що Комінтернівським бюро ЗАЦС м.Харкова 11.06.1961 року зроблено актовий запис № 640, зазначене підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , прізвище дружини після укладення шлюбу зазначено « ОСОБА_10 ».
Відповідно до відмітки, зробленої на копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого Комінтернівським бюро ЗАЦС м.Харкова 11.06.1961 , шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 розірвано 03.04.1984.
В подальшому ОСОБА_9 та ОСОБА_1 знову уклали шлюб, уклала шлюб з ОСОБА_9 , 1938 р.н., про що міським відділом ЗАЦС м.Ізюм Харківської області 11.06.1986 року зроблено актовий запис № 220, зазначене підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , прізвище дружини після укладення шлюбу зазначено « ОСОБА_10 ».
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 03 серпня 1993 року, виданого Ізюмським приладобудівним заводом, засвідчено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та членам її сім'ї ОСОБА_3 .
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 28 вересня 2000 року, виданого міським відділом актів громадянського стану м, Ізюма Харківської області, актовий запис № 761, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 97 років.
В подальшому ОСОБА_1 звернулася до п приватного нотаріуса Ізюмського районного нотаріального округу Мацокіної Н.О. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.
Постановою приватного нотаріуса Ізюмського районного нотаріального округу Мацокіної Н.О. № 67/02-31 від 24 березня 2025 року було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. Вищевказана відмова була обгрунтована тим, що відсутне Свідоцтво про народження ОСОБА_1 , в той же час в актовому записі про її народження матір'ю записана ОСОБА_4 , а отже існують розбіжності між написанням прізвища спадкодавця ОСОБА_8 та ОСОБА_8 .
Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
За правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім'я, по-батькові, місце чи час народження не відповідають записам у правовстановлюючому документі, якщо хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.
Відповідно до ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по-батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документів не збігаються з ім'ям, по-батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року Про встановлення фактів, що мають юридичне значення при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові надати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) «У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.
Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р.№ 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів,що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідно заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Факт родинних відносин, за встановленням якого звернулася заявниця, має юридичне значення, оскільки неможливість встановити родинний зв'язок між нею та померлою матірю , перешкоджає їй реалізувати своє право на оформлення та отримання спадщини, а тому суд вважає, що заявниця не має можливості встановити факт родинних відносин в іншому порядку, ніж судовому.
Таким чином суд дійшов висновку, що заява обґрунтована та підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 263, 264, 265, 268, 273, 293, 315, 354 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , за участю заінтересованої особи: Ізюмська міська об'єднана територіальна громада Харківської області, про встановлення факту родинних відносин - задовольнити.
Встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 761 від 28 вересня 2000 року, що був складений міським відділом актів громадянського стану м, Ізюма Харківської області, яка зазначена в актовому записі про народження № 1343 від 05 грудня 1936 року, як ОСОБА_4 , є рідною матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , НОМЕР_5 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Заявник : ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована: АДРЕСА_2 ;
Заінтересована особа: Ізюмська міська об'єднана територіальна громада Харківської області, місцезнаходження: пл.Центральна, б. 1, м.Ізюм, Харківської області, 64309.
Суддя А.М.Тимченко