Справа №638/7895/25
Провадження № 2/638/4627/25
16 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді Подус Г.С.,
за участю секретаря Двойних А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Моторно (траспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -
встановив:
До Шевченківського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява Моторно (траспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , в якій представник просить суд стягнути з відповідача завдані збитки в порядку регресу в розмірі 83665,48 грн., а також стягнути з відповідача понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначає, що 02.05.2018 року в м. Харкові відбулась дорожньо-транспортна пригода, а саме: ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Mercedes» д.р.н. « НОМЕР_1 », порушив правила дорожнього руху, допустив зіткнення з автомобілем «Subaru» д.р.н. « НОМЕР_2 ». Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень. Постановою Київського районного суду міста Харкова № 640/9077/19 від 03.06.2019 року винним у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди було визнано Відповідача та притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постановою Харківського апеляційного суду № 640/9077/19 від 15.07.2019 року було скасовано Постанову Київського районного суду міста Харкова та закрито провадження у справі у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення. Цивільно-правова відповідальність Відповідача як винної особи за шкоду, заподіяну майну третіх осіб унаслідок експлуатації транспортного засобу на момент настання ДТП, в порушення вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не була забезпечена за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Керуючись положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», потерпіла сторона за , у зв'язку з тим, що цивільно-правова відповідальність Відповідача не була забезпечена Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, звернулася до Моторно (транспортного) страхового бюро України із заявою про відшкодування шкоди заподіяної пошкодженням транспортного засобу і надала всі необхідні документи передбачені ст. 35 Закону, в тому числі і Заяву про виплату відшкодування. Моторне (транспортне) страхове бюро України відповідно до пп. а) п.41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відшкодовує шкоду заподіяну транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно правову відповідальність. Моторне (транспортне) страхове бюро України здійснило розгляд вказаного випадку, визначило розмір заподіяного збитку на підставі Звіту № 1240 про визначення вартості відновлювального ремонту. Рішенням суду № 635/6398/19 від 15.08.2023 року було ухвалено стягнути із Моторного (транспортного) страхового бюро України відшкодування матеріальних збитків, заподіяних Відповідачем потерпілій особі внаслідок ДТП, у розмірі 81 508,39 грн., виходячи із розрахунків вищевказаного Звіту № 1240. Вказаним рішенням також було підтверджено правильність встановлення судами у справі про адміністративне правопорушення обставин та факту наявності вини Відповідача у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди (абз. 2-3 Рішення), а також відсутність у Відповідача на момент вказаної ДТП укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (абз. 4 Рішення). Відсутність укладеного Відповідачем на момент ДТП договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також підтверджується витягом з Централізованої бази даних МТСБУ. На виконання вказаного Рішення суду, Позивачем було здійснено регламентну виплату на користь потерпілої особи у розмірі 82 323,49 грн. Загальною сумою понесених Позивачем витрат, враховуючи витрати на встановлення розміру відшкодування (послуги оцінювача, що складав Звіт № 1240), становить 83 665,48 грн.
Враховуючи вищенаведене, загальний розмір фактично понесених витрат МТСБУ склав 83665,48 грн. На підставі вищевикладеного було подано позов до суду.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 05.05.2025 прийнято до розгляду дану позовну заяву про відшкодування в порядку регресу виплат, призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце судового засідання, суд розглядає справу на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Вимогами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, яка визначає підстави звільнення від доказування, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно до положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (чи бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, яка визначає підстави звільнення від доказування, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Постановою Київського районного суду міста Харкова № 640/9077/19 від 03.06.2019 року винним у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди було визнано ОСОБА_1 та притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постановою Харківського апеляційного суду № 640/9077/19 від 15.07.2019 року було скасовано Постанову Київського районного суду міста Харкова та закрито провадження у справі у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Суд вважає, доведеним той факт, що відповідачем порушено вимоги Правил дорожнього руху України.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільно -правова відповідальність водія транспортного засобу «Mercedes» д.р.н. « НОМЕР_1 » під керуванням ОСОБА_1 не була застрахована за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно зі ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 ст. 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі
Керуючись положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», потерпіла сторона за , у зв'язку з тим, що цивільно-правова відповідальність Відповідача не була забезпечена Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, звернулася до Моторно (транспортного) страхового бюро України із заявою про відшкодування шкоди заподіяної пошкодженням транспортного засобу і надала всі необхідні документи передбачені ст. 35 Закону, в тому числі і Заяву про виплату відшкодування.
Моторне (транспортне) страхове бюро України відповідно до пп. а) п.41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відшкодовує шкоду заподіяну транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно правову відповідальність.
Моторне (транспортне) страхове бюро України здійснило розгляд вказаного випадку, визначило розмір заподіяного збитку на підставі Звіту № 1240 про визначення вартості відновлювального ремонту.
Крім того, рішенням суду № 635/6398/19 від 15.08.2023 року було ухвалено стягнути із Моторного (транспортного) страхового бюро України відшкодування матеріальних збитків, заподіяних Відповідачем потерпілій особі внаслідок ДТП, у розмірі 81 508,39 грн., виходячи із розрахунків вищевказаного Звіту № 1240.
Вказаним рішенням також було підтверджено правильність встановлення судами у справі про адміністративне правопорушення обставин та факту наявності вини Відповідача у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди (абз. 2-3 Рішення), а також відсутність у Відповідача на момент вказаної ДТП укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (абз. 4 Рішення).
На підставі подання №575 від 04.12.2023 року стосовно виконання судового рішення по справі №635/6398/19, МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілому в розмірі: 82323 (вісімдесят дві тисячі триста двадцять три) грн. 49 коп., що підтверджується платіжним дорученням №978681 від 04.12.2023 року.
Крім того, Позивачем були понесені додаткові витрати на збір документів та визначення розміру шкоди в розмірі: 1342,08 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1155416 від 22.11.2019 року. Враховуючи вищенаведене, загальний розмір фактично понесених витрат МТСБУ склав: 83665,57 грн. Однак у позивачем у прохальній частині заявлено вимогу про стягнення 83665,48 грн, а тому не може вийти за межі позовних вимог.
Пунктом 8 частини 2 статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 22 ЦК України передбачено що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, зокрема якщо особа зазнала втрати у зв'язку з пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до роз'яснень, які викладені в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованою суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року за № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати па увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, піддягає відшкодуванню з повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.
Відповідно до п.п. 38.2.1 п.38.2 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
З вищенаведеного вбачається те, що в розумінні п.п. 38.2.1 п.38.2 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 11, 1166, 1187, 1191 ЦК України у відповідача виникло зобов'язання перед МТСБУ відшкодувати завдані збитки в порядку регресу в розмірі фактично понесених Позивачем витрат.
З метою досудового врегулювання спору, Відповідачеві було направлено Претензію про відшкодування збитків в порядку регресу, однак ніяких дій зі сторони відповідача щодо погашення заборгованості в добровільному порядку проведено не було.
Згідно ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за збитки.
Відповідно до ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Регресне зобов'язання виникає лише у випадках, передбачених законом, і має похідний характер, оскільки підставою його виникнення є виконання іншою особою відповідного зобов'язання.
Підставою регресного позову є відповідальність заподіювана шкоди за завдану шкоду та факт виплати позивачем, що пред'явив регресну вимогу, певної грошової суми в рахунок відшкодування завданої шкоди. Право зворотної вимоги виникає лише після того, як відбулася виплата.
Як встановлено судом під час розгляду справи, шкода, завдана потерпілому підлягає стягненню з відповідача.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача відповідачем не надано.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений останнім за подачу позовної заяви судовий збір в сумі 3028,00 грн.
Керуючись ст.ст.4-13, 76-89, 258-274 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позовні вимоги Моторно (траспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторно (траспортного) страхового бюро України шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 83665 (вісімдесят три тисячі шістсот шістдесят п'ять) гривень 48 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторно (траспортного) страхового бюро України витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Головуючий суддя: