Справа № 638/20351/25
Провадження № 1-кс/638/2613/25
15 жовтня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі слідчої судді ОСОБА_1 , розглянувши матеріали клопотання прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221070001241 від 14 жовтня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України
встановив:
15 жовтня 2025 року прокурор Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221070001241 від 14 жовтня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що СВ Ізюмського РУП Головного управління Національної поліції в Харківській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню, внесеному 14.10.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221070001241 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що 13.10.2025 року близько 19 години 30 хвилин в районі перехрестя: вул. Гостинна - автодорога Київ-Харків-Довжанський в м. Ізюм Харківської області сталося зіткнення мотоцикла "LIFAN LF20-10B", реєстраційний номер НОМЕР_1 під керування ОСОБА_4 з автомобілем "VOLKSWAGEN GOLF", реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 . Внаслідок пригоди пасажир мотоцикла "LIFAN LF20-10B", реєстраційний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження.
Згідно акту приймання-передачі, автомобіль "VOLKSWAGEN GOLF", реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був отриманий в якості гуманітарної допомоги громадською організацією «СПІЛКА ПІДПРИЄМЦІВ ТЕЛЕ ТА КІНОІНДУСТРІЇ», та переданий для використання у заходах необхідних для оборони України, військовій частині НОМЕР_3 в особі ОСОБА_7 ( НОМЕР_4 ).
13.10.2025 слідчим СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 проведений огляд вищевказаного автомобіля, у ході якого встановлено, що автомобіль "VOLKSWAGEN GOLF", реєстраційний номер НОМЕР_2 має сліди механічних пошкоджень, які утворились внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Автомобіль WOLKSWAGEN GOLF", реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок ДТП отримав механічні пошкодження та відповідно до ст. 98 КПК України, може бути речовим доказом у зазначеному кримінальному провадженні, тобто знаряддям вчинення кримінального правопорушення, що зберіг на собі його сліди та містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Відповідно до ч.5 ст.171 КПК України клопотання про арешт майна було подано у встановлений строк до Київського районного суду м. Харкова.
Крім того, зазначений транспортний засіб як речовий доказ необхідний судовому експерту для проведення автотехнічної, трасологічної експертизи та інших судово-автотехнічних експертиз з метою з'ясування технічного стану транспортного засобу, параметрів механізму дорожньо-транспортної події, дій учасників пригоди.
За таких обставин відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України на даний час виникла необхідність в арешті автомобіля WOLKSWAGEN GOLF", реєстраційний номер НОМЕР_2 , шляхом надання можливості слідчому та прокурору зберігати вилучений транспортний засіб на майданчику тимчасово затриманих транспортних засобів відповідно до п. 20 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ №1104 від 19.01.2012 року.
Таким чином, необхідність арешту майна зумовлюється необхідністю забезпечення доказової бази та обґрунтованою підозрою вважати, що незастосування цього заходу перешкоджатимуть встановленню істини внаслідок того, що таке майно може бути відчужене, приховане або пошкоджене.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, доходить таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (частини друга статті 131 КПК України).
Частиною першою статті 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до частини другої статті 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до частини другої статті 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися(використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до статей 168, 236, 237 КПК України тимчасове вилучення майна: речей та документів, які мають значення для кримінального провадження, може здійснюватися також під час обшуку та огляду. Тому тимчасове вилучене майно може належати не тільки підозрюваному (частина перша статті 167 КПК України), а й іншим особам.
Відповідно до частини п'ятої статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України», де зазначається «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
Згідно положень статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява № 47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.
Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі «Лемуан проти Франції», від 22 вересня 1994 року та «Кушоглу проти Болгарії» від 10 травня 2007 року).
Суд також зауважує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. Рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Згідно з абзацом 1 частиною третьою статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (тобто з метою збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Крім того, положеннями частини першої статті 172 КПК України передбачено, що клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Так, у клопотанні прокурор просить накласти арешт на автомобіль «WOLKSWAGEN GOLF», реєстраційний номер НОМЕР_2 , однак, у порушення пункту 3 частини другої статті 171 КПК України ним не надано доказів, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження таким майном певною особою (свідоцтв про реєстрацію т/з чи інших документів, які підтверджують право власності).
Таким чином, суд враховує те, що до клопотання не додані оригінали або копії документів та інші матеріали, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання щодо необхідності накладення арешту саме на т/з «WOLKSWAGEN GOLF», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Також в клопотанні також не зазначено про наслідки арешту майна для осіб, інтереси, яких можливо будуть порушені при вказаному арешті майна. Клопотання не є достатньо обгрунтованим.
При цьому, як було зазначено вище, згідно акту приймання-передачі, автомобіль "VOLKSWAGEN GOLF", реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був отриманий в якості гуманітарної допомоги громадською організацією «СПІЛКА ПІДПРИЄМЦІВ ТЕЛЕ ТА КІНОІНДУСТРІЇ», та переданий для використання у заходах необхідних для оборони України, військовій частині НОМЕР_3 в особі ОСОБА_7 .
Разом з тим зазначений акт не долучено до матеріалів клопотання, а, відтак, до клопотання не додано доказів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Згідно з частиною третьою статті 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
За таких обставин слідчий суддя доходить висновку про те, що клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні підлягає поверненню для усунення вказаних в ухвалі недоліків протягом сімдесяти двох годин з моменту отримання копії цієї ухвали.
Керуючись статтями 170-172 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221070001241 від 14 жовтня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України - повернути прокурору для усунення недоліків, що зазначені у цій ухвалі, та приведення у відповідність з вимогами КПК України, протягом сімдесяти двох годин з моменту отримання копії даної ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Повний текст ухвали складено 15 жовтня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1