Справа №638/3809/25
Провадження № 1-кп/638/1431/25
15 жовтня 2025 року м.Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участі секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
захисника- ОСОБА_4
обвинуваченого- ОСОБА_5
розглянувши в судовому засіданні у м. Харкові, матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024000000000312 від 04.04.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України,-
В провадженні Шевченківського районного суду міста Харкова знаходиться кримінальне провадження за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024000000000312 від 04.04.2024 року щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.
Відповідно до ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.03.2025 справа прийнята до провадження суддею Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 .
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою з огляду на наявність ризиків, з підстав наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечував з підстав його необгрунтованості, зазначив, що заявлені прокурором ризики є формальними, просив обрати більш м'який запобіжний захід.
Обвинувачений ОСОБА_6 проти задоволення клопотання прокурора заперечував, просив визначити розмір застави.
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд керується наступним.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
06.04.2024 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30 діб, а саме до 03.06.2024 включно, без визначення розміру застави.
У подальшому обраний запобіжний захід був неодноразово продовжений, останній раз ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 26.08.2025 строком до 24 жовтня 2025 року, яка залишена без змін відповідно до ухвали Харківського апеляційного суду від 23.09.2025.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, санкція за яким передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, яке загрожує обвинуваченому , що відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , суд вважає встановленим продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, може вчинити нові кримінальні правопорушення та/або продовжити свою злочинну діяльність.
Так, суд зазначає, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для переховування від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому суд, вирішуючи питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_5 .
Також ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі, зможе вільно спілкуватись та вчиняти тиск на свідків, які не були допитані судом у кримінальному провадженні, з метою схилити їх до відмови від дачі правдивих показань у кримінальному провадженні.
При встановленні наявності ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 не перебуваючи під вартою, з метою уникнення кримінальної відповідальності матиме можливість повідомити спільникам у вчиненні даного кримінального правопорушення, про виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, що унеможливлять притягнення до кримінальної відповідальності усіх винних осіб.
Також достатньо обґрунтованим є ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, що може свідчити про реальну можливість продовжити злочинну діяльність та вчинення нових кримінальних правопорушень, з урахуванням спрямованості інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення - вчинення злочину проти національної безпеки України - пособництво державі-агресору. Враховуючи наведене, існує високий ризик продовження протиправної діяльності або вчинення нового кримінального правопорушення.
Таким чином, враховуючи характер інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_5 кримінального правопорушення та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, є всі підстави вважати, що підозрюваний може полишити місце свого постійного проживання та виїхати з території України, де буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначеного злочину, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також продовжуватиме вчиняти злочини проти незалежності та територіальної цілісності України та може вчинити інші злочини, з метою запобігання вказаним ризикам об'єктивно необхідним є застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, оцінюючи сукупність обставин, передбачених в ст. 178 КПК України, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів. В даному випадку, з огляду на особливості справи, продовження строку тримання під вартою не буде
Щодо клопотання захисників обвинуваченого про визначення розміру застави суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, та, визначаючи розмір застави, суд у відповідності до вимог закону повинен навести аргументи на користь того, що застава саме у такому розмірі спроможна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання ним процесуальних обов'язків.
Разом з тим, згідно із ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402, 405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
З урахуванням того, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, що характеризується високим ступенем суспільної небезпеки, з урахуванням підстав та обставин, передбачених статтями 177 та 178 КПК України, щодо високого ступеню ризику ухилення обвинуваченого ОСОБА_5 від органів суду, можливості впливати на свідків та інших учасників провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити вчинення інкримінованого діяння або вчинити інші кримінальні правопорушення, дані про особу обвинуваченого, дають підстави суду не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України.
Таким чином, з огляду на наведене вище, з урахуванням доведеності наявних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд не вбачає підстав для визначення розміру застави, достатньої для виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього судом обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а відтак відмовляє у задоволенні клопотання обвинуваченого про визначення розміру застави ОСОБА_5 .
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про відмову у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про визначення розміру застави.
Керуючись ст. 34, 177,178, 183, 314, 315, 369-372 КПК України,-
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів до 13 грудня 2025 року, включно, без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали встановити до 13 грудня 2025 року, включно.
У задоволенні клопотання ОСОБА_5 про визначення розміру застави - відмовити.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою та відмови у зміні запобіжного заходу може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду в термін 7 днів з моменту її проголошення.
Повний тест складено 15.10.2025.
Суддя ОСОБА_1