Справа №345/5009/25
Провадження № 3/345/877/2025
15.10.2025 року м. Калуш
Суддя Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області Онушканич В.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , пенсіонера, громадянина України, за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
Відносно ОСОБА_1 ПОГ Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №440803 від 03.09.2025 року, в якому зазначено, що 29.07.2025 року близько 13.30 год. в АДРЕСА_2 ОСОБА_1 умисно висловлював образи та нецензурну лайку відносно братової дружини ОСОБА_2 , внаслідок чого була завдана шкода її психічному здоров'ю, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру.
ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечив, що вчиняв домашнє насильство щодо ОСОБА_2 . Зазначив, що через свій похилий вік не пригадує, що було 29.07.2025 року. Пояснив, що ОСОБА_2 була одружена з його рідним братом, який вже помер. Впродовж тривалого періоду між ним та ОСОБА_2 існують неприязні відносини через майновий спір. А саме між його сім'єю та ОСОБА_2 існує спір щодо меж земельної ділянки та щодо порядку користування будинком і подвір'ям. ОСОБА_2 висуває йому необґрунтовані претензії та обзиває його образливими словами. Наговорює на нього неправду.
ОСОБА_2 підтвердила, що дійсно останні 30 років між її сім'єю і сім'єю ОСОБА_1 тривають майнові спори, через що в них неприязні відносини. Разом з тим, ОСОБА_1 висуває до неї безпідставні претензії, обзиває її та погрожує їй. Зокрема 29.07.2025 року, коли вона прийшла до частини будинку, яка належить її дочці, ОСОБА_1 безпричинно почав обзивати її і навіть хотів побити її. Просить притягнути ОСОБА_1 до відповідальності.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілої, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно диспозиції ст. 173-2 КУпАП особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачає, що психологічне насильство є формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Суть даного правопорушення, зокрема, зводиться до вчинення таких дій, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких дій або бездіяльності фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, який являється членом сім'ї, тобто особи, яка проживає разом або об'єднані законними правами чи обов'язками щодо утримання.
Отже, для визнання факту домашнього насильства слід звернутися до його ознак:
- умисність (з наміром досягнення бажаного результату);
- спричинення шкоди;
- порушення прав і свобод людини;
- значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Якщо в діях немає хоча б однієї з чотирьох наведених ознак, вони не є насильством.
Отже, для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Згідно із п. 3 ч. 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Нормами зазначеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
Таким чином, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання чи словесні образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі дії спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у потерпілої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Суд, вважає, що зазначені у протоколі серії ВАД №440803 від 03.09.2025 року обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення не знайшли свого підтвердження.
Невід'ємною складовою інкримінованого адміністративного правопорушення повинно бути таке насильство, яке проявляється в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, яке завдало шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Жодним із здобутих доказів у справі, у тому числі долученим до матеріалів справи відеозаписом, не підтверджено вчинення ОСОБА_1 такої форми домашнього насильства, як завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілої особи. Звернення ОСОБА_2 до правоохоронних органів свідчить про наявність конфлікту між сторонами, а саме майнового спору щодо меж земельної ділянки та щодо порядку користування будинковолодінням, але саме по собі не підтверджує факту вчинення домашнього насильства. Крім того, поведінка потерпілої, зафіксовані на відеозаписі, не свідчить про те, що вона стала жертвою домашнього насильства.
З огляду на наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Зі змісту ст. 251 КУпАП вбачається, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
При цьому, відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ч.2 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Таким чином, враховуючи, що до матеріалів справи не долучено жодних доказів, які поза розумним сумнівом підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства, з урахуванням вимог ст. 62 Конституції України та ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, суддя тлумачить сумніви щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на її користь.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням вищевикладеного, суддя дійшов висновку, що провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 283-285 КУпАП,
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя