Справа № 216/6594/24
провадження 1-кп/216/396/25
іменем України
09 жовтня 2025 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю :секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 , представника потерпілої, адвоката - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника, адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №6 кримінальне провадження №12023041230000860 від 25.04.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Куйбишевка Єланецького району Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає у АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,
09.10.2025 р. до початку судового розгляду у цьому кримінальному провадженні стороною захисту та потерпілою вдруге заявлене клопотання про затвердження судом угоди про примирення, укладену 03.09.2025 року між потерпілою ОСОБА_8 і обвинуваченим ОСОБА_6 , згідно якої вони узгодили покарання обвинуваченому ОСОБА_6 із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 і його захисник - адвокат ОСОБА_7 , а також потерпіла ОСОБА_9 підтримали угоду про примирення і просили її затвердити.
Прокурор ОСОБА_3 заперечував проти затвердження угоди про примирення, укладеної між обвинуваченим та потерпілою, з підстав відсутності дійового каяття з боку обвинуваченого, який під час досудового розслідування вину не визнавав, скоїв злочин у стані наркотичного сп'яніння. Шкоду потерпілій хоч і відшкодував на час заявленого клопотання, але вказана обставина не є преюдикаційною для затвердження угоди.
Вислухавши думки учасників кримінального провадження щодо затвердження угоди про примирення, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Відповідно до ст. 471 КПК України, в угоді про примирення зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строк її відшкодування чи перелік дій, не пов'язаних з відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов'язані вчинити на користь потерпілого, строк їх вчинення, узгоджене покарання та згода сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.
Як вбачається з положень ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; умови угоди не відповідають інтересам суспільства; умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
Згідно з абзацом 2 ч. 7 ст. 474 КПК України, суд відмовляє у затвердженні угоди з підстав, визначених пунктами 1-6 цієї частини, при цьому, у такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши зміст повторно наданої угоди про примирення від 03.09.2025 р., суд доходить до висновку про те, що сторонами під час укладення угоди про примирення не в повній мірі були враховані істотні умови угоди про примирення, передбачені ст. 471 КПК України, оскільки в наданій угоді не в повній мірі враховано істотні для відповідного кримінального провадження обставини, виходячи з наступного.
Як встановлено зі змісту повторно наданої угоди про примирення від 03.09.2025 р., обвинувачений визнає свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, викладених в повідомленні про підозру. Цивільний позов потерпілим в кримінальному провадженні заявлений в розмірі 60000 грн., з яких 10000 грн. матеріальної та 50000 грн. моральної. На даний час потерпілій відкшодовано матеріальну та моральну шкоду у повному обсязі. Обставини, які пом'якшують покарання сторони визнасили як : щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих збитків у повному обсязі, що є підставою для узгодження сторонами покарання обвинуваченому, із застосуванням ст. 69 КК України.
Слід зазначити, що однією з обов'язкових умов для застосування до винної особи положень ст. 69 КК є наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання.
Правова конструкція ч. 1 ст. 69 КК законодавцем побудована таким чином, щоб суди в ході реалізації ними своїх дискреційних повноважень під час призначення винуватій особі покарання в кожному конкретному випадку вмотивовано повинні аргументувалти про істотність зниження ступеня тяжкості вчиненого діяння. Тобто, встановлення лише факту наявності не менше двох пом'якшуючих обставин не може автоматично тягнути застосування ст. 69 КК.
Суд звертає увагу на те, що приписи ст. 69 КК про призначення винній особі більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, є спеціальними і застосовуються у виключних випадках. Підставами для застосування цієї статті є встановлення не лише наявності кількох пом'якшуючих обставин, а й того факту, що їх наявність істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Тобто для застосування судом положень ст. 69 КК повинні бути встановлені пом'якшуючі покарання обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. Проте, у будь-якому разі встановлені обставини, що пом'якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 27 квітня 2021 року, справа № 712/4384/20, провадження № 51-548км21).
Виходячи з викладеного, враховуючи, що внаслідок вчинення ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення, який знаходився у стані наркотиччного сп'яніння, настали тяжкі наслідки у вигляді спричинення потерпілій середньої тяжкості тілесного ушкодження. Вину свою під час досудового розслідування у повній мірі не визнавав. Тому, суд приходить до висновку, що умови угоди про примирення у цьому кримінальному провадженні суперечать інтересам суспільства та вимогам кримінального закону.
Виправлення засудженого є таким впливом покарання на його свідомість, за допомогою якого усуваються ті його негативні риси, що призвели до вчинення кримінального правопорушення. Виправлення виявляється у внесенні коректив у соціально-психологічні характеристики засудженого, нейтралізації негативних криміногенних настанов, вихованні законослухняності та поваги до положень закону, зокрема і кримінального.
Досягнення мети виправлення означає, що в результаті застосування до засудженого покарання в його особистості відбулись такі зміни, які фактично унеможливлюють вчинення ним нового кримінального правопорушення з огляду на зміни його ціннісних орієнтирів, що неможливо без усвідомлення та засудження винуватим вчиненої ним суспільно небезпечної дії (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року, справа № 725/5266/20, провадження № 51-5167км21).
У зв'язку з тим, що умови угоди від 03.09.2025 р. про застосовання положення ст. 69 КК не містять переконливих мотивів, що призначене ОСОБА_6 покарання у виді штрафу буде сприяти досягненню мети покарання, узгоджене покарання не можна вважати справедливим, пропорційним і співрозмірним ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення. Сам по собі факт відшкодування шкоду потерпілій та відсутність у останньої матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого істотно не знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що свідчить про повне виправлення обвинуваченого. Тому, суд вважає за необхідне відмовити у затвердженні угоди про примирення від 03.09.2025 р., укладеної між потерпілою ОСОБА_9 і обвинуваченим ОСОБА_6 , умови якої суперечать вимогам кримінального закону та не відповідають інтересам суспільства
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 468-474, 376 ч.2 КПК України, суд
У затвердженні угоди про примирення за матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12023041230000860 від 25.04.2023 року, яка укладена 03.09.2025 року між обвинуваченим ОСОБА_6 та потерпілою ОСОБА_4 - відмовити повністю.
Судове провадження у кримінальному провадженні №12023041230000860 від 25.04.2023 року продовжувати в загальному порядку.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 10 жовтня 2025 року, її фіксування не застосовувалося у відповідності до ч.4 ст. 107 КПК України.
Суддя ОСОБА_10