Справа № 196/510/25
№ провадження 2/196/342/2025
(заочне)
15 жовтня 2025 року с-ще Царичанка
Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Бабічевої Л.П.,
за участі секретаря судового засідання Шевченко Т.І.,
учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції",
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду с-ща Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, представник позивача - адвокат Дідух Євген Олександрович,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції"звернулось до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка подана представником позивача - адвокатом Дідух Є.О.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 13.01.2024 р. між ТОВ "Лінеура Україна" і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4296011 строком на 360 днів, з періодичністю платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, на підставі якого відповідачу було надано кредит в сумі 6 000.00 грн., шляхом зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 . Договір укладено в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «48824».
Згідно з укладеним 23.09.2024 р. з ТОВ "Українські фінансові операції" договором факторингу №23/09/2024, ТОВ "Українські фінансові операції" набуло право вимоги до боржників ТОВ "Лінеура Україна", у тому числі й до ОСОБА_2 . Загальна сума заборгованості склала 35 853.74 грн., з якої заборгованість по тілу кредиту - 5 399.99 грн., заборгованість за відсотками - 30 453.75 грн.
Згідно умов договору, строк дії Договору згідно п.1.3 - 360 днів, з 13.01.2024 р. по 06.01.2025 р. Станом на дату укладення Договору факторингу від 23.09.2024 р. №23/09/2024, строк дії Договору №4296011 від 13.01.2024 р. не закінчився. Тому в межах строку дії Договору у період з 24.09.2024 р. по 06.01.2025 р. здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 14 175.00 грн.
5 399.99*2,5%=135 грн.*105 календарних днів=14 175.00 грн.
Загальна заборгованість по відсоткам становить 44 628.75 грн.
Відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 50 028.74 грн., з яких: 5 399.99 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 30 453.75 грн. - заборгованість за відсотками; відсотки за 105 календарних днів - 14 175.00 грн.
На підставі викладеного, ТОВ «Українські фінансові операції» просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 50 028.74 грн., з яких: 5 399.99 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 30 453.75 грн. - заборгованість за відсотками, відсотки за 105 календарних днів - 14 175.00 грн., судовий збір в сумі 2 422.40 грн. та 10 000,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.
Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2025 року було відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та витребувано від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію щодо належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , та інформацію про зарахування коштів 13.01.2024 р. на платіжну картку НОМЕР_1 ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , банком-емітентом якої є АТ КБ "ПРИВАТБАНК" у сумі 6 000.00 грн. за ініціативою ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ "Лінеура Україна" через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ "Пейтек Україна" (а.с. 216-217).
Представник позивача - адвокат Дідух Є.О. у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без участі представника, проти постановлення заочного рішення не заперечує (а.с. 256-257).
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явився, про місце, день та час слухання справи був повідомлений належним чином згідно з порядком, встановленим ст. 128 ЦПК України (а.с. 228-229, 239-240, 254-255).Відповідач про причини неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не надходило, відзиву на позов не подавав.
15 жовтня 2025 судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 13 січня 2024 року між ТОВ "Лінеура Україна" і відповідачем ОСОБА_1 укладено договір № 4296011 про надання коштів на умовах споживчого кредиту /далі - Договір/ у формі електронного документу, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «48824» (а.с.40-59).
Згідно до п. 1.2 кредитного договору тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 6000,00 грн.
Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.
Стандартна процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору (п.1.4.1 Договору).
Знижена процентна ставка становить 1.50 % в день та застосовується, якщо клієнт до 11.02.2024 р. або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту. У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на стандартних умовах.
Відповідно до п. 2.1 кредитного договору Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу НОМЕР_3 .
До Договору про надання споживчого кредиту додано Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, паспорт споживчого кредиту (а.с. 60, 62-66).
ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання за Договором виконало у повному обсязі, згідно листа ТОВ "Пейтек Україна" вих.№20241003-334 від 03.10.2024 р. перераховано кошти на платіжну картку відповідача НОМЕР_1 13.01.2024 р. в розмірі 6 000.00 грн. (а.с. 38).
Згідно довідки АТ КБ "Приватбанк" від 10.09.2025 р. № 20.1.0.0.0/7-250905/64799-БТ на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 (IBAN НОМЕР_5 ), на яку 13.01.2024 р. здійснено переказ коштів на суму 6000.00 грн. (а.с.249).
Також факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується частковим виконанням ним своїх зобов'язань за кредитним договором, що вбачається із розрахунку заборгованості, з якого вбачається, що відповідачем вносились кошти на погашення кредиту (а.с.67-77).
Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 127/23910/14-ц вказав, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.
Відповідно до розрахунку заборгованості до договору № 4296011 від 13.01.2024 р., заборгованість відповідача становить 35 853.74 грн., з яких: 5 399.99 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 30 453.75 грн. - заборгованість за відсотками (а.с.67-77).
Отже, позивач виконав зобов'язання за договором, надавши відповідачу кредитні кошти. Відповідач, взяті на себе зобов'язання не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість.
Підпунктом 5.1.3 кредитного договору передбачено, що ТОВ «Лінеура Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта.
23.09.2024 р. між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "Українські фінансові операції", укладено договір факторингу № 23/09/2024, згідно з п.1.2 даного договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту приймання-передачі реєстру боржників (а.с. 81-89).
Згідно Акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №23/09/2024 від 23.09.2024 р. клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників в повному об'ємі (а.с. 99).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 23.09.2024 р., ТОВ "Українські фінансові операції" набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 35 853.74 грн., з яких: 5 399.99 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 30 453.75 грн. - заборгованість за відсотками (а.с.90).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Крім того, суд зазначає, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Таким чином, кредитний договір №4296011 від 13.01.2024 р. був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, чим підтверджено укладання між сторонами такого договору, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочинів.
Підпис відповідача під договором свідчить про його ознайомлення з усіма його умовами, загальними умовами кредитування, іншою інформацією надання якої передбачено чинним законодавством України.
Підписавши кредитний договір, відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, а саме ТОВ «Лінеура Україна», отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.
Відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що прийняв в повному обсязі умови цього договору та зобов'язався виконувати його умови.
Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 5 399.99 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Також позовні вимоги в частині стягнення процентів за кредитним договором №4296011 від 13.01.2024 р. є обґрунтованим.
Відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, чим порушив умови договору.
Доказів протилежного матеріали справи не містять.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до приписів ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до приписів ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У зв'язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов'язання повернути такі кошти у розмірах та у строки, зазначені у кредитних договорах, та сплачувати відсотки за користування кредитом, а у випадку порушення договірних зобов'язань в частині своєчасного повернення кредитних коштів також сплачувати відповідні штрафні санкції, які прямо передбачені наявними умовами договору.
Враховуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд вважає доведеним обставину порушення відповідачем умов договору в частині своєчасного повернення суми отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановлені в договорах терміни.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву не подав, контррозрахунку заборгованості також не надав.
Таким чином, за вищевказаних обставин та вимог матеріального закону суд доходить висновку, що між сторонами по справі укладений кредитний договір № 4296011 від 13.01.2024 р., за умовами якого відповідач зобов'язався прийняти грошові кошти, та повернути їх у визначений договорами строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів своєчасного повернення вказаних грошових сум позичальнику у вигляді тілу кредиту та відсотків матеріали справи не містять.
У зв'язку із чим, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 35 853.74 грн., яка складається з тіла кредиту - 5 399.99 грн. та процентів - 30 453.75 грн.
Що стосується вимог в частині стягнення нарахованих відсотків за 105 календарних днів в розмірі 14 175.00 грн., суд зазначає наступне.
Позивачем нараховано відсотки за105 календарних днів (24.09.2024 - 06.01.2025) в межах строку відповідно до наступного 5 399.99 грн. х 2.5 %= 135 грн. х 105 календарних днів = 14 175.00 грн.
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ "Українські фінансові операції" за 105 календарних днів з 24.09.2024 р. по 06.01.2025 р., заборгованість відповідача становить 14 175.00 грн. (а.с.78 -80).
Нарахування процентів за користування кредитними коштами виданими в рамках кредитного договору, здійснювалось в межах строку кредитного договору, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов кредитного договору.
Крім того, згідно п. 1.1. договору факторингу №23/09/2024 від 23.09.2024 р., за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Таким чином, позивач, як правонаступник ТОВ "Українські фінансові операції", мав право нарахувати проценти межах строку договору.
Суд враховує, що розрахунок заборгованості відповідачем не оспорювався і доказів погашення кредитної заборгованості відповідачем суду не подано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Українські фінансові операції" до ОСОБА_1 про стягнення відсотків в сумі 14 175.00 грн., нарахованих за період з 24.09.2024 р. по 06.01.2025 р. підлягають задоволенню.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Українські фінансові операції" до ОСОБА_1 про стягнення відсотків в сумі 14 175.00 грн., нарахованих за період з 24.09.2024 р. по 06.01.2025 р. підлягають задоволенню.
Що стосується укладеного договору факторингу, суд зазначає наступне.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1 ст. 1084 ЦК України).
Разом із тим щодо суб'єктного складу таких правовідносин ч. 3 ст.1079 ЦК України визначає, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.
Зокрема, у п. 1 ч. 1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
За п. 11 ч. 1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою.
У ч. 1 ст.7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.
Таким чином, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до державного реєстру фінансових установ.
Навіть при умові ,що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісних кредиторів, які вказані в кредитному договорі № 4296011 від 13.01.2024 р., і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 вересня 2015 року по справі № 6-979цс15, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Позивачу видано свідоцтво про реєстрацію його як фінансової установи (а.с.208).
Права вимоги за кредитним договором № 4296011 від 13.01.2024 р., перейшло до ТОВ «Українські фінансові операції».
Всупереч умовам кредитного договору № 4296011 від 13.01.2024 р., відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.
Таким чином, за вищевказаних обставин та вимог матеріального закону суд доходить висновку, що між сторонами по справі укладений кредитний договір № 4296011 від 13.01.2024 р., за умовами якого відповідач зобов'язався прийняти грошові кошти, та повернути їх у визначений договорами строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових сум позичальнику у вигляді тілу кредиту або відсотків матеріали справи не містять.
У зв'язку із чим, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 50 028.74 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу, то суд зазначає наступне.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).
Судом встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000.00 грн. надано договір №01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01 серпня 2024 року (а.с.124-127); заявка від 24.02.2025 р. №4296011 на виконання доручення до Договору №01/08/2024-А від 01.08.2024 р. (а.с.31-33); рахунок на оплату № 4296011-24/03-2025 від 24.03.2025 р.(а.с.34); акт №4296011 від 24.03.2025 р. прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 р. (а.с.102-103); копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №5972/10 (а.с.197).
Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд враховує, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням ціни позову, а також те, що представник позивача безпосередньої участі у судових засіданнях не брав, тому заявлена сума у 10 000 грн. є завищеною.
Отже, суд вважає за необхідне, виходячи з засад розумності, беручи до уваги співмірність розміру витрат на виконання професійної правничої допомоги з ціною позову та обсягом фактично виконаних робіт, а також пропорційності стягнення судових витрат, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією №10846 від 05.05.2025 р. про сплату судового збору у розмірі 2 422.40 грн. (а.с. 1).
Згідно зі ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тож слід стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати в сумі 2 422.40 грн.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" заборгованість за кредитним договором №4296011 від 13.01.2024 р. у розмірі 50 028.74 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422.40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000, 00 грн., а всього 54 451.14 грн. (п'ятдесят чотири тисячі чотириста п'ятдесят одна грн. 14 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Українські фінансові операції"(місцезнаходження: 03045, м.Київ, вул.Набережно-Корчуватська,27, приміщення 2, ЄДРПОУ 40966896).
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя: Л.П. Бабічева