195/423/22
6/195/4/25
іменем України
10.10.2025 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області
Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Омеко М.В. за участю секретаря судових засідань - Мартинової Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , до Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок», про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі (в порядку статті 236 КЗпП України), -
представник заявника, ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі (в порядку статті 236 КЗпП України), у якій просить суд, стягнути з Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» (ЄДРПОУ 05297447) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з нарахуванням та сплатою відповідних сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, спричиненого затримкою виконання роботодавцем рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, за період із 16 грудня 2022 року по 31 грудня 2024 року, в розмірі 7572,73 грн.; за січень 2023 року, червень 2023 року, жовтень 2023 року, листопад 2023 року, квітень 2024 року, серпень 2024 року, грудень 2024 року - по 15145,46 грн., за кожний календарний місяць; за лютий 2023 року, квітень 2023 року та червень 2024 року - по 13768,60 грн. за кожний календарний місяць; за березень 2023 року, травень 2023 року, серпень 2023 року, січень 2024 року, травень 2024 року, липень 2024 року, жовтень 2024 року - по 15833,89 грн. за кожний календарний місяць; за липень 2023 року, вересень 2023 року, грудень 2023 року, лютий 2024 року, березень 2024 року, вересень 2024 року, листопад 2024 року - по 14457,03 грн. за кожний календарний місяць, обгрунтовуючи наступним.
15 грудня 2022 року Томаківським районним судом Дніпропетровської області було ухвалене заочне рішення у справі № 195/423/22, яким було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» про поновлення Позивачки на посаді інспектора з кадрів Підприємства-відповідача та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу по 15 грудня 2022 року.
Рішення від 15.12.2022 було допущене до негайного виконання в частині поновлення Позивачки на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
14 лютого 2023 року органом державної виконавчої служби за заявою представника Позивачки було відкрито виконавчі провадження з примусового виконання Рішення від 15.12.2022: № 71005974 (з поновлення Позивачки на роботі) та № 71006042 (зі стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу).
14 березня 2023 року відбулося часткове виконання Рішення від 15.12.2022 у формі перерахування Позивачці 5143,63 грн. компенсації середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У іншій частині Рішення від 15.12.2022 на даний час не виконано, що підтверджується довідкою Пенсійного фонду України про трудовий стаж Позивачки (зазначений у довідці страховий стаж із травня по листопад 2022 року - період одержання Позивачкою допомоги по безробіттю).
У звязку з чим ОСОБА_1 була змушена звернутися до суду з даними вимогами. Позивач та її представник будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в судове засідання не зявились.
Відповідач, КП Бердянська міська рада "Бердянський центральний ринок" будучи повідомлені про розгляд справи через оголошення про виклик особи на сайті "Судової влади" в судове засідання не зявились, приичини своєї неявки суду не повідомили.
Суд, розглянувши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).
Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 5-1 КЗпП України).
Згідно з пунктами 2, 4 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
Також частиною сьомою статті 235 КЗпП України передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
У разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки (стаття 236 КЗпП України).
Затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі за змістом статті 236 КЗпП України слід уважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення. Виконати рішення суду про поновлення позивача на роботі має відповідач, визначений боржником за виконавчим листом (див., зокрема, постанову Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-435цс15, постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 711/8446/16-ц (провадження № 14-37цс19), постанови Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 511/1284/19 (провадження № 61-6184св21), від 14 грудня 2022 року у справі № 501/4019/21-ц, провадження № 61-9103св22), від 21 червня 2023 року у справі № 461/7423/21 (провадження № 61-872св23) та багатьох інших).
Тобто законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно та негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення, й без звернення працівника, що унормовано, крім наведених вище норм права, також Конституцією України, статтею 18 ЦПК України. Цей обов'язок полягає у тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися (див.: постанову Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 243/2748/16-ц).
У постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18 (провадження № 61-39740св18) зазначено, що "належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків. Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника".
Подібні висновки викладені також у постановах Верховного Суду: від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 (провадження № 61-12857св18), від 08 вересня 2021 року у справі № 721/910/19 (провадження № 61-4490св21).
Отже, законом установлено фінансову санкцію у вигляді виплати середнього заробітку за невиконання рішення про поновлення на роботі через винну бездіяльність роботодавця. З огляду на імперативний припис щодо негайного виконання судового рішення, установлений статтею 235 КЗпП України, законодавець виходив з того, що будь-яка протиправна бездіяльність з боку роботодавця є підставою для здійснення таких виплат незаконно звільненому працівнику, незалежно від причин невиконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі.
Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: 1) чи мала місце затримка виконання такого рішення, 2) у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, 3) та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
15 грудня 2022 року Томаківським районним судом Дніпропетровської області було ухвалене заочне рішення у справі № 195/423/22 (надалі за текстом - Рішення від 15.12.2022), яким було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 (надалі за текстом - Позивачка) до Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» (надалі за текстом - Підприємство-відповідач) про поновлення Позивачки на посаді інспектора з кадрів Підприємства-відповідача та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу по 15 грудня 2022 року.
Рішення від 15.12.2022 було допущене до негайного виконання в частині поновлення Позивачки на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць. Набрання законної сили Рішенням від 15.12.2022 відбулося 16 січня 2023 року.
14 лютого 2023 року органом державної виконавчої служби за заявою представника Позивачки було відкрито виконавчі провадження з примусового виконання Рішення від 15.12.2022: № 71005974 (з поновлення Позивачки на роботі) та № 71006042 (зі стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу). Копії постанов про відкриття виконавчих проваджень державним виконавцем було направлено, у тому числі, евакуйованому до міста Запоріжжя засновнику Підприємства-відповідача.
14 березня 2023 року відбулося часткове виконання Рішення від 15.12.2022 у формі перерахування Позивачці 5143,63 грн. компенсації середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У іншій частині (зокрема, щодо поновлення Позивачки на роботі) Рішення від 15.12.2022 на даний час не виконано, що підтверджується довідкою Пенсійного фонду України про трудовий стаж Позивачки (зазначений у довідці страховий стаж із травня по листопад 2022 року - період одержання Позивачкою допомоги по безробіттю).
Підприємство-відповідач зареєстроване як діюча юридична особа, що не ліквідована та не перебуває у стані припинення. Із одержаних від виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області документів вбачається, що станом на час розгляду справи № 195/423/22, ухвалення Рішення від 15.12.2022, набрання ним законної сили та початку примусового виконання Рішення від 15.12.2022 директором Підприємства-відповідача продовжувалося виконання обов'язків у місті Запоріжжі. Дана обставина дозволяла негайно після ухвалення Рішення від 15.12.2022 видати наказ про поновлення Позивачки на роботі (із подальшим призупиненням трудового договору в разі виробничої необхідності), чого зроблено не було. Ймовірність необізнаності керівництва Підприємства-відповідача про ухвалене на користь Позивачки судове рішення виключається обставинами справи (своєчасною публікацією судом оголошень про судові засідання у справі № 195/423/22 на офіційному вебсайті, оприлюдненням відомостей про Рішення від 15.12.2022 у Єдиному державному реєстрі судових рішень, письмовим повідомленням засновника Підприємства-відповідача про набрання законної сили Рішенням від 15.12.2022, оприлюдненням відомостей про виконавчі провадження проти Підприємства-відповідача у Автоматизованій системі виконавчих проваджень, накладенням арешту на банківські рахунки Підприємства-відповідача у виконавчому провадженні № 71006042, тощо).
В умовах окупації місця постійного проживання Позивачкою збережено правовий та фактичний зв'язок із державою. На даний час Позивачка проживає у місті Дніпрі і зареєстрована як внутрішньо переміщена особа. Основним джерелом доходів Позивачки є пенсія по інвалідності, а у січні 2026 року Позивачка набуде право на пенсію за віком. Так як відповідно до висновків Верховного Суду компенсація за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі прирівнюється до заробітної плати (відповідно, має бути врахована при визначенні розміру пенсії), Позивачка уже зараз вважає за необхідне порушити питання про стягнення з Підприємства-відповідача відповідних коштів. У подальшому Позивачка не має наміру звертатися до суду щодо стягнення іншої частини компенсації вимушеного прогулу до фактичної деокупації місця свого постійного проживання або виконання рішення суду в частині поновлення на роботі (у разі, якщо таке матиме місце раніше).
Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Із назви статті 236 КЗпП України («Оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника») вбачається, що період невиконання судового рішення про поновлення на роботі є різновидом вимушеного прогулу. До такого ж висновку про правову природу відповідних правовідносин дійшов Верховний Суд (наприклад, у постанові від 13.11.2024 у справі 362/3769/23, https://reyestr.court.gov.ua/Review/123061182).
У згаданій постанові від 13.11.2024 у справі 362/3769/23 Верховним Судом зауважено наступне: «…Обов'язок роботодавця добровільно та негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення, й без звернення працівника, що унормовано, крім наведених вище норм права [КЗпП України - прим. заявника], також Конституцією України, статтею 18 ЦПК України. Цей обов'язок полягає у тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися (див.: постанову Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 243/2748/16-ц)».
Також, ця ж постанова (як приклад найбільш актуальної практики Верховного Суду станом на час подання заяви) містить посилання на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 21.06.2023 у справі № 461/7423/21. Згідно з ними для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період».
У пункті 47 постанови від 20.11.2024 у справі № 560/4660/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/123183979) Верховним Судом окремо наголошено, що середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин, і закон пов'язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
У даній справі має місце затримка виконання Рішення від 15.12.2022 щодо поновлення Позивачки на роботі, яка розпочалася із 16 грудня 2022 року та триває на даний час (наказ про поновлення Позивачки на роботі роботодавцем, всупереч об'єктивній можливості, видано не було), що породжує право Позивачки на одержання відповідної компенсації.
Рішенням від 15.12.2022 розмір середнього заробітку Позивачки за час вимушеного прогулу установлений в сумі 688,43 грн. за один робочий день, що підлягає оплаті.
Також Рішенням від 15.12.2022 установлено, що під час роботи Позивачки на Підприємстві-відповідачеві їй було установлено п'ятидениий робочий день із двома вихідними.
Частиною шостою статті 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» зупинено дію статті 73 КЗпП України щодо встановлення святкових і неробочих днів.
Отже, сума заборгованості з виплати Позивачці компенсації, визначеної статтею 236 КЗпП України, за кожен календарний місяць становить собою добуток 688,43 грн. на кількість календарних днів у відповідному місяці (за виключенням суботи та неділі). Для грудня 2022 року (за період із 16 по 31 грудня) така сума становить:
688,43 грн./роб. день * (16 календ. дн. - 5 вихід. днів) = 7572,73 грн.
Загальна сума майнових вимог за цією заявою (ціна позову в розумінні статті 175 ЦПК України) становить:
7572,73 грн. + 15154,46 грн./календ. міс. * 7 календ. міс. + 13768,60 грн./календ. міс. * 3 календ. міс. + 15833,89 грн./календ. міс. * 7 календ. міс. + 14457,03 грн. /календ. міс. * 7 календ. міс. = 7572,73 грн. + 106081,22 грн. + 41305,80 грн. + 110837,23 грн. + 101199,21 грн. = 366996,19 грн.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про обгрунтованість заявлених вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі (в порядку статті 236 КЗпП України).
Керуючись ст. 236 КЗпП України, України суд, -
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , до Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок», про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі (в порядку статті 236 КЗпП України) - задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» (ЄДРПОУ 05297447) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з нарахуванням та сплатою відповідних сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, спричиненого затримкою виконання роботодавцем рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, за період із 16 грудня 2022 року по 31 грудня 2024 року, в розмірі 366 996,19 грн., а саме:
за період із 16 по 31 грудня 2022 року - 7572,73 грн.;
за січень 2023 року, червень 2023 року, жовтень 2023 року, листопад 2023 року, квітень 2024 року, серпень 2024 року, грудень 2024 року - по 15145,46 грн. за кожний календарний місяць;
за лютий 2023 року, квітень 2023 року та червень 2024 року - по 13768,60 грн. за кожний календарний місяць;
за березень 2023 року, травень 2023 року, серпень 2023 року, січень 2024 року, травень 2024 року, липень 2024 року, жовтень 2024 року - по 15833,89 грн. за кожний календарний місяць;
за липень 2023 року, вересень 2023 року, грудень 2023 року, лютий 2024 року, березень 2024 року, вересень 2024 року, листопад 2024 року - по 14457,03 грн. за кожний календарний місяць.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.
Суддя: М.В. Омеко