Справа № 215/6896/24
2/215/723/25
16 жовтня 2025 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді - Квятковського Я.А.,
згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, розглянувши справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4 ) до ОСОБА_1 (останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, -
30.10.2024 року АТ «Перший Український Міжнародний Банк» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить стягнути з відповідача борг за кредитом у розмірі 63 644,8 грн., також просить стягнути понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн.
Сторони в судове засідання не зявились.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов такого.
У позовній заяві зазначається ціна позову, також до неї додається документ про сплату судового збору, ст.175,177 ЦПК України.
Ціна позову визначається у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог, ст.176 ЦПК України.
Так, у даному випадку позовна заява АТ «Перший Український Міжнародний Банк» не повністю відповідає цим вимогам.
До позовної заяви представником позивача долучено платіжну інструкцію №82 від 22.10.2024 року про сплату АТ «Перший Український Міжнародний Банк» судового збору у розмірі 2422,40 грн.
У той же час, зі змісту позовної заяви та її вимог встановлено, що предметами спору у даній справі є борг за трьома окремими договорами: 1) кредитний договір № 2001580136901 від 17.03.2020р.; 2) кредитний договір № 10017157400401 від 22.10.2020р.; 3) кредитний договір № 1001882367101 від 25.05.2021р.
Згідно з положеннями п.10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №10 від 17.10.2011 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору.
Верховний Суд у справі №909/243/18, акцентував увагу на відмінностях між поняттями «предмет спору» та «предмет позову». Зокрема, ВС зазначив, що предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об'єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Згідно ч.1 ст.188 ЦПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Під позовною вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Об'єднані можуть бути позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18, провадження № 12-231гс18).
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 15.02.2019 у справі №910/11811/18 зауважив, що кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов'язаними між собою (кредитні договори, договори забезпечення, тощо).
Отже, кожна із вимог про стягнення шкоди, заборгованості є самостійною вимогою.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачем сплачено судовий збір лише за однією вимогою, у той час як позов містить дві самостійні вимоги з різними предметами спору.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з положеннями ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подачу до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зі змісту ст.6 Закону України «Про судовий збір» слідує, що судовий збір сплачується за кожну позовну вимогу майнового та немайнового характеру, тобто за правилами даної статті судовий збір сплачується за кожну вимогу. У разі пред'явлення кількох вимог, сума судового збору може сплачуватися однією сумою, але із урахуванням сумарного складання всіх вимог.
Враховуючи, що позовна заява містить майнові вимоги за трьома окремими договорами, позивачу необхідно було сплатити 7267, 20 грн. судового збору, проте позивачем сплачено лише 2422, 40 грн.
Вказані недоліки заяви перешкоджають подальшому провадженню по справі .
Згідно до ч.ч. 11-13 ст.187 ЦПК, суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Таким чином, суд вважає необхідним позовну заяву АТ «Перший Український Міжнародний Банк» залишити без руху та надати строк позивачу для усунення недоліків.
Суд роз'яснює, що недоліки усуваються шляхом подання до суду документів про доплату судового збору в розмірі 4844, 80 грн., що сплачується на рахунок Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області суду за реквізитами: отримувач коштів - ГУК у Дн-кiй обл/Терн.р/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37988155; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA208999980313151206000004651; код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Керуючись ст.ст.177, 187 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Попередити Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», що в разі невиконання цієї ухвали у встановлений строк позовна заява буде залишена без розгляду.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає та набирає законної сили після її підписання суддею.