Справа № 183/10552/25
№ 2/183/6237/25
про залишення позовної заяви без руху
16 жовтня 2025 року м. Самар
Суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області Фролова В.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивачка звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2025, справу передано на розгляд судді Фроловій В.О.
Ознайомившись із вказаним позовом та клопотанням про звільнення позивача ОСОБА_1 від сплати судового збору, суддя висновує наступне.
Так, згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до підпунктів 1, 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до суду позовної заяви немайнового характеру 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб в Україні з 01 січня 2025 року залишився на рівні 3028,00 грн.
Одночасно, у позовній заяві позивачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі ст.8 Закону України «Про судовий збір», через скрутне матеріальне становище позивача.
Згідно з частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Приписами ст.8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що, суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті, яка передбачає таку можливість за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, повинна навести у своєму клопотанні доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Таким чином, єдиною підставою для розстрочення/відстрочення/звільнення від сплати судового збору є майновий стан сторони.
При цьому, нормами ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» передбачено право суду, а не обов'язок щодо звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору.
Проте, жодних даних на підтвердження матеріального стану позивача суду не надано.
Таким чином, надані представником позивача документи не підтверджують існування обставин, передбачених ст. 8 Закону України «Про судовий збір» для звільнення позивача від сплати судового збору, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про відмову позивачеві у задоволенні її клопотання, а тому останній належить сплатити судовий збір на загальних підставах.
При цьому, звертаю увагу, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
ЄСПЛ також вказує, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду.
Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland") від 19.06.2001, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі "Шишков проти Росії" ("Shishkov v. Russia") від 20.02.2014, пункт 111).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ "Kniat v. Poland" від 26.07.2005, пункт 44; Рішення ЄСПЛ "Jedamski and Jedamska v. Poland" від 26.07.2005, пункти 63-64).
У зв'язку з цим, при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Всупереч наведеним правовим нормам, позивачем у клопотанні про звільнення від сплати судового збору не додано доказів на підтвердження існування обставин, передбачених ст. 8 Закону України «Про судовий збір» для звільнення позивача від сплати судового збору.
Таким чином, надані позивачем документи не підтверджують існування обставин, передбачених ст. 8 Закону України «Про судовий збір» для звільнення позивача від сплати судового збору, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про відмову позивачеві у задоволенні її клопотання, а тому останній належить сплатити судовий збір на загальних підставах.
З огляду на недотримання позивачем вимог ст.177 ЦПК України, вважаю за необхідне залишити позовну заяву без руху та надати позивачу строк десять днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків шляхом подання документу про сплату судового збору на суму, що складає 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 120, 127, 185 ЦПК України, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.
Надати позивачу строк 10 (десять) днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, а саме:
- долучення до позовної заяви доказів сплати судового збору або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У разі відсутності документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн. за наступними реквізитами:
Отримувач коштів ГУК у Дн-кiйобл/м.Нов-ськ/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155
Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.)
Код банку отримувача (МФО) 899998
Рахунок отримувача UA388999980313111206000004581
Код класифікації доходів бюджету 22030101
Призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області (назва суду, де розглядається справа).
Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви не буде усунено в строк, встановлений судом, заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала суду складена і підписана 16 жовтня 2025 року.
Суддя В.О. Фролова