Справа № 202/9593/24
Провадження № 2/202/789/2025
16 жовтня 2025 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі судді Михальченко А.О.,
секретар судового засідання Пономаренко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 202/9593/24
за позовом
ОСОБА_1
до
Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»
Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК»
про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги -
за участю:
представника позивача - адвоката Салтисюка Ю.В.
представника відповідача АТ КБ «Приватбанк» - Провоторова Ю.В.
представника відповідача АТ «Акцент-банк» - Омельченка Є.В.
Позиція позивача
01.08.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ КБ «Приватбанк», АТ «Акцент-банк» про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги №7 від 25.04.2014, який був укладений між ПАТ «Акцент-банк» (правонаступником якого є АТ «Акцент-банк») та ПАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк»).
Позов мотивований тим, що 13.03.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DNM0GK00005356. Згідно договору позивач зобов'язався надати Відповідачу кредит у розмірі 12000 доларів США на термін до 16.03.2027 року, а Відповідач зобов'язувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.
01.11.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (клієнт) та ЗАТ «Акцент-Банк» (фактор) було укладено договір факторингу № 1, згідно якого ЗАТ КБ «ПриватБанк» відступає ЗАТ «Акцент - Банк» у повному обсязі права вимоги до боржників, у тому числі до неї - ОСОБА_1 .
Згідно до п. 1 Договору факторингу ЗАТ КБ «ПриватБанк» здійснює відступлення прав витребування на свою користь платежів по кредиту, комісії, процентам, винагородам та іншим неустойкам.
Зі змісту Договору факторингу №1 випливає, що його умовами не передбачено право Фактора на наступне відступлення права грошової вимоги на користь третіх осіб, а відтак ЗАТ «Акцент-Банк» був позбавлений права здійснювати наступне відступлення отриманого права вимоги, в тому числі вимоги за умовами кредитного договору № DNM0GK00005356 від 13.03.2007, позичальником за яким є ОСОБА_1 .
Однак, 25.04.2014 ПАТ «Акцент-Банк» (Кредитор) уклало з ПАТ КБ «Приватбанк» (Новий кредитор) договір відступлення права вимоги №7 і таким чином відступило ПАТ КБ «Приватбанк» право вимоги за кредитним договором № DNM0GK00005356 від 13.03.2027, позичальником за яким є ОСОБА_1 .
Зазначила, що договір факторингу №1 та договір відступлення прав вимоги №7 є двома різними, самостійними правочинами, і один з них підпадає під ознаки факторингу, а інший є договором відступлення права вимоги (договором цесії).
Відступлення прав вимоги за договором № 7 від 25.04.2014 відбувалося на зовсім інших умовах, чим викладені у договорі факторингу №1 від 01.11.2007.
Вважає, що Договір відступлення прав вимоги №7 від 25.04.2014 укладено в порушення вимог ст.1083 ЦК України, а тому є недійсним, оскільки прямо суперечить вказаній нормі Закону.
Щодо права на оскарження договору зазначила, що вона не є стороною Договору відступлення права вимоги №7 від 25.04.2014, але він прямо порушує її майнові права та інтереси, оскільки АТ КБ «Приватбанк», посилаючись на вказаний договір як на підставу наявності у нього прав Кредитора, звернулося до суду з позовом про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором № DNM0GK00005356 від 13.03.2027, а тому вважає, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його недійсним її майнові права буде захищено та відновлено.
Просила суд визнати недійсним договір відступлення прав вимоги №7 від 25.04.2014 укладений між ПАТ «Акцент-банк» (правонаступником якого є АТ «Акцент-Банк») та ПАТ АБ «Приватбанк» (правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк») в частині відступлення права вимоги кредитора за кредитним договором від 13.03.2007 № DNM0GK00005356, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк».
Щодо строків позовної давності зазначила, що про факт укладення договору відступлення прав вимоги №7 від 25.04.2014 укладеного між ПАТ «Акцент-банк» (правонаступником якого є АТ «Акцент-Банк») та ПАТ АБ «Приватбанк» (правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк») в частині відступлення права вимоги кредитора за кредитним договором від 13.03.2007 № DNM0GK00005356, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк», їй стало відомо лише 12.01.2023 у межах справи №179/13432/22 за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, коли вона отримала позов з додатками, серед яких була копія договору відступлення прав вимоги №7 від 25.04.2014.
Також зазначила, що до 12.01.2023 жодного разу не отримувала від АТ КБ «Приватбанк» повідомлень про те, що між ним та АТ «Акцент-банк» було укладено оскаржуваний договір.
Враховуючи викладене просила суд визнати поважними причини пропуску нею строків позовної давності та захистити її порушене право.
Заперечення відповідачів
АТ «Акцент-Банк» у відзиві зазначив, що позовні вимоги Банк не визнає, оскільки не розуміє, чому предметом позову є договір відступлення права вимоги №7 від 25.04.2014, якщо кредит було повернуто Приватбанку на підставі Додаткової угоди №1 від 01.11.2007, укладеної між ПАТ КБ «Приватбанк» та ПАТ «А-Банк» 25.04.2014, що підтверджується самою угодою так і витягом з Додатку №2 від 03.06.2014 до Додаткової угоди №1 від 25.04.2014 до Договору факторингу №1 від 01.11.2007, який містить Акт прийму передачі договорів та розрахунок заборгованості, а саме під номером 46 інформацію про кредитний договір № DNM0GK00005356 від 13.03.2007.
АТ КБ «Приватбанк» у письмових поясненнях просив у задоволенні позову відмовити з огляду на те, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 516 ЦК України). Позивач в своєму позові взагалі не зазначає як саме порушує його права Договір відступлення прав вимоги №7. Також просив звернути увагу суду на строк позовної давності, оскільки спірний договір був підписаний між АТ КБ “ПриватБанк» та АТ “Акцент-Банк» в 2014 році. Отже, строк позовної давності за позовними вимогами про визнання частково недійсним договору відступлення прав вимоги №7 сплив - 25.04.2017.
Хід розгляду справи та процесуальні дії
06.08.2024 по справі відкрите загальне позовне провадження, призначене підготовче судове засідання на 03.09.2024 та відповідачам встановлений строк для подання відзивів на позов.
03.09.2024 підготовче судове засідання відкладено на 01.10.2024 у зв'язку з неявкою учасників справи.
04.09.2024 представником АТ «Акцент-Банк» подано відзив на позов.
30.09.2024 представником АТ КБ «Приватбанк» подано клопотання про відкладення підготовчого судового засідання.
01.10.2024 підготовче судове засідання відкладено на 05.11.2024 у зв'язку з неявкою учасників справи.
05.11.2024 представником АТ КБ «Приватбанк» подано клопотання про відкладення підготовчого судового засідання.
05.11.2024 підготовче судове засідання закрито, справа призначена до розгляду по суті.
28.11.2024 представником АТ КБ «Приватбанк» заявлено клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження, витребування доказів та зупинення провадження у справі до вирішення справи №179/1332/22.
03.12.2024 ухвалою суду клопотання задоволено в частині витребування доказів.
10.02.2025 представником АТ КБ «Приватбанк» подано клопотання про відкладення судового засідання. У задоволенні клопотання відмовлено, про що зазначено у протоколі судового засідання від 10.02.2025.
10.03.2025 представником позивача подано клопотання про відкладення судового засідання. Клопотання судом задоволено, судове засідання відкладено на 15.04.2025.
15.04.2025 представник АТ КБ «Приватбанк» подав письмові пояснення щодо позовних вимог.
15.04.2025 за клопотанням представника позивача судом витребувано у АТ КБ «Приватбанк» оригінал договору відступлення права вимоги №7 від 25.04.2014
24.07.2025 представником позивача подано клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з хворобою. Клопотання судом задоволено, судове засідання відкладено на 15.04.2025.
24.07.2025 представник АТ КБ «Приватбанк» подав письмові пояснення щодо виконання ухвали суду про надання оригіналів документів для огляду у судовому засіданні у яких зазначив, що представником АТ КБ “ПриватБанк» було сформовано запит до архіву на розшук документів (додаткової угоди №1 до договору факторингу №1 від 01.11.2007р. та договору відступлення прав вимоги №7 від 25.04.2014р.), через певний проміжок часу оригінал додаткової угоди до договору факторингу №1 від 01.11.2007р. було знайдено, в свою чергу оригінал договору відступлення прав вимоги №7 від 25.04.2014р. ще розшукується, у зв'язку з чим АТ КБ “ПриватБанк» може надати суду для огляду лише оригінал додаткової угоди до договору факторингу №1 від 01.11.2007р. АТ КБ “ПриватБанк» розшукало оригінали додаткової угодою №1 до договору факторингу №1 від 01.11.2007р. укладеної 25.04.2014р. між ПАТ КБ “ПриватБанк» та ПАТ “Акцент-Банк».
Доводи учасників судового розгляду
Представник позивача Салтисюк Ю.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з зазначених у позові підстав. Наполягав на огляді оригіналу договору відступлення прав вимоги №7 у судовому засіданні, оскільки оригіналу цього договору ОСОБА_1 не бачила і він не був наданий АТ КБ «Приватбанк» під час розгляду справи за позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Представник відповідача АТ «Акцент-Банк» Омельченко Є.В. просив у задоволенні позову відмовити з викладених у відзиві підстав та додатково пояснив, що за результатами перевірки архівних (у тому числі електронних) баз даних банку не встановлено будь-якої інформації про укладення договору відступлення прав вимоги №7 від 25.04.2014 між ПАТ «Акцент-банк» (правонаступником якого є АТ «Акцент-Банк») та ПАТ АБ «Приватбанк» (правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк»), у тому числі в частині відступлення права вимоги кредитора за кредитним договором від 13.03.2007 № DNM0GK00005356, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк».
Представник АТ КБ «Приватбанк» у судовому засіданні Проворотов Ю.В. просив у задоволенні позову відмовити з викладених у відзиві підстав. Також зазначив, що оригінал оспорюваного договору не знайдено.
Заслухавши учасників судового розгляду, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
13.03.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DNM0GK00005356. Згідно договору ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов'язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 12 000 доларів США на термін до 16.03.2027 року, а ОСОБА_1 зобов'язувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором, що не заперечується сторонами та підтверджується його копією.
01.11.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ЗАТ «Акцент-Банк» було укладено договір факторингу № 1, згідно якого ЗАТ КБ «ПриватБанк» відступає ЗАТ «Акцент-Банк» у повному обсязі права вимоги до боржників, що також не заперечується сторонами та підтверджується його оригіналом, який оглянутий судом у судовому засіданні.
Згідно до п. 1 договору факторингу ЗАТ КБ «ПриватБанк» здійснює відступлення прав витребування на свою користь платежів по кредиту, комісії, процентам, винагородам та іншим неустойкам.
На підставі рішення загальних зборів акціонерів від 14.05.2009 року було змінено тип банку з ЗАТ «Акцент-Банк» на ПАТ «Акцент-Банк».
25.04.2014 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ «Акцент-Банк» було укладено додаткову угоду до договору факторингу № 1 від 01.11.2007 року, що також не заперечується сторонами та підтверджується його оригіналом, який оглянутий судом у судовому засіданні.
Згідно до п. 1 договору факторингу Фактор зобов'язується передати грошові кошти в сумі, визначеній п. 8 цього договору в розпорядження Клієнта за плату, розмір якої встановлено п. 4 даного договору, а Клієнт зобов'язується відступити Факторові у повному обсязі права вимоги до боржників, що випливають з договорів, перелік яких визначено у додатку № 1 до цього договору. За цим договором Клієнтом здійснюється відступлення прав вимоги на отримання на свою користь від Боржників платежів по кредиту, комісії, процентам, винагородам та іншим неустойкам, які існують у Клієнта відповідно до умов договорів на дату укладання цього договору згідно з розрахунком (додаток № 1 до цього договору).
Згідно п. 10 договору факторингу № 1 від 01.11.2007 року даний договір набуває чинності з моменту укладання його сторонами і діє до повного виконання зобов'язань.
Згідно п. 11 договору факторингу № 1 від 01.11.2007 року внесення змін до цього договору допускається лише за згодою сторін. Узгоджені сторонами зміни до цього договору вносяться у письмовій формі.
Таким чином, сторонами у договорі факторингу № 1 від 01.11.2007 року є фактор і клієнт, цим договором Клієнт - АТ КБ «ПриватБанк» відступив Факторові - ЗАТ «Акцент-Банк» своє право грошової вимоги до ОСОБА_1 , у зв'язку із чим права кредитора набуло ЗАТ «Акцент-Банк».
Договором факторингу № 1 від 01.11.2007 року, укладеному між ПриватБанк та ЗАТ «Акцент-Банк», не передбачено право наступного відступлення фактором права грошової вимоги третій особі.
У той же час, позивачем суду надана копія Договору відступлення права вимоги №7 від 25.04.2014 (отримана ОСОБА_1 під час розгляду справи № 179/1332/22 за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості), який укладено між ПАТ «Акцент-Банк» (Кредитор) та ПАТ КБ «Приватбанк» (Новий кредитор) за яким ПАТ «Акцент-Банк» відступило ПАТ КБ «Приватбанк» право вимоги за кредитним договором № DNM0GK00005356 від 13.03.2027, позичальником за яким є ОСОБА_1 .
Згідно з пунктом 1.1 договору на умовах, встановлених цим договором, кредитор передає (уступає) новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні кредитору права грошової вимоги (права вимоги) до боржників по кредитним договорам, укладеним між кредитором та боржником (портфель заборгованості).
Відповідно до пункту 1.2 договору внаслідок передачі (уступки) портфеля заборгованості по договору новий кредитор замінює кредитора у кредитних договорах, які входять у портфель заборгованості, та придбає права грошової вимоги кредитора по цим кредитним договорам, включаючи право вимоги від боржника належного виконання усіх грошових та інших зобов'язань боржника по кредитним договорам.
Дійсність/недійсність вказаного договору є предметом спору у даній справі.
Оскільки позивач ставить під сумнів факт укладення вказаного договору відступлення, та існування його оригіналу, то судом було витребувано у АТ КБ «Приватбанк» оригінал договору відступлення права вимоги №7 від 25.04.2014, але його не було надано суду для огляду, через те, що протягом розгляду справи його не було розшукано у архівах банку, що підтверджується письмовими та усними поясненнями представника АТ КБ «Приватбанк», які надані ним у судовому засіданні.
Водночас, з пояснень представника АТ «Акцент-Банку», судом встановлено, що такий договір відсутній і у АТ «Акцент-Банк» не тільки у паперовому оригіналі, а і у базі даних АТ «Акцент-Банку», оскільки кредит було повернуто Приватбанку на підставі Додаткової угоди №1 від 01.11.2007, укладеної між ПАТ КБ «Приватбанк» та ПАТ «А-Банк» 25.04.2014, що підтверджується самою угодою так і витягом з Додатку №2 від 03.06.2014 до Додаткової угоди №1 від 25.04.2014 до Договору факторингу №1 від 01.11.2007, який містить Акт прийму передачі договорів та розрахунок заборгованості, а саме під номером 46 інформацію про кредитний договір № DNM0GK00005356 від 13.03.2007.
Таким чином, судом встановлено, що між АТ «Акцент-Банк» та АТ КБ «Приватбанк» щодо прав вимоги за кредитним договором № DNM0GK00005356 від 13.03.2007 були укладені такі договори: договір факторингу №1 від 01.11.2007 та додаткова угода до нього №1 від 25.04.2014.
У той же час у судовому засіданні факт укладення договору відступлення права вимоги №7 від 25.04.2014 між ПАТ «Акцент-Банк» (Кредитор) та ПАТ КБ «Приватбанк» (Новий кредитор) за яким ПАТ «Акцент-Банк» відступило ПАТ КБ «Приватбанк» право вимоги за кредитним договором № DNM0GK00005356 від 13.03.2027, позичальником за яким є ОСОБА_1 , свого підтвердження належними та достатніми доказами не знайшов, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а саме на копії договору, оригінал якого не змогла надати суду жодна сторона, а ні під час розгляду цієї справи, а ні під час розгляду справи №179/1332/22 за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
У цій справі позивач просила суд визнати недійсним договір відступлення прав вимоги №7 від 25.04.2014 укладений між ПАТ «Акцент-банк» (правонаступником якого є АТ «Акцент-Банк») та ПАТ АБ «Приватбанк» (правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк») в частині відступлення права вимоги кредитора за кредитним договором від 13.03.2007 № DNM0GK00005356, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк», оскільки він не відповідає вимогам ст.1083 ЦК України і хоча вона і не є його стороною, але він є таким, що прямо порушує її майнові права та інтереси, оскільки АТ КБ «Приватбанк», посилаючись на вказаний договір як на підставу наявності у нього прав Кредитора, звернулося до суду з позовом про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором № DNM0GK00005356 від 13.03.2027, а тому вважає, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його недійсним її майнові права буде захищено та відновлено.
Однак, як встановлено судом, договір відступлення прав вимоги №7 від 25.04.2014 між ПАТ «Акцент-банк» (правонаступником якого є АТ «Акцент-Банк») та ПАТ АБ «Приватбанк» (правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк») не укладався, а тому правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
При цьому суд зазначає, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
Також позов не може містити вимогу, у якій йдеться про предмет спору, що відсутній (не існує).
Протилежне тлумачення означало б, що суд надає документу, якого не існує, статус дійсного, визнає настання відповідних правових наслідків за відсутності укладеного договору, а його правомірність презюмується.
Отже, оскільки договору відступлення прав вимоги №7 від 25.04.2014 не існує, то він не може бути визнаний судом недійсним, а відтак суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.10,12,13, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення суддя склала 16.10.2025
Суддя АНАСТАСІЯ МИХАЛЬЧЕНКО