Справа № 199/13842/25
(1-кп/199/1337/25)
15 жовтня 2025 року місто Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
за участю:
прокурорів ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_4
обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (всі в режимі відеоконференції з ДУ «Київський слідчий ізолятор»), ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (всі режимі відеоконференції)
захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 (всі режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду, в межах кримінального провадження № 62024000000000050 від 15.01.2024 за обвинуваченням
- ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. З ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. З ст. 311, ч. З ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. З ст. 307, ч. З ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. З ст. 305, ч. З ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 321 КК України;
- ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. З ст. 311, ч. 4 ст. 28, ч. З ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. З ст. 305, ч. 4 ст. 28, ч. З ст. 321 КК України;
- ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. З ст. 311, ч. 4 ст. 28, ч. З ст. 305 КК України;
- ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , кожного з них, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. З ст. 311, ч. 4 ст. 28, ч. З ст. 307 КК України;
- ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. З ст. 311 КК України;
- ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. З ст. 305 КК України,
клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 без визначення розміру застави,
13 жовтня 2025 року на підставі ст. 35 КПК України за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62024000000000050 від 15.01.2024 року, за яким обвинуваченому ОСОБА_7 попередньою ухвалою слідчого судді продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 15 жовтня 2025 року, розподілено головуючому судді ОСОБА_1 .
14 жовтня 2025 року прокурор ОСОБА_3 звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 без визначення розміру застави, яке одержано та зареєстровано судом - 30 жовтня 2025 року відповідно до вхідної кореспонденції.
Під час підготовчого судового засідання на протязі 14-15 жовтня 2025 року прокурори підтримали клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 без визначення розміру застави
Своє клопотання прокурори обґрунтували тим, що ОСОБА_7 , як учасник злочинної організації, виконував такі функції: добровільно вступив до складу утвореної ОСОБА_5 злочинної організації з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів; брав участь в розробленні планів злочинних дій, в тому числі і контрабанді прекурсорів на територію України з метою подальшого збуту; за вказівкою та погодженням з ОСОБА_5 на території Республіки Польща отримував від невстановлених осіб прекурсори, які в подальшому з метою збуту та використання для виробництва або виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин перевозили з приховуванням від митного контролю на територію України; за вказівкою та погодженням з ОСОБА_5 здійснював підбір місць для зберігання вказаних прекурсорів після їх ввезення на територію України поза митним контролем, перевантаження останніх між транспортними засобами, а також подальшого фасування з метою збуту; за вказівкою та погодженням з ОСОБА_5 купував та отримував від інших невстановлених учасників злочинної організації тару, в яку у спеціально визначених місцях фасували прекурсори та особливо небезпечні психотропні речовини у великому, особливо великому розмірі з метою їх подальшого незаконного збуту; за вказівкою та погодженням з ОСОБА_5 , фасував прекурсори та особливо небезпечні психотропні речовин в особливо великих розмірах, які шляхом поштових відправлень через ТОВ «Нова Пошта», пересилав іншим учасникам злочинної організації для подальшого збуту; отримуючи замовлення від операторів або організатора злочинної організації - ОСОБА_5 про необхідну кількість замовлених прекурсорів та особливо небезпечних психотропних речовин споживачами у населених пунктах України, фасував необхідний вид та кількість речовин та пересилали замовникам - споживачам шляхом поштових відправлень через ТОВ «Нова Пошта», чим незаконно збували в особливо великих розмірах; звітував організатору злочинної організації щодо кількості незаконно збутих прекурсорів та особливо небезпечних психотропних речовин, необхідності додаткових поставок для забезпечення безперервності процесу подальшого незаконного збуту, а також про кількість отриманих коштів за незаконно збуті прекурсори та психотропні речовини.
На даний час ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували на момент застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого, не зменшились та продовжують існувати, а саме:
- існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від суду. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 пред'явлено обвинувачення у вчиненні особливо тяжких злочинів, в складі злочинної організації, за які передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років зконфіскацією майна;
- існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків, експертів, інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні. Зокрема, перебуваючи на волі, обвинувачений з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, своїх спільників, може вчинити дії направлені на примушення до зміни наданих раніше показань допитаними особами.
- існує ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, який може бути виражений у створенні обвинуваченим штучних доказів та підбурення осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих показань на підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій. Окрім цього, перебуваючи на волі, обвинувачений зможе попередити інших учасників злочинної організації, надавши їм відповідні настанови та поради, щодо подальших спільних дій, а також обговорити з ними спільну версію своєї невинуватості у злочинах, таким чином перешкоджати провадженню іншим чином;
- існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення обґрунтовується тим, що обвинувачений може і надалі вчиняти кримінальні правопорушення, так як тривалість вчинення вищевказаних злочинів вказує на систематичний характер неправомірних дій обвинуваченого, необхідності в отриманні джерела доходів, для забезпечення його життєдіяльності, що може стати підставою дляпродовження вчинення аналогічних та інших кримінальних правопорушень, оскільки незаконний збут прекурсорів та психотропних речовин може приносити швидкий стабільний заробіток.
Захисники обвинуваченого ОСОБА_7 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, вважаючи клопотання невмотивованим та таким що не ґрунтується на вимогах закону, звернулись з власним клопотанням про відмову в задоволенні клопотання прокурора про продовження застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки адвоката ОСОБА_11 або застосування обвинуваченому більш м'який запобіжний захід.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав позицію захисників та заявлене останніми клопотання.
Вирішуючи заявлені клопотання суд враховує наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 КПК України.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На переконання суду, ризики, що дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Водночас КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні та наявність ризиків на існування яких посилається сторона обвинувачення, суд вважає, що сторона обвинувачення у підготовчому судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існує ризик того, що ОСОБА_7 може переховуватися від суду.
Небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданнями для тримання під вартою… При цьому треба враховувати характери обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв'язки із державою, які його переслідували за законом, і його міжнародні контакти (справа W v Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, може вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду, або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.
В розумінні Кримінального кодексу України інкриміновані обвинуваченому злочини є умисними особливо тяжкими та тяжкими злочинами.
Щодо суспільної небезпеки, суд приходить до висновку, що такі злочини мають дуже високий ступінь суспільної небезпеки.
Тобто, за даним кримінальним провадженням суд враховує, що у відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 стала наявність обґрунтованої підозри у можливої причетності до скоєння умисного особливо тяжкого та умисного тяжкого злочину, а підставою для продовження дії запобіжного заходу є наявність обвинувального акта, відповідно до якого, обвинувачений продовжує обвинувачуватися у вчиненні таких злочинів, за що законом, у разі доведеності його вини, із застосуванням вимоги ч. 1 ст. 70 КК України йому може загрожувати основне покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
На думку суду вже лише ця обставина спонукає людину до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, що кореспондується з позицією ЄСПЛ щодо необхідності оцінки ризику втечі у світлі фактів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справах «Бекчиєв проти Молдови», «Панченко проти Росії»).
При цьому, не будучи самостійною підставою для утримання особи під вартою, тяжкість обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, що ґрунтується на позиції в рішенні ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії», у відповідності з якою суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Суд вважає, що обвинувачений з огляду на викладене у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, перебуваючи під загрозою можливого застосування тяжкого покарання, може переховуватися від суду, скоювати інші злочини.
При цьому суд враховує рішення ЄСПЛ по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993, який зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Рішенням ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії» визначено: «Серйозність обґрунтованого обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
Ризики, передбачені пунктом 3 та 5 частини 1 статті 177 КПК у цьому кримінальному провадженні продовжують існувати.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Ця обставини, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
Таким чином, суд зазначає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри у можливому скоєнні умисного особливо тяжкого та умисного тяжкого кримінального правопорушення на даний час не виходить за межі розумного строку.
Досліджуючи питання щодо можливості зміни обвинуваченим запобіжного заходу на більш м'який суд, враховуючи вік та задовільний стан здоров'я обвинуваченому, відомості про його соціальні зв'язки, вважає, що вказані відомості про особу обвинуваченого в сукупності із обсягом пред'явленого обвинувачення та встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, дають достатні підстави вважати, що альтернативні запобіжні заходи не здатні запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тому клопотання сторони захисту задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 на 60 днів без визначення розміру застави підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 4 та 5 ч. 4 ст. 183 КПК України суд, при постановленні ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначає розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_7 повідомлено про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ст. 255 та 305.КК України, тобто щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Керуючись ст.ст. 176-178,183,199, 314-316,331,350,369,371,372 КПК України, суд,
Продовжити ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. З ст. 311, ч. 4 ст. 28, ч. З ст. 305 КК України, строк тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» - до 14 грудня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Відмовити захисникам - адвокату ОСОБА_11 в задоволенні його клопотання про відмову в задоволенні клопотання прокурора про продовження застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки адвоката ОСОБА_11 , адвокату ОСОБА_12 в задоволенні його клопотання про відмову в задоволенні клопотання прокурора про продовження застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід.
Копію ухвали направити захисникам обвинуваченого та прокурору ОСОБА_3 , які беруть участь в підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференціїта негайно направити її для виконання начальнику Державної установи «Київський слідчий ізолятор».
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисниками, законним представником, прокурором безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
16.10.2025