іменем України
15 жовтня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/711/25
Головуючий у першій інстанції - Рахманкулова І. П.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1481/25
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючої-судді: Онищенко О.І.
суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.
секретар: Шкарупа Ю.В.
Заявник: ОСОБА_1
Заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_3
Особа, яка подала апеляційну скаргу: Міністерство оборони України
Розглянув у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 липня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (суддя Рахманкулова І.П.), ухвалене у м.Чернігів, повний текст рішення складено 03 липня 2025 року,
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту її проживання з ОСОБА_4 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з березня 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заяву мотивовано тим, що вони у вказаний період проживали однією сім'єю та вели спільне господарство, займались побутом, заробляли та заощаджували грошові кошти. 25 липня 2024 року ОСОБА_4 зник безвісти та наразі вважається «в полоні». ОСОБА_1 вказує, що встановлення факту їй необхідно для того, щоб займатися надалі оформленням документів стосовно розшуку полоненого чоловіка та надсилати запити до офіційних органів щодо можливості його обміну.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 липня 2025 року заяву задоволено частково; встановлено факт проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_4 , який зник безвісти 25 липня 2024 року та з 19 листопада 2024 року вважається як таким, що знаходиться в полоні, однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу у період 18 листопада 2018 року по 25 липня 2024 року; в іншій частині вимог заяви - відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що зібраними у справі доказами підтверджено, що заявник проживала однією сім'єю з ОСОБА_4 , вели з ним спільне господарство, мали спільний побут, встановлення факту має для заявника юридичне значення, вимоги не містять в собі спору про право.
В апеляційній скарзі Міністерство оборони України просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви. Апеляційна скарга мотивована тим, що мету звернення до суду заявниця пояснила необхідністю отримання грошового забезпечення військовослужбовця, який перебуває в полоні, у той час як законодавством України не передбачено можливості призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі зникнення військовослужбовця безвісти/перебування в полоні. Міністерство оборони України звертає увагу, що право на отримання щомісячного грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця має його дружина (чоловік) в розумінні Сімейного кодексу України, проте рішення суду про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу не буде вважатися належною підставою визначати особу, щодо якої встановлено цю обставину, як «дружина (чоловік)». Вважає, що заява ОСОБА_1 та рішення суду першої інстанції є такими, що не спрямовані на досягнення визначеної в заяві мети, тобто не створюють умов для досягнення завдань цивільного судочинства шляхом ефективного захисту прав чи інтересів.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги і залишити рішення суду без змін. Заявниця вказує, що, звертаючись до суду із вказаною заявою, обґрунтовувала своє звернення тим, що проживала однією сім'єю із ОСОБА_4 , як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу по час його зникнення безвісти, який на даний час вважається таким, що перебуває в полоні, а тому має намір займатися розшуком чоловіка та вживати заходів щодо його повернення з полону, а без відповідного рішення суду вона буде позбавлена можливості реалізації відповідних прав. Вважає, що Міністерство оборони України не надало підтвердження фактів порушення вимог чинного законодавства.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції відповідає.
По справі встановлено, що ОСОБА_1 з 07 жовтня 2004 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована одна (а.с.15, 17).
Місце проживання ОСОБА_4 з 11 квітня 2011 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.14).
Відповідно до Акту про проживання особи без реєстрації від 27 січня 2025 року, складеного сусідами заявниці, підписи яких засвідчено начальником КП «ЖЕК-10», ОСОБА_4 , який зареєстрований в с.Лугове, проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 22 червня 2024 року №176 солдат ОСОБА_4 був зарахований до списків військової частини 22 червня 2024 року (а.с.131). 25 липня 2024 року ОСОБА_4 зник безвісти, згодом у відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 19 листопада 2024 року №326 з 17 листопада 2024 року солдат ОСОБА_4 вважається таким, що знаходиться в полоні. Військова частина зробила запит у ІНФОРМАЦІЯ_3 на відповідні витяги із державних реєстрів для прорахування родинного кола та повідомлення щодо можливості або неможливості виплати грошового забезпечення родичам військовослужбовця, який знаходиться в полоні. До військової частини НОМЕР_2 надійшов службовий лист із прикріпленням до нього витягів із державного реєстру на ОСОБА_4 , з яких військова частина НОМЕР_2 не знайшла можливих отримувачів грошового забезпечення у відповідності до закону.
Сповіщенням сім'ї №74 від 28 грудня 2024 року ОСОБА_2 сповіщено про те, що її брат солдат ОСОБА_4 , який зник безвісти 25 липня 2024 року поблизу населеного пункту Невельське, Покровського району Донецької області, згідно з наказом командира військової частни НОМЕР_2 від 19 листопада 2024 року №326 обліковується «в полоні» (а.с.13).
Згідно з листом Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівській області від 17 лютого 2025 року виявлено актовий запис №11 про шлюб ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_7 ), складений 08 травня 1984 року виконавчим комітетом Дягівської сільської ради Менського району Чернігівської області, відмітка про розірвання шлюбу відсутня; актових записів про державну реєстрацію шлюбу та народження дітей відносно ОСОБА_4 не виявлено (а.с.56 зворот).
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.137).
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин (спільне проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України), оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
Для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю) тощо.
Водночас, показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Подібна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, неодноразово підтримана Верховним Судом у постановах: від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19 та інших.
Належними і допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та інше. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16.
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд, за загальним правилом, за власною ініціативою не може збирати докази (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина третя статті 89 ЦПК України).
На підтвердження заявлених вимог ОСОБА_1 надала до суду першої інстанції, зокрема копії паспорта, картки платника податків, посвідчення учасника бойових дій ОСОБА_4 , Акт про його проживання без реєстрації за адресою проживання заявниці, роздруківки фотографій, на яких, за доводами заявниці, зображені вона з ОСОБА_4 .
У судовому засіданні суду першої інстанції факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 з ОСОБА_4 підтвердили свідки - рідні сестри ОСОБА_4 та сусідки за місцем проживання заявниці.
11 вересня 2025 року до Чернігівського апеляційного суду сестри ОСОБА_4 подали заяви, в яких просили, зокрема відмовити в задоволенні апеляційної скарги Міністерства оборони України, тобто фактично вони погодилися з рішенням суду першої інстанції, яким встановлено факт проживання їхнього брата з ОСОБА_1 .
Частинами 1-3 статті 294 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 16 вересня 2025 року представник заявниці заявив клопотання про оголошення перерви для надання додаткових доказів, яке було задоволено протокольною ухвалою суду.
У наступне судове засідання ОСОБА_1 надала наступні докази: копію досудової вимоги від 13 січня 2021 року ТОВ «Споживчий центр» про необхідність сплати ОСОБА_4 простроченого боргу за кредитним договором, направленої на адресу боржника: АДРЕСА_1 ; копію скріншоту з мобільного телефону ОСОБА_4 , де номер мобільного телефону ОСОБА_1 підписаний як « ОСОБА_8 »; копію посвідчення тракториста-машиніста та приписного посвідчення призовника ОСОБА_4 ; копію його свідоцтва про неповну загальну середню освіту; копію листа талонів на право одержання ветераном війни проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості; копію позовної заяви ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_4 , в якій зазначено місце проживання останнього - АДРЕСА_1 ; копію Декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, укладеного ОСОБА_4 із сімейним лікарем 15 серпня 2018 року, в якій зазначено адресу місця фактичного проживання пацієнта - АДРЕСА_1 . З викладеного вбачається, що поштова кореспонденція на ім'я ОСОБА_4 направлялася на адресу фактичного його проживання разом із заявницею і таку ж адресу він зазначав у декларації, укладеній з сімейним лікарем. Також ОСОБА_1 володіє особистими документами ОСОБА_4 (посвідчення та ін.).
Крім того, до суду апеляційної інстанції надано копію листа ОСОБА_4 , надісланого ДП «Український національний центр розбудови миру» на адресу ОСОБА_1 . У листі, адресованому дружині і сестрі, ОСОБА_4 вказує, що він у полоні і чекає зустрічі з рідними.
Виходячи з приписів ч.2 ст.80, ч.7 ст.81 ЦПК України, з метою встановлення обставин справи та достатності доказів, колегія суддів апеляційного суду приймає в якості належних надані заявницею докази.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник Міністерства оборони України повідомив, що при опитуванні побратимів ОСОБА_4 вони зазначали, що зі слів останнього їм відомо, що він проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 . Відповідно апелянт фактично погодився із встановленими обставинами щодо спільного проживання заявниці з особою, яка наразі перебуває в полоні, і просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого суду.
Враховуючи викладене в сукупності, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що зібраними у справі доказами підтверджено, що ОСОБА_1 проживала однією сім'єю з ОСОБА_4 , вели з ним разом спільне господарство і мали спільний побут.
Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права, і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 16 жовтня 2025 року.
Головуючий: Судді: