Номер провадження: 22-ц/813/2916/25
Справа № 521/17475/21
Головуючий у першій інстанції Гуревський В.К.
Доповідач Драгомерецький М. М.
01.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,
при секретарі судового засідання: Узун Н.Д.,
за участю представника позивача - адвоката Миколюка А.П., представника третьої особи - прокурора Елісашвілі О.М.
переглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами Офісу Генерального прокурора, в інтересах якого діє Плясун Галина Сергіївна та Головного управління Національної поліції в Одеській області, в інтересах якого діє Білоус Роман Васильович, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участю третіх осіб: Генерального прокурора України, Міністерства внутрішніх справ, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до Національної поліції України, за участю третіх осіб: Генерального прокурора України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, в якому просить стягнути з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 131 677 грн, та стягнути з Національної поліції України на користь на корить ОСОБА_1 70 000 грн на відшкодування моральної шкоди, у зв'язку із завданої незаконними діями органу досудового розслідування, посилаючись на таке.
28 вересня 2018 року близько 14:00 год на 419 км автодороги «Київ-Одеса» вантажний автопотяг «VolvoFH12» державний номерний знак НОМЕР_1 з причепом «Trailor SYY3CXY», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який здійснював рух зі сторони м. Київ у напрямку м. Одеса, виїхав за межі правого краю дороги та допустив наїзд на припаркований за межами правого краю проїзної частини мікроавтобус «IVECO», державний номерний знак НОМЕР_3 та на гр. ОСОБА_3 .. В результаті даної ДТП ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці ДТП. За вказаним фактом було розпочато досудове розслідування та до ЄРДР внесенні відомості за №120181600000000700 від 28.09.2018 за ознаками складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Постановами слідчого СУ ГУНП в Одеській області - Соломченко О.В. від 29.09.2018 автомобіль позивача було визнано речовим доказом по кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №120181600000000700 від 28.09.2018. 02 жовтня 2018 року на підставі клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області Соломченко О.В., слідчим суддею Київського районного суду м. Одеси було накладено арешт на фургон малотоннажний - В «IVECO» (р.н. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 ) та вказано місце тимчасового утримання: м. Одеса, вул. Тираспольське шосе, 2. Проте, 22 травня 2021 року о 13.30 позивачка прибула за адресою м. Одеса, вул. Тираспольське шосе, 22-г та виявила його відсутність.
З огляду на вище викладена позивачка вважала, що недбалість з боку органу досудового розслідування призвело до втрати автомобіля позивачки, як речового доказу у кримінальному провадженні №120181600000000700 від 28.09.2018.
Національна поліція України подала до суду відзив, в якому позов не визнала повністю, вважає його безпідставним та таким, що заявлений до неналежного відповідача.
Представник офісу Генерального прокурора - Чипова Оксана Володимирівна подала до суду пояснення, де зазначила, що підстави відшкодування на користь ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди відсутні, у зв'язку із чим просить відмовити у позові, посилаючись на таке.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України. В той же час доказів вчинення неправомірних рішень, дій та бездіяльності при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні №120181600000000700 з боку посадових осіб Генеральної прокуратури України і Офісу Генерального прокурора, які б відповідали визначеним в ст. 77 ЦПК України вимогам, позивачем до матеріалів справи не долучено. Матеріали справи не містять доказів, із яких би вбачалося, що позивачем у встановленому законодавством порядку оскаржувалася рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб Генеральної прокуратури України (Офісу генерального прокурора). Фактів вчинення посадовими особами органів Офісу Генерального прокурора будь-яких протиправних дій стосовно позивача, доказів протиправності їх дій під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, тривалої протиправної бездіяльності органу досудового розслідування чи вчинення посадовими особами процесуальних дій, які б обмежували його права, позивачкою не надано, наявність шкоди та причинного зв'язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою при здійсненні посадовими особами своїх повноважень відсутня.
Державна казначейська служба України подала до суду пояснення на позовну заяву, де зазначила, що ніяких прав та законних інтересів позивачки не порушувала. У позовній заяві позивачка заявляє вимогу про відшкодування моральної шкоди у розмірі 70 000 грн, яка полягає у психологічному зриві, яке вона зазнала у зв'язку із втратою автомобіля. Проте позивачкою необґрунтовано завищено розмір шкоди. Позивачка заявляє вимогу про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 131 677 грн. При цьому, визначаючи розмір реальних збитків позивачка повинна подати докази на підтвердження понесених витрат. Як вбачається із матеріалів позовної заяви позивачка не надає жодних доказів на підтвердження того, що нею були понесені певні витрати у зв'язку зі знищенням або пошкодженням належного їй майна, а також не зазначає про понесення витрат на відновлення її майна. ОСОБА_1 не було надано документів, що свідчили про те, що вона могла би і повинна була отримати певний прибуток. Проте, у разі якщо суд дійде висновку про задоволення позовних вимог щодо відшкодування на її користь шкоди, то така шкода має відшкодуватись за рахунок органів, діями чи бездіяльністю яких було завдано такої шкоди.
Позивачка ОСОБА_1 подала до суду клопотання про заміну неналежного відповідача належним, а саме: Національну поліцію України на Головне управління Національної поліції в Одеській області.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2022 року первісного відповідача Національну поліцію України замінено належним відповідачем - Головне управління Національної поліції в Одеській області.
Головне управління Національної поліції в Одеській області подало відзив, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , посилаючись на таке.
Позивачка не надала до суду будь-яких доказів оскарження дій органу досудового розслідування та визнання дій останнього незаконними. Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволені позову. Визначальним у вирішенні даної категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом. Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності органу досудового розслідування сама по собі не може свідчити про незаконність його діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди. Слідчим СУ ГУНП в Одеській області у провадженні якого знаходилось кримінальне провадження №120181600000000700 за фактом ДТП, права ОСОБА_1 не порушено, а тому поліцейській діяв у відповідності до вимог чинного законодавства. Також ГУНП в Одеській області вважає, що позивачкою не наведено обґрунтування розміру моральної шкоди, відсутній будь-який розрахунок.
09 червня 2022 року позивачка ОСОБА_1 подала до суду відповідь на відзив, де зазначила таке. Автотранспортний засіб на підставі клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 перебував за адресою м. Одеса, вул. Тираспольське шосе, буд. 2, однак даний транспортний засіб не знаходився за вказаною адресою. Відомості щодо накладення обмежень на фургон «ІVЕСО», д.н.з. НОМЕР_3 немає. Вказані обставини можна розцінювати, як бездіяльність органу досудового розслідування. Щодо моральної шкоди: через те, що транспортний засіб зберігався неналежним чином, то позивачу приходилось слідкувати за його збереженням, це призвело до операції, яку позивачці зробили у квітні 2021 року.
Також позивачка повідомила, що долучені до матеріалів справи фотографії пошкодженого майна, свідчать про те, що пошкодження КТЗ «IVECO» не є критичними, тобто не зачеплені ані двигун, ані ходова частина, що є найкоштовнішим в транспортному засобі, пошкодження здебільшого виразились в деформації лівої частини кузову, а отже пошкодження не можуть перевищувати 20% вартості автомобіля, а отже вважають справедливим відшкодування майнового збитку у розмірі 55 688 грн (69 610 грн - 20% = 55 688 грн).
Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Одеській області Білоус Роман Васильович у судовому засіданні в суді першої інстанції просив повністю відмовити у задоволені позовних вимог посилаючись на їх безпідставність.
Представник третьої особи Офісу Генерального прокурора України Андріянова О.П. просила повністю відмовити у задоволені позовних вимог.
Представник третьої особи Міністерство внутрішніх справ у судове засідання не з'явився.
Представник третьої особи Державної казначейської служби України у судове засідання не з'явився.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участю третіх осіб: Генерального прокурора України, Міністерства внутрішніх справ, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 55 688 (п'ятдесят п'ять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн та 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн на відшкодування моральної шкоди.
Повний текст судового рішення складено 09 жовтня 2024 року.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Плясун Галина Сергіївна, яка діє в інтересах Офісу Генерального прокурора, подала апеляційну скаргу в якій просить суд рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову до Офісу Генерального прокурора.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ГУНП в Одеській області, в інтересах якого діє Білоус Р.В., подано апеляційну скаргу в якій ставиться питання про скасування рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2024 року та відмови у задоволенні позовних вимог.
Державна казначейська служба України подала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області в якому просить суд апеляційну скаргу задовольнити, та оскаржуване рішення суду скасувати.
В судове засідання, призначене на 01 жовтня 2025 року об 13 год 40 хв з'явились представник позивача - адвокат Миколюк А.П., представник третьої особи - прокурор Елісашвілі О.М., інші учасники справи до суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується довідками, наявними в матеріалах справи (т. 3, а.с. 189-193).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність не з'явившихся учасників справи, які своєчасно і належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.
Згідно положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи наведені у апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення вказаним вимогам відповідає, а подані апеляційні скарги не підлягають задоволенню за таких підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неправомірних дій, що виразилися у незбереженні тимчасово вилученого майна, позивачу завдано майнову шкоду, а оскільки відповідачем у справі є держава, яка бере участь через спеціальний орган влади, кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.
Звертаючись із апеляційною скаргою, Головне управління Національної поліції України в Одеській області щодо стягнення матеріальної шкоди зазначає, що позивачкою не було доведено складових деліктної відповідальності держави. Скаржник зазначив, що саме позивач зобов'язаний підтвердити належними та допустимим доказами, що саме державою вчинено протиправні дії відносно його майна. Також зазначено, що встановлення особи, винної у зникненні транспортного засобу зі штрафмайданчика є предметом досудового розслідування, при цьому, на думку апелянта, версія щодо вини посадових осіб органу досудового розслідування у зникненні транспортного засобу з майданчика є такою ж вірогідною як і версія про його заволодіння сторонніми особами внаслідок угону. Скаржник вважає, що позивачка не мала права вимагати кошти за транспортний засіб, право користування та розпорядження яким вона не має в силу діючого арешту, накладеного в законний спосіб.
Щодо стягнення моральної шкоди, вказує, що необхідною умовою для стягнення моральної шкоди є доведення позивачем факту протиправної поведінки відповідача, наявність самої моральної шкоди, її розмір та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою. Натоміть, як вважає апелянт, у даній справі позивачка не надала до суду доказів щодо вжиття зусиль для нормалізації життєвих зв'язків, відновлення стосунків з оточуючими людьми, тощо, обмежившись наведенням витягів із законодавчих актів та констатації непідтверджених жодними фактичними обставинами щодо стану позивачки та про порушення її права користуватися майном.
В апеляційній скарзі Офісу генерального прокурора скаржником зазначено, що позивачкою не було надано жодного судового рішення, яким було б встановлено незаконну бездіяльність чи неправомірність дій працівників органів прокуратури. Більш того, апелянт вважає, що судом першої інстанції взагалі не було встановлено незаконність дій або рішень, бездіяльності.
Апеляційний суд, дослідивши обставини та матеріали справи, вважає такі висновки суду першої інстанції вірними, а доводи апеляційних скарг такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Так, судом встановлено, що 28 вересня 2018 року близько 14:00 год 419 км автодороги «Київ-Одеса» вантажний автопотяг «VolvoFH12» н.з. НОМЕР_1 з причепом «Trailor SYY3CXY», н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який здійснював рух зі сторони м. Київ у напрямку м. Одеса, виїхав за межі правого краю дороги та допустив наїзд на припаркований за межами правого краю проїзної частини мікроавтобус «IVECO», н.з. НОМЕР_3 , та на гр. ОСОБА_3 . В результаті даної ДТП ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці ДТП.
За вказаним фактом було розпочато досудове розслідування та до ЄРДР внесенні відомості за №120181600000000700 від 28.09.2018 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , власником фургону малотоннажного-В «IVECO» державний н.з. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 є ОСОБА_1 .
Постановами слідчого СУ ГУНП в Одеській області Соломченка О.В. від 29.09.2018, вказаний автомобіль було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №120181600000000700 від 28.09.2018.
02 жовтня 2018 року на підставі клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області Соломченко О.В., слідчим суддею Київського районного суду м. Одеси було накладено арешт на фургон малотоннажний-В «IVECO» (н.з. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 ) та вказано місце тимчасового утримання: АДРЕСА_1 .
Матеріали кримінального провадження за ознаками складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України було передано на розгляд до Іванівського районного суду Одеської області.
Після накладення арешту на автомобіль «IVECO» (н.з. НОМЕР_3 VIN: НОМЕР_4 ) будь-яких експертних досліджень не було проведено. Після того, як автомобіль було арештовано, позивачка ОСОБА_1 самостійно контролювала збереження автотранспорту до остаточного рішення суду, періодично перевіряючи його наявність.
При цьому, з дати винесення ухвали 02 жовтня 2018 року щодо накладення арешту на фургон малотоннажний-В «IVECO» (державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 ) зазначений автотранспортний засіб не перебував за адресою: м. Одеса, вул. Тираспольське шосе, 2.
Згідно офіційних даних за зазначеною адресою зареєстровано 4 юридичні особи: відділення «Нова пошта №15», ТОВ «Еко-ренесанс» (код ЄДРПОУ 32088992), ТОВ «Балкер» (код ЄДРПОУ 32508612), ТОВ «Майнінг Маншинері» (код ЄДРПОУ 42205020).
У відповідях на запити, які долучені до справи, вищевказані юридичні особи повідомили, що вони з ГУНП в Одеській області не укладали договір про тимчасове утримання транспортних засобів станом з 2018 року і по теперішній час.
Позивачем було виявлено місце знаходження фургону малотоннажного-В «IVECO», державний реєстраційний номер ( НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 ) за адресою: м. Одеса, вул. Тираспольське шосе, 22-г.
22 травня 2021 року о 13.30 позивач ОСОБА_1 прибула за адресою м. Одеса, вул. Тираспольське шосе, 22-г перевірити наявність фургону малотоннажного-В «IVECO» н.з. ( НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 ), однак виявила його відсутність.
Зазначену подію, позивач передала на-лінію «102», однак слідчо-оперативна група так і не виїхала на місце пригоди, прибув лише наряд патрульної поліції «Океан 0202» УПП д/н НОМЕР_6 .
Згодом прибули працівники ВП №3 (м. Одеса) Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області. Вони запропонували позивачу прибути до відділення поліції де відібрали пояснення по даній події. Позивачем були надані копії матеріалів, а саме: клопотання слідчого СУ, ухвала суду, копія технічного паспорту на вищевказаний автомобіль, фото автомобіля з адреси Тираспольське шосе 22-г, де він знаходився.
09 червня 2021 року позивач звернулась із заявою до начальника ВП №3 (м. Одеса) Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області про вчинення кримінального правопорушення, за фактом злочину, передбаченого ст. 289 КК України, а саме незаконне заволодіння транспортним засобом.
Листом т.в.о. начальника ВП №3 Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області Дудка В. за вих. №60.8-10473-ЕО від 09.07.2021 було повідомлено, що згідно супровідного листа СВ відділення поліції №3 Одеського РУП поліції №1 ГУНП в Одеській області, в матеріалах відсутні дані, які б вказували на наявність кримінального правопорушення та неможливістю у зв'язку з цим внести відповідну інформацію до ЄРДР. Згідно Закону України «Про звернення громадян» матеріали звернення розглянуто та скеровано до справи відділення поліції. Також, у вказаному листі вказано, що до Іванівського суду Одеської області направлено запит для надання інформації, а саме копії підтверджуючих документів, ким саме було поміщено та куди було поміщено автомобіль, документи про транспортування автомобіля, передача та прийняття на зберігання, місце зберігання малотоннажного фургону «IVECO» (н.з. НОМЕР_3 ), які рішення приймались судом відносно вказаного автотранспорту за час розгляду справи та інші необхідні документи, які мають значення щодо зберігання речового доказу, малотоннажного фургону «IVECO» н.з. НОМЕР_3 для прийняття законного рішення по матеріалах звернення.
З приводу цього листа позивачем подано скаргу на бездіяльність органів досудового розслідування щодо не внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення.
Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність вини відповідачів у пошкодженні майна позивачки, апеляційний суд вказує на таке.
Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними свої повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий.
В частиною 4 ст. 100 КПК України зазначається, що у разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу, вона зобов'язана повернути володільцю у саму річ або відшкодувати її вартість.
Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду.
Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року №1104. Цей Порядок визначає правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.
Відповідно до пункту 5 Порядку умовою зберігання речових доказів повинне бути забезпечення збереження їх істотних ознак та властивостей.
Забороняється зберігання речових доказів в умовах, що можуть призвести до їх знищення чи псування.
У разі потреби необхідне вжиття невідкладних заходів для приведення таких речових доказів до стану, що дає змогу забезпечити їх подальше зберігання.
Як повідомив апелянт, на виконання ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 02.10.2018 про арешт майна, слідчим було поставлено транспортний засіб на штрафмайданчик за адресою: м. Одеса, вул. Тираспольське шосе 22, передавши його на зберігання ОФ ДП МВС «Інформ-Ресурс», у користуванні якого перебував майданчик для тимчасового утримання транспортних засобів.
В свою чергу, апеляційний суд звертає увагу на те, що при розгляді справи в суді першої інстанції було встановлено, що на запит позивачки з приводу укладених договорів про зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів, які у кримінальних провадженнях є речовими доказами між ГУНП в Одеській області та підприємствами, розташованими по вул. Тираспольське шосе, 2 та 22-г в м. Одесі, ГУНП в Одеській області надано відповідь за вих. №25/626 від 06.09.2021, за якою повідомлено, що станом на 02 жовтня 2018 року, в день коли слідчим суддею Київського районного суду м. Одеси накладено арешт на фургон малотоннажний-В «IVECO» (н.з. НОМЕР_3 ), спеціальним майданчики зі зберігання тимчасово затриманого транспорту в м. Одесі та Одеській області, знаходились у підпорядкуванні Одеської філії Державного підприємства МВС України «Інформ-Ресурси». Відповідно до наказу ДП МВС України «Інформ-Ресурси» від 06.11.2018 №47, діяльність даної філії було припинено. 23 травня 2019 транспортні засоби, що розміщались на спецмайданчиках ОФ ДП МВС України «Інформ-Ресурси», розташованих по вул. Аеропортівській, 27/1, вул. Тираспольське шосе 32В та вул. Станційній 27А в м. Одесі, вул. Михайлівській 27 в м. Ізмаїлі, вул. Транспортній 2Б в АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 , передані на відповідальне зберігання до Головного управління Національної поліції в Одеській області. Фургон малотоннажний-В IVECO» (н.з. НОМЕР_3 ) згідно актів передачі-приймання тимчасово затриманого транспорту до ГУНП не передавався. В період з 23 травня 2019 року по 03 вересня 2021 року жодного договору з надання послуг зі зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів між ГУНП в Одеській області та підприємством, розташованим по вул. Тираспольське шосе 2 та 22-Г в м. Одесі не укладалось.
Виходячи із наданих відповідей, станом на 22 травня 2021 року, день коли ОСОБА_1 з'ясувала про відсутність фургону малотоннажного-В «IVECO» н.з. ( НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 ) на місця його зберігання, договору про надання послуг зі зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів укладено не було, що свідчить про те, що внаслідок неправомірних дій, що виразилися у незбереженні тимчасово вилученого майна, позивачу завдано майнову шкоду.
Апеляційний суд зауважує, що посилання відповідача ГУНП в Одеській області на те, що версія щодо вини посадових осіб органу досудового розслідування у зникненні транспортного засобу така ж вірогідна як версія про його заволодіння сторонніми особами, є неспроможними, адже посилання апелянта на вірогідність не мають під собою жодного правового обґрунтування та не містять доказів про винність будь-яких інших осіб у зникненні транспортного засобу.
Також слід наголосити, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність.
Щодо доводів про деліктну відповідальність держави у даній справі.
Як вбачається з матеріалів справи, постановами слідчого СУ ГУНП в Одеській області Соломченка О.В. від 29.09.2018 року, фургон малотоннажний-В «IVECO» (н.з. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 )було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №120181600000000700 від 28.09.2018.
02 жовтня 2018 року на підставі клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області Соломченко О.В., слідчим суддею Київського районного суду м. Одеси було накладено арешт на фургон малотоннажний-В «IVECO» (н.з. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 ) та вказано місце тимчасового утримання: м. Одеса, вул. Тираспольське шосе, 2.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 40 КПК саме слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність процесуальних дій.
Оцінку діям службових осіб органів досудового розслідування щодо зберігання речового доказу належить здійснювати виключно з точки зору дотримання ними вимог ст. 100 КПК та визначеного Кабінетом Міністрів порядку зберігання речових доказів.
Згідно ч. 2 ст. 100 КПК України, речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий.
Частиною 4 ст. 100 КПК України визначено, що у разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу, вона зобов'язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість.
Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду.
Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року №1104. Цей Порядок визначає правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.
Відповідно до пункту 5 Порядку умовою зберігання речових доказів повинне бути забезпечення збереження їх істотних ознак та властивостей.
Забороняється зберігання речових доказів в умовах, що можуть призвести до їх знищення чи псування.
У разі потреби необхідне вжиття невідкладних заходів для приведення таких речових доказів до стану, що дає змогу забезпечити їх подальше зберігання.
Згідно п. 20 Порядку зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.
Відповідно до п. 7 наказу ГПУ від 27.08.2010 №51/401/649/471/23/125 «Про затвердження та введення в дію Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду» у протоколі перераховуються всі предмети, які вилучаються, та щодо кожного такого предмета повинні бути вказані точне найменування, кількість, міра, вага, серія і номер, інші відмінні індивідуалізуючи ознаки, а також місце, де відповідний об'єкт був виявлений.
Верховний Суд зазначає, що при оцінці конкретних обставин кримінального провадження з точки зору наявності причинно-наслідкового зв'язку між діянням та наслідками у вигляді втрати речового доказу (автомобіля) необхідно враховувати, що суб'єктивна сторона недбалості найчастіше полягає в необережній формі вини як до діяння, так і його наслідків.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України.
Дії (бездіяльність) ГУНП в Одеській області, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов'язки (ст. 11 ЦК України).
Особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень ЦК України, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким органом у цій справі є ГУНП в Одеській області, як особа, відповідальна у спірний період за збереження та повернення тимчасового вилученого майна, та Казначейська служба, яка здійснює списання коштів з державного бюджету на підставі рішення суду.
Відтак, наведені скаржниками у апеляційних скаргах доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони спростовуються встановленими судами обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги не спростували правильних висновків суду першої інстанції, апеляційний суду на підставі ст. 375 ЦПК України, відхиляючи апеляційну скаргу, залишає рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області- залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено: 13 жовтня 2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
С.М. Сегеда