Справа № 331/3287/25
Провадження № 2/331/2295/2025
про продовження строку
для усунення недоліків позовної заяви
22 вересня 2025 року місто Запоріжжя
Суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Яцун О.О., розглянувши матеріали позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку (суброгації) регресу,
11 червня 2025 року позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку (суброгації) регресу.
На виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України, суддя з метою визначення підсудності скористалася даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Відповідно до інформації, яка міститься у відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1471503 від 12.06.2025 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за вказаними параметрами не знайдено.
Згідно інформації, яка міститься у відповіді з Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради № 06.4-06/02/14876 від 12.06.2025 року, що надійшла до суду 17.06.2025 року, місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , з 20.09.2016 року по теперішній час.
Отже, місце реєстрації відповідача відноситься до територіальної юрисдикції Олександрівськогорайонного суду міста Запоріжжя.
Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 16 червня 2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.
Так, відповідно до пункту 2) частини 3 статті 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування збитків в порядку (суброгації) регресу до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Однак, відповідно долучених до позовної заяви копії постанови Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 05 грудня 2024 року по справі №335/11296/24 про накладення адміністративного стягнення, а також копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 134145 від 21 вересня 2024 року дата народження ОСОБА_2 зазначена « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Отже, у позовній заяві та у долучених до позовної заяви копіях документів наявні розбіжності у даті народження відповідача ОСОБА_2 .
Крім того, позовну заяву подано до суду без дотримання вимог пункту пунктів 4), 5) частини 3 статті 175 ЦПК України, якими встановлено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Так, позивач звернувся з позовом про відшкодування збитків в порядку (суброгації) регресу та в обґрунтування своєї правової позиції посилається одночасно на різні норми Цивільного кодексу України, а саме на ст. 1191 ЦК України, а також на ст. 993 ЦК України і ст. 27 Закону України «Про страхування», які встановлюють різний порядок виникнення прав вимоги до винної особи.
Частиною 1 статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Разом з тим, відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Вказані норми встановлюють різний порядок виникнення прав вимоги до винної особи у деліктному зобов'язанні. Так, при суброгації, яка регулюється статтею 993 ЦК України, у страхових відносинах деліктне зобов'язання продовжує існувати та відбувається лише заміна кредитора - право вимоги переходить від потерпілої особи до страховика, а при регресі, який регулюється статтею 1191 ЦК України, право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов'язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов'язання і виникнення нового (регресного) зобов'язання.
Отже, наведені норми регулюють різні за змістом правовідносини - суброгацію у страхових відносинах та регрес.
Щодо посилання позивача на статтю 27 Закону України «Про страхування», то суд звертає увагу на те, що вказана стаття Закону в редакції, наведеній позивачем у позовній заяві, яка стосувалася переходу до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за збитки, була замінена новим Законом України «Про страхування» № 1909-ІХ від 18 листопада 2021 року, який набрав чинності 01.01.2024 року.
Отже, позивач повинен зазначити у прохальній частині позовної заяви про один чи декілька ефективних способів захисту порушеного права, визначених частиною 2 статті 16 ЦК України чи іншими спеціальними законами, який (які) слід застосувати судом для забезпечення відновлення порушеного, оспореного чи невизнаного права або інтересу позивача.
Окремо суд звертає увагу позивача на те, що за змістом норм ст.ст. 4, 13, 175, 176 ЦПК України суд не має повноважень самостійно за позивача формулювати чи переформулювати позовні вимоги та викладати зміст прохальної частини позову, здогадуючись про те, які обставини справи, в якості підстави позову, суду слід враховувати.
Згідно роз'яснень, які містяться у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті. При цьому в позовній заяві повинні міститися не лише позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Необхідність конкретизації позовних вимог та їх обґрунтування обумовлена тим, що відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 5 статті 177 ЦПК України визначено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Разом з тим, позивач у позовній заяві вказує, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено транспортний засіб «Ford Tourneo Connect» д.н.з. « НОМЕР_2 », що підтверджується постановою Святошинського районного суду міста Києва від 04 червня 2024 року по справі №759/8367/24. Проте, на підтвердження вищевказаного, позивач не долучив до позовної заяви копію зазначеної постанови Святошинського районного суду міста Києва від 04 червня 2024 року.
Крім того, суд звертає увагу на те, що із змісту позовної заяви та долучених до позову документів вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталася 21 вересня 2024 року, а постанова Святошинського районного суду міста Києва, , на яку посилається позивач, була ухвалена 04 червня 2024 року.
Між тим, у зазначений строк та на момент постанови цієї ухвали, позивачем не виконано вимоги, які зазначені в ухвалі суду від 16 червня 2025 року, а також відсутня інформація щодо отримання позивачем копії вказаної вище ухвали.
Відповідно до частини першої статті 120 ЦПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Згідно частини 6 статті 127 ЦПК України про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
З урахуванням викладеного, з метою забезпечення доступу позивача до правосуддя та для забезпечення можливості реалізації конституційного права на захист своїх прав та інтересів у судовому порядку судом, встановленим законом, суд приходить до висновку про доцільність за власною ініціативою продовжити процесуальний строк встановлений в ухвалі суду від 16 червня 2025 року для усунення недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 120, 127, 175, 177, 185, 258, 260, 353 ЦПК України,
Продовжити позивачу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 16 червня 2025 року, встановивши позивачуп'ятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Роз'яснити позивачу, що у випадку невиконання нею вимог, викладених в ухвалі суду від 16 червня 2025 року, позовна заява буде визнана неподаною та повернута позивачеві. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.О. Яцун