15.10.25
22-ц/812/1846/25
15 жовтня 2025 року м. Миколаїв
справа №2-1601/2010
провадження №22-ц/812/1846/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Локтіонової О. В.,
суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,
із секретарем судового засідання - Шурмою Є. М.,
за участі представника особи, яка звернулася з апеляційною скаргою - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2009 року, постановлену суддею Тихоновою Н. С. у приміщенні суду у м.Миколаєві, за позовом Кредитної спілки «Злагода» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на майно,
Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову
В листопаді 2009 року Кредитна спілка «Злагода» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про розірвання договору кредитної лінії № С8086-710 від 26 травня 2008 року, стягнення у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 113 322,51 грн, а також звернення стягнення на майно, у тому числі на квартиру АДРЕСА_1 .
Одночасно з позовом Кредитна спілка «Злагода» подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 із забороною її відчуження, а також на домашнє майно, яке знаходиться в квартирі АДРЕСА_1 , в квартирі АДРЕСА_2 , в квартирі АДРЕСА_3 .
Позивач зазначав, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки відповідачі навмисно не сплачують кредит та приховують майно.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2009 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 , заборонено здійснення відносно неї будь-яких угод, пов'язаних з її відчуженням (купівля-продаж, міна, дарування тощо). В задоволені іншої частини вимог відмовлено.
Постановляючи таке судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що накладення арешту на квартиру відповідача є достатнім, оскільки вартість квартири охоплює ціну позову і накладення арешту на все майно відповідачів є недоцільно, так як не відповідає розміру заявлених вимог.
Накладення арешту на квартиру відповідача є запобіжним заходом під час розгляду справи, метою якого є запобігання можливості уникнення винною стороною виконання покладеного на неї зобов'язання.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись із ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність просило ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви Кредитної спілки «Злагода» про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» зазначало, що не було залучено до участі у справі, а оскаржувана ухвала суду безпосередньо впливає на права Товариства, яке є іпотекодержателем на підставі договору іпотеки від 14 вересня 2007 року, предметом якого виступає квартира АДРЕСА_1 .
Фактичні обставини справи
26 травня 2008 року між Кредитною спілкою «Злагода» та ОСОБА_2 був укладений договір кредитної лінії №С8086-710 на суму 70 000 грн, зі сплатою 48% річних. Кредит надавався строком на 48 місяців.
В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором 26 травня 2008 року були укладені договори поруки з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
В листопаді 2009 року Кредитна спілка «Злагода» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про розірвання договору кредитної лінії № С8086-710 від 26 травня 2008 року, стягнення у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 113 322,51 грн, а також звернення стягнення на майно, у тому числі на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 14.09.2007 р.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08 червня 2010 року позов Кредитної спілки «Злагода» задоволено частково.
Розірвано договір кредитної лінії №С8086-710 від 26 травня 2008 року, укладений між Кредитною спілкою «Злагода» та ОСОБА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь Кредитної спілки «Злагода» заборгованість за кредитним договором № С8086-710 від 26 травня 2008 року у сумі 113 322,51 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Кредитної спілки «Злагода» судовий збір у розмірі 1133,23 грн, з кожного по 377,75 грн, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120 грн, з кожного по 40 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
30 червня 2016 року виконавче провадження №20410447 щодо боржника ОСОБА_2 було закінчено головним державним виконавцем Інгульського ВДВС м.Миколаєва Чмих Л. В. у зв'язку зі смертю боржника.
Разом з цим, 14 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №08/09/2007/840 К-2052, за яким Банк надав останньому грошові кошти у сумі 64 900 дол. США зі сплатою 12,49% річних строком на 204 місяці.
14 вересня 2007 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №08/09/2007/840 К-2052 між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, за яким предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 , що зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 .
У цей же день у Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було внесено записи про реєстрацію іпотеки та заборону відчуження нерухомого майна. Іпотекодержателем було вказано ВАТ КБ «Надра».
30 квітня 2020 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» уклади договір №GL3N217215_МП купівлі-продажу майнових прав, за яким Банк передав у власність ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» майнові права, зокрема, за вказаними вище договорами кредиту та іпотеки від 14 вересня 2007 року.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.08.2025 ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» є іпотекодержателем щодо предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.05.2020).
З цієї інформації також вбачається, що 28 листопада 2009 року була здійснена реєстрація арешта квартири на підставі ухвали Ленінського районного суду м.Миколаєва від 20.11.2009.
Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування
У статті 129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким способом або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22 рішення ЄСПЛ від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України», заява № 23436/03).
Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Ця стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом із тим, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов'язки такої особи.
У пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Чинний ЦПК України передбачає необхідність з'ясування апеляційним судом наявності правового зв'язку між заявником і сторонами у справі; чи вирішено місцевим судом питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням.
Якщо заявник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної скарги.
Системний аналіз наведеної норми процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції.
Якщо обставини вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі №750/13149/21).
Згідно з вимогами статті 151 ЦПК України, в редакції на час постановлення оскаржуваної ухвали, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Пункт 1 частини 1 статті 152 ЦПК України визначав, що позов, серед іншого, міг бути забезпечений накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Стаття 1 Закону України «Про іпотеку», в редакції на час виникнення спірних правовідносин, передбачала, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частинами 6 та 7 статті 3 вказаного Закону у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
Стаття 1 Закону України «Про іпотеку» визначає, що пріоритет - це переважне право однієї особи відносно права іншої особи на те ж саме нерухоме майно; вищий пріоритет - це пріоритет, встановлений раніше будь-якого іншого пріоритету стосовно одного й того ж нерухомого майна; нижчий пріоритет - це пріоритет, встановлений пізніше пріоритету будь-якого іншого пріоритету стосовно одного й того ж нерухомого майна.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 травня 2025 року у справі №466/2651/23 виснував, що «конструкція пріоритету спрямована на вирішення колізії прав (як цивільних, так і публічних) на той же самий предмет іпотеки. Особа, право якої виникло раніше, має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, перед іншими суб'єктами. Пріоритет є втіленням ще римського принципу - qui prior est tempore, potior eat jure (перший в часі - сильніший по праву).
Накладення арешту на заставлене майно не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги в майбутньому й не скасовує для нього правил пріоритетності, передбачених Законом України «Про іпотеку».
Вжиті заходи забезпечення позову спрямовані виключно на обмеження суб'єктивних прав відповідача як власника нерухомого майна на вчинення дій з можливого його відчуження. При цьому суті іпотеки як виду забезпечення такі заходи не змінюють та не обмежують права іпотекодержателя.
У випадку забезпечення позову у справі, де іпотекодержатель не є учасником справи, та в якій забезпечується позов щодо майна, переданого в іпотеку, та право іпотекодержателя ця особа набула до забезпечення позову, права та інтереси іпотекодержателя захищені правилами пріоритетності іпотеки, й потреби в оскарженні будь-якого забезпечення позову, з огляду на порушення прав іпотекодержателя, немає».
Оскаржуючи в апеляційному порядку ухвалу про забезпечення позову у справі, ТОВ «Преміум Лігал Колекшн», як особа, що не брала в ній участі, зазначало, що у цій справі накладено арешт на майно, яке перебуває в іпотеці відповідно до договору іпотеки від 14 вересня 2007 року. Іпотекодержателем є ТОВ «Преміум Лігал Колекшн». Вказане порушує права товариства.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що накладення арешту на спірну квартиру в порядку забезпечення позову ніяким чином не порушує прав ТОВ «Преміум Лігал Колекшн», яке, незалежно від результату розгляду позову, залишилося іпотекодержателем, а забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірну квартиру та заборони її відчуження не скасувало іпотеку чи пріоритетність іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки в майбутньому.
За такого, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана ухвала суду жодним чином не зачіпає права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ТОВ «Преміум Лігал Колекшн».
З огляду на вказане, враховуючи обставини справи, а також аргументи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» не довів факту порушення судом першої інстанції його прав, свобод, інтересів при ухваленні судового рішення.
Відтак апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі п.3 ч.1 ст.362 ЦПК України, так як після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, права заявника не порушувалися.
Керуючись статтями 362, 381 ЦПК України, суд
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2009 року, постановлену за позовом Кредитної спілки «Злагода» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на майно.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий О. В. Локтіонова
Судді Т. В. Крамаренко
О. О. Ямкова
Повне судове рішення складено 16 жовтня 2025 року.