15.10.25
22-ц/812/1707/25
15 жовтня 2025 року м. Миколаїв
справа №490/7194/24
провадження №22-ц/812/1707/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Локтіонової О. В.,
суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,
із секретарем судового засідання - Шурмою Є. М.,
за участі прокурора - Добрікової І. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на додаткове рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Чулупа О. С. у приміщенні суду у м. Миколаєві, за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Миколаївської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями органів досудового розслідування та прокуратури,
Короткий зміст позовних вимог
В серпні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою про стягнення із Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь моральної шкоди в розмірі 509 711,72 грн, яка була спричинена йому незаконним пред'явленням підозри та обвинувачення за ч.2 ст.286 КК України, а також перебуванням його під слідством.
У цій же заяві позивач вказував, що його витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції становлять 40 000 грн.
Позиція відповідачів у суді першої інстанції
Миколаївська обласна прокуратура проти позову частково заперечувала, вказуючи, що позивач не у повній мірі довів заявлених позовних вимог. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу зазначала, що характер та обсяг виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критеріям реальності, розумності та часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт.
Державна казначейська служба України проти позову заперечувала. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу зазначала, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000 грн мають бути позивачем документально підтверджені та доведені. Відображена у наданих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критеріям реальності, розумності та часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт.
Головне управління Національної поліції в Миколаївській області проти позову заперечувало. Заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу вважало необґрунтованими.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 червня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у розмірі 509 677,32 грн.
Зміст заяви про ухвалення додаткового рішення
15 червня 2025 року ОСОБА_1 через свого представника Ільїна О. В. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення із Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000 грн.
Заява обґрунтована тим, що 14 серпня 2024 року між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «Астрея-груп», в особі керуючого партнера Ільїна О. В., укладено договір про надання правничої допомоги, предметом якого є підготування позовної заяви про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями, рішеннями органів досудового слідства та прокуратури, супровід цієї справи у Центральному районному суді м. Миколаєва. За правову допомогу позивач сплачує Адвокатському об'єднанню винагороду (гонорар) у фіксованому розмірі, який становить 40 000 грн. На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано всі необхідні докази, а тому ці витрати підлягають відшкодуванню.
Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції
Додатковим рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 липня 2025 року заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 22 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 40 000 грн є неспівмірним із складністю справи та обсягом наданих послуг та виконаних робіт, а тому із врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, наданих послуг адвокатом, до відшкодування підлягає 22 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись з додатковим рішенням суду, Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просила рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви.
Обґрунтовуючи свою скаргу, Державна казначейська служба України зазначала, що судом першої інстанції при ухваленні додаткового рішення обрано спосіб стягнення витрат на професійну правничу допомогу, що суперечить приписам Цивільного процесуального кодексу України. Норми статей 137, 141 ЦПК України передбачають, що вказані витрати підлягають розподілу між сторонами. Натомість суд без жодної правової підстави стягнув судові витрати з Державного бюджету України. Водночас, Державний бюджет України (за жодною бюджетною програмою) не передбачає асигнувань для виплати витрат на правову допомогу у цивільній справі. Судове рішення про стягнення коштів без встановлених бюджетних призначень законом про Державний бюджет України на відповідний рік не може бути виконане.
На думку Державної казначейської служби України, витрати на професійну правничу допомогу можуть бути стягнуті саме з суб'єкта, у зв'язку з протиправними діями якого подано позовну заяву.
Узагальнені доводи та заперечення осіб, які подали відзиви на апеляційну скаргу
ОСОБА_1 через свого представника Ільїна О. В. подав відзив на апеляційну скаргу, у якому наголошено на тому, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.
Головне управління Національної поліції в Миколаївській області також подало відзив на апеляційну скаргу, у якому наголошено на тому, що рішення суду є законним та обґрунтованим. В процесі розгляду справи суд першої інстанції не припустив порушень норм ні матеріального, ні процесуального права. Висновки суду щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу з Державного бюджету України відповідають нормам Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», Цивільного процесуального кодексу України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування
Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиви, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Норми статей 246, 259, 270 ЦПК України передбачають, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Стаття 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачає, що у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові, серед іншого, відшкодовуються (повертаються) суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги (пункт 4).
Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету (стаття 4 Закону).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону №5076-VI).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок його обчислення, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2019 у справі №211/3113/16-ц).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до суду з заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу із Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України у сумі 40 000 грн.
На підтвердження понесених позивачем витрат ним надано договір про надання правничої допомоги від 14 серпня 2024 року, який укладений між Адвокатським об'єднанням «Астрея-груп», в особі керуючого партнера Ільїна О. В., та ОСОБА_1 , у п.3.1 якого вказано, що замовник сплачує Адвокатському об'єднанню винагороду (гонорар) у фіксованому розмірі, який становить 40 000 грн; ордер від 14.08.2024 року на надання правничої допомоги позивачу адвокатом Ільїним О. В.; детальний опис виконаних робіт; копію прибуткового касового ордеру № 12-06/25 від 12 червня 2025 року.
З зазначених доказів випливає, що професійну правничу допомогу позивачу надавав адвокат Адвокатського об'єднання «Астрея-груп» Ільїн О. В. Вказана допомога складалася з: усної консультації - 2000 грн, аналізу законодавства, судової практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини - 4000 грн, складання та направлення позовної заяви - 10 000 грн, пошуку та вивчення судової практики для формування правової позиції, підготування та направлення відповіді на відзив Миколаївської обласної прокуратури - 8000 грн, пошуку та вивчення судової практики для формування правової позиції, підготування та направлення відповіді на відзив Державної казначейської служби України - 8000 грн, пошуку та вивчення судової практики для формування правової позиції, підготування та направлення відповіді на відзив Головного управління Національної поліції в Миколаївській області - 6000 грн, підготування та направлення заяви про долучення доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу - 2000 грн.
Ухвалюючи додаткове рішення про часткове задоволення вказаних витрат на суму 22 000 грн, суд першої інстанції вважав, що саме така сума цих витрат відповідає принципам співмірності і розумності судових витрат, складності справи та наданих послуг адвоката. На думку суду витрати на професійну правничу допомогу підлягали стягненню з Державного бюджету України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
Суд першої інстанції повно і всебічно дослідивши обставини справи, давши належну оцінку доказам у справі, дійшов до правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про стягнення з Державного бюджету України 22 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Посилання Державної казначейської служби України на те, що суд без жодної правової підстави стягнув судові витрати з Державного бюджету України, є хибними.
Норми статей 3, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» прямо вказують, що суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги відшкодовуються за рахунок коштів державного бюджету.
До того ж, 19 червня 2018 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі №910/23967/16 (провадження №12-110гс18), у якій сформувала правовий висновок про те, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (ч.2 ст.2 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номера чи види рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, законом не передбачено, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов'язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення. У спорах, де відповідачем виступає держава через відповідний орган державної влади, спірні суми мають стягуватися з Державного бюджету України. Резолютивні частини рішень у вказаних спорах не повинні містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.
Зазначений висновок неодноразово був застосований Верховним Судом, у тому числі у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №920/715/17 та постанові Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі №207/1728/15-ц.
Твердження Державної казначейської служби України про те, що Державний бюджет України (за жодною бюджетною програмою) не передбачає асигнувань для виплати витрат на правову допомогу у цивільній справі, не впливає на правильність висновку суду, який ухвалений з дотриманням вимог законодавства.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги зазначене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки воно є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення, а додаткове рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 липня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. В. Локтіонова
Судді Т. В. Крамаренко
О. О. Ямкова
Повне судове рішення складено 16 жовтня 2025 року.