Справа № 128/3402/23
Провадження № 22-ц/801/1817/2025
Категорія: 36
Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф.
Доповідач:Сопрун В. В.
15 жовтня 2025 рокуСправа № 128/3402/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого Сопруна В.В.,
суддів Панасюка О.С., Рибчинського В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу №128/3402/23 запозовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» до ОСОБА_1 , за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору Акціонерного товариства «Вінницяобленерго», ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за спожиту електричну енергію,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Шмирова Євгенія Ігоровича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 травня 2025 року, яке ухвалила суддя Романюк Л.Ф. у Вінницькому міському суді Вінницької області, повний текст складено 09 червня 2025 року,
В серпні 2023 року ТОВ «Енера Вінниця» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору Акціонерного товариства «Вінницяобленерго», ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за спожиту електричну енергію, мотивуючи позовні вимоги тим, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними отриманими від адміністратора комерційного обліку (АТ «Вінницяобленерго») в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку. Доказом того, що по об'єкту відповідача здійснюється розподіл електричної енергії є наявність укладеного договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, що підтверджується присвоєнням за такою точкою обліку ЕІС - коду 62Z0215535714610 за адресою: АДРЕСА_1 .
Боржник приєднався до публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги та фактичного споживання обсягів електричної енергії опублікованого на веб - сайті Товариства за адресою: АДРЕСА_1 по особовому рахунку № НОМЕР_1 .
Так, згідно сальдово-оборотної відомості за боржником значиться заборгованість за спожиту електричну енергію на загальну суму 10 983,12 грн за період з 01 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року.
Станом на момент подання позову заборгованість ОСОБА_1 за спожиту електричну енергію становить 10842,40 грн, вказана заборгованість не сплачена, яку позивач просив стягнути на свою користь, а також судовий збір.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 травня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Енера Вінниця» заборгованість за електричну енергію, спожиту за період з 01 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року в загальному розмірі 10983,12 грн, а також судовий збір в розмірі 2684 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Шмиров Є.І. подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просив рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що колишній власник домоволодіння не зобов'язаний оплачувати електричну енергію, спожиту після моменту відчуження об'єкта, оскільки він не є фактичним користувачем і не має речових прав на майно. Відповідно, відсутні правові підстави для покладення відповідальності за новий період споживання.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Енера Вінниця» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27 серпня 2025 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно ч.1 ст.369 ЦПК України.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що доказом того, що по об'єкту відповідача здійснюється розподіл електричної енергії є наявність укладеного договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, що підтверджується присвоєнням за такою точкою обліку ЕІС - коду 62Z0215535714610 за адресою: АДРЕСА_1 .
Боржник приєднався до публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги та фактичного споживання обсягів електричної енергії опублікованого на веб - сайті Товариства за адресою: АДРЕСА_1 по особовому рахунку № НОМЕР_1 .
Так, згідно сальдово-оборотної відомості за боржником значиться заборгованість за спожиту електричну енергію на загальну суму 10983,12 грн за період з 01 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року.
Відповідно до договору купівлі - продажу від 07 квітня 2021 року зазначений будинок по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 був проданий.
Між позивачем та відповідачем склалися правовідносини, які випливають з договору про користування електричною енергією.
При переході права власності (користування) на об'єкт до нового власника (користувача) переходять права та обов'язки за договорами, укладеними відповідно до цих Правил.
Відповідно дост. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги'до житлово- комунальних послуг належать, серед інших, послуги з постачання та розподілу електричної енергії.
На підставі ч. 1 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Згідно з абз. 5 п. 13 розділуXVII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії»(далі - Закон) фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Відповідно до п. 4.27 ПРРЕЕ, у разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж ні 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та падати заяву щодо розірвання договорів і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.
Дія договорів може бути достроково припинена електропостачальником та/або оператором системи у разі отриманні документального підтвердження факту зміни власника об'єкта. У такому разі відповідні договори припиняють свою дію а частині постачання та розподілу електричної енергії на об'єкт, а в частині виконання фінансових зобов'язань сторін (які виникли на дату припинення дії договорів) продовжують діяти до дати здійснення повного взаєморозрахунку між сторонами.
У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем електропостачальника та (у разі наявності відповідного договору) оператора системи або основного споживча про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний здійснювати оплату спожитою на таких об'єктах електричної енергії та інших платежів виходячи з умов відповідних договорів.
З новим споживачем укладаються договори відповідно до вимог законодавства України, зокрема цих Правил, після розірвання договорів зі споживачем, який звільняє приміщення.
Згідно п. 5.5.5 (16) вище зазначеної Постанови, споживач електроенергії зобов'язаний не пізніше ніж за 20 робочих днів до припинення користування електричною енергією на об'єкті споживача письмово повідомити електропостачальника, оператора системи та постачальника послуг комерційного обліку про розірвання договорів та розрахуватися за електричну енергію, включаючи день виїзду;
В супереч вказаним нормам, відповідач ОСОБА_1 не виконала своє зобов'язання і в встановленому порядку і строки не повідомила постачальника про зміну власника квартири і про припинення договору про постачання електроенергії.
З урахуванням наведеного, хоча відповідач з 07 квітня 2021 року не була власником квартири, проте в порушення договору про користування електричною енергією не повідомила електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію договору та не надала заяви щодо розірвання договору, тобто залишалася споживачем електричної енергії згідно договору, яку надає позивач.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач зобов'язана здійснювати оплату спожитої електричної енергії та інших платежів виходячи з умов договору за період з 01 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року.
Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для відповідача, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 10983,12 грн, що менше двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шмирова Євгенія Ігоровича залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 15 жовтня 2025 року.
Головуючий Сопрун В.В.
Судді Панасюк О.С.
Рибчинський В.П.