Справа № 751/3850/25
Провадження №3/751/1498/25
29 вересня 2025 року місто Чернігів
Новозаводський районний суд міста Чернігова
в складі: головуючого судді Деркача О.Г.
при секретарі Курач В.С.,
за участю особи відносно якої складено протокол ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Мороза О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомо,
- за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №304681 слідує що, 18.04.2025 року о 18 год. 05 хв. в місті Чернігові по вул. Глібова, 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, звужені зіниці, які не реагують на світло. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога в медичному закладі ЧОПНЛ відмовився на п/в 795705, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху. Зі ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП ознайомлений.
За даним фактом відносно нього складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №316303 слідує що, 30.04.2025 року о 17 год. 51 хв. в місті Чернігові по вул. Елеваторна, 41, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, звужені зіниці, які не реагують на світло. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога в медичному закладі ЧОПНЛ відмовився на п/в 470635, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху. Зі ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП ознайомлений.
За даним фактом відносно нього складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ч.2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
З огляду на викладене, суд вважає за доцільне об'єднати адміністративні матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Чернігівській області про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, в одне провадження.
В судовому засіданні особа відносно якої складено протокол ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Мороз О.В., зазначили, що з протоколами не згодні, працівники поліції зупинили ОСОБА_1 безпідставно, начебто останній не був пристебнутий ременем безпеки. Після цього поліцейські висловили припущення і назвали удавані ознаки, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп'яніння і запропонували пройти огляд на визначення стану наркотичного сп'яніння у лікаря-нарколога ЧОПНЛ. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 не відмовлявся. Після приїзду до медичного закладу ОСОБА_1 не зміг здати біологічні зразки на аналіз, а саме аналіз сечі, оскільки працівники поліції стояли в туалетній кімнаті поруч з останнім та знімали на портативні відеокамери. На прохання ОСОБА_1 залишити його на одинці та дати змогу набрати аналіз, працівники поліції відмовили. На прохання ОСОБА_1 взяти інший біологічний матеріал для проведення аналізу, лікар відмовив, зазначивши, що проведення аналізу з інших біологічних матеріалів досить дороговартісний. Після цього, працівники поліції в двох випадках склали протоколи про адміністративне правопорушення за начебто відмову від проходження огляду на стан визначення наркотичного сп'?яніння. В обох випадках, після складання протоколів, ОСОБА_1 телефонував захиснику, який порадив йому самостійно звернутись до медичного закладу ЧОПНЛ та пройти відповідні огляди. Після проходження огляду, медичним закладом надано виписки №297 від 24.04.2025 та №336 від 07.05.2025, згідно яких ОСОБА_1 тверезий, ознак сп'яніння не виявлено.
Вислухавши особу відносно якої складено протокол ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Мороза О.В., дослідивши матеріали справи, переглянувши відеозапис, суд дійшов наступного висновку.
За приписами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан, зокрема, наркотичного сп'яніння.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» завданням поліції є надання поліцейських послуг у сфері охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.
Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію»).
Частиною 4 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати до протиправних дій.
Так, об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є саме керування транспортним засобом особою в стані, зокрема, наркотичного сп'яніння, або з явними ознаками наркотичного сп'яніння.
Таким чином, має бути доведено одночасно дві обставини: керування транспортним засобом і перебування особи в стані, зокрема, наркотичного сп'яніння, або мати явні ознаки наркотичного сп'яніння.
Проте, при складенні протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП поліцейський не звільняється від обов'язку дотримуватись відповідного алгоритму дій (процедури) при проведенні огляду та оформленні його результатів.
Підставою для складання працівниками патрульної поліції протоколів про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №304681 від 18.04.2025 року та серії ЕПР1 №316303 від 30.04.2025 року, були виявлені працівниками поліції порушення ОСОБА_1 вимог ч. 1 ст. 130 КУпАП, в зв'язку з керуванням ним в обох випадках транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (із змінами і доповненнями), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому, згідно п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
У п. 3 розділу І Інструкції зазначено, що на ознаки алкогольного сп'яніння водія вказують: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів, мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
У той час як ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння, за виключенням запаху алкоголю з порожнини рота, звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло, сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови, почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Описані в Інструкції ознаки наркотичного чи іншого сп'яніння водія повинні бути очевидними, а не удаваними, як у даному випадку.
Вимога поліцейського до водія ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння була обумовлена такими ознаками у водія, як звужені зіниці, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук.
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Якщо проведення такого огляду вимагалося працівниками поліції без видимих на те причин, при відсутності ознак сп'яніння, відмова від проходження медичного огляду, правових наслідків не породжує.
До аналогічного висновку прийшов Чернігівський апеляційний суд у своїй постанові, по справі №751/295/24, скасовуючи постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 01 лютого 2024 року.
Аналіз доданих до матеріалів справи відеозаписів, на яких видно обличчя водія, його поведінку, як він пересувається, спілкується з поліцейським, дає підстави вважати про відсутність у нього зовнішніх ознак наркотичного сп'яніння, а відповідно і неправомірність вимоги поліцейського про проходження медичного огляду.
При цьому, з приводу події, яка мала місце 18.04.2025, небажання лікаря або відсутність у наркологічному диспансері можливості провести аналізи за допомогою відібраних зразків іншого біологічного середовища, ніж сеча, якщо цього вимагав сам водій, не може бути поставлено в провину останньому, який з тих чи інших причин, що не залежали від його волі, не міг здати біологічний зразок своєї сечі.
Більш того, згідно п. 2 Розділу III Інструкції № 1452/735 від 09.11.2015, огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
Відповідно до п. 3 Розділу III Інструкції № 1452/735 від 09.11.2015, метою огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи.
Згідно п. 7 Розділу III Інструкції № 1452/735 від 09.11.2015 метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.
Відповідно до п. 14 Розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 від 09.11.2015, за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
Перевірка на стан наркотичного сп'яніння проводиться лише в медичних закладах охорони здоров'я, які мають право на проведення лабораторного дослідження біоматеріалу.
На підтвердження відсутності у ОСОБА_1 як будь-якого сп'яніння, так і ознак відповідного сп'яніння, останнім надано суду виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого про проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння № 297 від 24.04.2025 року та №336 від 07.05.2025, згідно яких, в обох випадках, за результатом дослідження, в т.ч. і іншого біологічного середовища ніж сеча (кров), відразу проведеного за рекомендацією захисника, за його самостійним зверненням до закладу охорони здоров'я, ОСОБА_1 тверезий, ознак сп'яніння не виявлено, які є належними, допустимими та достовірними доказами на підтвердження встановленого йому, станом на час виниклих подій, фактичного діагнозу та свідчить про удаваність виявлених у нього відповідних ознак наркотичного сп'яніння.
Більш того, згідно відповідних висновків щодо результатів медичного огляду від 07.05.2025 за №536 та від 12.05.2025 за №562, проведеного ОСОБА_1 в закладі охорони здоров'я вже за направленням поліцейського по інших подіях, ОСОБА_1 також тверезий, ознак сп'яніння не виявлено, що свідчить на користь аргументів останнього, як про упереджене ставлення до нього з боку поліції, так і його тверезий стан на місці події, які мали місце 18.04.2025 та 30.04.2025, оскільки повний вивід з організму наркотичних та токсичних речовин потребує значно тривалішого часу.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінка доказів відповідно до ст. 252 КУпАП повинна ґрунтуватись на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП .
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У силу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №463/1352/16-а (постанова КАС ВС від 08.07.2020 №463/1352/16-а).
Недоведеність вини особи, відповідно до ст. 9 КУпАП, свідчить про відсутність складу правопорушення.
У рішенні по справі "Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії" ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 8 лютого 2001року,«Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій.
Більш того, згідно з усталеною судовою практикою, описані в п. 3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ознаки наркотичного чи іншого сп'яніння водія повинні бути очевидними, а не удаваними, як у даному конкретному випадку.
Положення статті 62 Конституції України визначають, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства» та «Коробов проти України»). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Вимога поліцейського щодо проходження водієм огляду на стан сп'яніння без фактичного встановлення цих ознак або взагалі за їх відсутності є необґрунтованою та безпідставною, не може породжувати у водія обов'язку проходити огляд на стан сп'яніння, а відмова від огляду за таких обставин не може породжувати для водія негативних юридичних наслідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Беручи до уваги наведене, суд, встановлюючи наявність адміністративних правопорушень в діях ОСОБА_1 та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 в обох випадках відсутні всі ознаки об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Недоведеність вини особи, відповідно до ст. 9 КУпАП, свідчить про відсутність складу правопорушення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, враховуючи викладені обставини справи, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, в зв'язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 36, 130, 247, 283, 284, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
постановив:
Адміністративні справи №751/3850/25, №751/4221/25 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 130 КУпАП об'єднати в одне провадження, присвоївши справі номер №751/3850/25, провадження №3/751/1498/25.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На постанову протягом 10 днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд м. Чернігова.
Суддя: О.Г. Деркач