Ічнянський районний суд Чернігівської області
Провадження № 3/733/1233/25
Єдиний унікальний №733/2055/25
Постанова
Іменем України
15 жовтня 2025 року м. Ічня
Ічнянський районний суд Чернігівської області
у складі судді Овчарика В.М.,
за участю секретаря Ткаченко В.М. та
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 ,
розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції № 2 (м.Ічня) Прилуцького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бакаївка Ічнянського району Чернігівської області, перебуваючого у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, мешканця АДРЕСА_1 , непрацюючого, ІПН: НОМЕР_1 ,
за ст. 173-2 ч. 3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
установив:
Згідно протоколу, 05 жовтня 2025 року приблизно о 15-00 год ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 вчинив насильство в сім'ї стосовно своєї співмешканки ОСОБА_2 , в адресу якої висловлювався нецензурною лайкою, внаслідок чого могла була завдана шкода психічному здоров'ю останньої.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину визнав.
Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 941006 від 06.10.2025 року, ОСОБА_1 ставиться у провину те, що він 05 жовтня 2025 року приблизно о 15-00 год в АДРЕСА_1 вчинив насильство в сім'ї стосовно своєї співмешканки ОСОБА_2 , в адресу якої висловлювався нецензурною лайкою, внаслідок чого могла була завдана шкода психічному здоров'ю останньої.
Згідно ч. 1 ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, складається за встановленою формою і повинен містити дані про місце, час вчинення, суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Питання наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, за ознаками якого складений протокол про адміністративне правопорушення, у діях конкретної особи суд вирішує у межах протоколу, складеного стосовно цієї особи, перевіряючи відповідність обставин, викладених у протоколі, фактичним обставинам провадження.
Законом 3733-ІХ від 22.05.2024 року, який набрав чинності 19.12.2024 року, внесені зміни до КУпАП та ст. 173-2 цього Кодексу викладена у новій редакції.
Згідно диспозиції ч. 3 ст. 173-2 КУпАП (у діючій редакції) встановлена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
ЧЧастиною першою та другою статті 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого та діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Отже, наразі обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП є наслідки у виді реального заподіяння шкоди фізичному чи психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КУпАП закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів.
Зі змісту протоколу та викладеної у ньому суті правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 не ставиться у провину завдання шкоди фізичному чи психічному здоров'ю потерпілій ОСОБА_2 , а вказано, що його дії могли спричинити шкоду психічному здоров'ю потерпілої.
Отже, за дії, які зазначені у протоколі, наразі, після внесення змін до ст. 173-2 КУпАП вже не передбачена адміністративна відповідальність і такі зміни закону покращують становище особи, яка притягається до відповідальності, а тому безумовно підлягають застосуванню.
Разом з тим, суд позбавлений права самостійно змінювати кваліфікацію вчиненого чи змінювати фабулу викладеного правопорушення, що узгоджується з усталеною судовою практикою ЄСПЛ (рішення від 30.05.2013 у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява № 36673/04); рішення від 20.09.2016 у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia), заява № 926/08) згідно яких у випадку, «коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Зокрема, ЄСПЛ нагадує, що «національне законодавство має з достатньою чіткістю визначати межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного права, наданого органам влади, щоб забезпечувати громадянам той мінімальний рівень захисту, на який вони мають право згідно з принципом верховенства права в демократичному суспільстві» (п. 33 рішення від 15.11.1996 у справі «Доменічіні проти Італії» (Domenichini v. Italy), Reports 1996-V).
На національному рівні КСУ у своєму рішенні від 29.06.2010 у справі № 17-рп/2010 за конституційним поданням Уповноваженого ВРУ з прав людини зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. 3 п.п. 3.1 п. 3), а у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 той же Суд вказав, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абз. 2 п.п. 5.4 п. 5).
Враховуючи встановлені під час розгляду обставини, судову практику ЄСПЛ, а також відсутності у протоколі про адміністративне правопорушення обов'язкової ознаки об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 3 КУпАП, у виді реального заподіяння шкоди психічному здоров'ю потерпілої, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч. 3 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого зазначеною вище статтею.
Керуючись п. 1 ст. 247, п. 3 ст. 284 КУпАП, суд
постановив:
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч. 3 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Ічнянський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя В. М. Овчарик