Ічнянський районний суд Чернігівської області
Провадження № 2-др/733/15/25
Єдиний унікальний №742/340/25
Додаткове рішення
Іменем України
15 жовтня 2025 року м. Ічня
Ічнянський районний суд Чернігівської області
у складі головуючого - судді Овчарика В.М.,
за участю секретаря Ткаченко В.М. та
представника відповідача Сакун І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ічня заяву представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Щиглова Євгенія Олександровича про стягнення витрат на правничу допомогу по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,
установив:
Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 30 вересня 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 141 342, 46 грн, а також 1 413,42 грн судового збору.
06 жовтня 2025 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Щиглова Є.О. надійшла заява, в якому останній просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 25 000 грн судових витрат на правову допомогу.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися, при цьому від останнього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
У судовому засіданні представник відповідача Сакун І.А. просила відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат, пов'язаних з правовою допомогою з посиланням на те, що в судовому засіданні було встановлено, що позивачка ОСОБА_1 станом на 04.08.2025 року перебувала за кордоном, а тому не могла підписати акт наданих послуг від 04 серпня 2025 року, з якого вбачається, що її підпис в ньому різниться з підписом, який вона поставила у договорі про надання правової допомоги. Разом з тим, якщо суд прийде до переконання про стягнення з відповідача коштів на таку допомогу, просить врахувати, що надані адвокатом послуги на вказану ним суму є необгрунтованими та неспівмірними, з урахуванням складності справи, наявністю витраченого часу на аналіз документів, а також кількості часу витраченого представником під час розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 270 ЦПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
Відповідно до ч. 7 ст. 135 ЦПК України у випадку задоволення позову суд ухвалює рішення про повернення внесеної суми позивачу, а у випадку відмови у позові, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду - про відшкодування за її рахунок витрат відповідача повністю або частково, в порядку, передбаченому статтями 141, 142 цього Кодексу.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.
У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід'ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб'єктами права; вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п'ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009).
Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, визначених законом, держава забезпечує надання професійної правничої допомоги безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу. Для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура. Забезпечення права на захист від кримінального обвинувачення та представництво в суді здійснюються адвокатом, за винятком випадків, установлених законом. Витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом (стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року).
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України.
Зокрема, частиною другою вказаної статті встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Судом установлено, що рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 30 вересня 2025 року позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто із із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 141 342, 46 грн, а також 1 413,42 грн судового збору (а.с. 109-115).
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивачки надано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Щигловим Є.О. (а.с. 70); копію ордеру про надання правничої допомоги, виданого адвокатом Щигловим Є.О. (а.с. 70-на зворотній стороні); копію акта наданих послуг № 1 від 04 серпня 2025 року до Договору № 30/12/24 про надання првової допомоги від 30 грудня 2024 року (а.с. 72); копію Додатку № 1 до договору № 30/12/24 про надання правової допомоги від 30 грудня 2024 року (а.с. 73-74); копію договору від 30 грудня 2024 року про надання правової допомоги № 30/12/24 (а.с. 122-124).
Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності».
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Як убачається з акту надання послуг № 1 від 04 серпня 2025 року адвокатське об'єднання «Щиглов і Партнери» надало ОСОБА_1 наступні послуги: досудовий аналіз наданих документів та надання консультацій - 2 год, вартість яких складає 3 000 грн; підготовка та подача позову у справі № 742/340/25 з додатками - 2 год, вартість складає 6 000 грн; участь у судовому засіданні 19.03.2025 року у справі № 742/340/25 - 1 год, вартість складає 3 000 грн; участь у судовому засіданні 15.04.2025 року у справі № 742/340/25 - 1 год, вартість складає 3 000 грн; участь у судовому засіданні 13.05.2025 року у справі № 742/340/25 - 1 год, вартість складає 3 000 грн; участь у судовому засіданні 07.07.2025 року у справі № 742/340/25 - 1 год, вартість складає 3 000 грн; підготовка та подача клопотання про доручення оригіналу розписки до матеріалів справи № 742/340/25- 1 год, вартість складає 1 000 грн; участь у судовому засіданні 07.07.2025 року у справі № 742/340/25 - 1 год, вартість складає 3 000 грн, тобто п. акту наданих послуг № 1 дублює п. 6 вказаного акту.
Із протоколів судового засідання видно, що 19.03.2025 року представник позивачки приймав участь у судовому засіданні з 09-00 год по 09-37 год (а.с. 30-33); 15 квітня 2025 року справа розглядалася за відсутності сторін (а.с. 36); 13.05.2025 року представник позивачки приймав участь у судовому засіданні з 11-15 год по 12-05 год (а.с. 46-49); 07.07.2025 року представник позивачки приймав участь у судовому засіданні з 14-11 год по 15-06 год (а.с. 56-63).
Відповідно до п. 5.1. Договору № 30/12/24 про надання правової допомоги від 30 грудня 2024 року плата за надані Адвокатським об'єднанням послуги за цим Договором становить 25 000 грн.
Пунктами 5.2 та 5.3 Договору № 30/12/24 про надання правової допомоги від 30 грудня 2024 року зазначено, що підставою для оплати наданим послуг є відповідний акт наданих послуг.
Оскільки у матеріалах справи мається тільки один акт наданих послуг № 1 від 04 серпня 2025 року, тому саме по ньому суд і вирішує питання стягнення відповідних витрат на правову допомогу.
Оглянувши матеріали суд вважає, що вартість виконаних робіт представником позивача, зазначений ним в акті наданих послуг є необґрунтованим та неспівмірним з наданими послугами, враховуючи категорію справи, яка не є складною, кількістю учасників, наявністю матеріалів доданих до позовної заяви, кількістю проведеного часу у судових засіданнях, в яких приймав участь представник позивачки, що є підставою для зменшення їх вартості, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового відшкодування відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням принципів справедливості, обґрунтованості, співмірності, пропорційності, обсягом виконаних робіт адвокатом та публічним інтересом справи у розмірі 10 000 грн.
За таких обставин заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.
Суд відхиляє твердження представника відповідача Сакун І.А. про відсутність підстав для стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з правовою допомогою, так як позивачка ОСОБА_1 станом на 04.08.2025 року перебувала за кордоном, а тому не могла підписати акт наданих послуг від 04 серпня 2025 року, з якого вбачається, що її підпис в ньому різниться з підписом, який вона поставила у договорі про надання правової допомоги, оскільки згідно договору № 30/12/24 про надання правової допомоги підставою сплати послуг адвоката є відповідний акт наданих послуг від 04 серпня 2025 року, який є в матеріалах справи, підстав недовіряти якому суд не вбачає, при цьому належність дійсного підпису особи не може бути підтверджено шляхом його візуального порівняння у різних документах.
Керуючись ст. 133, 137, 246, 270, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Щиглова Євгенія Олександровича про стягнення витрат на правничу допомогу по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 коп.
В іншій частині заяви відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На додаткове рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 15 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя В. М. Овчарик