Справа №523/8697/25
Провадження №1-кс/523/2667/25
14 жовтня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Пересипського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянув у судовому засіданні клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_5 , яке погоджено з прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Окни, Подільського району Одеської області, громадянина України, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 з середньою спеціальною освітою, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «матрос», для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62024150020000670 від 07.05.2024, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024150020000670 від 07.05.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснює група прокурорів Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , підозрюється в тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та перебуваючи у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов'язків військової служби, 15.01.2024 о 08 год. 00 хв. ОСОБА_7 не з'явився вчасно на службу без поважних причин, в умовах воєнного стану, до розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 та продовжує ухилятися від військової служби дотепер, проводячи час на власний розсуд не пов'язуючи його з обов'язками військової служби.
19.09.2024 ОСОБА_7 заочно повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби).
Слідчий звернувся до суду з клопотанням, яке погоджено з прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .
Прокурор підтримав клопотання слідчого, оскільки вважав мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави обґрунтованими.
Захисник заперечувала проти клопотання слідчого, зауважила, що ризики не доведені, ОСОБА_7 має бажання повернутися на військову службу та просила застосувати більш м'який запобіжний захід.
Підозрюваний під час розгляду клопотання підтримав думку захисника.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує ризики передбачені ст. 177 КПК України, обставини передбачені ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, той факт що обвинувачений, не працює.
Отже, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, та відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України вказаний злочин віднесений до категорії тяжких злочинів.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 повністю підтверджується зібраними досудовим розслідуванням доказами, а саме: показаннями свідків та іншими матеріалами досудового розслідування.
ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Санкції статті відносять інкриміновані кримінальні правопорушення до тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі від п'яти до десяти років. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення.
Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, беручи до уваги, що в умовах воєнного стану, під час цілодобової військової агресії з боку російської федерації, підозрюваний ОСОБА_7 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 з метою ухилитися від військової служби, існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, підозрюваний ОСОБА_7 матиме можливість перетнути державний кордон з іншою державою, оскільки наразі продовжує тривати воєнний стан, цілодобово триває збройна агресія з боку російської федерації, наявна велика кількість осіб, що перетинають кордон, а в деяких місцевостях взагалі відсутні межі територіальної цілісності, ОСОБА_7 може спробувати уникнути кримінальної відповідальності та бути непоміченим при перетині державного кордону.
Метою та підставами застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, перешкоджати проведенню досудового розслідування іншим чином та знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, тобто ризикам, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, існує реальний ризик переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування або суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, враховуючи тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення та тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у вказаному кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обґрунтовано підозрюється.
Так, перебування ОСОБА_7 під іншим більш м'яким запобіжним заходом або при його відсутності, не виключає можливості здійснення впливу на вказаних осіб.
У справі «Яблонський проти Польщі» №33492/96, пункт 83, від 21.12.2000, суд зауважує, шо відповідно до пункту 3 статті 5 органи влади, приймаючи рішення про те, чи слід звільняти чи затримувати особу, зобов'язані розглянути альтернативні заходи забезпечення його появи на суді. Дійсно, ця стаття передбачає не лише право на «судовий розгляд упродовж розумного строку або звільнення до розгляду», але також передбачає, що «звільнення може бути обумовлено гарантіями його явки до суду».
При цьому, відповідно до практики ЄСПЛ у справах «Штепа проти України» від 24.10.2019 за заявою № 16349/17, «Войкін проти України» від 27.03.2018 за заявою № 47889/08, ухвалі про неприйнятність « ОСОБА_8 проти України» від 05.07.2018 повторне зазначення в ухвалі тих самих ризиків з обґрунтуванням продовження їх існування не становитиме порушення права на свободу та особисту недоторканність.
Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, а також вислухавши думку учасників процесу, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з наступних підстав.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує, обставини передбачені ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання винуватим, також враховує ступінь тяжкості злочину, який відноситься до категорії тяжких, міцність соціальних зв'язків.
Враховуючи практику Європейського суду та положення ч. 1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3)недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Таким чином, на підставі наданих слідчому судді матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, слідчий суддя вважає, що на даний час більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 .
Питання щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації її дій слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.
Крім того, згідно ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 132, 176, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_5 , яке погоджено з прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 11.12.2025 року, без визначення розміру застави.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1