Справа № 507/1470/24
Провадження № 1-кп/507/6/2025
Номер рядка звіту 227
14.10.2025 рокуселище Любашівка
Любашівський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в с. Любашівка Подільського району Одеської області кримінальне провадження № 12024160000000388 від 27 березня 2024 року відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Берінговське Берінговського району Магаданської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, працюючого водієм ТОВ «ОЙЛ-ІКС», жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
про обвинувачення у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
сторона обвинувачення: прокурор - ОСОБА_4 ,
потерпіла ОСОБА_5
потерпілий ОСОБА_6
представники потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8
сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3 ,
захисник адвокат ОСОБА_9 , ОСОБА_10
ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме в тому, що він 27.03.2024, приблизно о 12:35 год., у світлий час доби, у суху сонячну погоду, без опадів, в умовах необмеженої видимості, керуючи автопоїздом у складі спеціалізованого вантажного сідлового тягача «MAN TGX 18.440», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зі спеціалізованим напівпричепом-цистерною «STOKOTA OPL 38-3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснював рух в Подільському районі Одеської області, з боку м. Одеси в напрямку м. Києва, по сухому асфальтобетонному дорожньому покриттю проїзної частини автодороги М-05 сполученням «Київ - Одеса», яка є автомобільною дорогою загального користування міжнародного значення, на якій організовано двосторонній рух з окремими проїзними частинами зустрічних напрямків, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою, та які складалися з двох смуг для руху транспортних засобів у кожному напрямку, межі яких позначені горизонтальною дорожньою розміткою 1.1 (вузька суцільна лінія, яка позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено) Розділу 34 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - Правила дорожнього руху України) та горизонтальною дорожньою розміткою 1.5 (позначає межі смуг руху за наявності двох і більше смуг, призначених для руху в одному напрямку) Правил дорожнього руху України, а також на якій встановлені суцільні парапетні металеві огородження-«відбійники», розташовані на узбіччях та на розділювальній смузі.
Під час руху по автодорозі «Київ - Одеса» водій ОСОБА_3 на керованому ним автопоїзді у складі спеціалізованого вантажного сідлового тягача «MAN TGX 18.440» зі спеціалізованим напівпричепом-цистерною «STOKOTA OPL 38-3» наближався до ділянки, розташованої на 311 км + 310 м в Подільському районі Одеської області, при цьому здійснював рух зі швидкістю 118-123 км/год, чим він порушив вимоги п.п. 12.6. ґ), 12.9. б) Правил дорожнього руху України, які передбачають, що:
п. 12.6. «Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.51, дозволяється рух із швидкістю:
ґ) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год»;
п. 12.9. «Водієві забороняється:
б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил».
В цей час на ділянці автодороги «Київ - Одеса», розташованій на 311 км + 310 м в Подільському районі Одеської області, яка призначена для руху транспортних засобів в бік м. Києва, нерухомо стояв автопоїзд у складі спеціалізованого вантажного сідлового тягача «MAN TGX 18.440», реєстраційний номер НОМЕР_3 , зі спеціалізованим напівпричепом-самоскидом «KELBERG SKBT-40», реєстраційний номер АІ6310XІ, який розташовувався паралельно до повздовжньої осі проїзної частини, при цьому більша частина даного автопоїзда розташовувалася за межами проїзної частини на асфальтованій ділянці правого узбіччя, за горизонтальною дорожньою розміткою 1.1 Правил дорожнього руху України, а лише ліва бічна сторона цього автопоїзда розташовувалася на правій смузі проїзної частини, призначеній для руху в бік м. Києва. Позаду цього вантажного автопоїзда на правій смузі проїзної частини автодороги «Київ - Одеса» була встановлена пластикова пляшка з водою, ємкістю 9 літрів, яка була обмотана сигнальним жилетом помаранчевого кольору зі світлоповертальними стрічками.
Також у вказаний час на даній ділянці автодороги «Київ - Одеса», біля вищевказаного нерухомого автопоїзда у складі спеціалізованого вантажного сідлового тягача «MAN TGX 18.440» зі спеціалізованим напівпричепом- самоскидом «KELBERG SKBT-40», знаходилися пішоходи ОСОБА_6 і ОСОБА_11 , які декілька хвилин до цього закінчили проведення ремонтних робіт по заміні пошкодженого правого переднього колеса на зазначеному спеціалізованому вантажному сідловому тягачі «MAN TGX 18.440» і займалися збиранням ремонтного обладнання та інструментів, при цьому обидва вказаних пішоходи розташовувалися за межами проїзної частини автодороги «Київ - Одеса», на правому узбіччі.
Під час руху по автодорозі «Київ - Одеса», наближаючись до ділянки, яка розташована на 311 км + 310 м в Подільському районі Одеської області, маючи реальну і об'єктивну можливість своєчасно виявити попереду свого автопоїзда перешкоду для свого подальшого руху - вищевказаний автопоїзд у складі спеціалізованого вантажного сідлового тягача «MAN TGX 18.440» зі спеціалізованим напівпричепом-самоскидом «KELBERG SKBT-40», який нерухомо стояв та більшою частиною розташовувався за межами проїзної частини на правому узбіччі, водій ОСОБА_3 , діючи з необережності та в порушення вимог п. 2.3. б) Правил дорожнього руху України, яким передбачено, що:
n. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»,
уважним не був, постійно не стежив за дорожньою обстановкою, внаслідок чого відповідним чином не відреагував на її зміну, та в порушення вимог п.п. 1.5., 12.1., 12.3. Правил дорожнього руху України, відповідно до яких:
п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
п. 12.1. «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»;
п. 12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»,
не переконався в безпеці свого руху, не обрав безпечну і допустиму швидкість руху, не врахував дорожню обстановку свої практичні навички керування транспортними засобами, а також особливості завантаження і стан свого автопоїзда, щоб мати можливість постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, допустив частковий виїзд керованого ним автопоїзда за межі проїзної частини - на асфальтовану поверхню правого узбіччя, при цьому перетнув лінію горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 Правил дорожнього руху України, яка позначала правий край проїзної частини, не вжив належних і своєчасних заходів до зменшення швидкості свого руху аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, а проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, продовжив рух із зазначеною вище швидкістю, рухаючись частково по правому узбіччю, в результаті чого на вказаній ділянці автодороги скоїв наїзд правою передньою частиною кабіни керованого ним спеціалізованого вантажного сідлового тягача «MAN TGX 18.440», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на ліву задню частину кузова спеціалізованого напівпричепа-самоскида «KELBERG SKBT-40», який у складі зі спеціалізованим вантажним сідловим тягачем «MAN TGX 18.440» нерухомо стояв на правому узбіччі, а частково на правій смузі проїзної частини автодороги, внаслідок чого даний автопоїзд у складі спеціалізованого вантажного сідлового тягача «MAN TGX 18.440» зі спеціалізованим напівпричепом-самоскидом «KELBERG SKBT-40» став переміщуватися вперед і вправо, піч час чого відбулося контактування цього спеціалізованого вантажного сідлового тягача «MAN TGX 18.440», реєстраційний номер НОМЕР_3 , з пішоходами ОСОБА_6 і ОСОБА_11 , які перебували на узбіччі біля цього вантажного сідлового тягача.
Внаслідок даної ДТП:
- смертельно травмовано пішохода ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якому спричинені наступні тілесні ушкодження: в тім'яно-потиличній ділянці голови горизонтально розташовану забиту рану з нерівними краями і закругленими кінцями розміром 8,0x2,0 см при незімкнених краях; на 6,0 см нижче попередньої рани аналогічну горизонтально розташовану рану розміром 4,0x1,0 см; таку ж рану в правій потиличній ділянці голови на рівні верхньої межі вушної раковини і не 5,0 см назад від вушної раковини розміром 4,5x1,5 см; в лівій скроневій ділянці голови від переднього краю вушної раковини майже до зовнішнього кінця лівої надбрівної дуги скальповану рану спереду назад, овальної форми, розміром 13,0x7,0 см, поверхня рани рожевого кольору, волога, основою рани являється клапоть шкіри довжиною в 5,0 см, краї рани не рівні дрібно зубчаті: по задній поверхні лівого плеча велике садно з западаючою рожевого кольору підсохлою поверхнею на відрізку від верхньої до нижньої його третини, розміром 24,0x10,5 см; по всій передній поверхні грудної клітини велике рожевого кольору садно з западаючою сухою поверхнею, у вигляді неправильного ромба; аналогічне садно по задній лівій поверхні грудної клітини, з переходом на поперекову поверхню; в області крижа зліва два косих садна паралельні між собою, розмірами 6,0x2,5 см і 5,0x2,0 см; на правій і лівій половині грудної клітини по задній її поверхні множинні дрібно смугасті садна, які розташовані хаотично, розмірами від 7,0x0,5 см до 1,0x0,1 см; в області лівого крила підвздовжної ості горизонтальне садно, овальної форми, з рожевою поверхнею, на фоні якого є горизонтальна рана з нерівними краями і округленими кінцями розміром 12,5x0,5 см; в верхній третині передньої поверхні і середній третині правої гомілки два горизонтально розташованих садна рожевого кольору з западаючою поверхнею, розмірами 5,0 х 1,0 см і 3,5x1,0 см; аналогічні садна по зовнішній поверхні лівої гомілки в верхній її третині розміром 4,0x2,0 см і в нижній третині розміром 3,0х 1,5 см; в лобних ділянках м'яких тканин голови два вогнищевих крововиливи круглої форми розмірами 6,0x5,0 см і 5,5x5,0 см; аналогічні крововиливи в лівій тім'яній і потиличній ділянках розмірами 5,0x5,0 см, 4,0x3,0 см і 6,0х4,0 см; в тім'яно-потиличній ділянці голови багато-уламковий вдавлений перелом розміром 14,0x9,0 см, тріщину в вигляді лінійного перелому по сагітальному шву до лобної ділянки довжиною 23,0 см: розмозження тканини мозку лівої гемісфери по сагітальному шву розміром 8,0x3,5x1,5 см; переломи правих 1, 2, 3, 4, 5 ребер по середньо-ключичній лінії і 1, 2, 3 правих ребер по середньо-ключичній лінії, крововиливи темно-синюшного кольору, зовнішні краї переломів дрібно-зубчасті, внутрішні гостро-зубчасті, зіставні; аналогічні переломи правих 4, 5, 6, 7 ребер по підм'язковим лініям без зміщення відламків; великі синюшного кольору крововиливи по біля- хребцевій лінії з обох боків, переломи правих 2, 3, 4, 5, 6, 7 ребер по біля-хребцевій лінії і 2, 3, 4 лівих ребер по біля хребцевій лінії без зміщення відламків, зовнішні краї переломів дрібно-зубчасті, погано зіставні, зовнішні велико-зубчасті, добре зіставні; перелом хребта в ділянці 3-4 грудних хребців без зміщення, які утворилися при ДТП, незадовго до смерті, при контактуванні потерпілого із зовнішніми тупими предметами рухаючогося вантажного автомобіля або причепа і послідуючому падінню на тверде покриття, оцінюються в комплексі, являються небезпечними для життя і, по цьому критерію, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Смерть ОСОБА_11 перебуває в прямому причинному зв'язку з виявленими у нього поєднаною травмою голови, вдавленого перелому в тім'яно-потиличній ділянці голови з розмозженням тканини мозку і субарахноїдальними крововиливами, переломом грудного відділу хребта, закритої травми грудної клітини з множинними переломами лівих і правих ребер і вогнищевими крововиливами в легеневу паренхіму без виражених реактивних змін. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_11 являється травматичний шок;
- травмовано пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , якому спричинені наступні тілесні ушкодження: закрита черепно- мозкова травма, рани у ділянці волосистої частини голови (рвані), закриті переломи 5-го, 6-го правих ребер, закритий внутрішньо-суглобовий крайовий перелом головки лівої малогомілкової кістки, відкритий поперековий перелом лівої малогомілкової кістки в верхній третині, з задовільним стоянням кісткових уламків, рана лівої гомілки (рвана), множинні садна тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, які утворилися від дії тупих твердих предметів в умовах ДТП, які не були небезпечними для життя, складають єдиний морфологічний комплекс і оцінюються разом, спричинили тривалий розлад здоров'я строком понад 21 день і за цим критерієм, відносяться до категорії тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості.
Допущенні водієм ОСОБА_3 порушення вимог п.п. 1.5., 2.3. б), 12.1., 12.3., 12.6. ґ), 12.9 б) Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та у своїй сукупності призвели до настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді з спричинення середньої тяжкості тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_6 та спричинення смерті потерпілого ОСОБА_11 .
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження та спричинило смерть потерпілого, за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 286 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в інкримінованому йому злочині визнав та пояснив, що 27 березня 2024 року він рухався на автомобілі з автоцистерною в напрямку м. Житомир по автодорозі Одеса-Київ. Неподалік с.Любашівка він пішов на спуск. Рухався він в правій смузі руху зі швидкістю приблизно 60 км/год. На вулиці було яскраве сонце. Після час спуску з гори, він побачив, що зліва його автомобіль намагається обігнати зерновоз, попереду нього також рухався зерновоз. В якийсь момент, він побачив попереду вантажний автомобіль на відставні приблизно 70-100 метрів. Він рахував, що вказаний автомобіль рухається повільно, так як він знаходився частково на узбіччі, а частково на правій смузі руху. Приблизно за 20 метрів до вантажного автомобіля він побачив сигнал аварійної зупинки автомобіля і зрозумів, що вантажний автомобіль не рухається. Вказаний автомобіль стояв приблизно в 2 метрах від відбійника, більшою частиною на проїзній частині. Він почав гальмувати, включив лівий показчик повороту і намагався виїхати на ліву смугу руху, щоб уникнути зіткнення. Однак, уникнути зіткнення не вдалось і він правою частиною кабіни свого автомобіля вдарився в задню частини причепу стоячого автомобіля. Після дорожньо-транспортної пригоди, хтось підійшов до його автомобіля, вибив скло в автомобілі та запитував як справи та вибачався. Вину свою в інкримінованому йому злочині визнає, цивільні позови визнає частково, просив суворо не карати.
Вина обвинуваченого ОСОБА_3 в скоєні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, які в сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим інкримінованого йому злочину, зокрема:
-витягом з ЄРДР № 12024160000000388 від 27.03.2024 року, з якого видно, що 27.03.2024 року до ЄРДР внесено відомості за фактом наїзду 27.03.2024 року о 12 годині 35 хвилин на ділянці автодороги Київ-Одеса, розташованій на 311 км+310м в Подільському районі Одеської області, автопоїзду у складі тягача «MAN TGX 16.440», реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричепа-цистерна «STOKOTA OPL 38-3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , на задню частину запаркованого на правому узбіччі в попутному напрямку, автопоїзду у складі тягача «MAN TGX 18.440», реєстраційний номер НОМЕР_4 з напівпричепом «KELBERG SKBT-40», реєстраційний номер НОМЕР_5 , яким до вимушеної зупинки керував водій ОСОБА_6 . В результаті ДТП пішоходи ОСОБА_6 та ОСОБА_11 отримали тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_11 помер на місці події (т. 3 а.с. 1).
-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 27.03.2025 року із схемою та фототаблицею, на яких зафіксовано обстановку на місці дорожньо-транспортної пригоди, а саме розташування та пошкодження автопоїзду у складі тягача «MAN TGX 16.440», реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричепа-цистерна «STOKOTA OPL 38-3», реєстраційний номер НОМЕР_2 та автопоїзду у складі тягача «MAN TGX 18.440», реєстраційний номер НОМЕР_4 з напівпричепом «KELBERG SKBT-40», реєстраційний номер НОМЕР_5 . Місцем дорожньо-транспортної пригоди є ділянка автодороги Київ-Одеса, розташованій на 311 км+310м в Подільському районі Одеської області в напрямку м. Київ. Дорога має по дві смуги руху в кожному напрямку. На місці ДТП заходиться автопоїзд у складі тягача «MAN TGX 16.440», реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричепа-цистерна «STOKOTA OPL 38-3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який передньою частиною спрямований в напрямок м.Київ і розташований переважно за межами проїзної частини ліворуч від розділювальної лінії. Автоцистерна знаходиться ближе до лівого краю проїзної частини та частково за її межами, кабіна знаходитьься на лівій смузі для руху. На правій смузі для руху виявлено автопоїзд у складі тягача «MAN TGX 18.440», реєстраційний номер НОМЕР_4 з напівпричепом «KELBERG SKBT-40», реєстраційний номер НОМЕР_5 . Тягач знаходиться на правій смузі руху та частково на узбіччі, причіп знаходиться поперек смуг для руху. На дорозі виявлено сліди юзу, а також котіння коліс, плями технічних рідин, жилетка помаранчевого кольору зі світловідбиваючими стрічками, осип уламків скла, фрагментів пластика, металеве огородження частково пошкоджено. Автомобілі мають численні механічні пошкодження. На правому узбіччі, за межами проїзної частини під правим паливним баком тягача «MAN TGX 18.440», реєстраційний номер НОМЕР_4 , виявлено труп ОСОБА_11 з численними тілесними ушкодженнями, який притиснутий баком до землі. Автотранспортні засоби з місця ДТП вилучено(т.3 а.с. 6-56);
-висновком експерта № 15 від 15.05.2024 року з якого видно, що при дослідженні трупа ОСОБА_11 виявлені наступні тілесні укшодження: в тім'яно-потиличній ділянці голови горизонтально розташовану забиту рану з нерівними краями і закругленими кінцями розміром 8,0x2,0 см при незімкнених краях; на 6,0 см нижче попередньої рани аналогічну горизонтально розташовану рану розміром 4,0x1,0 см; таку ж рану в правій потиличній ділянці голови на рівні верхньої межі вушної раковини і не 5,0 см назад від вушної раковини розміром 4,5x1,5 см; в лівій скроневій ділянці голови від переднього краю вушної раковини майже до зовнішнього кінця лівої надбрівної дуги скальповану рану спереду назад, овальної форми, розміром 13,0x7,0 см, поверхня рани рожевого кольору, волога, основою рани являється клапоть шкіри довжиною в 5,0 см, краї рани не рівні дрібно зубчаті: по задній поверхні лівого плеча велике садно з западаючою рожевого кольору підсохлою поверхнею на відрізку від верхньої до нижньої його третини, розміром 24,0x10,5 см; по всій передній поверхні грудної клітини велике рожевого кольору садно з западаючою сухою поверхнею, у вигляді неправильного ромба; аналогічне садно по задній лівій поверхні грудної клітини, з переходом на поперекову поверхню; в області крижа зліва два косих садна паралельні між собою, розмірами 6,0x2,5 см і 5,0x2,0 см; на правій і лівій половині грудної клітини по задній її поверхні множинні дрібно смугасті садна, які розташовані хаотично розмірами від 7,0x0,5 см до 1,0x0,1 см; в області лівого крила підвздовжної ості горизонтальне садно, овальної форми, з рожевою поверхнею, на фоні якого є горизонтальна рана з нерівними краями і округленими кінцями розміром 12,5x0,5 см; в верхній третині передньої поверхні і середній третині правої гомілки два горизонтально розташованих садна рожевого кольору з западаючою поверхнею, розмірами 5,0 х 1,0 см і 3,5x1,0 см; аналогічні садна по зовнішній поверхні лівої гомілки в верхній її третині розміром 4,0x2,0 см і в нижній третині розміром 3,0х 1,5 см; в лобних ділянках м'яких тканин голови два вогнищевих крововиливи круглої форми розмірами 6,0x5,0 см і 5,5x5,0 см; аналогічні крововиливи в лівій тім'яній і потиличній ділянках розмірами 5,0x5,0 см, 4,0x3,0 см і 6,0х4,0 см; в тім'яно-потиличній ділянці голови багато-уламковий вдавлений перелом розміром 14,0x9,0 см, тріщину в вигляді лінійного перелому по сагітальному шву до лобної ділянки довжиною 23,0 см: розмозження тканини мозку лівої гемісфери по сагітальному шву розміром 8,0x3,5x1,5 см; переломи правих 1, 2, 3, 4, 5 ребер по середньо-ключичній лінії і 1, 2, 3 правих ребер по середньо-ключичній лінії, крововиливи темно-синюшного кольору, зовнішні краї переломів дрібно-зубчасті, внутрішні гостро-зубчасті, зіставні; аналогічні переломи правих 4, 5, 6, 7 ребер по підм'язковим лініям без зміщення відламків; великі синюшного кольору крововиливи по біля- хребцевій лінії з обох боків, переломи правих 2, 3, 4, 5, 6, 7 ребер по біля-хребцевій лінії і 2, 3, 4 лівих ребер по біля хребцевій лінії без зміщення відламків, зовнішні краї переломів дрібно-зубчасті, погано зіставні, зовнішні велико-зубчасті, добре зіставні; перелом хребта в ділянці 3-4 грудних хребців без зміщення, які утворилися при ДТП, незадовго до смерті, при контактуванні потерпілого із зовнішніми тупими предметами рухаючогося вантажного автомобіля або причепа і послідуючому падінню на тверде покриття. Ззаначенітілесні ушкодження оцінюються в комплексі та являються небезпечними для життя і, по цьому критерію, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Смерть ОСОБА_11 перебуває в прямому причинному зв'язку з виявленими у нього поєднаною травмою голови, вдавленого перелому в тім'яно-потиличній ділянці голови з розмозженням тканини мозку і субарахноїдальними крововиливами, переломом грудного відділу хребта, закритої травми грудної клітини з множинними переломами лівих і правих ребер і вогнищевими крововиливами в легеневу паренхіму без виражених реактивних змін. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_11 являється травматичний шок (т. 3 а.с. 57-59);
-висновком експерта № 592 від 10.05.2024 року з якого видно, що у потерпілого ОСОБА_6 виявлені наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, рани у ділянці волосистої частини голови (рвані), закриті переломи 5-го, 6-го правих ребер, закритий внутрішньо-суглобовий крайовий перелом головки лівої малогомілкової кістки, відкритий поперековий перелом лівої малогомілкової кістки в верхній третині, з задовільним стоянням кісткових уламків, рана лівої гомілки (рвана), множинні садна тулуба, верхніх та нижніх кінцівок. Зазначені тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів в умовах ДТП, які не були небезпечними для життя, складають єдиний морфологічний комплекс і оцінюються разом, спричинили тривалий розлад здоров'я строком понад 21 день і за цим критерієм, відносяться до категорії тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості (т.3 а.с. 61-63);
-постановою слідчого від 27 березня 2024 року з якої видно, що автопоїзд у складі тягача «MAN TGX 18.440», реєстраційний номер НОМЕР_4 з напівпричепом «KELBERG SKBT-40», реєстраційний номер НОМЕР_5 визнано речовим доказом по кримінальному провадженню (т. 3 а.с. 66);
-постановою слідчого від 27 березня 2024 року з якої видно, що автопоїзд у складі тягача «MAN TGX 16.440», реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричепа-цистерна «STOKOTA OPL 38-3», реєстраційний номер НОМЕР_2 визнано речовим доказом по кримінальному провадженню (т. 3 а.с. 67);
-ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеса від 12 квітня 2024 року, з якої видно, що на автопоїзд у складі тягача «MAN TGX 16.440», реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричепа-цистерна «STOKOTA OPL 38-3», реєстраційний номер НОМЕР_2 та автопоїзд у складі тягача «MAN TGX 18.440», реєстраційний номер НОМЕР_4 з напівпричепом «KELBERG SKBT-40», реєстраційний номер НОМЕР_5 накладено арешт (т.3 а.с. 97-98);
-розпискою ОСОБА_12 про отримання на зберігання автопоїзда у складі тягача MAN TGX 18.440 р/н НОМЕР_3 . зі спеціалізованим напівпричепом-самоскидом KELBERG SKBT-40 р/н А16310ХІ (т.3 а.с. 96);
-розпискою ОСОБА_13 про отримання на зберігання напівпричепа-цистерна «STOKOTA OPL 38-3», реєстраційний номер НОМЕР_2 (т.3 а.с. 99);
-висновком експерта № 24-1787 від 25.04.2024 року згідно якого рульове керування, гальмова система та ходова частина автопоїзду у складі тягача «MAN TGX 18.440», реєстраційний номер НОМЕР_4 з напівпричепом «KELBERG SKBT-40», реєстраційний номер НОМЕР_5 до моменту настання ДТП перебували в працездатному стані і забезпечували водієві технічну можливість рухатися й утримувати автопотяг у будь-якому обраному ним напрямку, здійснювати гальмування з відомої йому ефективністю. При цьому в цих системах не було несправностей, які могли б обумовити раптове для водія відведення автопотяга від обраного напрямку руху або відмову систем (т.3 а.с. 68-73);
-висновком експерта № 24-1788 від 02.05.2024 року згідно якого на момент огляду ходова частина тягача MAN TGX 18.440 р/н НОМЕР_1 з напівпричепом-цистерною STOKOTA OPL 38-3 р/н НОМЕР_2 перебувати в працездатному стані, дозволяли водієві здійснювати рух по наміченій траєкторії, й не мати несправностей, які б раптово для водія могли обумовити відмову систем, втрату керованості, або відведення тягача від заданого водієм напрямку руху. Пошкодження елекментів рульового керування та гальмової системи тягача мають аварійний характер і були утворені в умовах поії при зіткненні трнаспортних засобів. На момент ДТП гальмова система і ходова частина напівпричепа STOKOTA ОРL 38-3 р/н НОМЕР_6 були працездатні, дозволяли водієві здійснювати рух по наміченої траєкторії, ефективно знижувати швидкість аж до зупинки і не мали несправностей, які б раптово для водія могли обумовити відмова систем, втрату керованості, або відведення транспортного засобу від заданого напрямку (т.3 а.с. 74-81);
-висновком експерта № 24-2608 згідно якого в умовах пригоди гальмова система автопоїзда у складі спеціалізованого вантажного сідлового тягача MAN TGX 18.440 р.н. НОМЕР_7 з напівпричепом-цистерною STOKOTA OPL 38-3 р/н НОМЕР_8 знаходилась в працездатному стані (т.3 а.с. 107-113);
-висновком експерта № 24-1789 від 03.05.2024 року згідно, якого первинний контакт мав місце передньою правою частиною тягача MAN TGX р/н НОМЕР_1 с задньою лівою частиною напівпричепом-самоскидом KELBERG SKBT-40 р/н НОМЕР_5 , кут між транспортними засобами у момент первинного контакте складав близько 0° який відлічується в плані проти ходу годинникової стрілки від подовжньої осі автопоїзда тягача MAN TGX 18.440 р/н НОМЕР_3 . зі спеціалізованим напівпричепом-самоскидом KELBERG SKBT-40 р/н AІ6310XІ. Приблизне положення транспортних засобів у момент первинного контакте показане на масштабній схемі №3. Зіткнення автопоїзда у складі спеціалізованого вантажного силового тягача MAN TGX 18.440 р/н НОМЕР_1 з напівпричепом-цистерною STOKOTA ОРL 38-3 р/н НОМЕР_2 з автопоїздом у складі тягача MAN TGX 18.440 р/н НОМЕР_3 . зі спеціалізованим напівпричепом-самоскидом KELBERG SKBT-40 р/н А16310ХІ мало місце межах смуги руху автодороги «Київ -Одеса» у напрямку міста Київ перед початком осипе продуктів зіткнення (т.3 а.с. 82-90).
-Висновком експерта № 24-1805 від 03.05.2024 року згідно якого в умовах пригоди мало місце контакт правим бортом тягача MAN TGX 18.440 р н НОМЕР_4 з тілом пішохода (дів), що в свою чергу в повній мірі узгоджується з фабулою події викладеної в постанові слідчого, а саме затиснення тіла пішохода правим бортом досліджуваного тягача до металевого відбійника розташованого на правому узбіччі. (т.3 а.с. 91-95);
-висновком експерта № 24-2284 від 03.05.2024 року згідно якого в умовах пригоди швидкість руху автопоїзда у складі тягача MAN TGX 18.440 р/н НОМЕР_1 з напівпричепом-цистерною STOKOTA ОРL 38-3 р/н НОМЕР_9 становила 118- 123 км/год. В умовах дорожньо-транспортної пригоди дії водія автопоїзда у складі тягача MAN TGX 18.440 р/н НОМЕР_10 з напівпричепом-цистерною STOKOTA ОРL 38-3 р/н НОМЕР_11 регламентувалися вимогами пунктів 2.3.«б».12.1. - 12.6 г) ІІДР України.
Нерухомий автопоїзд у складі тягача MAN ТGX 18.440 р/н НОМЕР_12 зі спеціалізованим напівпричепом-самоскидом KLBERG SKBT-40 р/н НОМЕР_13 являвся лише частиною дорожньої обстановки для водія автопоїзда у складі тягача MAN ТGX 18.440 р н НОМЕР_7 з напівпричепом-цистерною STOKOTA ОРL 38-3 р/н НОМЕР_9 і тому розгляд належних дій водія аввтопотяга в наведеній дорожньо-транспортній пригоді є безпредметним.
Шляхом належного виконання вимог пунктів 2.3.«6».12.1 ПДР України водій автопоїзда у складі тягача MAN TGX 18.440 р/н НОМЕР_1 з напівпричепом-цистерною STOKOTA ОРL 38-3 р/н НОМЕР_9 мав технічну можливість запобігти наїзд на перешкоду - нерухомий автопоїзд та дії водія автопоїзда у складі тягача MAN TGX 18.440 р/н НОМЕР_1 з напівпричепом-цистерною STOKOTA ОРL 38-3 р/н НОМЕР_9 перебувають у причинному зв'язку з настанням події (т.3 а.с. 100-106);
- свідченнями потерпілої ОСОБА_5 , яка пояснила, що її син ОСОБА_11 працював водієм на вантажному автомобілі та перевозив вантажі по всіх Україні. 26 березня 2024 року у вечірній час вона розмовляла із сином по телефону. Син повідомив, що зранку виїжджає додому. На слідуючий день вона телефонувала до сина, однак він не відповідав. Через деякий час, до неї зателефонував невідомий номер та їй повідомили, що її син загинув в дорожньо-транспортній пригоді. В подальшому їй повідомили, що її син допомагав товаришу ремонтувати автомобіль і в їх автомобіль вдарився інший автомобіль. Збитки їй ніхто не відшкодовував, вважає, що обвинуваченому необхідно призначити максимально суворе покарання.
- свідченнями потерпілого ОСОБА_6 який пояснив, що 27 березня 2024 року він на вантажному автомобілі МАН рухався по автодорозі Одеса-Київ в напрямку м.Київ. Біля с.Любашівка в його автомобілі лопнуло праве переднє колесо і він вимушено зупинився. Він під'їхав максимально близько до правого відбійника. Він знав, що позаду рухається його знайомий ОСОБА_11 , якому зателефонував, щоб він йому допоміг. В автомобілі він включив аварійну світлову сигналізацію, а також виставив знак аварійної зупинки, а також баклажку з водою, яку обмотав помаранчевою жилеткою. ОСОБА_11 під'їхав до місця поломки та зупинив свій автомобіль попереду його автомобіля. Вони відремонтували автомобіль та складали ключі. Він знаходився попереду свого автомобіля, а ОСОБА_11 знаходився з правого боку він його автомобіля, між автомобілем та відбійником. В цей час він почув удар в причеп свого автомобіля, після чого його та ОСОБА_11 вдарило автомобілем. Його госпіталізували до Любашівської ЦРЛ, а ОСОБА_11 загинув. Збитки йому ніхто не відшкодував, хоча він тривалий час лікувався.
- свідченнями ОСОБА_14 який пояснив, що 27.03.2024 року він їхав по автодорозі Одеса-Київ в напрямку м.Київ. Погода була сонячна. Біля якогось населеного пункту він побачив, що вантажівка внаслідок ДТП перекрила всю проїзну частину. Він викликав поліцію. Він бачив одного постраждалого біля відбійника на землі, ще хтось ходив біля автомобілів;
-свідченнями ОСОБА_15 , який пояснив, що в березні 2024 року він рухався по автодорозі Київ-Одеса в напрямку м.Київ. Погода була добра, сонячна. Він рухався в правій смузі руху, так як йому необхідно було повернути до с. Любашівка. Попереду нього, приблизно за метрів 100 рухався автомобіль з цистерною. В якийсь момент він побачив, що водій автомобіля з цистерною намагається виїхати на ліву смугу руху, після чого відбулось зіткнення із стоячим автомобілем. Він зупинив свій автомобіль та пішов до місця ДТП. Він запитав у водія бензовозу чи все добре, після чого пішов до свого автомобіля;
- свідченнями ОСОБА_16 , яка пояснила, що вона працює в Любашівській ЦРЛ. Дійсно, 27 березня 2024 року вона знаходилась на робочому місці і в лікарню доставили потерпілого з тілесними ушкодження, які він отримав внаслідок ДТП. Потерпілому надавалась медична допомогу. Більше вона пояснити нічого не може.
Захисник обвинуваченого вважає, що досудове розслідування проведено не повно, однобічно та вина ОСОБА_3 не доведена. Так, органом досудового розслідування та судом не перевірено версію обвинуваченого, що автомобіль, яким керував ОСОБА_17 і рухався в лівій смузі, завадив йому здійснити маневр і об'їхати перешкоду (стоячий в правій смузі руху автомобіль), а саме не викликано для повторного допиту свідка ОСОБА_18 та ОСОБА_17 , понятих та слідчого, який проводив огляд місця події, з метою встановлення місця знаходження вказаного автомобіля. Судом в задоволенні вказаних клопотань про виклик вказаних осіб було відмовлено, так як обстановку після ДТП зафіксовано в протоколі огляду місця зі схемою та фототаблицею. На фототаблиці зафіксовано, що на значній відстані від місця ДТП в правій смузі руху, на узбіччі, стоять легковий автомобіль, вантажний автомобіль та мікроавтобус (т.3 а.с. 30). Слідчий зафіксував в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди обставини після ДТП, зазначений протокол підписаний понятими. Будь-яких зауважень з приводу складання протоколу огляду місця події не зазначено. Посилання захисника на відсутність в протоколі огляду місця події місця розташування інших транспортних засобів, які не були безпосередніми учасниками ДТП, але перебували неподалік на місці ДТП, не спростовує інформцію, закріплену в протоколі огляду. Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_17 пояснив, що він дійсно їхав позаду автомобіля, яким керував ОСОБА_3 , однак він рухався в правій смузі руху, так як йому необхідно було повертати праворуч і він наближався до повороту. Будь-яких перешкод для руху він не створював. Будь-яких об'єктивних даних, що якісь сторонні автомобілі створили перешкоди для маневру водію ОСОБА_3 суду не надано, і в ході досудового розслідування не добуто. Посилання захисника на порушення потерпілими Правил дорожнього руху в частині зупинки автомобіля на проїзній частині, не може бути безумовним доказом наявності прямого причинного зв'язку між їх діями та наставшими наслідками. Водій ОСОБА_6 , здійснив вимушену зупинку, так як в його автомобілі лопнуло колесо. Згідно висновку експерта № 24-2284 від 03.05.2024 року шляхом належного виконання вимог пунктів 2.3.«6».12.1 ПДР України водій ( ОСОБА_3 ) автопоїзда у складі тягача MAN TGX 18.440 р/н НОМЕР_1 з напівпричепом-цистерною STOKOTA ОРL 38-3 р/н НОМЕР_9 мав технічну можливість запобігти наїзд на перешкоду - нерухомий автопоїзд та дії водія автопоїзда у складі тягача MAN TGX 18.440 р/н НОМЕР_1 з напівпричепом-цистерною STOKOTA ОРL 38-3 р/н НОМЕР_9 перебувають у причинному зв'язку з настанням події (т.3 а.с. 100-106)
Доводи сторони захисту про те, що обвинувачений перевозив рідкий вантаж і не міг різко змінити напрямок руху, не спростовує вини обвинуваченого в скоєному злочині, оскільки відповідно до вимог Правил дорожнього руху під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Враховуючи наведене, суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, вважає, що докази, які зібрані стороною обвинувачення у цьому кримінальному провадженні, є належними, допустимими і достовірними, а в сукупності вони є достатніми та взаємопов'язаними для постановлення обвинувального вироку.
Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978р., «Коробов проти України» від 21.10.2011р. «…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».
Оцінивши усі зібрані докази відповідно до ст. 94 КПК України з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 в інкримінованому йому злочині, оскільки ці докази доповнюють один одного та у своїй сукупності разом з іншими доказами є достатніми для висновку про доведеність обвинувачення поза розумним сумнівом.
Дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковано органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження та спричинило смерть потерпілого.
Під час судового розгляду потерпіла ОСОБА_5 заявила цивільний позов, згідно якого просила стягнути із Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на її користь в рахунок відшкодування матеріальних збитків - 336000 грн.; із Товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛ-ІКС» - 1000000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди; із ОСОБА_3 - 1000000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди (т.1 а.с.46-70).
Потерпілий ОСОБА_6 заявив цивільний позов, згідно якого просив стягнути із Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на його користь в рахунок відшкодування матеріальних збитків - 16488 грн. 10 коп. та 824 грн. 40 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди; із Товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛ-ІКС» - 500000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди (т.1 а.с. 71-121).
Цивільний позивач ОСОБА_12 заявив цивільний позов згідно якого просив стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛ-ІКС» - 714357 грн. 65 коп. в рахунок відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 10480 грн. витрат на проведення експертизи, 20000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди (т.1 а.с. 122-195).
Цивільний позивач ОСОБА_19 заявила цивільний позов згідно якого просив стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛ-ІКС» - 450227 грн. 24 коп. в рахунок відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 12000 грн. витрат на проведення експертизи, 20000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди (т.1 а.с. 196- т.2 а.с. 36).
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЙЛ-ІКС» надав суду відзив на позовну заяву, згідно якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог до ТОВ «ОЛХ-ІКС» ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_12 , ОСОБА_19 про стягнення матеріальної та моральної шкоди в зв'язку з недоведеністю та завищенням розміру шкоди. У відзиві зазначено, що ТОВ «ОІЛ-ІКС» застрахувало свою відповідальність, а тому за шкоду заподіяну джерелом підвищеної небезпеки повинна відповідати страхова компанія, яка виплатила потерпілим страхове відшкодування. Потерпілими та цивільними позивачами не доведено належними та допустимими доказами розмір заподіяної матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП, а тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» надав суду відзиви на позовні заяви згідно яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог, так як вимоги до ПрАТ «УСК «Княжа ВІГ» потерпілими та цивільними позивача не підтверджені документально, а тому є недоведеними (т.2 а.с. 69-128).
Представник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_9 , надав відзив на позовну заяву ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди з обвинуваченого в сумі 1000000 грн. Згідно відзиву він просив відмовити у задоволенні позовних вимог, так як зазначена сума є непомірною для обвинуваченого, а крім того відповідальність обвинуваченого була застрахована, а тому відшкодовувати заподіяну ним шкоду має страхова компанія. Також, просив прийняти до уваги поведінку потерпілого, який фактично зупинився на проїзній частині, де зупинка забороняється, що стало наслідком ДТП. Зазначена обставина також повинна впливати на розмір моральної шкоди. Крім того, представник обвинуваченого надав пояснення третьої особи ОСОБА_3 стосовно позовів ОСОБА_6 , ОСОБА_12 та ОСОБА_19 , які просив врахувати при виврішенні справи. (т.2 а.с. 148-183).
Дослідивши матеріали цивільних позовів потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , цивільних позивачів ОСОБА_12 , ОСОБА_19 до Товариства з обмеженою відповідальніст. «ОІЛ-ІКС», Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма «МІЛАГРО УКРАЇНА», Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих кримінальним правопорушенням, суд вважає, що вимоги потерпілих та цивільних позивачів підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 127 КПК України підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення.
Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Згідно ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
За загальними правилами, визначеними ст.ст. 1166, 1167, 1187, 1190 ЦК України, тягар цивільної відповідальності має нести винна у завданні шкоди особа, якою є водій автомобіля чи особа, яка на відповідній правовій підставі керувала автомобілем та з вини якої сталась ДТП.
Відповідно до частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Тобто, відповідальність юридичної або фізичної особи настає, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.
Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм (постанова КЦС ВС від 05.09.2018 року у справі №534/872/16-ц).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Положеннями ст. 1194 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі -Закон №1961-ІV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 23 Закону №1961-ІV передбачено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Відповідно до положень ст. 26-1 Закону №1961-ІV страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 % страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Визначений Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядок звернення потерпілого до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком врегулювання спору, визначеним як обов'язковий в розумінні ст.124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.
Обов'язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, коли йдеться про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов'язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров'ю та життю людини.
Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст.286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди, а тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України.
Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них, яка визначена у ст.35 Закону, передбачає відшкодування шкоди на підставі звернення потерпілого до страхової компанії за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування. Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страхової компанії про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
З огляду на це, протилежний підхід, який ставив би у залежність право потерпілого на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи не звернення з заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі, встановленого ст.128 КПК України.
Наведене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 19 червня 2019 року (справа №465/4621/16-к) і зводиться до того, що для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не є обов'язковим.
В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 станом на 27 березня 2024 року (момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди) перебував у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «ОІЛ-ІКС», а саме працював на посаді водія транспортних засобів відповідно до трудового договору від 27 червня 2022 року (т.3 а.с. 131-134). Відповідальність водія транспортного засобу «MAN TGX 18.440» реєстраційний номер НОМЕР_14 була застрахована Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». ОСОБА_3 на момент вчинення ДТП, 27 березня 2024 року, виконував покладені на нього обов'язки водія, а саме керував сідловим засобу «MAN TGX 18.440» реєстраційний номер НОМЕР_14 , тому шкоду, заподіяну внаслідок ДТП повинно відшкодовувати Публічне акціонерне товариство «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», як страховик, а у разі недостатності сум страхового відшкодування - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОІЛ-ІКС» як роботодавець ОСОБА_3 та власник транспортного засобу в частині різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Потерпіла ОСОБА_5 просить стягнути із Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на її користь в рахунок відшкодування матеріальних збитків - 336000 грн.; із Товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛ-ІКС» - 1000000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди; із ОСОБА_3 - 1000000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди (т.1 а.с.46-70). До цивільного позову, в якості доказу, потерпілою додано свідоцтво про народження серії НОМЕР_15 , з якого видно, що загиблий ОСОБА_11 є її рідним сином (а.с. 66), копію свого паспорту, картку фізичної особи-платника податків, договір про надання правової допомоги та ордер адвоката. При цьому потерпіла посилається на ст.ст. 1187, 1188, 1193, 1195, 1200-1202 ЦК України як на підставу для відшкодування матеріальної шкоди. Однак, до позовної заяви, а також в судовому засіданні не надано жодного доказу розміру спричиненої їй майнової шкоди, розміру витрат на поховання та спорудження надгробного пам'ятника. Згідно ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого шкода відшкодовується батькам, які досягли пенсійного віку, встановленого законом, одному з батьків, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого. Однак, потерпілою ОСОБА_5 не надано жодного доказу, який підтверджував би її право на відшкодування шкоди відповідно до ст. 1200 ЦК України. Тому, в задоволенні позовних вимог до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення 336000 грн. 00 коп. на її користь в рахунок відшкодування матеріальних збитків належить відмовити.
Крім цього, потерпіла ОСОБА_5 просила стягнути на її користь моральну шкоду в сумі 2000000 грн. 00 коп., по 1000000 грн. 00 коп. із Товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛ-ІКС» та ОСОБА_3 відповідно.
Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України і полягають у її відшкодуванні особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім завдання шкоди ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, яка відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала.
Згідно з вимогами ч.2 ст.1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій основі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Тобто, відповідальність юридичної або фізичної особи настає, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
В рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», Суд зазначив, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.
Розмір моральної шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі 752/17832/14-ц).
Суд зауважує, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, хоча у будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним завданій шкоді.
Так, в результаті дорожньо-транспортної пригоди 27 березня 2024 року загинув ОСОБА_11 , який є сином потерпілої ОСОБА_5 .
Так, судом встановлено, що в результаті загибелі ОСОБА_11 , який є сином потерпілої, їй завдана моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях у зв'язку із втратою близької людини, а саме сина. Суд погоджується з доводами потерпілої, що наведені обставини завдають їй сильних душевних переживань.
Виходячи з вищенаведеного, а також характеру та обсягу страждань, яких зазнала потерпіла ОСОБА_5 внаслідок вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, характеру її немайнових втрат, які не можуть бути відновлені внаслідок смерті сина, характеру та тривалості заподіяних їй моральних, душевних, психічних страждань, тяжкості вимушених змін у її житті та ступеня вини обвинуваченого, його матеріального стану, вимог розумності та справедливості, суд вважає можливим стягнути з цивільного відповідача з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛ-ІКС» на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди 700000 грн.
Відтак, позовні вимоги в цій частині слід задовольнити частково, а іншій частині вимог про стягнення моральної шкоди, в тому числі і до ОСОБА_3 належить відмовити, так як шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Потерпілий ОСОБА_6 заявив цивільний позов, згідно якого просив стягнути із Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на його користь в рахунок відшкодування матеріальних збитків - 16488 грн. 10 коп. та 824 грн. 40 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди; із Товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛ-ІКС» - 500000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди (т.1 а.с. 71-121).
Як зазначалось вище, обвинувачений ОСОБА_3 станом на 27 березня 2024 року (момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди) перебував у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «ОІЛ-ІКС», а саме працював на посаді водія транспортних засобів відповідно до трудового договору від 27 червня 2022 року (т.3 а.с. 131-134). Відповідальність водія транспортного засобу «MAN TGX 18.440» реєстраційний номер НОМЕР_14 була застрахована Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». ОСОБА_3 на момент вчинення ДТП, 27 березня 2024 року, виконував покладені на нього обов'язки водія, а саме керував сідловим засобу «MAN TGX 18.440» реєстраційний номер НОМЕР_14 , тому шкоду, заподіяну внаслідок ДТП повинно відшкодовувати Публічне акціонерне товариство «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», як страховик, а у разі недостатності сум страхового відшкодування - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОІЛ-ІКС» як роботодавець ОСОБА_3 та власник транспортного засобу в частині різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Як встановлено в судовому засіданні, внаслідок ДТП потерпілий ОСОБА_6 отримав численні травми, а саме тілсені ушкодження середньої тяжкості. Він тривалий час лікувався, що підтверджується виписками з медичних карт стаціонарного хворого, результатами медичних досліджень. За час лікування він витратив 16488 грн. 10 коп. (а.с. 83- 118). Зазначена сума обгрунтована, підтверджена документально чеками на придбання ліків та отримання медичних послуг, в зв'язку з отриманими травмами, виписками з історії хвороби.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі -Закон №1961-ІV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 23 Закону №1961-ІV передбачено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Відповідно до положень ст. 26-1 Закону №1961-ІV страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 % страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Таким чином, із страховика - Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», в межам сум страхового відшкодування (максимальна страхова сума 320000 грн.), належить стягнути в рахунок відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_6 - 16488 гривень 10 коп. та 824 грн. 40 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди (16488 грн. 10 коп. х 5%).
Крім цього, потерпілий ОСОБА_6 просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛ-ІКС» на його користь в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди 500000 грн.
Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України і полягають у її відшкодуванні особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім завдання шкоди ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, яка відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала.
Згідно з вимогами ч.2 ст.1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій основі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Розмір моральної шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі 752/17832/14-ц).
Суд зауважує, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, хоча у будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним завданій шкоді.
Так, в результаті ДТП потерпілий ОСОБА_6 отримав численні травми, тривалий час лікувався, що підтверджується виписками з історії хвороб, зазнав значного фізичного болю, змінився його спосіб життя, він не міг працювати. Всі викладені фактори позначаються на його психічному та фізичному стані, вимагає він нього додаткових зусиль. Однак, визначений потерпілим ОСОБА_6 розмір моральної шкоди в 500000 грн., суд вважає явно завищеним. Тому, з урахуванням обставин справи, поведінки обвинуваченого, враховуючи, що ОСОБА_3 вчинив злочин з необережності, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає можливим стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛ-ІКС» на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200000 грн.
Цивільний позивач ОСОБА_12 просив стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛ-ІКС» - 714357 грн. 65 коп. в рахунок відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 10480 грн. витрат на проведення експертизи, 20000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди (т.1 а.с. 122-195). Свої вимоги від обгрунтував тим, що він є власником автомобіля MAN TGX 18.4400 реєстраційний номер НОМЕР_16 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 27 березня 2024 року його автомобіль отримав ряд механічних ушкоджень. Згідно висновку експерта вартість відновлювального ремонту становить 874357,65 грн. Він отримав страхове відшкодування в сумі 160000 грн., а тому просить стягнути з цивільного відповідача невідшкодовану шкоду в сумі 714357,65 грн., 20000 грн. моральної шкоди та 10480 грн. витрат за проведення експертизи.
Цивільний позивач ОСОБА_19 заявила цивільний позов згідно якого просив стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛ-ІКС» - 450227 грн. 24 коп. в рахунок відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 12000 грн. витрат на проведення експертизи, 20000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди (т.1 а.с. 196- т.2 а.с. 36).
Згідно ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
За загальними правилами, визначеними ст.ст. 1166, 1167, 1187, 1190 ЦК України, тягар цивільної відповідальності має нести винна у завданні шкоди особа, якою є водій автомобіля чи особа, яка на відповідній правовій підставі керувала автомобілем та з вини якої сталась ДТП.
Відповідно до частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Відповідно до ст.999 ЦК законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У постанові від 04.07.2018 р. у справі №755/18006/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Проте покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування відповідальності та сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Велика Палата вважає, що уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у разі виникнення деліктного зобов'язання страховик бере на себе виконання обов'язку страхувальника у межах суми страхового відшкодування.
Як видно з висновку експерта № 948/07-34 за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження від 06 липня 2024 року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику MAN TGX 18.4400 реєстраційний номер НОМЕР_16 становить 302209 грн. 15 коп. (т.1 а.с. 136-181).
Згідно полісу ЕР № 214289650 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів цивільно-правова відповідальність водія сідлового тягача «MAN TGX 18.440» реєстраційний номер НОМЕР_14 була застрахована Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». Страхова сума за шкоду, заподіяну майну становить 160000 грн.
Цивільному позивачу ОСОБА_12 було виплачене страхове відшкодування в сумі 160000 грн. Таким чином, сума невідшкодованого збитку становить 142209 грн. 15 коп. Тому, суд вважає можливим стягнути з ТОВ «ОІЛ ІКС» різницю між сумою матеріального збитку та сумою страхового відшкодування, що становить 142209 грн. 15 коп. (302209 грн. 15 коп. - 160000 грн. (страхове відшкодування).При проведенні експертизи питання про вартість відновлювального ремонту експерту взагалі не ставилось.
Крім цього, ОСОБА_12 просив стягнути з ТОВ «ОІЛ-ІКС» 20000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, так як його автомобіль було суттєво пошкоджено, змінився його спосіб життя, він постійно хвилювався з приводу ДТП. З урахуванням викладеного, всіх матеріалів справи, суд вважає можливим стягнути з ТОВ «ОЙЛ-ІКС» на користь ОСОБА_12 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн.
Як видно з висновку експерта № 948/08-34 за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження від 25 серпня 2024 року вартість матеріального збитку власнику напівпричепу KTLBERG SKBT-40 реєстраційний номер НОМЕР_5 становить 384624 грн. 94 коп. (т.1 а.с. 209-250).
Згідно полісу ЕР № 214289650 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів цивільно-правова відповідальність водія сідлового тягача «MAN TGX 18.440» реєстраційний номер НОМЕР_14 була застрахована Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». Страхова сума за шкоду, заподіяну майну становить 160000 грн.
Цивільному позивачу ОСОБА_19 було виплачене страхове відшкодування в сумі 160000 грн. Таким чином, сума невідшкодованого збитку становить 234624 грн. 94 коп. Тому, суд вважає можливим стягнути з ТОВ «ОІЛ ІКС» різницю між сумою матеріального збитку та сумою страхового відшкодування, що становить 234624 грн. 94 коп. (384624 грн. 94 коп. - 160000 грн. (страхове відшкодування).
Крім цього, ОСОБА_19 просила стягнути з ТОВ «ОІЛ-ІКС» 20000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, так як її напівпричіп було суттєво пошкоджено, вона постійно хвилювалася з приводу ДТП та пошкодження її майна. З урахуванням викладеного, всіх матеріалів справи, суд вважає можливим стягнути з ТОВ «ОЙЛ-ІКС» на користь ОСОБА_19 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн.
Згідно з положеннями ст. 118 КПК України витрати на залучення експертів відносяться до процесуальних витрат, які розподіляються за правилами, встановленими ст. 124 вказаного Кодексу, а не в рамках вирішення цивільного позову. У зв'язку з ухваленням обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, тому з обвинуваченого ОСОБА_3 належить стягнути: на користь ОСОБА_12 процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 10480 грн., так як саме вказана сума підтверджена квитанцією про оплату послуг експерту (т. 1 а.с. 187-188), а на користь ОСОБА_19 процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 12000 грн. (т.2 а.с. 29-30).
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Обставин, що обтяжують чи пом'якшують покарання обвинуваченого у судовому засіданні не встановлено.
Згідно досудової доповіді виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства.
ОСОБА_3 хоча і пояснив, що вину визнає, однак в своїх показав повідомив, що інші учасники також винні у дорожньо-транспортній пригоді, а саме водій автомобіля, який намагався його обігнати. Потерпілим ОСОБА_3 надіслав кошти в сумі 21000 грн. та 8200 грн. лише 13 жовтня 2025 року, безпосередньо перед судовими дебатами. Намагання перекласти вину у вчинені дорожньо-транспортної пригоди на інших (водій Мартинюк перешкоджав змінити полосу для руху, потерпілі зупинились на проїзній частині, невизнання швидкості руху, згідно пояснень швидкість руху складала 60 км/год, а згідно висновку експерта - більше 118 км/год) свідчить про відсутність щирого каяття з боку обвинуваченого.
При обранні покарання ОСОБА_3 відповідно до ст.65 КК України суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, працює з 27.06.2022 року у ТОВ «ОІЛ-ІКС» на посаді водія автотранспортних засобів, думку потерпілих про призначення суворого покарання, та вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 не можливе без ізоляції від суспільства,з огляду на вісутність щирого каяття з його боку (т.3 а.с. 114-137).
За таких обставин, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приймаючи до уваги обставини, вчинення ОСОБА_3 тяжкого кримінального правопорушення з необережності, думки прокурора про призначення покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі, думку потерпілих про призначення найсуворішого покарання, вважає за можливе призначити покарання у виді арешту в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України, а також застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Підстав для застосування положень ст. 75 КК України суд не вбачає, оскільки відсутні помякшуючі обставини, які б суттєво знижували суспільну небезпість скоєного діяння чи вказували б на щирість каяття обвинуваченого.
Підстав для обрання запобіжного заходу ОСОБА_3 не має.
Процесуальні витрати за проведення експертиз у розмірі 26504 грн. 80 коп. належить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_20 на користь держави.
Долю речових доказів у даному кримінальному провадженні суд вирішує у порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.
За вимогами ч. 4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, накладеного ухвалами слідчих суддів під час досудового розслідування.
Керуючись ст.ст. 370, 374-376 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст. 286 КК України - п'ять років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його фактичного затримання в порядку виконання даного вироку.
Додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами підлягає реальному виконанню.
Цивільні позови ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_19 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, задовольнити частково.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛ-ІКС», код ЄДРПОУ 39981303 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди 700000 грн. 00 коп.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.
Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 16488 гривень 10 коп. та 824 грн. 40 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛ-ІКС», код ЄДРПОУ 39981303, на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200000 грн. 00 коп.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_6 відмовити.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛ-ІКС», код ЄДРПОУ 39981303, на користь ОСОБА_12 в рахунок відшкодування матеріальних збитків 142209 грн. 15 коп. та 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_12 відмовити.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛ-ІКС», код ЄДРПОУ 39981303, на користь ОСОБА_19 в рахунок відшкодування матеріальних збитків 234624 грн. 94 коп. та 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_19 відмовити.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз у розмірі 26504 грн. 80 коп.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_12 процесуальні витрати в сумі 10480 гривень 00 коп.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_19 процесуальні витрати в сумі 12000 гривень 00 коп.
Речові докази по справі після вступу вироку в законну силу: тягач MAN TGX 18.440 р/н НОМЕР_3 , який зберігаються у власника ОСОБА_12 - залишити йому за належністю; спеціалізований напівпричеп-самоскид KELBERG SKBT-40 р/н НОМЕР_17 , який зберігається у ОСОБА_12 - повернути власнику - ОСОБА_19 ; - автопоїзд у складі спеціалізованого вантажного сідлового тягача «MAN TGX 18.440», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зі спеціалізованим напівпричепом-цистерною «STOKOTA OPL 38-3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , - повернути власнику Товариству з обмеженою відповідальністю «ОІЛ-ІКС», скасуваши арешт на вказане майно, який було накладено відповідно до ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеса від 12 квітня 2024 року.
На вирок може бути подана апеляційна скарга на протязі 30 днів з моменту його проголошення до Одеського апеляційного суду через Любашівський районний суд Одеської області.
Копію вироку вручити прокурору, обвинуваченому ОСОБА_3 , захисникам: адвокатам ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , потерпілим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , представникам потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , цивільним позивачам: ОСОБА_19 , ОСОБА_12 , цивільним віддповідачам: Товариству з обмеженою відповідальністю «ОІЛ-ІКС», Приватному акціонерному товариству «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».
Суддя: ОСОБА_1