Справа №478/1190/25 пров. №1-в/478/322/2025
15 жовтня 2025 року Казанківський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючої судді ОСОБА_1
з участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду с-ще Казанка подання адміністрації ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» про приведення вироку щодо засудженого ОСОБА_4 у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-IX,
До Казанківського районного суду Миколаївської області надійшло подання адміністрації ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» про приведення вироку щодо ОСОБА_4 у відповідність до Закону України від 18.07.2024 року №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Подання обґрунтоване тим, що у ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» відбуває покарання ОСОБА_4 засуджений 15.09.2021 року вироком Цюрупинського районного суду Херсонської області за ч.1 ст.185, ч.2 ст.183, ч.2 ст.15 ч.3 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців.
Однак, 09.08.2024 року набрав чинності Закон №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів». Цим законом внесені зміни до ст.51 КУпАП, згідно з якими викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати вважається дрібним, якщо його вартість на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Адміністрація ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» посилаючись на те, що відповідно до ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, який скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання, але судимість не знято і не погашено, просить вирішити питання щодо приведення вироків відносно засудженого ОСОБА_5 у відповідність до вимог Закону України №3886-IX.
Представник ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)», та засуджений ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, надали суду письмові заяви про розгляд подання в їх відсутності, просили задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні подання підтримав, просив задовольнити.
Суд, вивчивши подання та перевіривши матеріали справи, дійшов таких висновків.
Згідно із ч.1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Пунктом 2 ч.2 ст.539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Частинами 2 і 3 ст.74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими ч.1 ст.72 цього Кодексу.
Судом встановлено, що вироком Цюрупинського районного суду Херсонської області від 15.09.2021 року ОСОБА_4 засуджено за ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.15 ч.3 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 11.01.2022 року вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області від 15.09.2021 року щодо ОСОБА_4 залишено без змін.
Вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області від 15.09.2021 року набрав законної сили 11.01.2022 року.
Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 30.09.2025 року зараховано ОСОБА_4 у строк відбування покарання, визначеного вироком Цюрупинського районного суду Херсонської області від 15.09.2021 року в частині призначеного покарання, період фактичного перебування під вартою та відбування покарання з 26.05.2021 року по 01.03.2022 року включно і період перебування на непідконтрольній території України та території російської федерації з 01.03.2022 року по 27.06.2025 року включно, протягом якого вирок не виконувався. Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_4 обчислювати з моменту його повторного затримання, в порядку виконання вироку Цюрупинського районного суду Херсонської області від 15.09.2021 року, тобто з 27.06.2025 року. Ухвала набрала законної сили 08.10.2025 року.
09.08.2024 року набрав чинності Закон України №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон №3886-ІХ).
Цим Законом ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.6 ст.3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Згідно з п.5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 ст.169 розділу ІV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до пп. 169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» №294-IX від 14 листопада 2019 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року у розмірі 2102 грн, а отже сума соціальної пільги становить 1051 грн, тобто два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян в даному випадку складають 2102 грн.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» №1082-ІХ від 15 грудня 2020 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2021 року у розмірі 2270 грн, а отже сума соціальної пільги становить 1135 грн, тобто два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян в даному випадку складають 2270 грн.
Таким чином, згідно з Законом №3886-ХІ, кримінальна відповідальність настає за таємне викрадення чужого майна вартістю понад 2102 грн, вчинене у 2020 році, та вартістю понад 2270 грн, вчинене у 2021 році.
Відповідно до вироку Цюрупинського районного суду Херсонської області від 15.09.2021 року ОСОБА_4 : 26 листопада 2020 року здійснив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.185 КК України, заподіявши потерпілому майнову шкоду в розмірі 866 грн 67 коп. Тобто ця сума була меншою за розмір, з якого відповідно до Закону №3886-IX та положень Податкового кодексу України, настає кримінальна відповідальність.
Таким чином, станом на день розгляду подання, вчинене ОСОБА_4 26 листопада 2020 року правопорушення кваліфікуються як дрібне викрадення чужого майна і відносить до адміністративного правопорушення, за що відповідальність передбачена ст.51 КУпАП.
В період часу з 07 грудня 2020 року по 10 грудня 2020 року здійснив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, з правовою кваліфікацією за ч.2 ст.185 КК України, заподіявши потерпілому майнову шкоду в розмірі 448 грн 43 коп.; 23 березня 2021 року здійснив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, з правовою кваліфікацією за ч.2 ст.185 КК України, заподіявши потерпілому майнову шкоду в розмірі 1099 грн 67 коп. Тобто ці суми були меншими за розмір, з якого відповідно до Закону №3886-IX та положень Податкового кодексу України, настає кримінальна відповідальність.
Таким чином, станом на день розгляду подання, вчинене ОСОБА_4 в період часу з 07 грудня 2020 року по 10 грудня 2020 року, та 23 березня 2021 року правопорушення кваліфікуються як дрібні викрадення чужого майна і відносяться до адміністративних правопорушень, за що відповідальність передбачена ст.51 КУпАП.
08 квітня 2021 року здійснив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у інше приміщення, з правовою кваліфікацією за ч.2 ст.15 ч.3 ст.185 КК України, заподіявши потерпілому майнову шкоду в розмірі 1793 грн 68 коп. Тобто ця сума була меншою за розмір, з якого відповідно до Закону №3886-IX та положень Податкового кодексу України, настає кримінальна відповідальність.
Таким чином, станом на день розгляду подання, вчинене ОСОБА_4 08 квітня 2021 року правопорушення кваліфікуються як дрібне викрадення чужого майна і відносить до адміністративного правопорушення, за що відповідальність передбачена ст.51 КУпАП.
23 березня 2021 року здійснив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, поєднану з проникненням у сховище, з правовою кваліфікацією за ч.3 ст.185 КК України, заподіявши потерпілому майнову шкоду в розмірі 1226 грн 69 коп.; 16 травня 2021 року здійснив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднану з проникненням у інше приміщення, з правовою кваліфікацією за ч.3 ст.185 КК України, заподіявши потерпілому майнову шкоду в розмірі 3650 грн, що перевищує розмір 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та дії ОСОБА_4 утворюють склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, як на день ухвалення вироку, так і на день розгляду цього подання.
Відповідно до ч.3 ст.3, ч.2 ст.4 КК України кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння.
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч.1 ст.5 КК України)
Таким чином, з наведеного вбачається, що, має місце часткова декриміналізація, а саме діянь, які полягають у крадіжці майна, вартістю до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи часткову декриміналізацію діянь, вчинених засудженим, введену новим Законом, на підставі ч.2 ст.74 КК України, суд вважає необхідним звільнити ОСОБА_4 від покарання, призначеного йому вироком Цюрупинського районного суду Херсонської області від 15.09.2021 року за вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, та ч.2 ст.15 ч.3 ст.185 КК України.
За таких обставин, враховуючи, що суд саме звільняє засудженого від відбування покарання відповідно до ч.2 ст.74 КК України і не має повноважень змінювати вирок на стадії його виконання, у суду відсутні підстави для звільнення ОСОБА_4 від покарання за вироком Цюрупинського районного суду Херсонської області від 15.09.2021 року окремо за епізодом крадіжки від 23 березня 2021 року на суму 1226 грн 69 коп., та за епізодом крадіжки від 16 травня 2021 року на суму 3650 грн, так як покарання судом призначалось не окремо за кожним епізодом крадіжок, а за всіма епізодами з правовою кваліфікацією за ч.3 ст.185 КК України, тому суд не знаходить підстав для звільнення засудженого від відбування покарання, призначеного вироком Цюрупинського районного суду Херсонської області від 15.09.2021 року за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців, на підставі ст.74 КК України.
Керуючись ст. ст.5, 74 КК України, ст.537, 539 КПК України, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів», суд
Подання адміністрації ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» про приведення вироків щодо засудженого ОСОБА_4 у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886, - задовольнити.
Звільнити засудженого ОСОБА_4 на підставі ч.2 ст.74 КК України від покарання, призначеного йому вироком Цюрупинського районного суду Херсонської області від 15.09.2021 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.15 ч.3 ст.185 КК України, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
ОСОБА_4 вважати засудженим за вироком Цюрупинського районного суду Херсонської області від 15.09.2021 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_4 обчислювати з моменту його повторного затримання, в порядку виконання вироку Цюрупинського районного суду Херсонської області від 15.09.2021 року, тобто з 27.06.2025 року.
Зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання, визначеного вироком Цюрупинського районного суду Херсонської області від 15.09.2021 року, період фактичного відбування покарання з 26.05.2021 року по 28.02.2022 року, період відбування покарання в установах виконання покарань на непідконтрольній території України з 01.03.2022 року по 11.06.2025 року, період переміщення на непідконтрольній території України та території російської федерації протягом якого вирок не виконувався з 12.06.2025 року по 27.06.2025 року включно.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Казанківський районний суд протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1