Доманівський районний суд Миколаївської області
вул.Центральна, 35 м. смт. Доманівка Вознесенський район Миколаївська область Україна 56400
e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua
Справа № 475/878/25
Іменем України
16.10.2025смт. Доманівка
Доманівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді КривенкоО.В.,
за участю секретаря судового засідання Маташнюк О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Доманівка цивільну справу №475/878/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», представник позивача - адвокат Руденко Костянтин Васильович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
ВСТАHОВИВ:
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 29.12.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено Договір №4255658, відповідно до якого кредитодавець зобов'язався надати відповідачу кредит у сумі 5100,00 грн, а останній зобов'язався повернути вказану суму та сплатити проценти за користування кредитом. Товариство виконало свої зобов'язання, надавши кредитні кошти відповідачу у справі, однак відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредитних коштів не виконав, у зв'язку з цим у нього утворилася заборгованість у розмірі 35955,00 грн.
Ухвалою Доманівського районного суду Миколаївської області від 05.08.2025 року відкрито спрощене позовне провадження по справі та за клопотанням позивача витребувано докази від АТ КБ “ПриватБанк»
Відповідач станом на час розгляду справи бажання брати участь у судових засіданнях не виявила, правом на подання відзиву не скористалась, була повідомлена нажежним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Враховуючи думку позивача, який просить розглядати справу за його відсутності, належним чином повідомлення відповідача про дату та час слухання справи, суд відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України ухвалив провести розгляд справи у заочному порядку.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 29.12.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №4255658, відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строк визначений договором. Сума кредиту становить 5100,00 грн. (п.1.2 договору); строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів (п.1.3 договору). Стандартна процента ставка становить 2,50% в день та застосовується в межах всього строку кредиту. Знижена процентна ставка 1,75% в день застосовується, якщо клієнт до 27.01.2024 року включно або протягом трьох календарних днів сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеному у графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку не виконання клієнтом умов отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах (п.1.4.2 договору). Умовами договору передбачено, що орієнтовна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредиту 99923,40% річних, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 51480,40% річних, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк
користування кредитом 51000,00 грн, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 49852,50 грн. (п.1.6 договору).
В пункті 1.13 цього договору зазначено, що перед укладенням цього договору товариством була здійснена електронна ідентифікація клієнта для входу в особистий кабінет, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами платіжного засобу (платіжної картки) №4149хххххххх3069, пункт 2.1. договору.
Цей договір відповідачем підписано електронним підписом «77661» 29.12.2023 року о 17:10:37.
Додаток №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4255658 від 29.12.2023 року містить таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної ставки за договором про споживчий кредит, який також підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «77661» 29.12.2023 року.
Крім цього ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, шляхом накладення електронного підпису.
Як вбачається з реквізитів зазначеного вище договору, додатку №1 та паспорту споживчого кредиту до нього відповідач ОСОБА_1 підписала цей договір з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «77661».
Згідно повідомлення ТОВ “Пейтек Україна», вих №20240828-870 від 28.08.2024 року, 29.12.2023 року було успішно перераховано кредитні кошти на платіжну карту клієнта НОМЕР_1 у розмірі 5100,00 грн (призначення платежу зарахування на карту.
Крім того, з витребуваних доказів від АТ КБ “ПриватБанк», стало відомо, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 . Також АТ КБ “ПриватБанк» надав виписку по рахунку відповідно до якої, 29.12.2023 року на карту було зараховано 5100,00 грн.
Відповідач зобов'язання за договором не виконав, внаслідок чого у останньої утворилась заборгованість у розмірі 35955,00 грн, з яких 5100,00 грн заборгованість за кредитом; 30855 заборгованість за нарахованими процентами (за ставкою 2,5% за кожен день користування кредитом (912,5% річних) за період з 29.12.2023 року по 26.08.2024 року).
Згідно Договору факторингу №26/08/24 від 26.08.2024 року Клієнт (ТОВ «Лінеура Україна») зобов'язується передати Фактору (ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс»), а Фактор набуває права вимоги від Клієнта та сплачує йому за відступлення прав вимог фінансування за Реєстром боржників (перелік боржників, їх кредитних договорів, права вимоги за якими відступаються за цим договором, особистих даних і розмірів грошових зобов'язань кожного з них із зазначенням суми заборгованості).
Реєстр боржників (Додаток 1) на паперовому носії (з основною інформацією за кредитними договорами) підписується уповноваженими представниками сторін і скріплюється печатками сторін і є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №26/08/24 від 26.08.2024 року право вимоги за кредитним договором від ТОВ «Лінеура Україна» боржником якого є ОСОБА_1 перейшло до позивача у справі ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс».
Позивачем на підтвердження переходу прав вимоги, до матеріалів справи долучено договір факторингу №26/08/24 від 26.08.2024 року, платіжна інструкція №1261 від 26.08.2024 про сплату згідно договору факторингу №26/08/24.
Відповідно дост. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (частина перша статті 1047 ЦК України).
Згідно із частиною другою статті 1046 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути
позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Зі змісту позовної заяви слідує, що договір з відповідачем укладено в електронному вигляді.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначені у Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII.
Законодавство України у сфері електронної комерції ґрунтується наКонституції Україниі складається ізЦивільноготаГосподарськогокодексів України, законів України «Про захист прав споживачів»,«Про рекламу»,«Про електронні документи та електронний документообіг»,«Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», «Про телекомунікації»,«Про електронні довірчі послуги»,«Про платіжні послуги»,«Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»,«Про захист персональних даних», міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них (частина друга статті 2 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до пунктів 5 та 6 частини першої 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Частиною 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно ч. 6 ст. 11 цього закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частиною 12 ст. 11 цього закону, Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Відповідно до приписів статей 12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.
Згідно з вимогами зазначеними у частинах 1, 5 та 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з приписами статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першої статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку, як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Із зазначеного слідує, що між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено договір про надання банківських послуг у вигляді перерахування коштів на рахунок відповідача. Підписання такого договору здійснено відповідачем шляхом накладання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «77661» 29.12.2023 року.
Відповідно до наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованість, за договором №4255658 від 29.12.2023 року становить 35955,00 грн, з яких 5100,00 грн заборгованість за кредитом; 30855, 00 заборгованість за нарахованими процентами.
У статті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що відповідач не виконав зобов'язань, узятих на себе за кредитним договором, у зв'язку із чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З відповідача на користь ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» слід стягнути заборгованість у загальному розмірі 35955,00 грн.
Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати на користь позивача.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов'язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивач надав: договір про надання юридичних послуг №02/08/2024 від 02 серпня 2024 року; акт приймання-передачі наданих юридичних послуг №56 від 03.03.2025 року, плптіжну інструкцію №2066 від 03.03.2025 р.
Суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу з власної ініціативи. На це вказав КЦС Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №2750 від 21.07.2025 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 526, 527, 530, 611, 612, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 77-82, 141, 259, 263-265, 273, 274-279, 352, 354 ЦПК України,
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №4255658 від 29.12.2023 року станом на 26.08.2024 року у розмірі 35955 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп, яка складається з: 5100,00 грн. - заборгованість за кредитом, 30855,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» судовий збір в розмірі 2422 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні) 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. (десять тисяч гривень).
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Суддя Доманівського районного суду Миколаївської області О. В. Кривенко