137/1422/25
15.10.2025
Суддя Літинського районного суду Вінницької області Желіховський В.М розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сергійчук Ю.В. про забезпечення позову,
До Літинського районного суду Вінницької області надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги, тим, що 24.12.2017 року між нею та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було укладено договір позики грошей, про що написано відповідну розписку від 24.12.2017 року.
Згідно з умовами розписки, вони взяли у позивача у позику грошові кошти в сумі 8000,00 доларів США і зобов'язалися повернути позичену суму до 30.03.2018 року.
Вказані кошти, ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 , який станом на день подачі позову до суду, грошові кошти не повернув.
Тому, вважають, що адекватним, виправданим та співмірним заходом забезпечення позову є накладення арешту на майно належне відповідачу ОСОБА_2 .
За таких підстав, звертаються до суду з заявою про забезпечення позову. У відповідності до ч. 1 ст. 153 ЦПК України в судове засідання сторони не викликались. На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось. Дослідивши матеріали справи, вивчивши заяву про забезпечення позову приходжу до висновку, що заява представника позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, судом встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта судом встановлено, що ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на праві приватної власності належить житловий будинок садибного типу, з господарськими будівлями та спорудами та земельна ділянка кадастровий номер 0522481300:05:001:0096 , площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташовані АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину. Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Ознайомившись із заявою про забезпечення позову, вважаю, що представник позивача не надав достатніх доказів та не довів, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або порушити права позивача. Не конкретизовано, в чому саме полягатиме неможливість виконання рішення в майбутньому. У заяві не зазначено, що відповідач вживає заходів для відчуження майна. Окрім того, загальні твердження не є достатніми для обгрунтування забезпечення, оскільки наявність або відсутність грошових коштів у відповідача не гарантує, що він відчужуватиме своє майно. Загальні підозри чи сумніви не можуть слугувати підставою для забезпечення позову. Більш того, забезпечення позову не відповідає принципу пропорційності, оскільки може суттєво обмежити права відповідача без достатнього обгрунтування ризику представником позивача. Так, представник позивача адвокат Сергійчук Ю.В. у заяві про забезпечення позову не довів намірів відповідача відчужити майно або чинити перешкоди у виконанні рішення суду, враховуючи обставини зазначені вище, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову. Вказана позиція суду погоджується із практикою Верховного Суду, який зробив аналогічний висновок в постанові № 761/39201/18 від 21.08.2019. Відповідно до позиції Вінницького апеляційного суду у справі №137/1409/19 (постанова від 10.12.2019), саме лише посилання в заяві на потенційну можливість відчуження майна на користь третіх осіб без наведеного відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для її задоволення. Керуючись ст.ст. 149,152, 153, 247, 353 ЦПК України,
В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сергійчук Ю.В. про забезпечення позову, відмовити.
Ухвалу може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя:В. М. Желіховський