15 жовтня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/6275/25
Провадження № 22-ц/820/1966/25
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.,
розглянув в порядку ч 1 ст 369 ЦПК України цивільну справу № 686/6275/25 за апеляційною скаргою ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 липня 2025 року у складі судді Стефанишина С.Л. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги,
В березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив суд, з урахуванням уточнених позовних вимог, стягнути з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 45839,17 грн. матеріальної шкоди та стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача матеріальну шкоду у сумі 23354,37 грн. та моральну шкоду у розмірі 20000 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказував, що 02 серпня 2024 року приблизно о 19 год. 00 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ВАЗ-2106, державний номер НОМЕР_1 , та рухаючись по проспекту Миру в м. Хмельницькому, поблизу будинку № 42 в порушення п.п. 10.1, 10.4. Правил дорожнього руху України, перед поворотом ліворуч не переконався, що це буде безпечно та допустив зіткнення з автомобілем «OPEL VECTRA», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керування позивача, який рухався в зустрічному напрямку.
Внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, належний позивачу автомобіль «OPEL VECTRA», державний номерний знак НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження, а позивач тілесні ушкодження, чим останньому завдано матеріальної та моральної шкоди.
16 грудня 2024 року Хмельницький міськрайонним судом винесено постанову про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень.
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», відповідно до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту №221892391 від 03.07.2024 року.
Даною страховою компанією на підставі акту огляду пошкоджень автомобіля «OPEL VECTRA», державний номерний знак НОМЕР_2 , позивачу виплачено 110 960 грн. 83 коп. та 4 179 грн. 05 коп. за витрати, пов'язані з лікуванням.
Також ОСОБА_2 виплачено позивачу франшизу в сумі 3 200 грн.
Позивачем було замовлено експертне автотоварознавче дослідження автомобіля «OPEL VECTRA» державний номерний знак НОМЕР_2 .
Згідно висновку експерта № 57/25, вартість матеріального збитку, заподіяного позивачу внаслідок пошкодження автомобіля «OPEL VECTRA» державний номерний знак НОМЕР_2 у дорожньо-транспортній пригоді, що мала місце 02.08.2024 року враховуючи пошкодження, зазначені в протоколі огляду транспортного засобу від 17.02.2025 року, по середній вартості нормогодин за даними Хмельницького регіонального відділення СЕУ складає 234 120 грн.
Тому різниця між сумою відновлювального ремонту та виплатою ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» склала 64 648 грн. 54 коп.
Так як ліміт відшкодування страхової суми складає 160 000 грн, а ПрАТ «УСК «Княжа» виплатила позивачу 110 960 грн. 83 коп. і ОСОБА_2 3 200 грн. франшизи, тому позивач вважає за необхідне стягнути з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» 45 839 грн. 17 коп., а решту 23 354 грн. 37 коп. - з ОСОБА_2 .
Крім того, внаслідок вчиненої ОСОБА_2 дорожньо-транспортної пригоди позивачу заподіяно моральну шкоду, яку він оцінив в 20 000 грн., оскільки в результаті ДТП позивачу заподіяно тілесних ушкоджень у вигляді перелому кісток носа з помірним зміщенням фрагментів, викривлення носової перегородки, контузії лівого ока середнього ступеню, гіфами, посттравматичного увеїту та травматичного мідріазу, в зв'язку з чим він знаходився на стаціонарному лікуванні в офтальмологічному відділенні КНП «Хмельницька обласна лікарня» з 02 по 16 серпня 2024 року.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 липня 2025 року, позов задоволено частково, стягнуто з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 45839,17 грн. матеріальної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 23354,37 грн., моральну шкоду у розмірі 10000 грн.
В задоволенні решти вимог відмовлено.
Стягнуто з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ОСОБА_2 рівними частинами судові витрати у розмірі 1075,41 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 7103,20 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог до ПрАТ «УСК «Княжа ВІГ», страховою компанією подано апеляційну скаргу, вважає рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що не відповідає обставинам справи та прийнято із неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що позивач погодився із переліком пошкоджень транспортного засобу та підписав акт огляду транспортного засобу та погодився щодо розміру страхового відшкодування, підписавши відповідну заяву.
Крім того, апелянт зазначає, що у зв'язку із тим, що страховик здійснив виплату страхового відшкодування у відповідача відсутні будь-які зобов'язання перед позивача, оскільки зобов'язання були виконані у повному обсязі та належним чином, а також вважає, що позивач помилково визначив страховика у статусі відповідача. Тому, позовні вимоги щодо сплати різниці між фактичним розміром шкоди і сумою страхового відшкодування повинен був направити виключно до особи, яка винна у пошкодженні транспортного засобу позивача, а саме ОСОБА_2 .
Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції при винесені рішення не врахував франшизу, розмір якої згідно полісу ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» франшиза становить 3 200 грн.
Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в сумі 23 354 грн. 37 коп. та моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. в апеляційному порядку не оскаржено та в силу вимог ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню в частині з наступних підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухваленню нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Судом встановлено, що 02 серпня 2024 року близько 19 год. 00 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ВАЗ-2106 державний номер НОМЕР_1 та рухаючись по проспекту Миру в м. Хмельницькому, поблизу будинку № 42 в порушення п.п. 10.1, 10.4. Правил дорожнього руху України, перед поворотом ліворуч не переконався, що це буде безпечно та допустив зіткнення з автомобілем «OPEL VECTRA» державний номерний знак НОМЕР_2 під керування позивача, який рухався в зустрічному напрямку.
Внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України належний позивачу автомобіль «OPEL VECTRA», державний номерний знак НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження, а позивач легкі тілесні ушкодження.
16 грудня 2024 року Хмельницький міськрайонним судом винесено постанову про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень.
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», відповідно до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 221892391 від 03.07.2024 року.
Даною страховою компанією на підставі акту огляду пошкоджень автомобіля «OPEL VECTRA» державний номерний знак НОМЕР_2 та заяви про страхове відшкодування від 30.12.2024 особисто підписаною ОСОБА_1 відповідно до норм п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), чинним на час виникнення спірних правовідносин, позивачу виплачено 110 960 грн. 83 коп. та 4 179 грн. 05 коп. за витрати, пов'язані з лікуванням, при цьому розмір заподіяної шкоди, був погоджений між страховиком та ОСОБА_1 шляхом підписання відповідної заяви потерпілою особою.
Згідно висновку експерта № 57/25, вартість матеріального збитку, заподіяного позивачу внаслідок пошкодження автомобіля «OPEL VECTRA» державний номерний знак НОМЕР_2 у дорожньо-транспортній пригоді, що мала місце 02.08.2024 року враховуючи пошкодження, зазначені в протоколі огляду транспортного засобу від 17.02.2025 року, по середній вартості нормогодин за даними Хмельницького регіонального відділення СЕУ складає 234 120 грн.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), чинним на час виникнення спірних правовідносин, та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Пунктом 2.1 статті 2 Закону № 1961-IV передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Вказана норма кореспондується зі частиною другою статті 999 ЦК України, якою встановлено, що до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
У спорах пов'язаних із відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону № 1961-IV є спеціальними, а цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
У пункті 33.1.4 статті 33 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, ? МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, ? МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).
Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди).
Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (у договірному зобов'язанні ним є страховик).
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, ? МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
У відповідності до пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо за рахунок потерпілої особи (її представника), то сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
У постанові від 21 березня 2018 року у справі № 569/13697/15-ц Верховний Суд, залишаючи без змін рішення апеляційного суду, звернув увагу, що позивач підписав заяву про виплату страхового відшкодування і погодився із розміром та способом здійснення страхового відшкодування, який був визначений на той час страховиком відповідно до положень пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV. Однак суд першої інстанції, стягуючи зі страховика на користь позивача різницю між страховою виплатою та розміром шкоди, з огляду на наявність заяви про страхове відшкодування із погодженим сторонами розміром страхового відшкодування, дійшов необґрунтованого висновку про покладення на страховика обов'язку такої виплати.
Також у постанові від 10 червня 2020 року у справі № 333/2096/17 Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій у частині стягнення зі страховика майнової шкоди, виходив із того, що страховик та потерпілий дійшли згоди про розмір страхового відшкодування, що підтверджено відповідною заявою позивача.
У справі, що переглядається, встановлено, що ОСОБА_1 у встановлений законом строк подано до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду потерпілої особи, що сталась 02 серпня 2024 року та 11 вересня 2024 року складено між останніми акт огляду транспортного засобу.
30 грудня 2024 року ОСОБА_1 підписано заяву щодо погодження розміру страхового відшкодування, адресовану голові правління ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». За змістом вказаної заяви ОСОБА_1 відповідно до положень ст. 35 та п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон № 1961-IV) погодився з розміром страхового відшкодування в сумі 111 010,83 грн, в заяві зазначено, що даною заявою між потерпілим та страховиком досягнуто згоду про розмір страхового відшкодування, розрахованого страховиком, з урахуванням передбаченого розміру франшизи та застосування коефіцієнту фізичного зносу, в заяві на проведенні експертизи пошкодженого транспортного засобу «OPEL VECTRA», державний номерний знак НОМЕР_2 , заявник не наполягав.
Встановлено і не заперечується сторонами, що після поданя даної заяви ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виплатила позивачу дане страхове відшкодування за пошкодження автомобіля.
Зазначене свідчить про те, що ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ОСОБА_1 дійшли згоди про розмір страхового відшкодування, що підтверджується заявою позивача про страхове відшкодування та відповідає вимогам статті 30, пункту 34.4 статті 34 та пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV.
ОСОБА_1 скористався своїм правом звернення безпосередньо до страховика та отримав страхове відшкодування, а ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» забезпечило реалізацію права позивача на отримання страхового відшкодування у розмірі погодженого зі страховою.
Стягуючи зі страховика на користь позивача страхове відшкодування, що розрахованена підставі експертного висновку від 24 лютого 2025 року, на якому наполягав позивач, суд першої інстанції, викладеного вище не врахував та дійшов необґрунтованого висновку про покладення на страховика обов'язку такого розміру виплати з огляду на наявність заяв про страхове відшкодування із погодженим сторонами розміром страхового відшкодування.
Факт перерахування ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі, погодженому між ними, свідчить про виконання страховиком свого зобов'язання з виплати страхового відшкодування та про відмову потерпілого від одержання відшкодування в більшому розмірі.
Посилання суду першої інстанції на висновок експертного дослідження не спростовує необхідність застосування наведених вище норм права і не вказує на те, що ОСОБА_1 відмовився від своєї заяви, яка в силу частини першої статті 202 ЦК України є правочином, тобто дією особи, спрямованої на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому згідно з частиною першої статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).
Пори цьому Верховний Суд в постанові від 21.04.2025 року в справі № 127/2551/23 вказав: «Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм, Для приватного права притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема і в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин. Доктрина заборони суперечливої поведінки, базується зокрема на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності. Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначав, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. У підписаному ОСОБА_1 узгодженні зазначено, що воно складено у відповідності до вимог пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, а узгоджена сума страхового відшкодування є остаточною та перегляду, оскарженню не підлягає. Після сплати узгодженої суми всі зобов'язання страховика щодо виплати страхового відшкодування за цим страховим випадком вважаються припиненими. Тобто, за змістом вказаного узгодження ОСОБА_1 , діючи добровільно, на власний розсуд погодився із розміром страхового відшкодування та правовими наслідками такої виплати, а заявлена в подальшому вимога до страхової компанії чи завдавача шкоди суперечить як попередній поведінці ОСОБА_1 , так і засадам розумності та диспозитивності».
Ураховуючи наведене, правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що страхова компанія під час вирішення питання про виплату страхового відшкодування у першу чергу керується Законом № 1961-IV. Звертаючись із заявою до страховика про виплату страхового відшкодування, позивач визначив розмір такого відшкодування, вказавши його у заяві, тобто погодився на відшкодування страховою компанією збитків саме у заявленому розмірі.
Таким чином, суд, неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, пред'явлених до страхової компанії, а тому рішення суду в частині задоволення позовних вимог до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» щодо стягнення з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 45839,17 грн. матеріальної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні даних позовних вимог.
У зв'язку з вищенаведеним підлягає зміні і розподіл судових витрат.
Позивачем понесені витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвокатом, в сумі 8000 гривень та 1211 грн судового збору.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом першої інстанції, стягнуто судові витрати у розмірі 1075,41 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 7103,20 грн. в рівних частинах з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ОСОБА_2 .
Оскільки за наслідками перегляду рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції судове рішення скасовано в частині стягнення з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 45839,17 грн. матеріальної шкоди, тому підлягає скасуванню і рішення суду в частині стягнення судових витрат зі страхової компанії на користь позивача. В решті рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» задовольнити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 липня 2025 року в частині стягнення з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 45839,17 грн. матеріальної шкоди та судових витрат скасувати і в задоволенні позову в цій частині позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 жовтня 2025 року.
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова