Дата документу 08.10.2025 Справа№ 335/12174/24
Єдиний унікальний № 335/12174/24 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/765/25 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія: ч. 4 ст. 185 КК України
8 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 19 травня 2025 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Запоріжжя, громадянин України, який має середню освіту, не працює, не одружений, неповнолітніх чи малолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , судимий
29 листопада 2024 року Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та йому призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2024 року, більш суворим покаранням за цим вироком, призначено остаточне покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирався.
Строк відбування покарання постановлено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України, -
Вироком суду ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за наступних обставин.
25 квітня 2024 року, в період часу з 14:00 години по 15:20 годину, ОСОБА_7 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану, перебуваючи неподалік магазину «АТБ», що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя вул. Патріотична, буд. 52-А, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, шляхом вільного доступу, викрав мобільний телефон Xiaomi Redmi 13c в корпусі «Navy Blue» з вбудованим об'ємом пам'яті 128Gb, який знаходився в лівій кишені у потерпілого ОСОБА_10 , чим спричинив потерпілому матеріальний збиток на загальну суму 4949 гривень 01 копійку.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_7 заклав викрадене майно до ломбарду «Перший», що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тенісна, буд. 10, та розпорядився отриманими грошовими коштами на власний розсуд.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини справи, доведеність вини ОСОБА_7 та кваліфікацію судом його дій, вважає вирок суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції повинен був постановити виконувати самостійно попередній вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2024 року, яким ОСОБА_7 було звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.
Просить вирок в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі, вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2024 року виконувати самостійно.
Заслухавши доповідь судді по справі, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, обвинуваченого та його захисника, які вважали вирок суду законним, просили залишити його без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за обставин, викладених у вироку, а також висновки суду про юридичну кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 185 КК України, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені наявними у справі доказами, і в апеляційній скарзі не оспорюються.
Переглядаючи вирок суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону про кримінальну відповідальність внаслідок невірного приєднання ОСОБА_7 покарання за попереднім вироком.
Відповідно до ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції може бути неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
З огляду на ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення є, окрім іншого, незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з ч. 1 ст. 70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2024 року ОСОБА_7 був засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
Разом з тим, 25 квітня 2024 року, тобто до постановлення вищевказаного вироку, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 лютого 2021 року по справі № 760/26543/17 (провадження № 51 - 3600 кмо 20), якщо до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших злочинах, вчинених до постановлення цього вироку, в таких випадках питання про? відповідальність особи за? ?сукупністю? ?вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись в залежності від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент постановлення нового вироку,? і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановлення попереднього вироку.
У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч. 4 ст. 70 КК щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок - попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання? з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально - виконуються самостійно.
Враховуючи, що вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2024 року ОСОБА_7 було звільнено від відбування покарання з випробуванням, а оскаржуваним вироком йому призначено покарання, яке має відбуватись реально, то положення ч. 4 ст. 70 КК України щодо призначення остаточного покарання з урахуванням попереднього вироку застосуванню не підлягають, а вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2024 року підлягає самостійному виконанню.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі, з самостійним виконанням вироку Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2024 року, буде відповідати меті, визначеній у ст. 50 КК України та у відповідності до ст. 65 КК України буде достатнім для виправлення ОСОБА_7 та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 413, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 19 травня 2025 року відносно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.
Призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2024 року, яким ОСОБА_7 був засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, до покарання у виді 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік - виконувати самостійно.
У решті вирок залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга на вирок може бути подана до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який утримується під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4