Справа № 308/13499/25
Закарпатський апеляційний суд
15.10.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали судового провадження 11-сс/4806/718/25 за апеляційною скаргою прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.09.2025.
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП в Закарпатській області про застосування запобіжного заходу та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 20.11.2025 включно з визначенням застави - 100 (сто) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 302800 (триста дві тисячі вісімсот) грн щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Добрянське Тячівського району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , з середньою освітою, непрацюючого, раніше судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, відомості про яке 01.04.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025070000000159.
Цією ж ухвалою у разі внесення застави на ОСОБА_6 покладено обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою; не відлучатись за межі населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
З клопотання вбачається, що у провадженні СУ ГУ НП в Закарпатській області знаходяться матеріали досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, відомості про яке 01.04.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025070000000159.
Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою особистого протиправного збагачення, діючи за попередньою змовою групою осіб, наразі достовірно невстановленими особами, реалізовуючи злочинний умисел спрямований на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, 29.05.2025 о 10 год 33 хв, перебуваючи у м. Виноградів по вул. Миру навпроти будинку № 4, зустрівся з ОСОБА_9 , який діяв під контролем правоохоронних органів та у ході вказаної зустрічі повідомив останнього, що може посприяти за грошову винагороду
-2-
у незаконному перетині державного кордону України шляхом виготовлення завідомо неправдивих офіційних медичних документів, на підставі яких ОСОБА_9 у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» буде мати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, як такий який буде визнаний в установленому порядку особою відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії), що надасть йому правову підставу та змогу протиправно перетнути державний кордон України, та того ж дня о 10 год 51 хв ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_9 грошові кошти у сумі 3500 доларів США (що згідно з курсом НБУ станом на 29.05.2025 становить 145 530 грн), як грошову винагороду за сприяння з боку ОСОБА_6 та інших наразі достовірно невстановлених осіб у протиправному переправленні ОСОБА_9 через державний кордон України шляхом виготовлення завідомо неправдивих офіційних медичних документів, на підставі яких останнього буде визнано тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін 6-12 місяців, що надасть змогу останньому протиправно перетнути державний кордон України
Після чого, 15.08.2025 ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом щодо організації незаконного переправлення ОСОБА_9 через державний кордон України, з метою особистого протиправного збагачення, діючи за попередньою змовою групою осіб, наразі достовірно невстановленими особами, об 11 год, перебуваючи у м. Виноградів по вул. Миру повторно зустрівся з ОСОБА_9 , який діяв під контролем правоохоронних органів, та провівши з останнім інструктаж щодо правил поведінки у медичних закладах для проходження фіктивного лікування і отримання ним завідомо неправдивих офіційних медичних документів, на підставі яких ОСОБА_9 буде визнаний тимчасово не придатним до служби і які нададуть правову підставу для виїзду за кордон та подальшого способу перетину через держаний кордон України, отримав від ОСОБА_9 грошові кошти у сумі 41500 грн, як грошову винагороду за сприяння з боку ОСОБА_6 та інших наразі достовірно невстановлених осіб у протиправному переправленні ОСОБА_9 через державний кордон України.
Потім, ОСОБА_6 з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, за попередньою змовою групою осіб медичних працівників КНП «Виноградівська районна лікарня», службовими особами ВЛК КНП «Виноградівська районна лікарня», службовим особами ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою визнання ОСОБА_9 тимчасово непридатним до військової служби за станом здоров'я та подальше переправлення останнього через державний кордон України, шляхом надання вказівок та консультацій щодо правил поведінки у медичних закладах та проходженні комісій ВЛК, здійснюючи фіктивне амбулаторне лікування у КНП «Виноградівська районна лікарня» підробили медичні документи ОСОБА_9 , тобто внесли до офіційних документів неправдиві дані, у які вписали невідповідний діагноз «В18.2 - Хронічний вірусний гепатит С стан загострення, активний, наявне високе вірусне навантаження, К81.1- Хронічний холецистит, К86.1 - Інші уточнення хвороби підшлункової залози», у результаті чого ОСОБА_9 01.08.2025 комісією ВЛК КНП «Виноградівська районна лікарня» визнаний тимчасово непридатним до несення служби у Збройних Силах України та 17.09.2025 службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 (Виноградів) видано військово-обліковий документ зареєстрований в реєстрі «Оберіг» № 281020229361633600019, про те, що солдат ВОС 787647 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визнаний в установленому порядку особою відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я, та отримав категорію відстрочки від мобілізації до завершення мобілізації, що надало останньому правову підставу для перетину державного кордону України.
-3-
Не зупиняючись на вчиненому, ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою доведення спільного злочинного умислу до кінця, спрямованого на незаконне збагачення та протиправне переправлення ОСОБА_9 через державний кордон України, добре розуміючи, що службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 оголошено в адміністративний розшук, і останній не може здійснити виїзд за межі території України, 18.09.2025 діючи за попередньою змовою групою осіб, наразі достовірно невстановленими особами, шляхом усунення перешкод, тобто через невстановлених у ході досудового розслідування особі, вжив заходів для зняття ОСОБА_9 з адміністративного розшуку поданого раніше службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 (Виноградів), що було прямою перешкодою перетину кордону останнім, за що 18.09.2025 о 14 год 37 хв у м. Виноградів по вул. Івана Франка, 135 М, отримав від ОСОБА_9 , який діяв під контролем правоохоронних органів іншу частину раніше обумовленої грошової винагороди у сумі 1000 доларів США (що згідно з курсом НБУ станом на 18.09.2025 становить 41194 грн).
Після чого, ОСОБА_9 на підставі військово-облікового документа зареєстрованого в реєстрі «Оберіг» № 281020229361633600019, про те, що солдат ВОС 787647 на підставі рішення ВЛК від 01.08.2025 у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визнаний в установленому порядку особою відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я, та отримав категорію відстрочки від мобілізації до завершення мобілізації, 18.09.2025 о 23 год 43 хв, на пункті пропуску «Тиса», шляхом пред'явлення військовослужбовцям ДПС України вказаного документа, здійснив перетин державного кордону України.
23.09.2025 ОСОБА_6 затримано в порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України та того ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Необхідність застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий мотивував тим, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а також наявність ризиків, а саме те, що ОСОБА_6 переховуватися від органів досудового розслідування, вчинити дії, спрямовані на знищення чи спотворення речей та документів, які мають істотне значення для кримінального провадження з метою унеможливлення використання їх як доказів, незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчини інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, а тому більш м'який запобіжний захід не буде достатнім для запобігання зазначеним ризикам.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя ухвалу мотивувала тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів та існуванням ризиків, передбачених п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України. При визначенні щодо ОСОБА_6 застави, слідчий суддя врахувала положення ч. 5 ст. 183 КПК України, тяжкість злочину в якому підозрюється ОСОБА_6 , його майновий стан та прийшла до висновку про визначення підозрюваному застави у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка на її думку буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього обов'язків визначених КПК України.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді від 25.09.2025 скасувати та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням застави не менше 300
-4-
розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. В обґрунтування апеляційних вимог прокурор зазначає про незаконність та невмотивованість ухвали слідчого судді щодо ОСОБА_6 у частині визначення розміру застави, оскільки її розмір не відповідає тяжкості та суспільній небезпечності кримінального правопорушення, в якому підозрюється останній. Крім того судом не надано належної оцінки особі підозрюваного ОСОБА_6 , який вчиняв злочин під час умовно-дострокового звільнення. На думку сторони обвинувачення, визначений судом розмір застави, є недостатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
В запереченні на апеляційну скаргу прокурора захисник-адвокат ОСОБА_7 вказує на її безпідставність й необґрунтованість з огляду на те, що прокурором не додано доказів того, що розмір застави, визначений слідчим суддею ОСОБА_6 , не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного. Просить ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скарг прокурора без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, промову прокурора на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
За приписами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
-5-
В порядку ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя повною мірою дотрималася вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання, слідчий суддя належно дослідила та перевірила наведені в ньому доводи щодо обґрунтованості підозри та наявності ризиків, які, власне, викликали необхідність вжити заходи для забезпечення кримінального провадження шляхом застосування підозрюваній особі запобіжного заходу.
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що у провадженні СУ ГУ НП в Закарпатській області знаходяться матеріали досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, відомості про яке 01.04.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025070000000159.
23.09.2025 ОСОБА_6 затримано в порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України та того ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Ухвалою слідчого судді від 25.09.2025 за клопотанням старшого слідчого відділу СУ ГУ НП в Закарпатській області щодо ОСОБА_6 обрано запобіжний захід - тримання під вартою та визначено заставу - 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 302800 (триста дві тисячі вісімсот) грн.
При вирішенні питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено доведеність прокурором обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним,
-6-
кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Висновок слідчого судді про необхідність обрання запобіжного заходу тримання під вартою щодо ОСОБА_6 відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і такий висновок підтверджується перевіреними слідчим суддею доказами, яким дана належна оцінка.
Відповідно до положень ст. 177, 183 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання переховування від органів досудового розслідування чи вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити вище вказані дії.
Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі понад три роки.
Як встановила слідчий суддя, і це підтверджується матеріалами судового провадження, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років та яке відноситься до категорії тяжких, перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування і суду, незаконно вливати на свідків у даному кримінальному провадженні, що свідчить про наявність існування ризиків, передбачених п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, доведена прокурором та сумнівів у колегії суддів щодо їх повноти та достатності не викликає.
З огляду на викладене, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, мотив та спосіб його вчинення, існуючі в даному провадженні ризики, особу підозрюваного, апеляційний суд приходить до висновку, що прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції була доведена неможливість застосування відносно підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу, що у своїй ухвалі при застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_6 найсуворішого запобіжного заходу обґрунтовано прийняла до уваги слідчий суддя.
Така позиція суду випливає й із практики Європейського Суду з прав людини про те, що «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора на предмет законності та вмотивованість ухвали слідчого судді щодо ОСОБА_6 в частині визначення розміру застави, колегія суддів звертає увагу на таке.
На підставі ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
-7-
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Як вбачається з ухвали, визначаючи щодо підозрюваного ОСОБА_6 розмір застави, слідчий суддя взяла до уваги обставини, встановлені ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 цього Кодексу та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Тому, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, його ступеня суспільної небезпеки, а також даних про особу підозрюваного ОСОБА_6 , слідчий суддя прийшла до висновку, що даний випадок є виключним і застава саме у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання ОСОБА_6 покладених на нього обов'язків та не буде завідомо непомірним для нього.
З вказаним висновком погоджується і колегія суддів. При цьому враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010, відповідно до якого розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи викладене, на переконання колегії суддів, визначений слідчим суддею щодо підозрюваного ОСОБА_6 розмір застави - 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 302800 (триста дві тисячі вісімсот) грн, є таким, що співвідноситься з даними про особу підозрюваного ОСОБА_6 , обставинами кримінального правопорушення, його тяжкістю та особливою суспільною небезпечністю, а тому відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зазначеним в ч. 4 ст. 182 КПК України, згідно яких розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків. Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного.
Поряд з тим, викладені прокурором в апеляційній скарзі посилання щодо необхідності визначення підозрюваному ОСОБА_6 застави - не менше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, задоволенню не підлягають з таких підстав.
З матеріалів судового провадження вбачається, що звертаючись до слідчого судді з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, ініціатор клопотання, за погодженням з прокурором, не вказував про необхідність визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу ОСОБА_6 ,
-8-
як і не вказував про виключність випадку у розумінні положень ч. 5 ст. 182 КПК України. Разом з тим, в апеляційній скарзі прокурор вже зазначив про необхідність визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу ОСОБА_6 у розмірі не менше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому прокурор не надав доказів на підтвердження майнового стану підозрюваного, який зумовлював би здатність останнього сплатити заставу саме у такому розмірі.
Проте, відповідно до вимог ч. 2 ст. 185 КПК України, якщо після подання клопотання про застосування запобіжного заходу слідчому, прокурору стали відомі інші обставини, що можуть вплинути на вирішення судом питання про застосування запобіжного заходу, він зобов'язаний доповнити або змінити клопотання, або замінити його новим клопотанням.
Відтак, при прийнятті рішення колегія суддів ураховує, що передбачених ч. 2 ст. 185 КПК України доповнень, змін до клопотання, або заміну його новим клопотанням, матеріали провадження щодо ОСОБА_6 не містять, а наведені в апеляційній скарзі прокурором доводи, в тому числі тяжкість та особлива суспільна небезпечність кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , були предметом перевірки та розгляду слідчим суддею.
Істотних порушень норм КПК України, які б тягнули за собою скасування ухвали слідчого судді при апеляційному розгляді не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для скасування ухвали слідчого судді немає, а тому ухвалу слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною обвинувачення не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки суду, а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.09.2025 щодо ОСОБА_8 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді