справа № 462/7913/25
15 жовтня 2025 року м.Львів
Суддя Залізничного районного суду м. Львова Колодяжний С.Ю., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
встановив:
ОСОБА_1 13.10.2025 року звернулася через систему «Електронний суд» в суд із позовною заявою, в якій просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягувати аліменти на її користь на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ч.1 ст.184 ЦПК України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду.
При вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі суддя враховує наступне.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи. Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.
При цьому суд враховує практику ЄСПЛ, відповідно до якої право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16.12.1992, заява № 12964/87). Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява №12964/87).
Отже, ЄСПЛ у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків.
Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення від 21.10.2010 року у справі «Дія 97» проти України», заява № 19164/04).
Так, відповідно до ч.1 ст.184 ЦПК України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Дотримання вимог ст.175, 177 ЦПК України при пред'явленні позову в суд є імперативним правилом, в тому числі і для суду.
При вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі встановлено, що заява не відповідає вимогам ст.175, 177 ЦПК України з наступних підстав.
Згідно з п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити ціну позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.
Згідно з п.4 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Як вбачається із змісту позовних вимог, позивач просить стягувати аліменти на її користь на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.
Разом з тим, в порушення вимог ч.3 ст.175 ЦПК України, позивачем не вказано ціни позову та не конкретизовано зміст позовних вимог, а саме, не зазначено розміру частки аліментів, які просить призначити на утримання малолітньої дитини.
Таким чином, позивачу необхідно, шляхом подання нової редакції позовної заяви, вказати ціну позову та уточнити зміст позовних вимог, а саме зазначити розмір частки аліментів, які просить призначити на утримання малолітньої дитини.
Також, на виконання вимог п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України в позовній заяві не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.
Частиною 4 статті 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачем до позовної заяви не додано документа, що підтверджує сплату судового збору.
Натомість позивач посилається на п.12 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір», яким передбачено, що судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарг про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Однак, слід зауважити, що позов ОСОБА_1 хоч і стосується інтересів дитини, проте заявлена вимога про позбавлення батьківських прав значною мірою спрямована на захист прав та інтересів саме позивача, зокрема, її переважного права перед іншими особами на виховання дітей.
Більш того, позов про позбавлення відповідача батьківських прав не вирішує питання прав та обов'язків дитини, а стосується лише прав та обов'язків відповідача як матері дитини, яких остання може бути позбавлена у разі ухвалення рішення про задоволення позову.
Аналогічні правові висновки викладені у ухвалі Верховного Суду від 08.04.2025 у справі № 299/4294/23.
Таким чином, судовий збір за подання ОСОБА_1 в частині вимоги про позбавлення батьківських прав підлягає сплаті на загальних підставах у розмірі, визначеному статтею 4 Закону України «Про судовий збір», а за вимогу про стягнення аліментів, позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Згідно з абз.2 пп.2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на час звернення із позовом складає відповідно 1211,20 грн.
Таким чином, позивачу необхідно додати документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн. за подання даної позовної заяви або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст.177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Відповідно ч.7 ст.43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Таким чином, зважаючи на те, що ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом через систему «Електронний суд» саме в електронній формі, позивачу необхідно надати доказ надсилання листом з описом вкладення відповідачу ОСОБА_2 копії позовної заяви з додатками.
Згідно з ч.1 ст.28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач, звертаючись до Залізничного районного суду м. Львова, зазначив, що її місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.8 ст.187 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №1893687від 15.10.2025 року відомості щодо реєстрації місця проживання позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутні.
До заяви позивачем додано копію акта ЛКП «Сигнівка» від 12.12.2024 року, про те, що ОСОБА_1 зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Також додано копію паспорта ОСОБА_1 , з якого вбачається, що станом на 10.09.1984 року її місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Проте вказані дані не можна вважати актуальними, а матеріали заяви не містять доказів на підтвердження зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування, знаходження) ОСОБА_1 на час подання позовної заяви у Залізничному районі м.Львова, що впливає на визначення підсудності даної справи.
Таким чином, в порушення вимог ч.5 ст.177 ЦПК України, матеріали заяви не містять доказів на підтвердження обставин, що місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надає строк для усунення недоліків.
Виходячи з наведеного та враховуючи, що позовна заява не відповідає вимогам ст.175 ЦПК України, то таку слід залишити без руху і надати позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали,для усунення вказаних недоліків позовної заяви.
Керуючись ст.175, 185, 259-261 ЦПК України,
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, - залишити без руху.
Позивач має право протягом строку, який не перевищує десяти днів з дня вручення їй ухвали, усунути недоліки позовної заяви. Якщо позивач усуне зазначені недоліки позовної заяви у визначений ухвалою строк, вона вважається поданою в день первісного її подання до суду, в противному випадку - вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя (підпис)
Згідно з оригіналом.
Суддя: С.Ю. Колодяжний