461/8422/25
1-кп/461/675/25
16.10.2025 року м.Львів
Галицький районний суд місто Львова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши в судовому засіданні у спрощеному провадженні кримінальне провадження №12025142360000851 від 02.10.2025відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова Львівської області, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, тимчасово не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, востаннє вироком Сихівського районного суду м. Львова від 19.09.2025 за ч. 4 ст. 185 КК України, із врахуванням ч. 1 ст. 69 КК України, до покарання у виді 4 років позбавлення волі, ч. 1 ст. 71 КК України - остаточно у виді 5 років позбавлення волі, -
обвинуваченого у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 та ч. 3 ст. 357 КК України,
01 жовтня 2025 року приблизно о 16 год. 40 хв, ОСОБА_3 , перебуваючи у приміщенні ТЦ "Форум", що за адресою: м. Львів, вул. Під Дубом, 7Б, діючи умисно, таємно викрав жіночу сумку вартістю 600 грн., що належить ОСОБА_4 , та переглядаючи її вміст, виявив банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яка належить потерпілій ОСОБА_4 , та відкрита на її ім'я, а також банківську картку АТ «Райффайзен Банк», яка перебуває в користуванні останньої, та відкрита на ім'я ОСОБА_5 , які з корисливих мотивів привласнив, та які, відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», п. п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст.15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», є офіційним документом.
Окрім цього, 01 жовтня 2025 року приблизно о 16 год. 40 хв, ОСОБА_3 , перебуваючи у приміщенні ТЦ "Форум", що за адресою: м. Львів, вул. Під Дубом, 7Б, діючи умисно, таємно та протиправно, незаконно заволодів шляхом викрадення паспортом громадянина України, що виданий на ім'я ОСОБА_4 № НОМЕР_2 , орган, що видав 6833 від 02.01.2025, та студентським квитком на її ім'я, серії НОМЕР_3 від 01.09.2023, що виданий Національним університетом «Львівська політехніка», який відповідно до абзацу 5, п. 2 наказу Міністерства освіти і науки № 1474 від 25.10.2013 є електронним документом, що містить персональні дані про студента закладу вищої (фахової, передвищої) освіти або учня закладу професійної (професійно-технічної) освіти, який формується на підставі замовлення на створення квитків та виготовлення їх карток, що занесений за допомогою ІВС «ОСВІТА» до ЄДЕБО та частково відтворений на пластиковій картці встановленого зразка, яка може бути використана для електронної ідентифікації особи, підтвердження права на пільгу та як платіжний інструмент), які знаходились в гаманці потерпілої ОСОБА_4 , внаслідок чого істотно ускладнив реалізацію прав, свобод та її законних інтересів, які є важливим особистим документом.
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у привласнені офіційного документа, вчиненого з корисливих мотивів, та незаконному заволодінні, будь - яким способом паспортом та іншим важливим особистим документом, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч.1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України.
Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
До обвинувального акту прокурором долучено клопотання про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, у відповідності до положень ч. 1 ст. 302 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_3 надав письмову заяву, складену в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.
Крім того, в своїй заяві ОСОБА_3 вказав, що його згода на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без його участі є добровільною та висловленою без будь-якого примусу.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 302 КПК України до обвинувального акту додано письмову заяву потерпілої ОСОБА_4 , в якій вона зазначила про згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України, та висловила згоду з розглядом обвинувального акта щодо ОСОБА_3 за ч.ч. 1, 3 ст. 357 КК України у спрощеному провадженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву обвинуваченого ОСОБА_3 , складену в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченої, з урахуванням клопотання прокурора, заяви потерпілої ОСОБА_4 , суд дійшов висновку, що обвинувальний акт підлягає розгляду в порядку, визначеному ст. ст. 381-382 КПК України.
При цьому, у відповідності до частини 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч.ч. 1, 3 ст. 357 КК України.
Вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 357 КК України, а саме у привласнені офіційного документа, вчиненого з корисливих мотивів, та незаконному заволодінні, будь - яким способом паспортом та іншим важливим особистим документом, є доведеною поза розумним сумнівом.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що згідно ст. 66 КК України пом'якшують його покарання, а саме активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також відсутність обставин, шо відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання.
Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Крім цього, у рішенні «Ізмайлов проти росії» Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Також, суд враховує, що обвинувачений вчинив кримінальні правопорушення, які відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків, особливості й обставини його вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, його відношення до вчиненого; особу обвинуваченого, який раніше судимий, не одружений та не працевлаштований, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, перебуваючого на обліку в КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» з грудня 2023 року з діагнозом: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів та вважає за необхідне призначити йому покарання у межах санкції ч. 1 та ч. 3 ст. 357 КК України у виді штрафу.
Суд вважає, що виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, згідно з вимогами ч. 2 ст. 65 КК України саме така міра покарання є необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченої, попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень та не становитиме надмірний тягар для особи.
Відповідно до частини 1 статті 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Вироком Сихівського районного суду м. Львова від 19.09.2025 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 4. ст. 185 КК України, із врахуванням ч. 1 ст. 69 КК України, до покарання у виді 4 років позбавлення волі, ч. 1 ст. 71 КК України - остаточно у виді 5 років позбавлення волі, яке обвинувачений не відбув.
Згідно зі статтею 71 КК України, до призначеного покарання слід повністю приєднати призначене обвинуваченому ОСОБА_3 покарання вироком Сихівського районного суду м. Львова від 19.09.2025 року у виді 5 років позбавлення волі та врахувати вимоги ч.3 ст. 72 КК України щодо самостійного виконання покарання у виді штрафу.
Зі змісту ч. 3 ст.72 КК України вбачається, що основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року, штраф як основне покарання, призначений за один із злочинів, не підлягає складанню з іншими видами покарань при призначенні покарання за сукупністю злочинів (ст.70 КК України) та за сукупністю вироків (ст.71 КК України).
Таким чином, суд доходить висновку, що покарання у виді штрафу, призначене за даним вироком, слід виконувати самостійно від покарання за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 19.09.2025 року.
Долю речових доказів суд вирішує згідно ст. 100 КПК України.
Під час досудового розслідування арешти не накладались, цивільний позов заявлений не був. Запобіжний захід не обирався.
Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376, 381, 382 КПК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 357 КК України у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 680 гривень 00 копійок;
- за ч. 3 ст. 357 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень 00 копійок.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, покарання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначити у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень 00 копійок.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком повністю приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Сихівського районного суду м. Львова від 19.09.2025 у виді 5 років позбавлення волі, визначивши остаточне покарання - 5 років позбавлення волі та штраф у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України, покарання у виді штрафу виконувати самостійно.
Речові докази:
-Жіночу сумку чорного кольору з ремінцем із сріблястою бляшкою з вмістом засобів особистої гігієни, навушники білого кольору, парасолю чорного кольору, шарф сірого кольору, які належать ОСОБА_4 та передані їй на відповідальне зберігання 02 жовтня 2025 року - залишити останній за належністю;
-Три DVD-R диски, на яких містяться відеозаписи подій - залишити в матеріалах кримінального провадження;
-Кросівки чорного кольору, із написом та логотипами бренду «M.D.», які належать ОСОБА_3 та передані йому на відповідальне зберігання 13 жовтня 2025 року - залишити останньому за належністю.
Матеріали досудового розслідування кримінального провадження залишити при обвинувальному акті.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. 381, 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_8