Справа №461/6483/25
/заочне/
15 жовтня 2025 року м. Львів
Галицький районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Кітова О.В.,
за участю секретаря судового засідання Петрушки І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (адреса місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8; ЄДРПОУ: 42649746) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації (проживання): АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" звернулося до Галицького районного суду м. Львова з відповідним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 14.08.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» та гр. ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №1140131 (надалі - Кредитний договір). Відповідно до умов Кредитного договору відповідач отримав кредит в розмірі 12?000,00 грн. 23.07.2024 року згідно з Договором факторингу №2307-24 право вимоги за Кредитним договором №1140131 було відступлено від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», яке набуло право вимоги до відповідача. Проте відповідач не виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість, що підтверджується відповідними документами. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача перед новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») за Кредитним договором становить 21?243,09 грн, з яких 12?000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9?243,09 грн - заборгованість за відсотками. Враховуючи викладене та непогашення заборгованості, що порушує законні права та інтереси позивача, просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 15 серпня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у долученій заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими відправленнями рекомендованої кореспонденції та оголошенням, в порядку ст.128 ЦПК України. Правом на подачу відзиву на позов та подачу заяви про розгляд справи за її відсутності відповідач не скористався.
Відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
З врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам в повній мірі реалізувати свої процесуальні права, а також того, що відповідач неодноразово не з'являвся в судове засідання, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
При цьому, суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні відповідача, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на неявку відповідача, неподання ним відзиву на позовну заяву, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки текст рішення складено 14 жовтня 2025 року, то незважаючи на те, що розгляд справи призначено на 08 жовтня 2025 року, датою ухвалення рішення є саме 14 жовтня 2025 року.
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 14.08.2023 року між ТОВ «Слон Кредит» (первісним кредитором) та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №1140131, відповідно до якого ТОВ «Слон Кредит» надало відповідачу грошові кошти в розмірі 15?000,00 грн строком на 366 днів до 14.08.2024 року включно, із фіксованою процентною ставкою та орієнтовною реальною річною процентною ставкою 330,75 % на дату укладення договору.
Відповідно до п. 2.1 кредитного договору, кошти кредиту надавалися Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування (утримання): у розмірі 12000,00 гривень за реквізитами платіжної картки; у розмірі 3000,00 гривень на користь Товариства з метою виконання зобов'язань з оплати Процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п.3.5. Договору.
23.07.2024 року, згідно з умовами Договору факторингу №2307-24, ТОВ «Слон Кредит» відступило право вимоги за Кредитним договором №1140131 від 14.08.2023 року на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», яке відповідно набула право вимоги до відповідача. Станом на дату звернення до суду сума заборгованості відповідача перед новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») є обґрунтованою, документально підтвердженою і становить 21243,09 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 12?000,00 грн, заборгованість за відсотками - 9?243,09 грн, заборгованість за комісійними винагородами та пенею відсутня.
Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони мають право вільно укладати договори, обирати контрагентів та визначати умови договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є предмет договору та інші умови, визначені законом або необхідні для договорів такого виду.
Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальникові, а позичальник зобов'язується їх повернути та сплатити проценти на умовах договору.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.
У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами ».
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (Постанова ВП ВС від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18)).
Відповідно до ч.2 ст.29 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії», Фінансова компанія має право надавати фінансову платіжну послугу з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів на підставі ліцензії на діяльність фінансової компанії лише за умови, що така фінансова послуга поєднується з іншими видами фінансових послуг, передбаченими пунктами 1-5 частини першої цієї статті.
31.07.2024 в інтересах ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» адвокатом Міньковською А.В. на адресу відповідача направлено письмову вимогу (повідомлення) про відступлення права вимоги за кредитним договором №1140131 від 14.08.2023 до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», та про необхідність погашення заборгованості у розмірі 21243,09 грн. Однак Відповідач не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості - ані на рахунок ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», ані на рахунок попереднього кредитора.
Відповідно до п.8-9 ч.1 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування», процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов'язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової та/або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Крім того, ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
У порушення норм закону та умов Договору відповідач зобов'язання належним чином не виконав, тому з останнього слід стягнути на користь ТОВ «Діджи фінанс» заборгованість за кредитним Договором №1140131 від 14.08.2023 року загальною сумою 21243,09 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 12000,00 грн.; заборгованість за відсотками становить 9243,09 грн.; заборгованість за комісійними винагородами становить 0 грн.; заборгованість за пенею становить 0 грн.
Окрім того, відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Представник позивача просить стягнути витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
Положення статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
На підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копію договору №42649746 від 01.01.2025, укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Лівак І.М.; детальний опис робіт (наданих послуг) на загальну суму 6000 грн.; акт підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом на загальну суму 6000 грн.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ №841 Лівак Іванни Миколаївни.
Зважаючи на викладене, враховуючи предмет позову, час, витрачений адвокатом для надання послуг, з урахуванням обсягу роботи, зазначеного в детальному розрахунку наданих правничих послуг, та кількості годин, необхідних, з точки зору суду, для його виконання фахівцем у галузі права, з урахуванням зібраних та наданих суду доказів, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає, що сума 6000,00 грн. не є співмірною, а відтак, приходить до висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 2000,00 грн., що буде за даних обставин справи буде справедливим і співмірним відшкодуванням таких.
Із врахуванням наведеного, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 2000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, тобто суму яка є співмірною зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг.
Крім цього у відповідності зі ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в користь позивача 2422,40 грн сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України,
ухвалив:
позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором в сумі 21243 (двадцять одну тисячу двісті сорок три) грнивні 09 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» суму понесених витрат на оплату судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» суму понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (адреса місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8; ЄДРПОУ: 42649746);
відповідач - ОСОБА_1 (адреса реєстрації (проживання): АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Повний текст рішення складено та підписано 14.10.2025 року.
Суддя Олександр КІТОВ