Дата документу 06.10.2025
Справа № 334/4775/25
Провадження № 1-кп/334/589/25
06 жовтня 2025 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
членів колегії - суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду кримінальне провадження №12024082050002212 від 01.11.2024 року по обвинуваченню ОСОБА_6 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.111 ч.2, ст.194 ч.2 КК України,
На розгляді Дніпровського районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.111 ч.2, ст.194 ч.2 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, оскільки судовий розгляд у справі не закінчено, а крім того, відсутні підстави змінювати запобіжний захід з тримання під вартою на інший більш м'який. Обвинувачений можуть переховуватися від суду, знищити, сховати, спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, впливати на свідків, вчинити інший злочин.
ОСОБА_6 та його захисник проти задоволення клопотання прокурора заперечували, просили змінити запобіжний захист з тримання під вартою на домашній арешт.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
При вирішенні питання про доцільність продовження тримання обвинуваченому під вартою, суд враховує практику Європейського суду з прав людини.
Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні трьох тяжких та одного особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке КК України передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
Крім цього відповідно до п. 79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».
На думку суду конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості є забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме людини, її життя та здоров'я.
Також суд враховує і вимоги ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у справі «Слоев проти України»), а саме, що після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, однак застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, чинити тиск на свідків, продовжити злочинну діяльність.
Крім того, розгляд справи ще триває, у судовому засіданні не допитані свідки, потерпілі, а тому існує ризик того, що знаходячись на свободі, обвинувачений зможе впливати на них.
Однак, в матеріалах провадження, наданих суду, не достатньо доказів, які б давали підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 п.2 ст. 177 КПК України.
Оскільки на даний час по справі триває судовий розгляд, який зважаючи на категорію складності справи, потребує значного проміжку часу для його закінчення, адже на даний час, у судовому засіданні, ще не допитані свідки, потерпілі, не досліджені письмові докази, суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 строком на 60 днів.
Враховуючи вище викладене, керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 197, 331 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження терміну запобіжного заходу, тримання під вартою, обвинуваченому ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід, тримання під вартою, строком на 60 днів до - 04.12.2025 року.
Ухвала може бути оскаржена протягом 5 днів з моменту її оголошення до Запорізького апеляційного суду в установленому порядку.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_2