Справа № 333/10733/24
Провадження № 1-кп/333/500/25
15 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
з участю:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за № № 12024082040001580 від 21.10.2024 відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Самарканд, Узбекистан, громадянину України, маючому середню освіту, не одруженому, офіційно не працевлаштованому, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який не має постійного місця проживання, раніше судимому:
1) 11.11.1998 Євпаторійським міським судом Автономної Республіки Крим за ч. 1 ст. 143 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки;
2) 20.03.2003 Київським районним судом міста Сімферополя за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки;
3) 20.03.2003 Київським районним судом міста Сімферополя за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки;
4) 01.10.2003 Київським районним судом міста Сімферополя за ч. 3 ст.185, ч.3 ст.187, ч.3 ст.186, ч.4 ст.70, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років;
5) 05.09.2003 Євпаторійським міським судом Автономної Республіки Крим за ч. 2 ст. 185, ч.3 ст.185, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки;
6) 28.09.2012 Київським районним судом міста Сімферополя за ст. 395 КК України до покарання у виді арешту строком на 3 місяці;
7) 10.04.2013 Судацькимрайонним судом Автономної Республіки Крим за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки;
8) 03.10.2018 Франківським районним судом міста Львів за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки;
9) 01.10.2018 Шевченківським районним судом міста Львів за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 2 місяці;
10) 04.02.2019 Личаківським районним судом міста Львів за ч.3 ст.185, ч.4 ст.70, ст.71 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України,
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
20.10.2024 приблизно о 21 годині 30 хвилин, ОСОБА_4 , маючи прямий умисел на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX із подальшими змінами, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, знаходячись у лісосмузі біля будинку, який розташований за адресою: вул. Космічна, 130а, м. Запоріжжя, з метою наживи та незаконного збагачення, підійшов до потерпілого ОСОБА_6 та наніс останньому один удар рукою в область голови, внаслідок чого, потерпілий впав на землю. Внаслідок падіння у потерпілого з правої руки випав мобільний телефон марки «Xiaomi», моделі Redmi 9 NFS», у корпусі темно-синього кольору, вартістю 2 600 гривень 00 копійок, в якому знаходилась сім-карта оператора мобільного зв'язку «Водафон» з абонентським номером НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , які матеріальної цінності для потерпілого не представляють.
Після чого, ОСОБА_4 відкрито викрав вказаний мобільний телефон та разом з майном зник з місця скоєння злочину, тим самим розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на зазначену суму.
Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч.4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно, в умовах воєнного.
Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України визнав повністю та пояснив, що дійсно познайомився з потерпілим ОСОБА_6 на зупинці громадського транспорту, попрохав у потерпілого мобільний телефон з метою зателефонувати близьким родичам, які знаходяться в окупованому Криму. Згодом, потерпілий запропонував піти в сторону, де останній проживав, на що ОСОБА_4 погодився. На шляху ОСОБА_4 вдарив потерпілого один раз рукою в область обличчя та вирвав з руки потерпілого наявний у нього мобільний телефон. Чи впав потерпілий після удару ОСОБА_4 не пам'ятає. Після скоєного, обвинувачений зазначив, що зник з місця пригоди. Розпорядився ОСОБА_4 викраденим майном потерпілого шляхом продажу на ринку приблизно за суму в розмірі 300 грн (точно не пам'ятає).
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його вина у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабіжу), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно, в умовах воєнного стану повністю підтверджується дослідженими та перевіреними в судовому засіданні такими доказами:
- показаннями потерпілого ОСОБА_6 , який суду пояснив, що у вечорі восени 2024 року познайомився з обвинуваченим ОСОБА_7 на зупинці по АДРЕСА_2 напроти магазину АТБ. Потерпілий стояв там пив каву, до нього підійшов ОСОБА_8 , який зазначив, що він є переселенцем з Криму та попрохав надати йому грошові кошти. Згодом разом вони пішли до магазину АТБ. Після магазину АТБ разом пішли в сторону дому, де проживає потерпілий. На вулиці було вже темно, потерпілий тримав свій телефон марки «Xiaomi», моделі Redmi, та підсвічував ним дорогу. В цей же час, ОСОБА_8 вдарив його один раз в обличчя, у зв'язку з чим, потерпілий впав на землю. Після цього, ОСОБА_8 забрав у потерпілого мобільний телефон та побіг. Потерпілий вважає, що у ОСОБА_8 був намір саме заволодіти його майном у вигляді мобільного телефону марки «Xiaomi», моделі Redmi;
- показаннями свідка ОСОБА_9 , який пояснив, що працює в кіоску з ремонту мобільних телефонів на ринку «Анголенко». У 2024 році зранку (точну дату не пам'ятає) до нього підійшов ОСОБА_8 та запропонував йому купити телефон марки «Xiaomi», моделі Redmi, у корпусі синього кольору, на що свідок погодився. Також зазначив, що телефон був без зарядного пристрою, у робочому стані, але битий. Телефон був куплений у ОСОБА_8 у вартості до 500 грн. Згодом підійшли співробітники поліції та вилучили вказаний телефон. Свідок ОСОБА_9 під час судового розгляду впізнав ОСОБА_4 , як особу, яка продала йому вказаний мобільний телефон Redmi;
- даними протоколу огляду місця події від 21.10.2024, з додатком до нього - фототаблицею, згідно яких предметом огляду була ділянка місцевості в лісосмузі на перехресті біля будинку № 130-А по вул. Космічній в м. Запоріжжі. Під час проведення вказаної слідчої дії потерпілий ОСОБА_6 вказав місце, де відбулось місце події та куди побіг ОСОБА_4 після того, як все трапилося;
- даними протоколу пред'явлення до впізнання від 21.10.2024 з додатком, згідно з яким потерпілий ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_4 під номером 3, як особу, котра вдарила потерпілого правою рукою по обличчю та заволоділа мобільним телефоном Redmi;
- даними висновку експерта КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради № 1874п від 21.10.2024, згідно з яких:
1.Рана слизової оболонки верхньої губи праворуч у гр. ОСОБА_6 сама за собою кваліфікується як легке тілесне ушкодження.
2.Тілесне ушкодження утворилось від не менш ніж одноразового впливу тупого предмета.
3.Давність утворення тілесного ушкодження не суперечить терміну, зазначеного в обставинах справи.
4.Не виключається можливість утворення виявленого тілесного ушкодження в умовах одноразового падіння з висоту власного зросту га тупу плоску поверхню.
5.Виявлене тілесне ушкодження локалізовано в ділянці, що є доступною для спричинення власною рукою.
- даними протоколу огляду від 21.10.2024, відповідно до яких предметом огляду був диск для лазерних систем зчитування формату DVD-R, після відкриття якого встановлено наявність двох відео файлів з камери відеоспостереження, розташованої у приміщенні магазину «АТБ-маркет», розташованого за адресою: вул. Космічна, буд. 124. У тексті протоколу розміщені фото вирізки (фотоскріни) з відеозаписів, де зображено, як 20.10.2024 ОСОБА_6 разом із ОСОБА_4 знаходяться у приміщенні магазину «АТБ-маркет», розташованого за адресою: вул. Космічна, буд. 124;
- речовими доказами: диском для лазерних систем зчитування, формату DVD-R.
- даними протоколу пред'явлення до впізнання від 22.10.2024 з додатком, згідно з яким свідок ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_4 під номером 3, як особу, котра 21.10.2024 близько о 08:00 год. ранку прийшов до свідка на ринку «Анголенко» у м. Запоріжжі та запропонував придбати мобільний телефон марки «Redmi 9 NFS», вартістю 200 грн;
- завою ОСОБА_9 про добровільну видачу співробітникам поліції мобільного телефону марки «Redmi 9 NFS» темно-синього кольору;
- даними протоколу огляду предмета від 23.10.2024 з додатками, згідно яких предметом огляду був мобільний телефон марки «Redmi 9 NFS». В ході огляду було встановлено ідентифікатор мобільного телефону, а саме: imei: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 . Крім того, при вході до мобільного додатку «ДІЯ» встановлені документи, а саме: пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_6 ;
- речовими доказами: мобільний телефон марки «Redmi 9 NFS», imei: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ;
- даними висновку експерта від 13.11.2024 за № СЕ-19/108-24/21431-ТВ, відповідно до яких ринкова вартість мобільного телефону «Xiaomi Redmi 9 3/32 GB NFS» складає 2 600 грн.
З метою оцінки вказаних вище доказів за ознаками належності, допустимості та достовірності, встановлення інших обставин, що мають значення для цього кримінального провадження, а також вирішення питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку, судом досліджено такі процесуальні рішення, документи та інші матеріали:
- рапорт начальникові ВП № 4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області про те, що 21.10.2024 отримано та зареєстровано ЄО за № 25644 заяву про скоєння грабежу;
- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 21.01.2024, згідно якого ОСОБА_6 просить органи поліції притягти до кримінальної відповідальності невідому особу, яка заволоділа його мобільним телефоном марки «Xiaomi», моделі Redmi, у корпусі темно-синього кольору;
- постанова слідчого СВ ВП № 4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області від 21.10.2024 про доручення проведення судової медичної експертизи;
- заява про надання відеозаписів з камер відеоспостереження встановлених на фасаді супермаркету «АТБ», розташованого за адресою: вул. Космічна, буд. 124 в м. Запоріжжі в період часу з 21:15 год. по 21:30 год. 20.10.2024;
- доручення слідчого СВ ВП № 4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області № 121 про проведення слідчих (розшукових) дій в порядку ст.ст. 40, 41 КПК України;
- постановою слідчого СВ ВП № 4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області від 05.11.2024 про призначення судової товарознавчої експертизи від 05.11.2024;
- довідка про витрати на проведення експертизи.
Оцінка суду
При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011 р.) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, Series А., заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв'язку, а також в сукупності з показаннями свідка та потерпілого, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питання щодо визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення недостовірними чи недопустимими.
Проаналізувавши досліджені докази у справі в сукупності, суд вважає їх достовірними, допустимими, об'єктивно та послідовно підтверджуючими одне одного та винність ОСОБА_4 у скоєнні злочину за викладених у вироку обставинах.
Суд приймає, як належні та достатні докази показання потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_9 , оскільки їх покази були послідовними щодо обставин, які мали істотне значення для правильного вирішення справи - часу, місця, способу вчинення кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила, були логічними та узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами.
Під час вивчення матеріалів кримінального провадження також не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що потерпілий та свідок з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити обвинуваченого у інкримінованому йому злочині.
Мотиви призначення покарання.
Згідно ч. 1 ст. 11 КК України, кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 23 КК України, виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.
Частиною 2 ст. 24 КК України передбачено, що прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 63 КК України, покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу. Позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п'ятнадцяти років, за винятком випадків, передбачених Загальною частиною КК України.
За змістом ст. 65 КК України, суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 КК України; відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише уразі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Більш суворе покарання, ніж передбачене відповідними статтями Особливої частини КК України за вчинене кримінальне правопорушення, може бути призначене за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків згідно зі статтями 70 та 71 КК України.
Згідно з Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який віднесено законом до категорії тяжких злочинів.
Обставини, що обтяжують покарання: рецидив злочинів.
Обставини, що пом'якшують покарання судом не встановлено.
При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує вимоги пунктів 1 та 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», а також характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше був неодноразово судимий, не має постійного місця проживання та роботи, вину визнав повністю, щиро розкаявся, матеріальну шкоду вчиненим кримінальним правопорушенням добровільно не відшкодував, позицію потерпілого, який не наполягав на призначенні суворого покарання, в період з 07.10.2024 по 14.10.204 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради з діагнозом: «Психічні та поведінкові розлади внаслідок комбінованого вживання ПАР (солі, алкоголь). Синдром залежності. Стан відміни. Переніс гостру інтоксикацію з розладами сприйняття клінічно».
Враховуючи вищевикладені обставини, принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 186 КК України.
Суд при призначенні покарання обвинуваченій у виді позбавлення волі бере до уваги те, що матеріали кримінального провадження не містять обмежень щодо призначення такого виду покарання.
Водночас суд зауважує, що призначення такого покарання відповідає позиції ЄСПЛ, викладеній у рішеннях по справах «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 та «Фрізен проти Росії» від 24.03.2015, в яких ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних свобод особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У рішенні по справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 ЄСПЛ вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов'язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету - покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.
Вказане покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , попередить вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, документально підтверджені витрати на залучення експерта в сумі 795,90 грн. покладаються судом на обвинуваченого.
Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 374 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання за ч. 4 ст. 186 КК України у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розраховувати з дня його затримання, тобто з 21 жовтня 2024 року.
У відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України, в строк призначеного покарання зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк попереднього ув'язнення в період з 21 жовтня 2024 року до набрання цим вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» до набрання цим вироком законної сили залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в дохід держави витрати на залучення експерта в сумі - 795 (сімсот дев'яносто п'ять) грн. 90 коп.
Речові докази:
-мобільний телефон марки «Redmi 9 NFS», imei: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_6 - залишити останньому за належністю;
-диск для лазерних систем зчитування, формату DVD-R - залишити в матеріалах кримінального провадження № 12024082040001580.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1