Справа № 177/2948/25
Провадження № 2/177/1779/25
Іменем України
16.10.2025 Суддя Криворізького районного суду Дніпропетровської області Лященко В.В., перевіривши матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики,
встановив:
14.10.2025 до Криворізького районного суду Дніпропетровської області надійшла зазначена позовна заява.
Представник позивача ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Кудіна А.В. в позові просить стягнути з відповідача на користь ТзОВ ««Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості:
- договором позики №79211726 в розмірі 15 463, 00 грн., з яких: 5 000, 00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 608, 00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 0 грн. - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою; 9 855, 00 грн. - сума заборгованості за пенею;
- договором позики №2215629 в розмірі 14 006, 25 грн., з яких: 4 500, 00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 506, 25 грн. - сума заборгованості за відсотками; 0 грн. - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою; 9 000, 00 грн. - сума заборгованості за пенею.
Всього просить стягнути заборгованість за договорами у загальному розмірі: 29 469, 25 грн. та понесені судові витрати.
Дослідивши позовну заяву суддя прийшов до висновку, що подана позовна заява підлягає поверненню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Разом з тим, виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.
У розумінні наведеного, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм ЦПК України.
Відповідно до статті 188 ЦПК України, визначено підстави та порядок об'єднання позовних вимог. Зокрема, згідно з частиною першою цієї статті в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Тобто, об'єднані в одне провадження можуть бути декілька позовних вимог, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших, тобто є похідними.
За своїм процесуальним призначенням інститут об'єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються пов'язаністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же підстав або доказів.
Метою об'єднання позовних вимог є можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.
Отже, порушенням правила об'єднання вимог, є об'єднання непов'язаних вимог, тобто таких, які не пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.
Під вимогою розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача стосовно предмету спору. Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
З наведеного вбачається, що позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №911/414/18, постановах Верховного Суду від 22.04.2019 року у справі № 914/2191/18, від 02.12.2020 року у справі № 908/420/20.
Підстави виникнення вимог даної позовної заяви відрізняються між собою та ніяким чином не пов'язані між собою. Кожна вимога ґрунтується на окремому договорі, який з іншим договором ніяким чином не пов'язаний і задоволення позовної вимоги відносно одного договору не впливає на задоволення позовної вимоги відносно іншого договору і навпаки.
ОСОБА_1 уклав договори позики №79211726 від 09.04.2024 та №2215629 від 13.04.2024 з товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
Як встановлено судом, підставами виникнення спірних правовідносин сторін у даній справі є два окремі договори, кожен із яких породжує різні взаємні права та обов'язки, що обумовлено відмінністю в умовах договорів (суми позики, розміру відсотків за користування кредитними коштами, а також строків їх повернення).
Вказаний висновок суду узгоджується з позицією Об'єднаної палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 16.10.2020 у справі № 910/7186/19.
Так, об'єднана палата дійшла висновку, що кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення у сторін цього правовідношення цивільних прав і обов'язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного кредитного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов'язаними між собою (різні кредитні договори, договори забезпечення тощо).
Отже, пред'явивши вимоги про стягнення заборгованості за двома різними договорами, позивач порушив правила об'єднання позовних вимог, визначені статті 188 ЦПК України, оскільки такі позовні вимоги не пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, такі вимоги не є основними та похідним, вимоги заявлені з різних підстав, за поданою позивачем позовною заявою фактично підлягають вирішенню окремі спори з різним предметом спору щодо стягнення заборгованості за різними договорами, указані вимоги не є однорідними та такими які нерозривно пов'язані між собою.
Відтак, заявлені вимоги не можуть бути об'єднані в одне провадження та сумісний їх розгляд є неможливим. Під час розгляду справи суд має надати оцінку умовам кожного з укладених договорів та правовій природі кожного з них, а також встановити обставини щодо виконання/невиконання сторонами умов цих договорів, обставин укладення договорів, дотримання їх умов сторонами, а також правомірність заявлених до стягнення сум, суду необхідно проводити окрему процесуальну процедуру з визначенням та дослідженням різного кола доказів, пов'язаних зі встановленням обставин, на які посилається позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, при цьому судом не встановлено наявності підстав для застосування положень статті 188 ЦПК України щодо роз'єднання позовних вимог.
Позивач з власної ініціативи об'єднав позовні вимоги без дотримання правил об'єднання позовних вимог.
Судом при постановленні даної ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить із того, що реалізуючи п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. (Рішення Суду у справі Жоффрделя Прадель проти Франції від 16.12.1992 р., (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).
З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадку, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог, про що постановлюється ухвала.
Частиною 6 статті 188 ЦПК України визначено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог у самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства.
Водночас, відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі роз'єднання судом позовних вимог судовий збір, сплачений за подання позову, не повертається і перерахунок не здійснюється. Після роз'єднання судом позовних вимог судовий збір повторно не сплачується.
Оскільки позивачем було порушено правила об'єднання позовних вимог та сплачено судовий збір, виходячи із загальної суми позову, а після роз'єднання судом позовних вимог судовий збір повторно не сплачується, то у даному випадку застосування судом положень ч. 6 ст. 188 ЦПК України і роз'єднання позовних вимог не сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства та призведе до безпідставного зменшення судових витрат позивача.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви позивачу у зв'язку із порушенням правил об'єднання позовних вимог.
Водночас слід роз'яснити позивачу про можливість звернення до суду із вимогами про стягнення заборгованості з окремими позовами по кожному договору окремо.
Керуючись ст. ст. 185, 188, 259, 260 ЦПК України,
постановив:
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики повернути позивачу.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення).
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя В.В. Лященко