справа № 235/4738/24
провадження № 2/208/1083/25
02 жовтня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського, Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді: Кузнєцової А. С.,
за участю секретаря судового засідання: Бистрова І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ «ДТЕК Донецькі електромережі», Управління пенсійного Фонду України в Кіровському районі м.Донецька, третя особа: Донецький відділ державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зняття арешту з майна, -
На розгляд Красноармійського міськрайонного суду Донецької області пред'явлено вказану позовну заяву, в якій позивачем заявлено вимогу зняти скасувати арешт, накладений державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції м.Донецька 28.03.2014 року на майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Виключити з єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис від 28.03.2014 року за №5150987 про арешт всього нерухомого майна, зроблений на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції м.Донецька від 28.03.2014 року.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 05.06.2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції м.Донецька було відкрито виконавче провадження №38308971 з примусового виконання вимоги УПФУ в Кіровському районі м.Донецька від 04.03.2013р. №Ф-252 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФУ коштів у сумі 655,50 грн. 28.03.2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції м.Донецька винесено постанову про арешт майна боржника та заборону його відчуження. 13.02.2017 року державним виконавцем, керуючись п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Також, 28.02.2014 році державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції м.Донецька було відкрито виконавче провадження №42307278 з примусового виконання судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ДТЕК» «Донецькобленерго» заборгованості у сумі 315,38 грн. 02.02.2017 року державним виконавцем, керуючись п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (07.11.2014 розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085-р було затверджено перелік населених пунктів (зона АТО), на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. У зв'язку з чим виконавчі дії на тимчасово неконтрольованій території не проводяться).
На даний час позивач не має можливості розпоряджатись своїм майном, оскільки, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 24.05.2024 року зареєстровано обтяження на нерухоме майно. З метою вирішення питання щодо зняття арешту з майна, 24.05.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області з заявою про звільнення майна з під арешту. Листом від 28.05.2024 позивачу було повідомлено про наявність відносно неї двох виконавчих проваджень, №38308971 та №42307278. Надати будь-яку інформації щодо даних проваджень не можливо, оскільки приміщення, матеріально-технічна база та документація Кіровського районного відділу державної виконавчої служби у м.Донецьк були захоплені в результаті проведення активної фази АТО. Додатково позивачу роз'яснено про можливість звернення до суду за винесенням відповідного рішення суду про зняття арешту з майна.
Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 24.06.2024 року порушено справу за правилами загального позовного провадження (між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення судді).
Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 24.07.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
26.07.2024р. до суду від відповідача ГУ ПФУ Донецької області надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Посилався на те, що ОСОБА_1 перебувала на обліку як платник внесків в управлінні Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Донецька як фізична особа-підприємець, яка знаходилась на спрощеній системі оподаткування. Відповідно до даних Інформаційних систем органів ПФУ, за страхувальником станом на 15.07.2014 року обліковується заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (єдиний податок) - 655,50 грн. В зв'язку з тим, що місце реєстрації позивача - м.Донецьк, є територією, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, у Головного управління ПФУ була відсутня можливість здійснювати заходи примусового стягнення до боржника.
29.07.2024 року представник позивача - адвокат Богуш В.Д., надав суду відповідь на відзив. Посилався на те, що відповідач протягом 7 років жодного разу не звернувся до позивача щодо наявної суми заборгованості. Вважаючи, що перед ним мається заборгованість, відповідач міг відновити втрачене провадження та продовжити стягнення коштів, але цим правом не скористався. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Рішенням Вищої ради правосуддя № 74 від 29.08.2024 року територіальна підсудність судових справ Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з 02.09.2024 року визначено за Заводським районним судом міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
16 грудня 2024 року в провадження судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Кузнєцової А.С. було передано вищезазначену цивільну справу.
Ухвалою судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Кузнєцової А.С. справу було прийнято до розгляду та призначено до розгляду в порядку загально позовного провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача - адвокат Богуш В.Д. у судове засідання не з'явився, суду, в порядку ч. 3 ст. 211 ЦПК України, адресовано заяву про розгляд справи в його та позивача відсутність, заявлені вимоги підтримано.
Представник відповідача ГУ ПФУ Донецької області у судове засідання не з'явився. Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника управління.
Представник відповідача АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» в судове засідання не з'явився, судом вжито максимальні заходи для його повідомлення про розгляд справи з дотриманням ст. ст. 128, 130 ЦПК України.
Представник третьої особи Донецький відділ державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з'явився, судом вжито максимальні заходи для його повідомлення про розгляд справи з дотриманням ст. ст. 128, 130 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, належно з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, оцінки їх доводів і наданих ними доказів, приходить до наступних висновків.
Так, згідно наявної в матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 24.05.2024 року вбачається, що на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 38308971, виданий 28.03.2014 року, виданої відділом державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції м.Донецька, накладено арешт на все нерухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_2 , реєстраційний номер обтяження 5150987 ( а. с. 5 ).
24.05.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області з заявою про звільнення майна з під арешту. Листом від 28.05.2024 позивачу було повідомлено, що 05.06.2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції м.Донецька було відкрито виконавче провадження №38308971 з примусового виконання вимоги УПФУ в Кіровському районі м,Донецька від 04.03.2013р. №Ф-252 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФУ коштів у сумі 655,50 грн. 28.03.2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції м.Донецька винесено постанову про арешт майна боржника та заборону його відчуження. 13.02.2017 року державним виконавцем, керуючись п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Також, 28.02.2014 році державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції м.Донецька було відкрито виконавче провадження №42307278 з примусового виконання судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ДТЕК» «Донецькобленерго» заборгованості у сумі 315,38 грн. 02.02.2017 року державним виконавцем, керуючись п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (07.11.2014 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085-р було затверджено перелік населених пунктів (зона АТО), на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. У зв'язку з чим виконавчі дії на тимчасово неконтрольованій території наданий час не проводяться). Надати будь-яку інформацію щодо даних проваджень не можливо, оскільки приміщення, матеріально-технічна база та документація Кіровського районного відділу державної виконавчої служби у м.Донецьку були захоплені в результаті проведення активної фази АТО. Додатково позивачу роз'яснено про можливість звернення до суду за винесенням відповідного рішення суду про зняття арешту з майна ( а. с. 6-8 ).
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Постанова № 5) від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцем знаходження цього майна або основної його частини.
Відповідно до ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Стаття 391 ЦК України визначає, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У відповідності зі ст. 41 Конституції України, кожний має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю.
Статтею 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини 1950 року та основоположних свобод. Першого протоколу та протоколів № 2, 4. 7. та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
За приписами ч. 3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час проведення окремих процесуальних дій, розгляду та вирішення справи.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.9 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження»,вВиконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
07.11.2014 розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085-р було затверджено перелік населених пунктів (зона АТО), на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. У зв'язку з чим виконавчі дії на тимчасово неконтрольованій території наданий час не проводяться. Оскільки матеріали виконавчого провадження перебувають на території,на якій на даний час проводиться активна фаза АТО, а Кіровський відділ ДВС ГТУЮ у Донецькій області переміщено на територію, підконтрольну Українській владі, подальше проведення виконавчих дій за даним виконавчим документом неможливо. Законами України "Про боротьбу з тероризмом", "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та ін. визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Згідно ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Частиною 2 цього Закону передбачено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Згідно ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Отже, вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-26цс13 від 15 травня 2013 року.
Суд, на підставі вищевикладеного, з урахуванням вказаних правових норм, - приходить до переконання про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зняття арешту з нерухомого майна.
Ухвалюючи по справі таке рішення, - суд враховує, що арешт на нерухоме майно накладено 28.03.2014 р. з метою примусового виконання вимоги УПФУ в Кіровському районі м.Донецька від 04.03.2013р. №Ф-252 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФУ коштів у сумі 655,50 грн.
13.02.2017 року державним виконавцем, керуючись п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу в рамках виконавчого провадження №38308971 з примусового виконання вимоги УПФУ в Кіровському районі м,Донецька від 04.03.2013р. №Ф-252 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФУ коштів у сумі 655,50 грн.
Відповідно до ч.1, ч.5, ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Встановлено, що до моменту звернення ОСОБА_1 до суду, стягувачем повторно не було здійснено міри щодо примусового стягнення з позивача суми боргу зі сплати єдиного внеску у сумі 655,50 грн., що не оспорюється і представником відповідача - Управління ПФУ.
Щодо посилання представника відповідача на те, що у Головного управління ПФУ була відсутня можливість здійснювати заходи примусового стягнення до боржника через те, що місце реєстрації позивача - м.Донецьк, є територією, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, суд зазначає, що 29.09.2021 р. шляхом злиття відділів ДВС, було утворено Донецький відділ державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), куди, серед інших увійшов і Відділ державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції м.Донецька. А згідно наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2022 року Донецький відділ державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) увійшов у склад перейменованого Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із збереженням статусу юридичної особи та перейменуванням у Донецький відділ державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Отже, безпідставна наявність арешту на все майно, яке належить позивачу, порушує права останньої на вільне володіння та розпорядження майном на власний розсуд.
Тому, не зняття державними виконавцями арешту з майна боржника у виконавчому провадженні, відсутністю відкритого виконавчого провадження, порушує право позивача на володіння, користування та розпорядження майном.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року по справі № 817/928/17.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 328, 391 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 10, 12, 19, 30, 76, 77, 81, 82, 89, 133, 206, 211, 247, 263-265, 273, 353-355 ЦПК України, п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», Законом України «Про виконавче провадження», суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «ДТЕК Донецькі електромережі», Управління пенсійного Фонду України в Кіровському районі м.Донецька, третя особа: Донецький відділ державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зняття арешту з майна - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції м.Донецька 28.03.2014 року на майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Виключити з єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис від 28.03.2014 року за №5150987 про арешт всього нерухомого майна, зроблений на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції м.Донецька від 28.03.2014 року.
Згідно ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Дата складання повного тексту рішення 02.10.2025 року.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;
- відповідачі:
- АТ «ДТЕК Донецькі електромережі», місцезнаходження - Донецька область, м.Покровськ, вул.Степана Бандери 32, ЄДРПОУ 00131268;
- Управління пенсійного Фонду України в Кіровському районі м.Донецька: Донецька область, м.Костянтинівка, вул. Ціолковського 25, ЄДРПОУ 21982562;
- третя особа: Донецький відділ державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Донецька область, м.Костянтинівка, вул. Академічна 20, ЄДРПОУ 44409188.
Суддя А.С. Кузнєцова