Справа № 589/3229/23
Провадження № 2/589/493/24
12 березня 2024 року м.Шостка
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області в особі головуючого судді Лєвши С.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
21 червня 2023 року Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі - АТ «ПУМБ») звернулось до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1001854631001 від 10.04.2021 в розмірі 101904 гривні 89 копійок.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10 квітня 2021 року між АТ «ПУМБ» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1001854631001 (далі - Договір-1), предметом якого є надання кредитних коштів у сумі 70000 гривень 00 копійок.
Кредитні кошти відповідачу надано у спосіб, зазначений в Договорі-1. Отже, позивач, свої обов'язки за кредитним договором виконав в повному обсязі. Відповідач здійснював платежі по договору до 10 липня 2021 року, з вказаного часу перестав виконувати умови кредитного договору, а саме сплачувати заборгованість по кредиту, процентах та комісії. Заходи позасудового врегулювання виявились безрезультатними, та станом на 17 січня 2023 року заборгованість за Договором-1 становить 101904 гривні 89 копійок, а саме: заборгованість за кредитом у сумі 61211 грн 18 коп., заборгованість за процентами у сумі 9 грн 01 коп. та заборгованість за комісією у сумі 40684 грн 70 коп.
28 липня 2023 року ухвалою суду прийнято справу до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у якій роз'яснено учасникам, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу роз'яснено право подати відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.
Ухвалу про відкриття провадження від 28 липня 2023 року разом із позовною заявою та додатками до неї було направлено рекомендованим листом з повідомленням на зареєстроване місце проживання відповідача, але була повернута на адресу суду з відміткою АТ «Укрпошти» - «за закінченням терміну зберігання». (а.с.29)
Станом на 12 березня 2024 року відзив на позов та заперечення від відповідача ОСОБА_1 до суду не надійшли.
Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 10 квітня 2021 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 , укладено Договір-1, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит на загальні цілі (споживчий кредит) у сумі 70000 гривень шляхом надіслання банківського переказу за визначеними у заяві реквізитами строком на 24 місяці, з розміром комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 3,99% та розміром процентної ставки - 0,01 % річних.
Відповідно до умов договору клієнт підписанням цієї заяви беззастережно підтвердив, що приймає Публічну пропозицію банку на укладення Договору комплексного обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ», просить надати йому споживчий кредит.
Так, за змістом заяви №1001854631001 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 10 квітня 2021 року, з умовами якої погодився відповідач, про що свідчить наявність її власноручного підпису в ній, визначено базову відсоткову ставку, розмір щомісячних платежів, розмір комісії. У розділі «підтвердження та запевнення» споживач банківських послуг підтвердив, що отримав примірник цієї заяви, ознайомлений із договором (ДКБО), тарифами банку та цілком згодний.
Порядок погашення заборгованості встановлений у вказаній вище заяві, за підписом позичальника, із зазначенням його прізвища та ініціалів, що також дублює умови надання кредитних коштів, викладені у заяві та визначений у формі ануїтетних платежів: платіжний період з 10.04.2021 по 10.04.2023, чиста сума кредиту - по 5709 грн 97 коп., щомісяця, та 5709 грн 87 коп. (останній платіж, комісія 2793 грн щомісяця.
Пунктом 2.2.5 Частини 2 Публічної пропозиції Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (роздруківка долучена до справи у редакції, що діє з 15.03.2021, тобто, після укладення договору між сторонами не змінювалась) передбачено, що підписанням Заяви на приєднання до Договору, Клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення Договору Клієнт ознайомився з повним текстом Договору (в тому числі Тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами Договору.
Відповідно до п. 5.1.4. Частини 5 Публічної пропозиції Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов'язаний своєчасно та повністю відшкодовувати Банку сплачені ним кошти.
Згідно з п. 5.1.7. Частини 5 Публічної пропозиції Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов'язаний сплачувати заборгованість по договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов'язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим договором.
Так, АТ «ПУМБ» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит у обумовленій договором сумі, що підтверджується платіжною інструкцією №TR.48643173.23123.8810 від 10 квітня 2021 року.
За даними наявного розрахунку заборгованості встановлено, що станом на 17 січня 2023 року заборгованість відповідача ОСОБА_1 за Договором-1 складає 101904 грн 89 коп., а саме: заборгованість по сумі кредиту - 61211 грн 18 коп., заборгованість за процентами - 09 грн 01 коп., заборгованість за комісією - 40684 грн 70 коп.
Крім того, за даними дослідженого судом розрахунку в період з 10 березня 2022 року по 10 травня 2022 року позичальнику надавались кредитні канікули щодо сплати тіла кредиту.
На час звернення до суду відповідач не сплатив заборгованість за договором, доказів протилежного стороною відповідача до суду не подано.
Факт укладення договору з боку ОСОБА_1 під час провадження справи в суді не оспорювався. Даних про його розірвання сторонами до справи не надано.
Вимога про дострокове повернення кредиту від 17 січня 2023 року відповідачем не виконана.
Вивчивши матеріали справи, суд виходить з таких норм чинного законодавства.
За загальним правилом ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Суд при розгляді справи застосовує правовий зміст норм, які регулюють загальні умови, строки виконання зобов'язань учасниками цивільних правовідносин, правові наслідки їх порушень, зокрема, у відносинах щодо позики, а саме, ст.207, 509, 525-527, 599, 610, 611, 625, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України. Крім того, на дані правовідносини, поширюються положення про договір (ст.626-629, 631 ЦК України). Зокрема, ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
За приписами ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з ч.1,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.
Згідно з положеннями ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За приписами ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, судом враховується позиція Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 03.07.2019 у цивільній справі №342/180/17, пр. 14-131цс19.
Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Враховуючи зміст наведених норм, можна вважати, що споживач послуг банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Оскільки такі умови договорів приєднання розробляються позивачем, як надавачем банківських послуг, відповідно, вони мають бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору та під час його виконання діють певні вимоги у визначеній редакції.
У вказаній справі цієї умови в достатньому обсязі дотримано позивачем, відповідно, положення ст.634 ЦК України розповсюджуються на правовідносини, що склались між сторонами.
За нормою ч.2 ст.1050 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Так, ч.1 ст.1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Крім того, згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Так, в разі укладення кредитного договору, проценти за користування кредитними коштами та міра відповідальності кредитора поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У цій справі позивачем заявлено вимоги про погашення кредиту, а саме, прострочених тіла кредиту, процентів, нарахованих на вказане тіло, а також комісії.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Так, під час розгляду справи суд дійшов висновку про те, що позивач виконав свої зобов'язання за вказаним кредитним договором про надання банківських послуг, а саме, здійснив надання кредитних коштів ОСОБА_1 у обумовлений сторонами договору безготівковий спосіб.
Крім того, суд зауважує, що підтверджень розірвання договору за ініціативою відповідача чи його заперечень проти розрахунку суми заборгованості у вигляді простроченої суми кредиту та процентів, які заявлені до стягнення за вирахуванням сплачених сум, у матеріалах справи немає.
Так, з урахуванням наведених норм та наданого позивачем розрахунку суд встановив, що станом на 17 січня 2023 року відповідач взятих на себе кредитних зобов'язань до звернення до суду належним чином не виконав, сума тіла кредиту та процентів (прострочених щодо обох складових), що підтверджена розрахунком, є обґрунтованою та підлягає стягненню з вказаної фізичної особи в заборгованості за тілом кредиту у сумі 61211 грн 18 коп. та за процентами у сумі 09 грн 01 коп., що дорівнює 61220 грн 19 коп.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісією суд зазначає наступне.
Згідно із ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у виді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Тобто, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року по справі № 496/3134/19 зазначила наступне.
За загальним правилом, передбаченим ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами 2,3 ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення ч.1,2,5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи активну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч.1 ст. 1 та ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.1 ст. 11, ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
В заяві від 10 квітня 2021 року відповідач своїм підписом погодив комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,99%, проте банк не роз'яснив за які конкретні розрахунково-касові дії з відповідача буде взята комісія за обслуговування кредитної заборгованості. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості.
Пунктом 5.7.3 Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного обслуговування фізичних осіб, позичальнику встановлено плату за послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахункове касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку послуг з обслуговування кредитної заборгованості, їх погодження зі споживачем при укладенні кредитного договору. Так, вказані умови договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а значить передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту в тому числі, слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, що суперечить вимогам ч.1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.
З урахуванням положень ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» суд дійшов висновку, що умови кредитного договору від 10 квітня 2021 року про встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,99% є нікчемними, а тому вимоги банку про стягнення заборгованості за комісії у розмірі 40684 грн 70 коп. є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані частково, а відтак підлягають до часткового задоволення, зокрема, в частині наявності заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за процентами за кредитним договором, що у сукупності становить суму заборгованості у розмірі 61220 грн 19 коп.
У зв'язку із частковим задоволенням позову у розмірі 61220 грн 19 коп., що складає 60,08% від ціни позову в розмірі 101904 грн 89 коп., на відповідача у відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України слід покласти відшкодування зі сплати судового збору на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог - в розмірі 1612 грн 55 коп., що складає 60,08% від розміру сплаченого судового збору 2684 грн.
Керуючись ст. 2, 19, 76-81, 89 , 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження юридичної особи: місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4, поштовий індекс 04070) заборгованість за кредитним договором №1001854631001 від 10 квітня 2021 року у розмірі 61220 (шістдесят одна тисяча двісті двадцять) гривень 19 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження юридичної особи: місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4. Поштовий індекс 04070) судовий збір у розмірі 1612 (одна тисяча шістсот дванадцять) гривень 55 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області С.Л.Лєвша