СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/5819/25
пр. № 2/759/3650/25
08 жовтня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Твердохліб Ю.О.
за участю секретаря судових засідань Олійник Н.Р.
позивача ОСОБА_1
представника позивача Басараб Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання права користування жилим приміщенням в гуртожитку,-
У березні 2025 року через систему «Електронний суд» позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - Святошинська РДА) та просила суд визнати за нею право користування жилим приміщенням кімнати гуртожитку АДРЕСА_1 .
Свої вимоги позивач мотивував тим, що вона, ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Київським заводом «Червоний Екскаватор», на сьогодні це Приватне акціонерне товариство «АТЕК» (далі - ПрАТ «АТЕК»), з 11 жовтня 1985 року до 20 жовтня 1999 року, що підтверджується копією трудової книжки.
На підставі спільного рішення профкому та адміністрації підприємства у зв'язку із роботою їй було надано у 1985 році для проживання кімнату № 925 , а у 1994 році надано кімнату № 411 у гуртожитку на АДРЕСА_2 .
На кімнату № 925 у подальшому було видано ордер ОСОБА_2 , який там і проживає на цей час.
Цей гуртожиток за рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 31 березня 1972 року № 442 введений в експлуатацію і був відомчим.
Зазначає, що вона була заселена до гуртожитку із дотриманням вимог чинного законодавства, в установленому порядку і проживає постійно в кімнаті № 411 з 1994 року, тобто ПрАТ «АТЕК» визнавав за нею право користування цим жилим приміщенням в гуртожитку, проте спеціальний ордер на заняття жилого приміщення їй так і не було видано, незважаючи на її численні звернення, в тому числі і до суду.
28 березня 2024 року між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва та позивачкою було укладено договір про надання послуг з обслуговування будинку (гуртожитку) та прибудинкової території на кімнату АДРЕСА_1 .
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22 січня 2020 року, було задоволено позов Київської міської ради та зобов'язано ПрАТ «АТЕК» передати безоплатно гуртожиток на АДРЕСА_1 загальною площею 7 233 кв. м до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.
15 грудня 2022 року прийнято рішення Київської міської ради № 5907/5948 «Про безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитку та зовнішніх інженерних мереж ПрАТ «АТЕК» та внесення змін у додаток до рішення Київської міської ради від 24 травня 2012 року № 596/7933 «Про приватизацію жилих приміщень у гуртожитках м. Києва».
На виконання рішення Київської міської ради від 13 листопада 2013 року № 73/9961 «Про знесення змін до рішення Київської міської ради від 24 травня 2012 року № 596/7933 «Про приватизацію жилих приміщень у гуртожитках м. Києва» було розглянуто на засіданнях наглядової ради з питань розподілу і утримання житла у гуртожитках та використання гуртожитків і прибудинкових територій 21 листопада 2024 року (протокол № 4) та громадської комісії з житлових питань Святошинської РДА 03 грудня 2024 року (протокол № 21) питання видачі ОСОБА_1 ордеру на кімнату № 7411, блок № 7 у гуртожитку на АДРЕСА_1 і прийнято рішення про відмову у видачі ордеру з підстав відсутності підстави для вселення (ордеру, рішення суду), про що повідомлено позивача 21 січня 2025 року Святошинською РДА.
Позивачка зазначає, що вона постійно і безперервно проживає з часу заселення з 1992 року і до сьогодні та є зареєстрованою за адресою гуртожитку, але в іншій кімнаті, вселена до гуртожитку була на підставі ордера, а до кімнати № 411 в 1994 році згідно з розпорядженням керівництва ПрАТ «АТЕК» (у позивача відсутня копія такого розпорядження), а тому вважає що невизнання за нею права користування жилим приміщенням в кімнаті АДРЕСА_1 порушує її законні права та інтереси, що змушує позивача звернутись до суду з цим позовом.
Процесуальні дії
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 березня 2025 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. (а. с. 33-34).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24 березня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження у справі. Призначено у справі підготовче судове засідання на 24 квітня 2025 року (а. с. 35).
27 березня 2025 року Святошинська РДА в системі «Електронний суд» сформувала відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що ОСОБА_1 на підставі рішення профкому та адміністрації підприємства було надано дозвіл на заселення в кімнату гуртожитку на АДРЕСА_2 .
Згідно з чинними нормами, для набуття права проживання в гуртожитку необхідним документом є ордер на вселення, виданий відповідно до встановленого порядку. Відсутність ордера у позивача свідчить про недотримання процедури вселення.
Ордер - це правовстановлюючий документ індивідуального характеру, який є єдиною правовою підставою на вселення до гуртожитку.
Відсутність належно оформленого документа, що дає право на проживання, свідчить про порушення встановленого порядку.
Позивач зазначає, що вона зареєстрована в гуртожитку, однак не надає ордеру або іншого правовстановлюючого документа, який підтверджував би її законне право на користування цим житлом. Відповідно до чинного законодавства України, зокрема Житлового кодексу України та Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», факт реєстрації не є достатньою підставою для набуття права користування житловим приміщення.
Враховуючи вищенаведене Святошинська РДА вважає, що правові підстави визнавати за ОСОБА_1 право користування жилим приміщенням в кімнаті АДРЕСА_1 відсутні (а. с. 40-42).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Святошинської РДА про визнання права користування жилим приміщенням в гуртожитку. Призначено справу до судового розгляду по суті на 18 червня 2025 року (а. с. 47/48).
У судоовму засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився , про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі.
Заслухавши пояснення сторони позивача, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Київським заводом «Червоний Екскаватор», на сьогодні це Приватне акціонерне товариство «АТЕК» (далі - ПрАТ «АТЕК»), з 11 жовтня 1985 року до 20 жовтня 1999 року, що підтверджується копією трудової книжки (а. с. 10-14).
ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 23 липня 1992 року, що підтверджується копією паспорта та витягом з реєстру територіальної громади (а. с. 8-9, 25).
Довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Діловий Центр» (далі - ТОВ «Компанія Діловий Центр») від 18 лютого 2025 року № 25 підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала за адресою: АДРЕСА_4 з 2010 до 30 квітня 2024 року. Нараховані комунальні послуги сплачувала вчасно та у повному обсязі (а. с. 15).
25 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до голови Наглядової ради із заявою про вирішення питання отримання ордера на кімнату № 411, у якій вона проживала з 1994 року (а. с. 17).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстрі іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 , у неї відсутнє зареєстроване право власності (а. с. 18).
Позивачем до позову надано рахунки-повідомлення про оплату комунальних послуг на кімнату АДРЕСА_1 та квитанції про оплату (а. с. 18-22).
Згідно з актом про фактичне місце проживання особи від 09 вересня 2024 року, складеним мешканцями гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , з 1994 року фактично проживає в к. 411 гуртожитку (а. с. 22).
28 березня 2024 року між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва та позивачкою було укладено договір про надання послуг з обслуговування будинку (гуртожитку) та прибудинкової території на кімнату АДРЕСА_1 (а. с. 22-24).
Актом про проживання особи від 15 січня 2025 року, складеним мешканцями гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , підтверджено, що ОСОБА_2 , 1952 року народження, проживає в гуртожитку на АДРЕСА_3 з 1998 року (а. с. 25).
Розпорядженням від 10 червня 2024 року № 604 Святошинської РДА, відповідно до Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470, постанови виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів і президії Київської міської ради профспілок від 15 липня 1985 року № 582 «Про порядок застосування у м. Києві Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР», розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 січня 2011 року № 121 «Про реалізацію районними в місті Києві державними адміністраціями окремих повноважень» та враховуючи пропозиції громадської комісії з житлових питань Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації вирішено узяти на квартирний облік за місцем проживання громадян: ОСОБА_1 , сім'єю з 1 особи: заявник - ОСОБА_1 , 1960 року народження, зареєстрована в м. Києві з 1992 року, проживає з 1992 року за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровано 1 особа. Гуртожиток. Підстава: проживання в гуртожитках. Порядок забезпечення житлом за загальною чергою (а.с. 26).
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року у справі № 759/179889/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «АТЕК», треті особи: Святошинська РДА, ТОВ «Компанія Діловий Центр», про зобов'язання видати належним чином засвідчену копію ордеру на жиле приміщення, рішення Святошинського районного суду мм. Києва від 13 червня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у позові (а. с. 27-28).
16 червня 2005 року на підставі спільного рішення адміністрації та профкому від 23 березня 2005 року № 3 ОСОБА_2 видано ордер № 013 на право отримання в гуртожитку ЗАТ «АТЕК» кімнати № 925 на вул. Чистяківській, 4 (а. с. 29).
На виконання рішення Київської міської ради від 13 листопада 2013 року № 73/9961 «Про знесення змін до рішення Київської міської ради від 24 травня 2012 року № 596/7933 «Про приватизацію жилих приміщень у гуртожитках м. Києва» було розглянуто на засіданнях наглядової ради з питань розподілу і утримання житла у гуртожитках та використання гуртожитків і прибудинкових територій 21 листопада 2024 року (протокол № 4) та громадської комісії з житлових питань Святошинської РДА 03 грудня 2024 року (протокол № 21) питання видачі ОСОБА_1 ордеру на кімнату № 7411 , блок № 7 у гуртожитку на АДРЕСА_1 і прийнято рішення про відмову у видачі ордеру з підстав відсутності підстави для вселення (ордеру, рішення суду), про що повідомлено позивача 21 січня 2025 року Святошинською РДА (а. с. 7).
Вирішуючи справу суд має визначити вид спірних правовідносин між сторонами, обрати норму права, що їх регулює та правильно застосувати її.
Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Кожному гарантується недоторканність житла (стаття 30 Конституції України).
Положеннями статті 128 ЖК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.
На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу (стаття 129 ЖК України).
Відповідно до статті 130 ЖК України порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Особливості користування жилою площею в гуртожитку, який підлягає передачі у власність територіальної громади, визначаються законом.
У частині четвертій статті 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.
У частині третій статті 116 ЖК України передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
У статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі -Конвенція) закріплено право кожного на повагу до його приватного і сімейного життя, житла і до таємниці кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права інакше, ніж згідно із законом і коли це необхідно в демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщеннями, в яких законно мешкають або законно створені. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме від наявності достатніх та триваючих зв'язків з конкретним місцем (рішення ЄСПЛ у справі «Прокопович проти Росії», заява № 58255/00, пункт 36). Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення ЄСПЛ від 13 травня 2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства», заява № 19009/04, пункт 50).
Суд установив, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 23 липня 1992 року, що підтверджується копією паспорта та витягом з реєстру територіальної громади.
Також суд установив, що ОСОБА_1 фактично вселилася до кімнати № 411 та з 1992 року проживає в цій кімнаті за згодою та відома адміністрації гуртожитку.
Ці обставини підтверджені мешканцями цього ж гуртожитку у колективно складеному акті.
Відсутність ордера на вселення у жиле приміщення само по собі не є підставою для висновку, що займана протягом 25 років кімната у гуртожитку, не є житлом у розумінні пункту 1 статті 8 Конвенції та, що право позивача не підлягає захисту в обраний ним спосіб (схожого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 645/2528/17).
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 законними та обґрунтованими.
Доказами, відповідно до статті 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Приписами ч. ч. 1,6 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначили, що працювали разом з позивачем, позивач постійно проживає в кімнаті 411 гуртожитку, ордерів не має по причині пожежі, що відбулася на заводі.
Встановивши фактичні обставини справи та правомірність вселення і проживання ОСОБА_1 у спірному житлі понад 30 років, врахувавши те, що сама по собі відсутність ордера не впливає на правомірність її вселення та не припиняє відносин, які виникли після цього, надавши оцінку ризику виселення позивача на предмет пропорційності відповідним принципам статті 8 Конвенції, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Ключовими принципами статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. Так, у рішенні від 17 січня 1970 року у справі Delcourt v. Belgium (заява № 2689/65) Європейський суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».
У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі Bellet v. France (заява № 23805/94,) Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання права користування жилим приміщенням в гуртожитку задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право користування жилим приміщенням кімнати гуртожитку АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст.354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
Інформація про учасників:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_5 .
Відповідач: Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація, ЄДРПОУ 37395418, адреса: 03115, м. Київ, просп. Берестейський, 97.
Повний текст рішення буде виготовлено 15.10.2025.
Суддя Ю.О. Твердохліб