ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/19045/25
провадження № 3/753/6859/25
"09" жовтня 2025 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Бондаренко М.С., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
встановила:
До Дарницького районного суду м. Києва 10 вересня 2025 року надійшов протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 15 серпня 2025 року серії ЕПРТ № 423609, водій ОСОБА_1 15 серпня 2025 року, о 09 год. 25 хв., за адресою: м. Київ, Бориспільське шосе, керував транспортним засобом «Scania P360CB6X4EHZ», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей звужені та не реагують на світло; тремтіння пальців рук; не природна блідість обличчя; повіденка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду у встановленому законом порядку у медичному закладі водій ОСОБА_1 відмовився на бодікамеру поліцейського.
Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні адвокат Тарасенко І.В. оголосив заперечення на матеріали, долученні до протоколу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, які полягають у наступному. Адвокат першочергово вказав, що підстав для зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , у поліцейських не було. Єдиною причиною зупинки, зафіксованою на відеозаписі з нагрудної камери, була перевірка військово-облікових документів та подальша доставка водія до ІНФОРМАЦІЯ_2. При цьому жодних посилань на порушення Правил дорожнього руху або інші підстави, визначені ЗУ «Про Національну поліцію», поліцейськими не наведено, що свідчить про незаконність самої зупинки. Крім того, адвокат наголошував, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення поліцейські не роз'яснили ОСОБА_1 його права, передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема право знати, у чому його обвинувачують, користуватися правовою допомогою та давати пояснення. На відеозаписі відсутня фіксація повідомлення про ці права, а також роз'яснення порядку проходження огляду на стан сп'яніння та наслідків відмови від нього. Також адвокат звертав увагу, що у протоколі вказано ознаки нібито наркотичного сп'яніння, зокрема неприродна блідість обличчя, тремтіння рук та тіла, занадто активна поведінка, звужені зіниці, що не реагують на світло. Водночас такі ознаки є суб'єктивними оцінками поліцейського, а жодних об'єктивних доказів їх наявності фото, відео чи показань свідків не надано. Також адвокат зазначав, що будь-якої пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я поліцейські ОСОБА_1 не робили. На відеозаписі відсутні слова інспектора про направлення водія на огляд або про його відмову від такого огляду. Відтак, ствердження про нібито відмову водія є безпідставним і не підтвердженим доказами. У зв'язку з цим, адвокат просив суд визнати дії поліцейських незаконними, а протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 таким, що не містить складу адміністративного правопорушення, та закрити провадження у справі.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення він заперечив, зазначивши, що рухався через блокпост, де був зупинений працівниками поліції. Вказав, що протокол за ст. 130 КУпАП складався без його участі, оскільки в цей час він перебував у кабіні свого автомобіля. При цьому йому не пропонували пройти огляд у лікаря-нарколога. Згодом його забрали працівники ІНФОРМАЦІЯ_2. Вже після виходу з приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 йому повідомили про складення протоколу за ст. 130 КУпАП. Після цього, за порадою свого керівника, він поїхав до приватної клініки на вулиці Перова, де пройшов медичне обстеження, яке підтвердило, що він не перебував у стані сп'яніння.
Суддя, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його адвоката Тарасенка І.В., дійшла таких висновків.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами тощо.
На підтвердження того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, суду надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 423609 від 15 серпня 2025 року, складений стосовно ОСОБА_1 ; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції; постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматиному режимі стосовно ОСОБА_1 за ст. 125 КУпАП; копія водійського посвідчення ОСОБА_1 ; реєстраційна картка транспортного засобу «Scania P360CB6X4EHZ»; відеозапис з бодікамери поліцейського.
Суддя, дотримуючись вимог ст. 252 КУпАП, оцінила докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, водночас керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, відповідальність за вказаною статтею настає не лише за керування транспортним засобом у стані сп'яніння, а так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду. Тобто, факт відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння сам по собі утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного сп'яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння визначена ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення у водіїв стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У п. 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (п. 6 Інструкції).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 7 Інструкції).
Суддею перевірено заперечення висловлені щодо порушеннь з боку працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та не встановлено таких при його оформленні.
Так, протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП серії ЕПРТ № 423609 від 15 серпня 2025 року стосовно ОСОБА_1 , складений уповноваженою на те особою, інспектором 1 взводу 1 роти 1 батальйону полку-2 УПП у м. Києві старшим лейтенантом поліції Струком В.М., який був одягнутий в однострій, мав при собі спеціальний жетон, тобто діяв в межах повноважень, наданих Законом України «Про Національну поліцію» та його дії відповідають вимогам ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС №1395 від 07 листопада 2015 року.
Щодо зупинки транспортного засобу
Адвокат Тарасенко І.В. під час розгляду справи посилався на незаконність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Разом із тим, суддя зазначає, що ОСОБА_1 був зупинений на блокпості, де працівники поліції здійснювали перевірку документів водіїв у межах повноважень, у тому числі з метою виявлення осіб, які перебувають у розшуку чи ухиляються від військового обліку.
Крім того, питання законності чи обґрунтованості зупинки транспортного засобу не є предметом розгляду у справах про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП, оскільки такі справи стосуються дій водія після зупинки, а не мотивів самої зупинки.
Відтак, наведені доводи впливають на кваліфікацію дій ОСОБА_1 .
Щодо огляду та ознак на стан сп'яніння
Так, суддя відзначає, що наданий до суду відеозапис із нагрудної камери працівників поліції є низької якості та не відображає повністю перебіг подій.
Водночас із зафіксованих фрагментів вбачається, що вже після зупинки транспортного засобу працівники поліції одразу звернули увагу на стан водія ОСОБА_1 , який одразу викликав у них підозру щодо можливого перебування у стані сп'яніння.
Саме це стало підставою для подальшої перевірки та складання адміністративних матеріалів.
Як пояснив сам ОСОБА_1 у судовому засіданні, після того, як йому повідомили, що на місце викликаються працівники територіального центру комплектування, він зачинився у кабіні свого автомобіля й перебував там до їх прибуття.
При цьому він підтвердив, що саме у цей період часу працівниками поліції складався протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Себто, в цьому випадку, як встановлено із пояснень самого ОСОБА_1 , він фактично самоусунувся від участі у процесуальних діях.
Доводи ОСОБА_1 про те, що йому взагалі не пропонували пройти медичний огляд і що про складення протоколу він дізнався лише після виходу з приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2, суд оцінює критично.
Суддя в цьому разі зазначає, що якщо б дійсно йому не повідомлялося про підозру у сп'янінні, відсутні будь-які логічні підстави, чому одразу після цього він самостійно звернувся до приватного медичного закладу для проведення тесту на стан сп'яніння.
Такі дії, навпаки, свідчать про обізнаність ОСОБА_1 із ситуацією та його намагання уникнути відповідальності шляхом самостійного отримання пізнішого висновку, який не відповідає вимогам закону, що буде розкрито судом далі.
Суддя враховує, що поліцейські не зобов'язані забезпечувати проходження огляду у разі фактичної відмови особи від такої пропозиції або її ухилення від спілкування, що й мало місце в цьому випадку. При цьому сам факт ухилення від проходження огляду на стан сп'яніння є підставою для притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, сукупність досліджених доказів, зокрема пояснення ОСОБА_1 , відеозапис з нагрудної камери, протокол про адміністративне правопорушення та поведінка самого водія, свідчать про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, усвідомлюючи наслідки такої відмови.
Щодо самостійного проходження огляду особою, що притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Відповідно до п. 9 Р.ІІ 9. Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції. (п. 8 Розділу II).
Проходження ОСОБА_1 самостійно огляду на стан сп'яніння у приватному медичному закладі судом не береться до уваги, такий доказ не може вважатися належним та допустимим, оскільки він отриманий із порушенням встановленого законом порядку - ст. 266 КУпАП, а саме: огляд водія проведено без забезпечення поліцейським доставки цієї особи до закладу охорони здоров'я та за відсутності працівника поліції, тобто процедура проходження огляду на стан сп'яніння самостійно водієм не передбачена.
Суддя також повторює, що відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння.
Водночас відмова від такої вимоги є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій в стані сп'яніння та чи пройшов він у подальшому самостійно освідування.
Суддя вважає, що докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є такими, що доповнюють один одного, повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки відповідно до ст.ст. 251, 252 КУпАП прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також зібрані в порядку, встановленому законом та не викликають у суду сумнівів.
Отже, з огляду на те, що у справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, та які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення на нього стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, обставин, які пом'якшують та обтяжують його відповідальність, вважаю, що стягнення у виді штрафу в розмірі, що передбачено цією санкцією, із позбавленням права керувати транспортними засобами, відповідає вимогам ст. 23, 33 КУпАП і є домірним вчиненому.
Накладення такого стягнення відповідає принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.
У розпорядженні суду відсутні документи, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
З урахуванням викладеного та керуючись ч. 1 ст. 130, статтями 23, 33, 40-1, 251, 252, 280, 283-285, 294 КУпАП, ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,
ухвалила:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня винесення постанови у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 підлягає стягненню подвійний розмір штрафу у сумі 34 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд міста Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.
Суддя Марина БОНДАРЕНКО