Крижопільський районний суд Вінницької області
2/134/506/2025
Справа № 134/1206/25
Іменем України
14 жовтня 2025 року Крижопільський районний суд
Вінницької області
в складі: головуючого судді - Лабая О.В.,
з участю секретаря судового засідання Трачук С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До Крижопільського районного суду Вінницької області через систему «Електронний суд» надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування заявленого позову представник позивача покликається на те, що 14 березня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (далі - ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА») та ОСОБА_1 укладено Договір № 4471777 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
За умовами кредитного договору ОСОБА_1 отримала грошові кошти в сумі 10000,00 грн. на строк 360 днів з 14.03.2024 по 09.03.2025 на умовах платності користування та зобов'язалася повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 2,5 % в день та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.
Однак, в подальшому відповідачка не виконала своїх зобов'язань щодо повернення наданого їй кредиту в сумі та нарахованих відсотків в сумі 92418,58 грн, з яких 9990,99 грн заборгованість за тілом кредиту, 56700,79 грн нараховані проценти первісним кредитором, 25726,79925 грн відсотки нараховані ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойками у розмірі 5000,00 грн.
25 листопада 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» було укладено Договір факторингу № 25/11/2024, за умовами якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило ТОВ «ФК «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» прийняло належні ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі за кредитним договором № 447177 від 14.03.2024 року, укладеним з ОСОБА_1 .
Таким чином, за вказаним договором факторингу до ТОВ ««УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» перейшло право вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_1 по вищевказаному кредитному договору: 9990, 99 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 56700,79 грн. - заборгованість за процентами; 5000 грн. - штрафам/неустойками.
Крім того, в межах строку дії кредитного договору № 447177 від 14.03.2024, після набуття права вимоги за вказаним договором ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» нарахувало проценти за користування кредитними коштами за 103 календарних днів в розмірі 25726,79925 грн.
Оскільки відповідачка в добровільному порядку не виконала своїх зобов'язань, тому ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» змушене звернутися до суду за захистом своїх прав, що стягнення з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором № 447177 від 14 березня 2024 року в загальному розмірі 92418,58 грн., з яких: 9990,99 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 56700,79 грн. - заборгованість за процентами, нарахована первісним кредитором; 25726,79925 грн. - заборгованість за процентами, нарахована ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за 120 календарних днів, а також понесені судові витрати: сплачений судовий збір в сумі 2 422,40 грн. та 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Представник позивача у позовній заяві просив розглянути справу у відсутності сторони позивача. Заперечень проти заочного розгляду справи не висловив.
Відповідачка ОСОБА_1 , належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду невідомі, відзив на позов не подала.
Розгляд справи проведено в порядку заочного розгляду спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у відповідності із ст.ст. 223, 279, 280-282 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 14 березня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 4471777 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі - Кредитний договір)
Вказаний договір ОСОБА_1 підписала 14.03.2024 о 09:22:40 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «54380», про що свідчить п. 10 Договору.
Сторони кредитного договору № 4471777 від 14.03.2024 погодили наступні умови: сума кредиту (загальний розмір) - 10 000 грн. (п. 1.2 Кредитного договору)
Строк кредитування - 360 днів (п. 1.3 Кредитного договору)
Відповідно до п. 1.4 Кредитного договору тип процентної ставки - фіксована; за користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 2,50 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного у п. 1.3 цього Договору, знижена процентна ставка становить 0,01 % за кожен день користування кредитом та застосовується якщо клієнт до 12.04.2024 року (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі не менше першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту.
Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платежу (платіжної картки) НОМЕР_1 (п. 2.1. Договору).
Також сторони передбачили право товариства укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта, але з обов'язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення у спосіб, що забезпечить доведення до відома споживача такого факту (п.п. 5.1.3. п. 5.1. Договору).
Таким чином, сторони погодили строк дії кредитного договору № 447177 від 14.03.2024 року у 360 днів, тобто по 08 березня 2025 року включно. До вказаного строку сторони передбачили і право нараховувати відсотки за користування кредитом у розмірі 2,5 % в день на залишок заборгованості по кредиту.
Фінансова установа виконала свої зобов'язання за кредитним договором та надала відповідачці ОСОБА_2 кредитні кошти згідно умов договору, що підтверджуєтеся повідомленням ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» від 19.12.2024 № 20241219-278, яке є платіжним провайдером ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 від 03.01.2024, кошти в сумі 10000 грн. було успішно перераховано 14.03.2024 о 18:46:29 на платіжну картку № НОМЕР_3 . Та листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 03.09.2925 № 20.1.0.0.0/7-250825/962924-БТ відповідно до якого на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 (IBAN НОМЕР_5 ) на яку здійснено 14.03.2024 року переказ коштів: в сумі 10000,00.
Однак ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконала, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість за вказаним кредитним договором.
Судом встановлено, що 25 листопада 2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» уклали Договір факторингу № 25/11/2024, за умовами якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» прийняло належні ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 25/11/2024 від 25 листопада 2024 року ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 порядковий номер в Реєстрі боржників 444) за кредитним договором № 4471777 в загальному розмірі 71691 грн., з яких: 9990 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 56700,79грн. - заборгованість за відсотками; 5000,00 грн. - заборгованість за пенею, штрафами.
Що підтверджується розрахунком заборгованості за договором № 4471777 від 14.03.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 25.11.2024 року.
З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 позивачем нараховані проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування за 120 календарних днів за період з 26 листопада 2024 року по 08 березня 2025 року включно в розмірі 25726,31 грн.
Що підтверджується розрахунком заборгованості ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за договором 4471777 від 14.03.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту 26 листопада 2024 року по 08 березня 2025 року.
Зазначені обставини підтверджуються письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Враховуючи підписання відповідачкою ОСОБА_1 електронного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, суд вважає, що укладення кредитного договору № 4471777 від 14.03.2024 відбулось, що узгоджується зі ст. ст. 6, 627 ЦК України та ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Статтею 1078ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.
Відповідно до статей 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.
Отже, позивач правомірна набув право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 щодо виконання нею зобов'язань за кредитним договором № 4471777 від 14.03.2024.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 у визначений кредитним договором строк не повернула отримані кредитні кошти, тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу, які доведені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та кредитному договорі, підлягають задоволенню і з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в сумі 9990,99 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за нарахованих відсотками первісним кредитором - 56700,79 грн., нарахованих процентів ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за період з 26 листопада 2024 року по 08 березня 2025 року в сумі 25726,79925 грн за кредитним договором № 4471777 від 14.03.2024 суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 5статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.
Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Пунктом 17Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5розділу І цього Закону(яким, зокрема, доповнено пунктом 17розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Кредитний договір № 4471777 був укладений 14.03.2024 року, тобто, після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому строк дії пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.
Отже, відсоткова ставка встановлена договором не відповідає умовам чинного законодавства.
Згідно з ч. 1статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У частинах першій та другій статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Таким чином, умова укладеного між сторонами договору щодо встановлення денної процентної ставки у 2,50 % у порядку ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною.
За змістом ч. 5ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Тому суд розраховує заборгованість за укладеним між сторонами договором, виходячи з встановленої ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 1 %.
Як вбачається із наданого розрахунку заборгованості станом на 25.11.2024 року первісним кредитором ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відповідно до п. 1.4.2 Кредитного договору за період з 14.03.2024 року по 12.04.2024 року здійснено нарахування відсотків за зниженою процентною ставкою 0,01% за кожен день що становить 153,00 грн.
Відповідно до наданих розрахунків заборгованості ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за нарахованими відсотками, згідно зі спірним кредитним договором, позивачем починаючи з 13.04.2024 року по 08.03.2025 року (останній день нарахування відсотків відповідно до розрахунку) що становить 330 днів застосовано процентну ставку в розмірі 2,5 % за кожен день на розмір заборгованості 9990,99 грн.
Так, 9990,99 грн. (сума позики, яка не повернута протягом строку дії договору починаючи з 13.04.2024) х 1,00 % = 99,9 грн. (сума коштів, що має сплачуватися відповідачем щоденно протягом строку дії договору за користування отриманими у позику коштами).
Таким чином, заборгованість відповідача по несплачених відсотках за договором № 4471777 від 14.03.2024 року становить та підлягає задоволенню в сумі 33120,00 грн., а саме: 99,9 грн. (сума коштів, що має сплачуватися відповідачем щоденно протягом строку дії договору за користування отриманими у позику коштами) х 330 днів (строк протягом якого розрахована заборгованість), що дорівнює 32967, 00 грн. із врахування суми 153,00 грн. нарахованих відсотків (відповідно до п. 1.4.2 Кредитного договору за період з 14.03.2024 року по 12.04.2024 року )
Ураховуючи наведене, позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Кредитним № 4471777 від 14.03.2024, що складається з 9990,99 грн заборгованість за тілом кредиту, 33120,00 грн. заборгованості за відсотками.
Положення частини десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України щодо кредитних правовідносин не застосовуються, позивач має право окремо звернутись позовними вимогами щодо стягнення інфляційних втрат і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним.
Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що понесені ТОВ «УКРАЇСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн., підтверджуються матеріалами справи: Договором про надання правничої допомоги №01/08/2024 -А від 01.08.2024 року укладеного із адвокатом Дідух Є.О., актом прийому-передачі наданих послуг від 20.07.2025 року, заявки № 4471777 на виконання доручення до договору №01/08/2024 -А від 01.08.2024 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. є неспівмірною із складністю справи та виконаними роботами.
Суд враховує, що дана категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання. Пакет документів, що доданий до позовної заяви, також є наперед визначеним та не потребує великих зусиль для його зібрання.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.
Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У справі № 922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).
Відтак, суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку з врахуванням часткового задоволення позову є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Пропорційно до задавлених позовних вимог підлягає стягненню з відповідачки на його користь судовий збір сумі - 1130,46 гривень.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 280-282 ЦПК України, суд -
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 43110,99 (сорок три тисячі сто десять гривень), 99 коп з яких: 9990(девять тисяч девятсот девяносто гривень ) 99 копійок. - заборгованість за тілом кредиту; 33 120 (тридцять три тисячі сто двадцять гривень) грн. - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1130 (одну тисячу сто тридцять) гривень 46 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. (п'ять тисяч гривень).
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, код ЄДРПОУ 40966896.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 . реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .
Суддя