Провадження № 11-сс/803/1835/25 Справа № 203/6401/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
13 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду матеріали судового провадження за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , поданих в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 11 вересня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердянська Запорізької області, громадянина України, з неповною вищою освітою, одруженого, утриманців не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 Кримінального кодексу України (далі - КК), -
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 11 вересня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_10 , погоджене прокурором відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 08 листопада 2025 року включно.
Одночасно підозрюваному ОСОБА_9 встановлено заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240,00 грн. Також слідчим суддею визначено, що у разі внесення підозрюваним ОСОБА_9 застави, у відповідності до ч.5 ст.194 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК), на нього будуть покладені наступні обов'язки:
-прибувати за викликами слідчого, процесуального керівника прокуратури або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання, перебування;
-не відлучатись за межі м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-утриматись від спілкування зі свідком ОСОБА_11 у позапроцесуальний спосіб щодо обставин цього провадження;
-здати до органу досудового розслідування свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З матеріалів провадження убачається, що органами досудового розслідування ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, термін дії якого неодноразово продовжувався, востаннє Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.07.2025 №4524-ІХ, яким затверджено Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.07.2025 № 478/2025, яким строк дії воєнного стану в Україні продовжується на 90 діб - з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року до 05 години 30 хвилин 05 листопада 2025 року, у зв'язку з чим в Україні діють обмеження на виїзд за кордон чоловіків віком від 23 до 60 років, крім військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду Україну громадян України» від 21.01.1994 № 3857-XII (в редакції від 15.11.2024), Порядку провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання, затвердженого Наказом МВС від 16.08.2016 № 816, Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою КМУ від 27.01.1995 № 57 (в редакції від 02.09.2025), якими визначено порядок виїзду громадян України за кордон на постійне проживання.
Разом із тим, ОСОБА_9 , будучи працівником правоохоронного органу та працюючи на посаді поліцейського-водія відділу поліції №6 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, являючись обізнаним з вимогами вказаного законодавства, та свідомо розуміючи, що окремі громадяни, в тому числі з військовослужбовців Сил оборони України, намагаються неофіційно перетнути державний кордон, а також знаючи про складнощі у перетині державного кордону, зокрема дію обмежень щодо виїзду військовозобов'язаних громадян, вирішив цим скористатись та з використанням службового становища та посвідчення працівника правоохоронного органу, сприяти в незаконному переправленні військовозобов'язаних осіб, військовослужбовців Сил оборони України через державний кордон України.
Так, ОСОБА_9 , діючи умисно, з корисливих мотивів, всупереч вищевказаним положенням законодавства, в умовах правового режиму воєнного стану в Україні, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді сприяння в незаконному переправленні військовозобов'язаних осіб, військовослужбовців Сил оборони України через державний кордон України, та бажаючи їх настання, розуміючи порядок перетину державного кордону України, в порушення вимог Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991, Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009, Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» від 26.03.1994, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993, Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, за невстановлених розслідуванням обставин, але не пізніше 26.08.2025, з метою отримання грошової винагороди, організував схему сприяння у незаконному переправленні через державний кордон України військовозобов'язаних осіб, військовослужбовців Сил оборони України.
В подальшому, ОСОБА_9 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на сприяння у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, у невстановлені під час досудового розслідування дату та час, за допомогою соціальної мережі «Facebook», опублікував оголошення наступного змісту «Выезд в Днепр или Зп (сзч, ухилянты) из Никополя, Марганца, через блок посты по спец пропуску. Цена (зображення вогню). Связь только в ТГ-0950078032», з метою підшукання військовозобов'язаних, а також військовослужбовців Сил оборони України, які самовільно залишили військову частину та переховуються від органів досудового розслідування, та мають намір незаконно перетнути державний кордон України.
26.08.2025 у невстановлений під час досудового розслідування час, працівник правоохоронного органу ОСОБА_9 під час телефонної розмови в мобільному месенджері «Telegram» з військовослужбовцем ОСОБА_11 , підтвердив останньому в наявності можливості посприяти в незаконному переправленні через державний кордон України в Республіку Молдову, шляхом надання засобів та усунення перешкод, що полягали в безперешкодному проїзді посилених контрольно-пропускних пунктів (блокпостів), що розташовані по напрямку руху до контрольованого прикордонного району, шляхом використання службового становища та посвідчення працівника Національної поліції України, за грошові кошти у сумі від 3000 до 6000 доларів США (в залежності від кількості блокпостів та маршруту).
Відтак, 26.08.2025 у невстановлений під час досудового розслідування час, ОСОБА_9 дізнався про намір ОСОБА_11 незаконно перетнути державний кордон України та потрапити до Республіки Молдови поза пунктами пропуску та всупереч встановленому порядку.
В подальшому, 04.09.2025 у невстановлений під час досудового розслідування час, ОСОБА_9 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на сприяння незаконному переправленню військовослужбовця ОСОБА_11 через державний кордон України шляхом надання засобів та усунення перешкод, діючи умисно, з корисливим мотивом, під час телефонної розмови в мобільному месенджері «Telegram», домовився з останнім про місце зустрічі для узгодження деталей поїздки, проведення детального інструктажу, а також наголосив на необхідності передачі грошових коштів у сумі 350 доларів США в якості завдатку.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, працівник правоохоронного органу ОСОБА_9 , 07.09.2025 приблизно о 10:00 год., разом з невстановленими під час досудового розслідування особами, на невстановленому транспортному засобів прибув до АЗС «NEFTEK», що знаходиться на вулиці Ювілейна у селищі Томаківка Нікопольського району Дніпропетровської області, де на нього чекав ОСОБА_11 .
У подальшому, в ході розмови з ОСОБА_9 , ОСОБА_11 підтвердив свій намір перетнути державний кордон України поза пунктами пропуску та потрапити в Республіку Молдова, та повідомив, що він являється військовослужбовцем, та планує самовільно залишили військову частину, тобто являється особою, якій в період дії правового режиму воєнного стану та загальної мобілізації заборонено залишати територію України.
Після цього, ОСОБА_9 дав ОСОБА_11 пораду про необхідність змінення номеру телефону та мобільного терміналу, з метою конспірації своїх дій, а також задля унеможливлення встановлення його місця знаходження працівниками правоохоронних органів, а також повторно підтвердив наявність можливості посприяти в незаконному переправленні через державний кордон України в Республіку Молдову, шляхом надання засобів та усунення перешкод, що полягали в безперешкодному проїзді посилених контрольно-пропускних пунктів (блокпостів), що розташовані по напрямку руху до контрольованого прикордонного району, шляхом використання службового становища та пред'явлення посвідчення працівника Національної поліції України, за що ОСОБА_11 передав ОСОБА_9 в якості винагороди грошові кошти в сумі 15000 гривень.
У подальшому, 10.09.2025 у період часу з 06:20 год. по 12:25 год.
ОСОБА_9 , будучи службовою особою правоохоронного органу, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на сприяння в незаконному переправленні через державний кордон України військовослужбовця ОСОБА_11 , поза пунктами пропуску в напрямку Республіки Молдова, діючи умисно, використанням службового становища, з корисливих мотивів, шляхом надання засобів та усунення перешкод у незаконному переправлення осіб через державний кордон України, що полягали в безперешкодному проїзді посилених контрольно-пропускних пунктів (блокпостів), що розташовані по напрямку руху, шляхом пред'явлення посвідчення працівника Національної поліції України, на автомобілі MAZDA 6, з реєстраційним номером НОМЕР_1 , перевіз ОСОБА_11 з міста Нікополь Дніпропетровської області до села Щербанка Роздільнянського району Одеської області, що розташоване поблизу державного кордону України, де приблизно о 12:25 год. того ж дня залишив його, з метою подальшого незаконного перетину державного кордону України ОСОБА_11 поза межами пунктів пропуску.
Крім того, 10.09.2025 приблизно о 12:20 год., перебуваючи в автомобілі MAZDA 6, з реєстраційним номером НОМЕР_1 , під час руху з міста Нікополь Дніпропетровської області до села Щербанка Роздільнянського району Одеської області, ОСОБА_9 одержав від ОСОБА_11 в якості винагороди, грошові кошти в сумі 75000 гривень.
Таким чином, ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК, за фактом сприяння у незаконному переправленні осіб через державний кордон України шляхом надання засобів та усунення перешкод, вчиненому службовою особою з використанням службового становища, з корисливих мотивів.
27.08.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332КК.
10.09.2025 о 12:32 год ОСОБА_9 затримано в порядку ст.208 КПК та того-ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 порушує питання про скасування ухвали слідчого судді у зв'язку з необґрунтованістю, невмотивованістю та порушенням вимог процесуального закону.
Вважає, що під час розгляду справи слідчий суддя порушив вимоги п.п.2,3 ч.1 ст.194 КПК, оскільки не встановив чи доводять надані стороною обвинувачення докази наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із вказаних ризиків, передбачених ст.177 КПК, та чи доводять надані стороною обвинувачення докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, заявленим у клопотанні.
Також слідчим суддею не було взято до уваги практику ЄСПЛ в частині обов'язковості при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, розглянути питання про можливість застосування інших запобіжних заходів. Крім того, судом не було надано оцінки міцності соціальних зв'язків підозрюваного, наявності дружини, яка через стан свого здоров'я знаходиться на його утриманні, постійного місця проживання, позитивної характеристики, стану здоров'я самого підозрюваного, який потребує спеціального лікування та оперативного втручання, що неможливо здійснити в умовах тримання під вартою.
Сторона захисту зауважує, що підозрюваний визнає вину у повному обсязі та співпрацює зі слідством.
З огляду на викладене захисник просить апеляційний суд скасувати ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 11 вересня 2025 року, відмовити у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу, обравши підозрюваному ОСОБА_9 нічний домашній арешт.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 порушує питання про скасування ухвали слідчого судді у зв'язку з незаконністю, необґрунтованістю та ігноруванням практики ЄСПЛ.
Вказує, що слідчим суддею при розгляді клопотання не виконано вимоги ст.194 КПК, не перевірено чи існують зазначені у клопотанні слідчого ризики та не з'ясовано обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу.
Вважає, що заявлені прокурором ризики, передбачені п.п.1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК є нічим не підтвердженими, підозра є необґрунтованою, оскільки як із наданих доказів, так і з тексту самої підозри взагалі не вбачається участі ОСОБА_9 в інкримінованих йому діях. Також вважає, що слідчим не доведено існування ризиків негативної процесуальної поведінки підозрюваного та недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Зауважує, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем мешкання, є єдиним годувальником у сім'ї, так як його дружина не працевлаштована та має проблеми зі здоров'ям. Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ускладнить виконання ним своїх обов'язків по утриманню родини, що негативно вплине на рівень доходу його сім'ї.
З огляду на викладене захисник просить апеляційний суд скасувати ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 11 вересня 2025 року та відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Одночасно просить поновити йому строк на апеляційне оскарження. В обґрунтування зазначає, що повний текст оскаржуваної ухвали ОСОБА_9 взагалі не вручався, мотиви її винесення були невідомі, а сторона захисту ознайомилася з матеріалами справи та змістом оскаржуваної ухвали 19 вересня 2025 року. Тому, на переконання захисника, вказані обставини свідчать про поважність причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення захисника на підтримку доводів поданих апеляційних скарг, який наполягав на їх задоволенні, просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою обрати підозрюваному ОСОБА_9 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою у вигляді нічного домашнього арешту або зменшити розмір застави до 20 ПМД, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з п.3 ч.2 ст.395 КПК апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвали слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Правило дотримання строку на оскарження ухвали слідчого судді з дня її оголошення, передбачене п.3 ч.2 ст. 395 КПК, надає потенційному заявникові достатньо часу для роздумів стосовно подачі апеляційної скарги, чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції. Це правило чітко визначає як для осіб, так і для органів влади період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.
Процедура визначення строків для подання скарги має на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності.
За змістом ч.1 ст.117 КПК строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо його пропущено з поважних причин.
Під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати скаргу у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала апеляційну скаргу, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Зазначені обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
З цього питання Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 27.05.2019 (справа № 461/1434/18, провадження № 51-6470 кмо 18) зробила правовий висновок про те, що у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч.2 ст.376 КПК постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали.
Натомість у випадку необізнаності у заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч.1 ст.117 КПК.
Свою правову позицію щодо тлумачення поняття поважності причин, які можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, неодноразово висловлював у своїх рішеннях Верховний Суд. Зокрема у Постанові Першої судової палати ККС ВС від 30 жовтня 2018 року (справа №299/2987/15-к провадження № 51-4594 км18) зазначено наступне.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, оскільки в кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності) (див.: рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року; рішення у справі «Устименко проти України» (Ustimenko v. Ukraine), заява №32053/13, п. 47, від 29 жовтня 2015 року).
Частиною 1 статті 117 КПК передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо його пропущено з поважних причин. Отже, в ініційованому учасником кримінального провадження клопотанні про поновлення процесуального строку має бути наведено причини, через які цей строк пропущено.
При цьому Суд визначив, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали можливість своєчасного звернення до суду у вищезазначений законом строк.
Як убачається з матеріалів судового провадження розгляд клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_9 та ухвалення слідчим суддею оскаржуваного рішення відбулися 11 вересня 2025 року. Натомість слідчим суддею цього дня було оголошено лише вступну та резолютивну частину свого рішення (а.с.116).
Згідно розписки (а.с.131) 19 вересня 2025 року адвокат ОСОБА_7 ознайомився з матеріалами справи та отримав повний текст ухвали слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 11 вересня 2025 року. Строк подання апеляційної скарги спливав 16 вересня 2025 року, що свідчить про відсутність у сторони захисту достатнього часу для ознайомлення з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення та підготовки і подання апеляційної скарги.
Враховуючи приписи п.3 ч.2 ст.395 КПК та вищенаведені правові позиції, як Об'єднаної палата ККС ВС, так і Першої судової палати ККС ВС, суд апеляційної інстанції вважає, що у даній справі наявні поважні причини, які унеможливили захисника ОСОБА_7 своєчасно звернутися з апеляційною скаргою до суду у визначений законом строк, а тому цей строк підлягає поновленню відповідно до приписів ч.1 ст.117 КПК.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону в повній мірі дотримано слідчим суддею місцевого суду.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є запобіжні заходи.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно вимог ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, за приписами ст.178 КПК, слідчий суддя, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість можливого покарання, вік та стан здоров'я підозрюваного/обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного/обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного/обвинуваченого; його майновий стан та наявність у нього судимостей тощо.
Згідно ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Як зазначено у п.4 ч.2 ст.183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
З матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_9 є раніше не судимою особою, та санкціяч.3 ст.332 КК, за якою йому повідомлено про підозру, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Як зазначено у п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:
b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;
c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчим суддям слід враховувати позицію ЄСПЛ, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, №182).
Згідно усталеної практики ЄСПЛ «обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими вона обґрунтовується, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення у справі «Wloch v. Poland», п.109).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Суд апеляційної інстанції вважає, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК, всупереч твердженням сторони захисту, підтверджується наведеними в клопотанні слідчого, перевіреними під час судового розгляду слідчим суддею доказами, зокрема: протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 28.09.2025 року, який повідомив про причетність ОСОБА_12 до незаконного переправлення осіб через державний кордон України (а.с.32-35); протоколом огляду від 30.08.2025, яким зафіксовано наявність оголошення в соціальній мережі «Facebook» наступного змісту: «Выезд в Днепр или Зп (сзч, ухилянты) из Никополя, Марганца, через блок посты по спец пропуску. Цена (зображення вогню). Связь только в ТГ-0950078032» (а.с.42-44); протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 08.09.2025 року, який повідомив про обставини отримання ОСОБА_9 грошових коштів у сумі 15 000 грн, в якості завдатку за сприяння останнім незаконному переправленню через державний кордон України, що полягали в безперешкодному проїзді посилених контрольно-пропускних пунктів (блокпостів), що розташовані по напрямку руху, шляхом пред'явлення посвідчення працівника Національної поліції України (а.с.47-50); протоколом огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 10.09.2025, яким зафіксовано факт вручення свідку ОСОБА_11 грошових коштів у розмірі 75 000 грн (а.с.51-52); протоколом обшуку транспортного засобу «MAZDA 6», з реєстраційним номером НОМЕР_1 , яким зафіксовано факт вилучення грошових коштів у розмірі 75 000 грн (а.с.58-68); протоколом допиту свідків ОСОБА_11 від 10.09.2025 року, який повідомив про обставини доставлення його ОСОБА_9 із м. Нікополь Дніпропетровської області до с. Щербанка Роздільнянського району Одеської області за винагороду в сумі 75 000 грн (а.с.53-57).
Отже, на переконання колегії суддів, фактів та інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_9 до вчинення кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_9 підозри за ч.3 ст.332 КК.
Таким чином доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про відсутність обґрунтованої підозри ОСОБА_9 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення є неспроможними.
Наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, належним чином мотивовано слідчим суддею у своїй ухвалі. Так, про наявність існування вказаних ризиків свідчить тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_9 у разі визнання його винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні, його обізнаність, як працівника поліції, про форми та методи проведення досудового розслідування кримінальних правопорушень, введений в Україні військовий стан через агресію рф проти України, який значно обмежує можливості виконання органами влади своїх службових повноважень на певних територіях, погіршує криміногенну обстановку, а також, передбачений ст.225 КПК порядок отримання судом показань від свідків.
Разом з цим, слідчий суддя дійшов до переконання, що у судовому засіданні прокурором не доведено наявності ризиків, передбачених п.п.2,4 ч.1 ст.177 КПК, а саме можливості підозрюваного ОСОБА_9 знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що не оспорюється стороною обвинувачення, а отже ці висновки слід вважати доведеними.
Таким чином, всупереч твердженням сторони захисту, слідчий суддя, відповідно до ч.1 ст.178 КПК, врахував вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_9 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у цьому злочині, та відомості про особу підозрюваного ОСОБА_9 в їх сукупності, зокрема, його вік та стан здоров'я, який не перешкоджає його перебуванню в ізоляції від суспільства, репутацію підозрюваного, майновий стан та сімейний стан, який одружений, має постійне місце проживання, раніше не судимий, та дійшов до висновку, що інші більш м'які запобіжні заходи, зокрема, у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, на чому наполягає сторона захисту, не забезпечать його належної процесуальної поведінки та не зможуть запобігти встановленим ризикам.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК, недоведеність існування підстав для обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відсутність будь-яких обґрунтувань того, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки підозрюваного є безпідставними та суперечать матеріалам кримінального провадження.
Отже, визначені ч.2 ст.194 КПК підстави для відмови у задоволенні клопотання слідчого про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про що зазначають у своїх апеляційних скаргах захисники, у наданих матеріалах кримінального провадження відсутні.
На переконання апеляційного суду, аргументи сторони захисту та їх посилання на наявність у підозрюваного ОСОБА_9 дружини, яка перебуває на його утриманні, постійного місця проживання, позитивної характеристики, проблем зі здоров'ям, відсутності судимостей, не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки це не спростовує висновку суду про те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється. Крім того, як вірно зазначено слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі, відповідно до пунктів 2.5-2.8 Розділу ІІ Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту за №212/20525, затвердженого Наказом МОЗ України №239/5/104 від 10.02.2012 року, підозрюваний, у разі наявності проблем зі здоров'ям, має можливість отримати належне медичне обслуговування та пройти всі необхідні обстеження, у тому числі використовуючи з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я.
Також слідчий суддя, дотримуючись приписів ч.4 ст.182 КПК, правильно визначив розмір застави, який відповідає обставинам кримінального правопорушення, майновому та сімейному стану підозрюваного ОСОБА_9 , інших даних про його особу та встановлених судом ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, та є достатньою мірою для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків. Підстав для зменшення розміру застави, на чому також наполягає сторона захисту, на даному етапі кримінального провадження суд апеляційної інстнації не вбачає.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, апеляційним судом не встановлено.
За приписами ч.3 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити ухвалу без змін;
2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Підсумовуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що слідчий суддя обґрунтовано, з наведенням відповідних мотивів, з урахуванням мети та підстав застосування запобіжного заходу, враховуючи обставини, передбачені ст.178 КПК, а також з дотриманням вимог ст.ст.194,196 КПК, дійшов висновку про доцільність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, тобто до 08 листопада 2025 року включно, та альтернативою внесення застави. Тому доводи апеляційних скарг захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_7 є безпідставними та задоволенню не підлягають, а ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою і вмотивованою та відповідає вимогам ст.370 КПК.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.117 та ст.ст.404, 405, 407 та 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-
Клопотання захисника ОСОБА_7 - задовольнити та поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 11 вересня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_9 .
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 11 вересня 2025 року, якою стосовно ОСОБА_9 , підозрюваного за ч.3 ст.332 КК, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 08 листопада 2025 року включно та альтернативою внесення застави - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4